Рішення № 139614495, 09.09.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7851/26

Провадження №2/367/7340/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області в особі судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 205916 від 22.10.2025, укладеним між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі первісний кредитор), право вимоги за яким передано позивачу на підставі договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 та Реєстру прав вимоги № 5 від 03.02.2026. Позивач просив стягнути 33 351,37 грн, з яких: 32 942,00 грн тіло кредиту; 8,37 грн проценти; 401,00 грн комісія, а також судові витрати.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 01.07.2026 відкрито провадження у справі № 367/7851/26; справу визнано малозначною і вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Тією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів: у АТ КБ «ПриватБанк» витребувано інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки з маскою 5457-08XX-XXXX-0905, факту зарахування на неї коштів за період з 22.10.2025 до 27.10.2025 в сумі 8,40 грн, а також відомості про належність відповідачу номера телефону НОМЕР_1 , який зазначений у кредитному договорі як засіб зв`язку відповідача.

16.07.2026 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому позов у заявленому розмірі не визнала, зазначивши, що позивач не довів: (1) фактичного надання їй кредитних коштів у розмірі 32 942,00 грн; (2) обставин та дійсного розміру заявленого взаємозаліку на суму 27 992,30 грн за попереднім кредитним договором № 192369 від 17.07.2025; (3) договірних і фактичних підстав нарахування комісії в розмірі 401,00 грн; також заперечила співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

20.07.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, пояснивши структуру видачі кредиту: з номінальної суми 32 942,00 грн 27 992,30 грн зараховано в порядку взаємозаліку на погашення заборгованості за попереднім кредитним договором № 192369 від 17.07.2025; 4 941,30 грн утримано як комісію за надання кредиту (15 % від суми кредиту); 8,40 грн перераховано безпосередньо на картку відповідача. На підтвердження цього позивач послався на Довідку, складену первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс».

На виконання ухвали суду від 01.07.2026 до матеріалів справи надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 28.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260727/52085-БТ (вх. № 93681 від 06.08.2026) з доданою випискою за рахунком картки № НОМЕР_2 за період з 22.10.2025 до 27.10.2025. Відповідно до цієї відповіді: зазначена картка емітована на ім`я ОСОБА_1 ; за вказаний період на картку зараховано кошти на загальну суму 8,40 грн (операція від 22.10.2025); номер телефону НОМЕР_1 не є і не був фінансовим номером за цією карткою та не міститься в анкетних даних ОСОБА_1 ; номерами телефонів, наявними в анкетних даних ОСОБА_1 , є НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Долучена банком виписка за карткою за період 22.10.202527.10.2025 відображає рух коштів виключно дрібними сумами (у межах кількох сотень гривень за операціями з OLX, поповненнями з інших власних карток тощо); операцій на суму 27 992,30 грн чи 4 941,30 грн, отриманих від первісного кредитора чи пов`язаних із ним осіб, виписка не містить.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Такого клопотання від учасників справи не надходило.

Щодо тягаря доведення факту та розміру наданого кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною 1 статті 1046 ЦК України (яка згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України застосовується до кредитних відносин, якщо інше не встановлено законом) договір позики є укладеним з моменту передання грошей позичальникові. Отже, обов`язок позичальника повернути кредит виникає в обсязі фактично одержаних ним коштів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статей 7780 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а сукупність доказів достатньою для встановлення обставини. Оскільки саме позивач посилається на факт надання відповідачу кредиту в розмірі 32 942,00 грн як на підставу позовних вимог, обов`язок доведення цього факту покладається на позивача.

Щодо доведеності суми, нібито спрямованої в порядку взаємозаліку (27 992,30 грн).

Позивач обґрунтовує цю частину заборгованості посиланням на умови кредитного договору про взаємозалік та на Довідку, складену первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс». Суд зазначає, що зазначена Довідка є документом, складеним особою, зацікавленою в результатах розгляду справи (правопопередником позивача за договором факторингу, за яким позивач сплатив первісному кредитору кошти саме в обсязі відступленого права вимоги, включаючи цю суму), а тому за відсутності первинних документів підлягає оцінці судом з підвищеною обачністю.

