Рішення № 139612457, 09.09.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2061/26

2/154/1352/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

09.09.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.Вт., при скретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 0970106000 від 09 грудня 2019 року.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 53 069 грн 40 коп., яка складається з 3 999 грн 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 49 069 грн 41 коп. заборгованості за процентами, а також понесені судові витрати: 2 662 грн 40 коп. судового збору та 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 грудня 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0970106000, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику фінансову послугу у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими траншами, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти на умовах договору і Правил.

За умовами договору кредитна лінія встановлена в межах 20 000 грн, а строк користування кожним окремим траншем та процентна ставка визначалися відповідними додатками, офертами та акцептами. Договором передбачалося право позичальника користуватися кредитною лінією протягом 36 календарних місяців.

Позивач стверджує, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав належним чином, натомість відповідач отримані кредитні кошти в установлені строки не повернув та проценти не сплатив.

У подальшому право вимоги за договором № 0970106000 послідовно перейшло від ТОВ «ІНФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», від останнього до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а 10 березня 2026 року до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», у зв`язку з чим позивач вважає себе належним кредитором відповідача.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Відзиву на позов, заперечень проти заявлених вимог, доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів, власного розрахунку чи контррозрахунку заборгованості відповідачем до суду не подано.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України дійшов висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Оскільки в судове засідання учасники справи не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до таких висновків.

Фактичні обставини встановлені судом.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Судом встановлено, що 09 грудня 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0970106000.

За п. 1.1 договору ТОВ «ІНФІНАНС» зобов`язалося надати позичальнику фінансову послугу кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб, а позичальник отримати, належним чином використовувати та повернути кредит і сплатити проценти та інші передбачені договором платежі.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими траншами, при цьому строк користування кожним траншем визначався окремо сторонами.

Договір містить анкетні дані ОСОБА_1 , його РНОКПП НОМЕР_1 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором «4n2u8d».

29 лютого 2020 року ТОВ «ІНФІНАНС» сформувало для відповідача пропозицію на отримання третього траншу за заявкою-анкетою № 2628591301.

Умовами цієї оферти сторони визначили: розмір траншу 4 000 грн; строк користування 30 днів; процентну ставку 1,225 % за один день користування кредитом; річну процентну ставку 447,125 %; загальну вартість кредиту в грошовому вираженні 1 470 грн.

Оферта датована 29.02.2020 та містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором «6j3s8u».

Того ж дня ОСОБА_1 акцептував зазначену оферту та прямо погодився на використання одноразового ідентифікатора як аналога власноручного підпису. В акцепті повторно зафіксовано істотні умови третього траншу: 4 000 грн, 30 днів, 1,225 % на день та 1 470 грн загальної вартості кредиту.

За змістом статей 626, 627, 628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а договір є укладеним у разі досягнення ними згоди щодо всіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Правові наслідки використання такого способу укладення договору додатково роз`яснені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25, провадження № 61-13271св25: кредитний договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору в письмовій формі, якщо сторонами погоджено його істотні умови.

У постанові КЦС ВС від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, провадження № 61-4523св25, Верховний Суд звернув увагу на необхідність перевіряти сукупність доказів укладення електронного мікрокредитного договору, зокрема спосіб підписання документа, цілісність електронного документа та обставини його направлення позичальнику.

У справі, яка розглядається, факт виникнення кредитних правовідносин підтверджений не лише роздруківками електронних документів, а взаємопов`язаною сукупністю доказів: основним договором, окремою офертою третього траншу, її акцептом із одноразовим ідентифікатором, розрахунком руху коштів та самостійними документами платіжної системи щодо фактичного перерахування кредиту.

Так, згідно з документами платіжного сервісу 29.02.2020 на банківську картку відповідача було перераховано 4 000 грн, ідентифікатор транзакції 49829569.

ТОВ «ІНФІНАНС» також окремо підтвердило, що за договором № 0970106000 ОСОБА_1 29.02.2020 через платіжну систему iPay здійснено транзакцію № 49829569 на суму 4 000 грн.

Відповідач факту укладення договору, належності йому використаних реквізитів та отримання 4 000 грн не заперечив і доказів протилежного не подав.

Отже, суд вважає доведеними укладення сторонами кредитного договору, погодження умов третього траншу та фактичне одержання відповідачем 4 000 грн кредитних коштів.

