Рішення № 139615466, 07.09.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1133/25

Провадження № 2/535/257/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/1133/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі ТОВ «ВІН ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2025 директор ТОВ «ВІН ФІНАНС» Романенко Михайло Едуардович через систему «Електронний суд» подав до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №L8818206 від 21.11.2018, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро»» (далі ТОВ «ФК «Дінеро»») та ОСОБА_1 , у розмірі 27857,98 грн, яка складається із суми заборгованості 21286,00 грн, суми інфляційних втрат 4654,49 грн, суми 3% річних 1917,49 грн, мотивуючи тим, що відповідачкою порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, комісії у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Відповідно до договору відступлення права вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги відносно відповідача.

Заочним рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №535/1133/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором кредитної лінії №AG9257820 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L8818206) від 21.11.2018 на загальну суму 27857,98 грн (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят сім грн 98 коп.) (а.с. 69-79).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 09.02.2026 поновлено відповідачці ОСОБА_1 пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №535/1133/25; прийнято до розгляду заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №535/1133/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; та призначено судовий розгляд заяви про перегляд заочного рішення суду (а.с. 96, 97).

24.02.2026 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області заочне рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 22.12.2025 у цивільній справі №535/1133/25 за позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 110, 111).

Відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог й застосувати при ухвалені рішення наслідки пропуску строків позовної давності, також вона не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами, вважає позов безпідставним й необґрунтованим, та зазначила, що не згодна з тим, що договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірних кредитних угод не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між нею та кредитором. Зазначає, що вона не укладала кредитний договір, в редакції, яку долучив представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджувала відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Жоден доказ по справі не підтверджує, що вона узгодила саме цю редакцію договору та всі його умови. Належність саме їй вказаного «одноразового ідентифікатора» не підтверджена переконливим доказом. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення їй, підтвердження нею пропозиції щодо укладення договорів, зокрема, довідки про ідентифікацію клієнта, хронології вчинення дій щодо укладення договорів у формі електронного правочину тощо. При належному укладенні договору існує можливість перевірки автентичності підпису. Наведене вказує на неукладеність оспорюваних правочинів кредитного договору 21.11.2018 №L8818206 з ТОВ «ФК «Дінеро», в тому числі в електронній формі, оскільки відсутні достовірні докази укладення саме цієї редакції договору, а відповідач даний факт заперечує. Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування їй вказаних сум позик (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Крім того, позивач не довів отримання прав вимоги за кредитним договором від 21.11.2018 №L8818206 з ТОВ «ФК «Дінеро», що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (а.с. 119-124).

Ухвалами суду від 02.04.2026 й 07.05.2026 відкладено розгляд справи, викликано в судове засідання представника позивача, відповідача та визнано їх обов`язкову явку для дачі особистих пояснень (а.с. 125, 126, 131).

02.07.2026 представник позивача Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що наведені у відзиві на позовну заяву доводи є необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, також зазначив, що з метою укладення Договору кредитної лінії №L8818206 й отримання коштів, відповідач надав ТОВ «ФК «Дінеро» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, які зазначені в кредитному договорі №L8818206 від 21.11.2018. В свою чергу ТОВ «ФК «Дінеро» була надана Довідка про ідентифікацію, де зазначаються особисті дані відповідача, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону відповідача із зазначенням дати та суми банківського переказу. Заборгованість відповідача за договором №L8818206 розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №01072019, та зафіксована у реєстрі боржників від 01.07.2019 до вказаного договору, де і зазначені суми заборгованості (витяг з реєстру додано до позовної заяви). Разом з позовною заявою ТОВ «ВІН ФІНАНС» було подано документ «ДВПВ 06112018DG, додаткові угоди, акти ПП та звірки», в якому об`єднано договір факторингу, акти прийому передач, додаткові угоди та акт звірки. Акт звірки - це той документ, що свідчить про те, що відбулись розрахунки за договором відступлення. Таким чином надаючи даний документ ТОВ «ВІН ФІНАНС» підтверджує проведення оплати за договором факторингу (а.с. 175-180).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08.07.2026 витребувано докази у АТ «Сенс Банк» (а.с. 183, 184).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 201 - 204).