До матеріалів справи не подано ні копії попереднього кредитного договору № 192369 від 17.07.2025, ні розрахунку заборгованості за ним, ні будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичний розмір заборгованості відповідача за цим попереднім договором станом на 22.10.2025 та підстави її виникнення. Отже, суд позбавлений можливості перевірити, чи дійсно на момент укладення кредитного договору № 205916 існувала заборгованість відповідача перед первісним кредитором у сумі 27 992,30 грн, а якщо існувала чи в цьому саме розмірі.

Крім того, отримана судом за власною ухвалою від 01.07.2026 первинна банківська інформація не підтверджує, а спростовує версію позивача про фактичний рух зазначеної суми: виписка за карткою відповідача за спірний період не містить жодної операції на суму 27 992,30 грн або будь-яку суму, співмірну з нею. За відсутності підтвердження як існування попереднього боргу, так і фактичного проведення зарахування зустрічних вимог у визначеному законом порядку (стаття 601 ЦК України, яка передбачає припинення зобов`язання зарахуванням саме зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав), суд вважає недоведеною обставину надання відповідачу кредиту в частині 27 992,30 грн.

Щодо доведеності комісії за надання кредиту (складова тіла кредиту 4 941,30 грн, та заявлена окремо комісія 401,00 грн).

За умовами договору, на які посилається позивач, комісія за надання кредиту в розмірі 4 941,30 грн становить 15 % від номінальної суми кредиту 32 942,00 грн і утримується кредитодавцем за рахунок кредитних коштів в день укладення договору. Оскільки судом встановлено недоведеність надання відповідачу кредиту в частині 27 992,30 грн, а розмір комісії обчислюється саме від номінальної (недоведеної) суми кредиту, вимога про включення цієї комісії до складу тіла кредиту також не може вважатися доведеною. Заявлена окремим рядком позовних вимог комісія в розмірі 401,00 грн також не підтверджена конкретним переліком послуг, наданих відповідачу, та первинними документами, що фіксували б факт і момент її нарахування, на що обґрунтовано вказувала відповідач у відзиві.

Щодо обставин ідентифікації відповідача під час укладення договору.

Суд також ураховує встановлену банком обставину, що номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позивачем як засіб зв`язку відповідача, за допомогою якого, за твердженням позивача, надсилався одноразовий ідентифікатор для електронного підписання договору, не значиться і не значився в анкетних даних ОСОБА_1 за платіжною карткою, на яку, за версією позивача, спрямовувалися кредитні кошти. Ця обставина посилює обґрунтовані сумніви щодо достовірності доведення позивачем обсягу дійсного волевиявлення відповідача саме на отримання кредиту в заявленому номінальному розмірі 32 942,00 грн, а не лише в частині фактично та документально підтвердженого зарахування коштів у сумі 8,40 грн.

Висновок.

Отже, належними, допустимими, достовірними доказами, зокрема отриманими судом безпосередньо від банку-емітента на виконання власної ухвали, підтверджується виключно факт зарахування на картковий рахунок відповідача коштів у розмірі 8,40 грн. Обставини, на яких ґрунтується решта заявленої до стягнення заборгованості зарахування 27 992,30 грн у порядку взаємозаліку за попереднім договором та утримання комісії за надання кредиту в розмірі 4 941,30 грн, обчисленої від цієї недоведеної суми, а також окремо заявлена комісія 401,00 грн і похідні від тіла кредиту проценти 8,37 грн позивачем належними та достатніми доказами не підтверджено, а подані відповідачем заперечення й отримана судом банківська інформація ці обставини спростовують.

Позовні вимоги заявлені позивачем як єдина, не подільна на альтернативні частини вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у номінальному розмірі, визначеному умовами цього договору, без заявлення вимоги в межах фактично підтвердженої суми (8,40 грн). Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як у межах заявлених позовних вимог. За таких обставин, оскільки позивач не довів обставини, покладені в основу заявленого ним розміру позовних вимог, а самостійного клопотання про стягнення суми в межах доведеної частини не заявляв, у задоволенні позову в повному обсязі слід відмовити, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з новим позовом у межах доведеної суми за наявності належних та допустимих доказів.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати позивача, зокрема сплачений ним судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, компенсації за рахунок відповідача не підлягають і залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 258260, 263265, 273279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 526, 601, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 205916 від 22.10.2025 відмовити.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у зв`язку з розглядом справи, залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.В. Мерзлий