Щодо виконання зобов`язання та розміру основного боргу

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання або не виконав зобов`язання у встановлений договором чи законом строк.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, визначених договором.

Із детального розрахунку первісного кредитора вбачається, що 29.02.2020 відповідачу видано 4 000 грн, після чого основна сума кредиту належним чином не погашена; залишок основного боргу визначений у сумі 3 999 грн 99 коп.

Доказів сплати цієї суми відповідачем суду не надано.

Таким чином, вимога про стягнення 3 999 грн 99 коп. основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо процентів

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони безпосередньо в оферті та акцепті третього траншу погодили строк користування коштами 30 днів, ставку 1,225 % за день та загальну вартість кредиту за цей строк 1 470 грн.

Отже, право первісного кредитора на одержання 1 470 грн процентів за погоджений строк кредитування виникло безпосередньо з договору і відповідачем не спростоване.

Разом із тим подальші нарахування потребують іншої правової оцінки.

Пунктом 3.5 основного договору сторони передбачили, що у разі користування траншем понад встановлений строк, якщо погоджена ставка була меншою за 1,75 % на день, із першого дня прострочення попередня ставка скасовується та застосовується ставка 1,75 % за кожний день понадстрокового користування до повного повернення кредиту.

Саме такий механізм застосував первісний кредитор: після закінчення строку третього траншу в розрахунку відображено щоденне нарахування приблизно 70 грн, що відповідає 1,75 % від залишку основного боргу.

При відступленні права вимоги 14.07.2021 у реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 вже було зазначено 3 999,99 грн основного боргу та 32 969,49 грн процентів, загалом 36 969,48 грн.

Надалі сума процентів у розрахунках правонаступників була збільшена до 68 879,40 грн. Позивач, реалізуючи принцип диспозитивності, заявив до стягнення не всю обліковувану суму, а 49 069 грн 41 коп. процентів станом на 28.02.2022. Це прямо зазначено у поданому ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» розрахунку.

Відповідач цього розрахунку не оспорив та контррозрахунку не подав.

Однак сама по собі відсутність заперечень відповідача не звільняє суд від обов`язку правильно визначити правову природу відповідних нарахувань та застосувати імперативні норми матеріального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-16гс22, ЄДРСР № 110279633 сформульовано висновок про необхідність розмежовувати проценти як плату за правомірне користування кредитними коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України та проценти, що сплачуються внаслідок порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України. За період після настання прострочення договірні нарахування мають оцінюватися з точки зору їх правової природи як міри відповідальності за прострочення.

У цій справі підвищення ставки з 1,225 % до 1,75 % безпосередньо пов`язане саме з неповерненням траншу у погоджений 30-денний строк: договір називає днем початку її застосування «перший день прострочення».

Таким чином, ці нарахування не є платою за правомірне користування кредитом протягом погоджених сторонами 30 днів, а виникають виключно внаслідок порушення позичальником строку виконання грошового зобов`язання.

При цьому суд враховує спеціальне законодавче регулювання, чинне у весь спірний період.

Законом України № 533-IX від 17.03.2020 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 6, яким у зв`язку з карантином установлено звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит починаючи з 01 березня 2020 року.

Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX цей період було продовжено до останнього календарного дня місяця, у якому завершується дія карантину. Крім того, на цей період було встановлено заборону підвищувати процентну ставку за користування кредитом з причин невиконання позичальником кредитного зобов`язання.

Зазначене спеціальне правило поширювалося також на кредити, передбачені ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», тобто в тому числі на короткострокові та малосумові кредити.

Карантин, установлений у зв`язку з COVID-19, Кабінетом Міністрів України було скасовано лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року постановою від 27.06.2023 № 651.

Отже, весь період, за який позивач після закінчення 30-денного строку траншу здійснив нарахування підвищених процентів із кінця березня 2020 року по 28.02.2022 припадає на дію зазначеного законодавчого обмеження.

Такий підхід отримав безпосереднє підтвердження у найновішій практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц, провадження № 61-7284св24, ЄДРСР № 137850461. Верховний Суд виходив із того, що пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на платежі, правовою підставою яких є прострочення споживачем кредитного зобов`язання, та підлягає врахуванню судом при визначенні належного до стягнення розміру заборгованості. Постанова КЦС ВС від 03.06.2026, ЄДРСР №137850461

Крім того, щодо частини заявленого позивачем періоду починаючи з 24 лютого 2022 року діє самостійне обмеження, передбачене п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: у період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, та від сплати неустойки за прострочення кредитного чи позикового зобов`язання.