Представник позивача ОСОБА_2 08.07.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 181, 182).

Відповідач - ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомила та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час й місце судового засідання, однак не з`явилися й не надали доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Як встановлено судом, ТОВ «ВІН ФІНАНС» у позовній заяві зазначає ОСОБА_1 , мешканку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як відповідача по справі, з якою укладений кредитний договір, і відповідно до якого остання має заборгованість, однак під час судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до адресної довідки Виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області №1400 від 25.11.2025, відзиву на позовну заяву та кредитного договору, боржником й відповідачем по справі є ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , тобто правильне написання прізвища відповідачки - ОСОБА_3 .

21.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» (далі ТОВ «ФК «Дінеро», кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі позичальник), ІПН НОМЕР_1 , за допомогою дистанційних засобів на основі заяви позичальника, яка була подана через особистий кабінет на порталі позикодавця www.dinero.ua, було укладено договір кредитної лінії №AG9257820, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором otp пароль 138835, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати кредит (кредити) позичальнику в межах ліміту кредитної лінії, і позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити відповідні договірні компенсації до останнього дня терміну оплати.

Розділ 2 «Укладання договору за допомогою дистанційних засобів» передбачає, що:

2.1. Встановлення договірних відносин між Сторонами за допомогою дистанційних засобів забезпечується таким чином:

2.1.1. на Порталі Позичальник повинен заповнити Заяву шляхом введення необхідної Суми Кредиту та Терміну оплати, а також надати (завантажити) інші дані та документи, що вимагаються. Також, якщо буде використовуватися електронний платіж, посилання на постачальника таких послуг повинно відкриватися у полі, в якому Позичальник повинен ввести реквізити своєї платіжної картки. Після заповнення вищезазначеної Заяви:

2.1.1.1. Позичальник створює Особистий кабінет на Порталі, шляхом виконання вказівок, викладених на Порталі;

2.1.1.2. Позичальнику надається пропозиція Кредитодавця Спеціальних умов Кредиту на основі інформації, наданої в Заяві (надалі іменується як «Пропозиція»). Якщо Позичальник під час обробки заяви змінив інформацію, надану в Заяві (наприклад, запитувану суму), нова Пропозиція буде надана на основі нововведених умов. За запитом Позичальника Кредитодавець повинен надати Позичальнику Пропозицію в паперовому вигляді чи на іншому довговічному носії. Позичальник має право проаналізувати Пропозицію та порівняти її з пропозиціями конкурентів;

2.1.1.3. натискаючи кнопку «Прийняти», Позичальник підтверджує надання Кредитодавцю згоди на (i) використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності; (ii) використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом; (iii) встановлення договірних відносин з Кредитодавцем, як передбачається Договором, та (iv) складення Договору;

2.1.2. код підтвердження (надалі іменується як «Код підтвердження») буде надіслано Кредитодавцем на Номер телефону Позичальника. Шляхом введення Коду підтвердження Позичальник підписує та приймає Пропозицію та підтверджує укладення Договору на основі Загальних умов Кредиту;

2.1.3. після подання Заяви Кредитодавець оцінює кредитоспроможність (платоспроможність) Позичальника самостійно або за допомогою уповноважених постачальників послуг. Сума Кредиту може змінюватися, в межах Ліміту Кредитної лінії, та на основі оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника, на власний розсуд Кредитодавця.

2.2. З метою перевірки даних платіжної картки Позичальника Позичальник уповноважує Кредитодавця вирахувати суму в розмірі 1 грн. з платіжної картки Позичальника, яка буде відшкодована Кредитодавцем Позичальнику після завершення процедури перевірки, але не пізніше, ніж протягом наступних семи робочих днів.

