Рішення № 139615236, 31.08.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 175/2982/26

2/530/857/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

31.08.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Ситник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Зіньків за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 р. з Решетилівського районного суду Полтавської області до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшли матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 18.04.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2077046. Відповідно до його умов ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» надало відповідачеві кредит у розмірі 8000,00 грн..

04.09.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» було укладено договір факторингу №04092024, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за договором № 2077046 від 18.04.2024 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП".

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 35684,32 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 22084,32 грн., заборгованість за пенею (штрафами) 5600 грн.

На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач зазначає, що відповідачу за місцем його проживання, 13.03.2025 року було направлено вимогу про погашення заборгованості, для досудового врегулювання питання відшкодування заборгованості, відповідачем заходів вжито не було.

В зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся з позовом до суду і просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" заборгованість за кредитним договором № 2077046 від 18.04.2024 року у розмірі 35684,32 грн. та судові витрати в розмірі 9422,40.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою про відкриття провадження від 01.05.2026 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала з копією позову та додатками до нього була направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с.35), 16.07.2026 року до суду повернулося рекомендоване повідомлення з відміткою "отримано 14.07.2026".

03.08.2026 року представником відповідача згідно Ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме отримання грошових коштів у розмірі 8000 грн, відповідач погоджується з сумою нарахованих відсотків за час користування кредитом у розмірі 22084,32 грн. Водночас не визнає позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за пенею (штрафами) у розмірі 5600 грн. Також відповідач зазначає, що з 18.04.2022 р. є внутрішньопереміщеною особою, не працевлаштована, доходу від трудової діяльності немає, а перебуває на обліку у відділі соціального захисту населення виконавчого комітету Зіньківської міської ради, та їй відповідно до Постанови №859 від 23.09.2020 р. призначено допомогу в сумі 2120 грн на місяць. Державна допомога відповідачу на проживання для внутрішньо преміщених осіб (ВПО) становить 2000 гр на місяць. Таким чином, сукупний дохід відповідача складає лише 4120 грн на місяць, що у разі часткового задоволення позову поставить відповідача у занадто скрутне матеріальне становище. А тому відповідач заявляє клопотання про звільнення її від сплати судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача просив провести розгляд справи без виклику сторін та без участі представника позивача.

Відповідачу ОСОБА_1 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист за адресою її місця реєстрації, що підтверджується поштовим повідомленням, зазначений лист отримала 14.07.2026 року та належно повідомлена про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що18.04.2024 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклало із ОСОБА_1 кредитний договір № 2077046, згідно з яким ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн., а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 345 днів з дати його надання, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,81 % за кожний день користування.

Згідно з пунктом 4.1 цього кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіка платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700,00 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 6 днів.

ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» виконало своє зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. Вказана обставина підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (далі ТОВ «ФК «Контрактовий Дім») від 18.03.2025 № 8360, відповідно до якого 18.04.2024 о 02:27 було успішно перераховано кошти в сумі 8000,00 грн. на платіжну картку, маска картки № НОМЕР_1 , номер ID платежу 1395609718.

04.09.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір факторингу № 04092024, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр (пункт 1.1. договору).

Відповідно до умов № 04092024 право вимоги за договором № 2077046 від 18.04.2024, перейшло до ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП".

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті1050, частини другої статті1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення правонаступнику ТОВ «ФК«ЕЛ.ЕН.ГРУП», тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати відсотків.

Щодо заявленої вимоги про стягнення пені (штрафу) в розмірі 5600,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, позивачу в стягненні пені (штрафу) в сумі 5600,00 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, те, що відповідач, подала відзив на позовну заяву, суд приходить до переконання, що позовні вимоги, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2077046 від 18.04.2024 року підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 30084,32 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованість за кредитом, 22084,32 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо клопотання представника відповідача стосовно звільнення від сплати судового збору суд зазначає наступне:

Положенням статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік осіб, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, і такими умовами є: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача -фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічні висновки щодо застосування вищезгаданої норми викладені Верховним судом у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

У Рішенні від 20 січня 2025 року у справі № 2-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України зробив висновок про те, що надання суду на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" дискреційного повноваження з відстрочення або розстрочення сплати стороною судового збору на певний строк з огляду на її майновий стан має правомірну мету - забезпечення доступу до суду та є додатковим засобом підтримувальної дії (affirmative action) держави в ділянці реалізації прав на судовий захист для осіб, які перебувають у складному майновому становищі.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.

Зокрема, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у змісті постанови від 23 листопада 2023 року у справі № 215/7312/20, а також ухвали Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.

Представником відповідача в обгрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору не надано достовірно підтверджуючих документів про складне матеріальне становище.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає:

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір". Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на 84,31% (30084,32 грн х 100% / 35684,32 грн = 84,31% ), тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2042,32 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а їх розмір визначається на підставі доказів, які подаються сторонами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) детальний опис робіт (наданих послуг); 3) акти приймання-передачі виконаних робіт; 4) платіжні документи, що підтверджують фактичне понесення (сплату) цих витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач (та/або його представник) не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу наданих послуг, їх вартості, а також фактичного понесення чи реальності витрат на професійну правничу допомогу (відсутні договір, опис послуг, ордер або квитанції про оплату). Враховуючи, що обов`язок доведення розміру судових витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх відшкодування, а позивач належних доказів суду не надав, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог у частині стягнення витрат на правничу допомогу та відмовляє у їх стягненні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,5,10,12,141,258,259,263-265,268,274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП", код ЄДРПОУ 41240530,юридична адреса м.Київ, вулиця М. Грушевського,10, - заборгованість за кредитним договором №2077046 від 18.04.2024 року в сумі 30084 (тридцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП", код ЄДРПОУ 41240530,юридична адреса м. Київ, вулиця М. Грушевського,10,судовий збір у розмірі 2042 (дві тисячі сорок дві) грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. В. Ситник