Таким чином, те, що відповідач не подав відзив та контррозрахунок, не є правовою підставою для стягнення з нього нарахувань, які суперечать спеціальній імперативній нормі закону.

Заочний характер розгляду означає, що наведені позивачем та належно підтверджені фактичні обставини, які відповідач не спростував, можуть бути покладені в основу рішення. Водночас він не змінює передбаченого ч. 1 ст. 264 ЦПК України обов`язку суду визначити правовідносини сторін і норму права, яка підлягає їх застосуванню.

Тому суд визнає обґрунтованим розрахунок позивача в частині: 3 999 грн 99 коп. основного боргу; 1 470 грн процентів за погоджені сторонами 30 днів користування третім траншем.

У задоволенні вимоги про стягнення решти процентів у сумі 49 069,41 грн 1 470,00 грн = 47 599 грн 41 коп. слід відмовити.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить: 3 999,99 грн + 1 470,00 грн = 5 469 грн 99 коп.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє переходу права вимоги, а покладає на нового кредитора ризик виконання боржником обов`язку первісному кредиторові.

Судом встановлено, що 14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 14-07/21, на виконання якого первісним кредитором передано фактору реєстр боржників та відповідні права вимоги.

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14-07/21 під номером 2827 прямо зазначено: боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; кредитний договір № 0970106000; сума виданого кредиту 4 000 грн; залишок тіла 3 999,99 грн; проценти 32 969,49 грн; загальна сума за реєстром 36 969,48 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023. Наданим актом прийому-передачі реєстру боржників підтверджується передача новому кредитору реєстру та перехід прав вимоги за включеними до нього кредитними зобов`язаннями.

10 березня 2026 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передало права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за договором № 10-03/26. Актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді підтверджено передачу новому кредитору реєстру, який охоплював 3 371 кредитний договір.

У витягу з реєстру боржників безпосередньо до договору № 10-03/26 під № 885 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договір № 0970106000, основний борг 3 999,99 грн, нараховані проценти 68 879,40 грн, загальну облікову суму 72 879,39 грн та суму виданого кредиту 4 000 грн.

Доказів припинення зобов`язання виконанням на користь первісного чи будь-якого з попередніх кредиторів відповідачем не подано.

Тому суд вважає доведеним перехід до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за договором № 0970106000.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Позов задовольняється на суму 5 469,99 грн із заявлених 53 069,40 грн, тобто на 10,307 %.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі: 2 662,40 грн ? 5 469,99 / 53 069,40 = 274 грн 42 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд встановив таке.

Між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024.

Заявкою № 2472 від 01.04.2026 сторони погодили надання правової допомоги саме щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 0970106000, а саме:

усна консультація з вивченням документів 2 години, вартість 4 000 грн;

складання позовної заяви 4 години, вартість 12 000 грн.

Загальна погоджена вартість становить 16 000 грн.

Витягом з акта № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 підтверджено фактичне надання саме цих послуг та їх вартість у сумі 16 000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення зазначених витрат, заперечень щодо їх реальності, обсягу або вартості.

За усталеною практикою КЦС ВС обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про їх зменшення.

Тому підстав для зменшення документально підтвердженої вартості правничої допомоги за критерієм неспівмірності за відсутності відповідного клопотання відповідача суд не встановив.

Разом із тим відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову такі витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі: 16 000 грн ? 5 469,99 / 53 069,40 = 1 649 грн 16 коп.

Інша частина судових витрат залишається за позивачем пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні якої відмовлено.

Таким чином, оцінюючи кожний доказ окремо та докази у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, беручи до уваги принципи змагальності й диспозитивності цивільного процесу, а також те, що відповідач не подав будь-яких доказів на спростування факту отримання кредиту, його неповернення чи переходу права вимоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263265, 268, 280282, 284 ЦПК України, статтями 14, 15, 16, 267, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, заборгованість за договором надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0970106000 від 09 грудня 2019 року, у загальному розмірі 5 469 (п`ять тисяч чотириста шістдесят дев`ять) гривень 99 копійок, з яких:3 999 грн 99 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 1 470 грн 00 коп. заборгованість за процентами за погоджений строк користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 274 (двісті сімдесят чотири) гривні 42 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 1 649 (одну тисячу шістсот сорок дев`ять) гривень 16 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку; у такому разі строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя: Тетяна Пустовойт