2.3. Одержання Позичальником Суми Кредиту, зазначеної в Спеціальних умовах Кредиту або Додатковій угоді до Спеціальних умов Кредиту, становить факт того, що Договір або Додаткову угоду до Спеціальних умов Кредиту, на підставі наступної (повторної) Заяви та / або запиту Позичальника у відповідності з Договором, між Сторонами було укладено за допомогою дистанційних засобів.

2.4. Договір, включаючи його Додаткові угоди, укладений за допомогою дистанційних засобів, має таку ж силу, як і договір, підписаний у паперовому вигляді.

Згідно п. 3.2 загальних умов договору кредитної лінії, якщо позичальник вирішив: збільшити суму позики на основі договору позики, позичальник повинен подати відповідний запит кредитодавцю, і сторони повинні переоформити договір позики шляхом укладання договору кредитної лінії; збільшити суму кредиту або одержати додатковий кредит (додаткові кредити), позичальник повинен подати відповідний запит кредитодавцю, і сторони повинні укласти відповідну додаткову угоду до спеціальних умов кредиту; продовжити дату оплати або дату повного погашення для кредиту, позичальник повинен подати відповідний запит кредитодавцю та/або здійснити оплату комісії за організацію продовження на рахунок кредитодавця, зазначивши у призначенні платежу: «Продовження, номер Договору».

Штраф: Якщо Позичальник не погасив Кредит до останнього дня Терміну оплати, Позичальник повинен сплатити Штраф, який обчислюється як відсоток, зазначений у Спеціальних умовах Кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого Кредиту для Короткострокового Кредиту, або суми відповідного Договірного платежу, виходячи з Графіку платежів для Довгострокового Кредиту, після закінчення Терміну оплати, на вимогу Кредитодавця та у відповідності з такою вимогою: в повній сумі Штрафу разовим платежем або частинами у встановлені вимогою дати. В будь-якому випадку, розрахунок Штрафу не повинен перевищувати максимального розміру Штрафу, передбаченого Законодавством (п. 4.2.).

Відповідно до пунктів 1.2, 2, 3, 4 спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії були створені лише тоді, коли позичальник прочитав, оцінив та прийняв умови користування порталом, політику конфіденційності, паспорт споживчого кредиту, загальні умови договору кредитної лінії та пропозицію кредитора щодо спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії, що були надані позичальнику через особистий кабінет на порталі; включають терміни, які визначаються та регулюються загальними умовами договору кредитної лінії; є невід`ємною частиною договору кредитної лінії та виконуватимуться сторонами відповідно до загальних умов договору кредитної лінії; укладаються дистанційно та мають юридичну силу без будь-якого підпису на папері; умови договору кредитної лінії: 20000,00 грн, надана сума кредиту: 5700,00 грн, відсоткова ставка в день: 0,65%, реальна річна відсоткова ставка: 234,00%, дата повного погашення: 21.12.2018, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю в день 85,50 грн, комісія за організацію продовження 7 днів 428,00 грн, 14 днів 656,00 грн, 30 днів 1077,00 грн, штраф, якщо є: 50% (далі - кредитний договір) (а.с. 36, 37, 41).

22 листопада 2018 року та 22 грудня 2018 між сторонами були укладені додаткові угоди №АМ4040446 та №АМ8429973 до Спеціальних умов до короткострокового кредиту Договору кредитної лінії AG9257820, які підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором otp пароль 63358 та 827119 відповідно, за умовами яких відповідно сума кредиту: 1100,00 грн, відсоткова ставка в день: 0,66%, реальна річна відсоткова ставка: 236,23%, дата повного погашення: 20.01.2019, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю в день 16,50 грн, комісія за організацію продовження 7 днів 510,00 грн, 14 днів 782,00 грн, 30 днів 1285,00 грн, штраф, якщо є: 50%, надана загальна сума кредиту 6800,00 грн; та сума кредиту: 3200,00 грн, відсоткова ставка в день: 0,50%, реальна річна відсоткова ставка: 180,37%, дата повного погашення: 10.02.2019, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю в день 48,00 грн, комісія за організацію продовження 7 днів 750,00 грн, 14 днів 1150,00 грн, 30 днів 1890,00 грн, штраф, якщо є: 50%, надана загальна сума кредиту 10000,00 грн (а.с. 42-47).

