Ухвала суду № 139609379, 09.09.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1215/26

Провадження № 1-кп/595/157/2026

У Х В А Л А

09.09.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву представника потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про забезпечення позову у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2026 року за № 12026211130000145 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2026 року з Бучацької окружної прокуратури до Бучацького районного суду надійшло кримінальне провадження (справа) по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

08 вересня 2026 року від представника потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 разом із позовною заявою про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в порядку ст. 128 КПК України, надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Mercedes Sprinter 314 CDI 2143 (2016)», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіль марки «Renault Megane Scenic (2012)», номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . В обґрунтування заяви посилається на те, що предмет позову стосується відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, передбаченим ч. 2 ст. 286-1 КК України. Загальна сума вимог до відповідача становить 1500000 грн. Обвинувачений (відповідач за цивільним позовом) ОСОБА_5 добровільно не відшкодовує моральну шкоду. У разі, якщо згоди між обвинуваченим та потерпілими щодо добровільного відшкодування моральної шкоди не буде досягнуто, виникне потреба у примусовому стягненні коштів після задоволення цивільного позову. Із відомостей, що наявні на сайті Опендата, станом на 27.08.2026 за ІПН НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_5 , у державному реєстрі нерухомого майна відсутні відомості про наявність об`єктів нерухомості у власності. Водночас, в межах досудового розслідування Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях було надано відомості із Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо т/з, які зареєстровані за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із відповіді РСЦ убачається, що за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані наступні транспортні засоби: «Mercedes Sprinter 314 CDI 2143 (2016)», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та «Renault Megane Scenic (2012)», номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Оскільки є підстави вважати, що дане майно може бути відчужене відповідачем на шкоду позивачам з метою уникнення виконання боргових зобов`язань, просить заяву задовольнити. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову відчуження транспортних засобів відповідачем, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення моральної шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням та зумовить необхідність додаткового звернення позивачів до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Дослідивши зміст заяви, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Водночас, слід зазначити, що пунктом 4 частини 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ст. 170 КПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд з`ясовує наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження та потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

08 вересня 2026 року представник потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 подала позовну заяву про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в порядку ст. 128 КПК України.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до переконання, що представником потерпілих не надано жодної інформації про вартість наведеного в клопотанні майна, зокрема, транспортних засобів, що унеможливлює визначення співмірності виду забезпечення позову, який просить застосувати представник потерпілих, із заявленими позовними вимогами, не представлено доказів недобросовісних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_5 щодо створення можливих перешкод з метою уникнення виконання рішення суду у майбутньому, не доведено наявність наміру відповідача будь-яким чином вчинити дії, спрямовані на уникнення відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-150, 152, 153, 353 ЦПК України, 128, 131, 170 КПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про забезпечення позову у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2026 року за № 12026211130000145 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: ОСОБА_1