ТОВ «ФК «Дінеро» складено довідку про ідентифікацію особи позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП/ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , прийняття останньою та підтвердження умов кредитного договору №AG9257820 від 21.11.2018, номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L8818206, сума кредиту 10000,00 грн, строк кредиту 30 днів, його підписання позичальником шляхом використання електронних підписів одноразового ідентифікатора 138835, 63358 та 827119 (а.с. 29).

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано загальні умови договору кредитної лінії (а.с. 36, 37); паспорта споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с. 38-40); Спеціальні умови для короткострокового кредиту договору кредитної лінії №AG9257820 (а.с. 41); додаткові угоди №АМ4040446, №АМ8429973 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG9257820 (а.с. 42-47).

Згідно з листом АТ «Сенс Банк» №12055-БТ-32.3/2026 від 16.07.2026, наданим на виконання ухвали суду від 08.07.2026, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорту НОМЕР_2 , є клієнтом Банку, на її ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_3 , повний номер картки № НОМЕР_4 рахунок до картки № НОМЕР_5 (валюта Українська гривня), виписка про рух коштів по карті зазначеної особи за період з 21.11.2018 по 27.12.2018 з відображенням зарахування коштів у сумах, які визначені в ухвалі, в межах наявних даних по контрагентам клієнта додається у Додатку 1. Фінансовий номер телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 в період з 21.11.2018 по 27.12.2018 року НОМЕР_6 . Номер телефона НОМЕР_6 знаходився в анкетних даних клієнта ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 в період з 21.11.2018 по 27.12.2018 (а.с. 196-199).

Таким чином, кредитні кошти на загальну суму 10000,00 грн за кредитним договором були перераховані на платіжну карту, яка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі№ 234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між ТОВ «ФК «Дінеро» (надалі - кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (надалі новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, з врахуванням додаткових угод, відповідно до умов якого, кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості) (а.с. 16-27).

Вказаним вище договором передбачено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання акта прийому-передачі. Стягнення заборгованості боржників новий кредитор проводить з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі (пункт 6.2.3).

01.07.2019 між кредитором та новим кредитором підписано акт прийому-передачі реєстру боржників від 01.07.2019 (а.с. 22 на звороті, 23 на звороті, 24, 26).

ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 15.07.2019, 27.09.2019, 24.12.2019 та 28.05.2021 укладали додаткові угоди до договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, яким вносили зміни до договору та усували допущені помилки (а.с. 22, 23, 25, 26 на звороті).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, до Реєстру внесено відомості про ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , номер кредитного договору L8818206 від 21.11.2018, загальна сума заборгованості 21286,00 грн (а.с. 15).

25.07.2024 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» №1706 та наказу №55-к перейменовано ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с. 48, 49).

Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов`язанні кредитний договір не містить.

Отже, суд вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося за договором відступлення прав вимоги, який є чинними, ніким не оскаржений, визнаний недійсним не був, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним кредитним договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до виписки по рахунку, складеною ТОВ «ФК «Дінеро» за довіреністю, станом на 01.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 21286,00 грн, із яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1286,00 грн - заборгованість за процентами, 5000,00 грн - заборгованість за нарахованими штрафом/пеня, 5000,00 грн - заборгованість за комісією за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю (а.с. 11-13).

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту.

Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Також суд вважає безпідставним невизнання отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальному розмірі 10000,00 грн за кредитним договором й додатковими угодами №АМ4040446 та №АМ8429973, оскільки дані факти підтверджуються довідкою АТ «Сенс Банк» та вищевказаними договорами.

Доводи відповідачки про неукладання кредитного договору є безпідставними, оскільки укладання даного договору підтверджується даними ідентифікації ОСОБА_1 , використання належного їй фінансового номера телефону при отриманні кредитних коштів, направленням й ведення одноразового ідентифікатора, доказами перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки та погодженим сторонами порядком укладання кредитного договору, визначеним розділом 2 договору, де крім того п. 2.3., п. 2.4 передбачено, що одержання позичальником кредитних коштів визначено сторонами як факт укладання договору за допомогою дистанційних засобів, а договір, включаючи його додаткові угоди, має таку ж силу, як і договір, підписаний у паперовому вигляді.

Доказів того, що вказані персональні дані належать іншій особі, а не позичальнику, відповідачкою не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає можливість отримання кредитні кошти без проходження відповідної процедури ідентифікації та погодження позичальником своїх персональних даних.

Також, з урахуванням правової позиції Верховного Суду від 04.02.2026 у справі 758/14925/23, суд вважає, що відповідачкою не наведено конкретних обставин невідповідності копії електронного договору його оригіналу, не надано доказів існування іншої редакції договору, а тому одного загального твердження про його невідповідність не є підставою для неврахування судом такого доказу.

Щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності, суд піл час ухвалення рішення приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 256 ЦК України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Статтями 257, 258 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року №540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину був відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Однак, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

За Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Отже, якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Подібний правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 16 квітня 2026 року у справі №751/4086/24.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі додаткових угод №АМ4040446 та №АМ8429973 до кредитного договору від 21.11.2018 визначено дату повного погашення кредиту - 10.02.2019.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, якщо Дату оплати або Дату повного погашення було продовжено, Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю лише Комісію за організацію продовження, водночас оплата інших Договірних платежів переноситься (призупиняється) та не обчислюється протягом Терміну продовження. Усі суми, які сплачуються за Договором у разі продовження, повинні бути повністю оплачені до останнього дня терміну Продовження. Погашення Суми наданого Кредиту та відповідні Договірні компенсації протягом Терміну продовження не вважаються затриманим, окрім випадку, коли вони є затриманими на момент сплати Комісії за організацію продовження.

Таким чином, остаточним строком виконання зобов`язання щодо повернення кредиту та відповідних договірних зобов`язань є дата - 10.02.2019, а початком перебігу загальної трирічної позовної давності - 11.02.2019. Відповідно з 11.02.2019 по 02.04.2020 минув 1 рік 1 місяць 22 дні (416 днів), з 04.09.2025 перебіг позовної давності поновлено, а тому станом на 24.11.2025 (строк подання позовної заяви позивачем) трирічний строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, відсотків, комісії, інфляційних втрат та 3% річних (враховуючи правову позицію Верховного Суду від 19.03.2021 у справі 910/17317/17, п. 7.20) не є пропущеним.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 5000,00 грн, який складається: з 1666,70 грн, нарахованих 12.03.2019; з 1666,70 грн, нарахованих 11.04.2019; з 1666,60 грн, нарахованих 11.05.2019. На підставі ст. 258 ЦК України, до вимоги про стягнення штрафу застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Таким чином, на момент звернення позивача до суду 24.11.2025 позовна давність щодо всіх трьох складових штрафу у загальному розмірі 5000,00 грн сплинула, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 33).

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 5000,00 грн, суд приходить до наступного висновку.

Верховний Суд по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту і погодження їх зі позичальником при укладення кредитного договору, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь кредитора комісії (комісія за організацію продовження) є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 5000,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі №489/2951/16-ц зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Застосуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер, а тому не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

ТОВ «ВІН ФІНАНС» нарахувало відповідачці інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 на суму 4654,49 гривень та три відсотки річних від простроченої суми боргу на суму 1917,49 гривень за період 23.02.2019 по 23.02.2022 (а.с. 4, 5).

Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували поданню позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 2 квітня 2020 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 (пункти 96-98, 154-155)).

Однак, при перевірці розрахунку трьох відсотків річних від простроченої суми боргу й інфляційних втрат суд встановив помилковість нарахування зазначених сум, оскільки комісія не була належним чином обґрунтована, як складова грошового зобов`язання, а штраф є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності та не входить до суми заборгованості, на яку можуть нараховуватися три проценти річних та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому здійснив власний перерахунок, а саме:

розрахунок трьох відсотків річних від простроченої суми боргу здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення:

з 23/02/2019 до 31/12/2019, кількість днів 312, сума боргу 11286,00 грн (11286,00 x 3% x 312 : 365 : 100), 3% річних 289,42 грн;

з 01/01/2020 до 31/12/2020, кількість днів 366, сума боргу 11286,00 грн (11286,00 x 3% x 366 : 366 : 100), 3% річних 338,58 грн;

з 01/01/2021 до 23/02/2022, кількість днів 419, сума боргу 11286,00 грн (11286,00 x 3% x 419 : 365 : 100), 3% річних 388,67 грн,

інфляційні втрати розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення; Останній період IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.21866444. Інфляційне збільшення: 11286,00 x 1,21866444 - 11 286,00 = 2467,85 грн.

Отже, ОСОБА_1 зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, що становлять 2467,85 грн, та три відсотки річних від простроченої суми боргу в розмірі 1016,67 грн.

Таким чином заборгованість за кредитним договором становить на загальну суму 14770,52 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10000,00 грн, заборгованість за відсотками 1286,00 грн; суми інфляційних втрат 2467,85 грн та суми 3% річних 1016,67 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження виконання взятих на себе за договором зобов`язань відповідачка не надала.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 - 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи зазначене вище, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критеріїв розумності та співмірності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Право кожного на професійну правничу допомогу гарантоване ст. 59 Конституції України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно якої договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення глави 52 ЦК України передбачають загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення викладені в ч. 1-3 ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених положень законодавства дозволяє зробити такі висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг; крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись, визначені главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним; ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата; вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні; вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вищезазначені висновки випливають з правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованої у додатковій постанові від 30.06.2022 у справі №915/517/21.

На підтвердження понесених з розглядом даної справи витрат на професійну правничу допомогу директором ТОВ «ВІН ФІНАНС» Романенком М.Е. надані:

- договір про надання правової допомоги №36 від 25.04.2024, укладений між адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (виконавець) і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (замовник) (а.с. 30, 31);

- додаткова угода до договору про надання правової допомоги №36 від 25.04.2024, укладеного між адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (виконавець) і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (замовник), в якій адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_5 , проте позовна заява подана до відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 32);

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 35);

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості, де зазначено склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з додатками, загальна вартість робіт наданих послуг і виконаних робіт 5000,00 грн (а.с. 28);

- акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт надання послуг) від 21.11.2025 за договором про надання правової допомоги №36 від 25.04.2024 (а.с. 67).

Разом з тим, жоден із наданих стороною позивача документів безумовно не підтверджує надання адвокатом Міньковською А.В. юридичної допомоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» в справі за позовом товариства саме до боржниці ОСОБА_1 , адже договір про надання правничої допомоги від 25.04.2024, детальний опис робіт та акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт надання послуг), є документами, які місять дані загального характеру без зазначення конкретизації стосовно якого контрагента (боржника)/судової справи надавалася правова допомога ТОВ «ВІН ФІНАНС», а додаткова угода взагалі вказує, що адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 .

Отже, згідно з умовами наданого договору про надання правничої допомоги та на підставі наданих відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості та які підтверджують здійснення відповідних витрат, що сплачено або підлягає сплаті відповідачкою, а також щодо розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, неможливо встановити розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, саме у справі №535/1133/25 за позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. А тому суд приходить до висновку, про необґрунтованість та недоведеність стороною позивача розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1284,38 грн (подання до суду процесуальних документів в електронній формі) (а.с. 9).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 128, 141, 247, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором кредитної лінії №AG9257820 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L8818206) від 21.11.2018 на загальну суму 14770,52 грн (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят грн 52 коп.).

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1284,38 грн (одна тисяча двісті вісімдесят чотири грн 38 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, офіс 306, м. Київ, 04112.

Відповідач ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 09.09.2026.

Суддя А.В. Шолудько