Рішення № 139609123, 01.09.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4668/26

пр.№ 2/464/3110/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2026 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мички Б.Р.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення шкоди пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу,

встановив:

Представник ОСОБА_1 адвокат Глушко Л.І. звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення шкоди пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Позов мотивує тим, що 05.10.2025 року о 13:15 год. водій ОСОБА_2 у м. Львові на вул. Стрийська, 93, керуючи автомобілем марки «MAN 26.410», р.н. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , який був припаркований, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобіль «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження. 22.10.2025 року постановою Личаківського районного суду м. Львова (справа №463/9592/25) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та обрано йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MAN 26.410», р.н. НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.225647378. Після ДТП ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про страхове відшкодування. 13.10.2025 року представниками ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» проведено огляд автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , за результатами якого складено протокол технічного огляду КТЗ. 24.12.2025 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з поданням неправдивих відомостей про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Після отримання копії постанови Личаківського районного суду м. Львова (оскільки Позивача не було повідомлено про розгляд справи №463/9592/25), 01.04.2026 року представником Позивача до Відповідача із наданням копій необхідних документів скеровано повторну заяву про виплату страхового відшкодування. 01.05.2026 року Відповідачем знову відмовлено у виплаті страхового відшкодування Позивачу. Відповідно до висновку експерта №156 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 22.05.2026 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat 2,0 TDi 5dr 6AT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок пошкодження у ДТП 05.10.2025 року, після огляду 19.05.2026 року в цінах, станом на момент ДТП 05.10.2025 року, становить 123948,69 грн. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача на користь Позивача 123948,69 гривень шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, та судові витрати: судовий збір у розмірі 1064,96 гривень, витрати, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи в розмірі 10 000 гривень та витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01.07.2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив мотивують тим, що 14.10.2025 року власник пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_5 звернувся з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування у порядку, визначеному ст. 35 Закону. На виконання вимог ст. 34 Закону, представник Страховика ОСОБА_3 оглянув пошкоджений транспортний засіб та зафіксував 5 дрібних пошкоджень КТЗ. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з метою розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди замовила транспортно-трасологічну експертизу щодо проведення дослідження механізму утворення пошкоджень обох автомобілів. За результатами Висновку №000910/01 транспортно-трасологічного дослідження механізму утворення пошкоджень, складеного 22.12.2025 незалежним судовим експертом Любарським К. було надано висновки, що «Враховуючи заявлений водієм ОСОБА_2 та ОСОБА_1 механізм контактування обох транспортних засобів, характер і розташування пошкоджень автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , що зафіксовані на наданих фотографіях і заявлені до ПрАТ «СК «ПЗУ», пошкодження автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , з технічної точки зору, не могли утворитись на місці пригоди за обставин, викладених в поясненнях водія ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ». В Листі від 22.12.2025 Відповідач направив власнику транспортного засобу мотивовану письмову відмову від виплати страхового відшкодування.

18.08.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги, копії рахунку та копії платіжної інструкції.

31.08.2026 року надійшло клопотання представника позивача про долучення акту виконаних робіт.

У судове засідання представник позивача не зявилась, подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 05.10.2025 року о 13:15 год. водій ОСОБА_2 у м. Львові на вул. Стрийська, 93, керуючи автомобілем марки «MAN 26.410», р.н. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , який був припаркований, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобіль «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.

Позивач є власником транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , що підтверджується наданим Позивачем свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова (справа №463/9592/25) від 22.10.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MAN 26.410», р.н. НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.225647378.

Після ДТП ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про страхове відшкодування.

13.10.2025 року представниками ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» проведено огляд автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , за результатами якого складено протокол технічного огляду КТЗ. На виконання вимог ст. 34 Закону, представник Страховика ОСОБА_3 оглянув пошкоджений транспортний засіб та зафіксував 5 пошкоджень КТЗ (пошкодження решітки радіатора, царапина на склі передньої лівої фари, деформація капоту, деформація переднього бамперу).

У зв`язку з настанням страхового випадку, ОСОБА_1 , було надано пояснення щодо даної дорожньо-транспортної пригоди. Відповідні пояснення також було надано іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2

01.12.2025 року Відповідач звернувся до ТОВ «Українські незалежні судові експерти» щодо проведення дослідження механізму утворення пошкоджень автомобілів «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 та «MAN 26.410», д.р.н. НОМЕР_1 .

В даному експертному дослідженні №000910/01 від 22.12.2025 року судовий експерт Любарський К.А. встановив наступне: «Враховуючи заявлений водієм ОСОБА_2 та ОСОБА_1 механізм контактування обох транспортних засобів, характер і розташування пошкоджень автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , що зафіксовані на наданих фотографіях і заявлені до ПрАТ «СК «ПЗУ», пошкодження автомобіля «Volkswagen Passat», д.р.н. НОМЕР_2 , з технічної точки зору, не могли утворитись на місці пригоди за обставин, викладених в поясненнях водія ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ».

24.12.2025 року ПрАТ «СК «ПЗУ» відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування. Відповідачем зазначено, що у зв`язку з поданням неправдивих відомостей про обставини дорожньо-транспортної пригоди, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування, з посиланням на пп.37.1.3 п.37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474227, працівниками Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП викладено наступний механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди: 05.10.2025 року о 13:15 год. водій ОСОБА_2 у м. Львові на вул. Стрийська, 93, керуючи автомобілем марки «MAN 26.410», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом в дворі будинку, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , який був припаркований, чим порушив вимоги 10.9 ПДР України.

Відповідно до пояснень водія ОСОБА_2 , наданих ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», «я на автомобілі MAN рухався назад, не помітив автомобіль Volkswagen і сталося зіткнення». Таким чином, водій ОСОБА_2 , надаючи пояснення страховику, підтвердив модель подій, встановлених працівниками Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до постанови Личаківського районного суду м. Львова від 22.10.2025 року (справа №463/9592/25), судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Судом у постанові зазначено, що вина у вчиненні ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474227 від 05.10.2025 року, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями потерпілого, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та поясненнями останнього, даними в судовому засіданні. Відповідно до постанови, ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав.

Постанова Личаківського районного суду м. Львова від 22.10.2025 року набрала законної сили 03.11.2025 року.

01.04.2026 року, після отримання копії постанови Личаківського районного суду м. Львова від 22.10.2025 року та протоколу про адміністративне правопорушення, представником Позивача до ПрАТ «СК «ПЗУ» було скеровано повторну заяву з проханням переглянути прийняте відносно Позивача рішення. В даній заяві було зазначено, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості надати дані документи, оскільки така не була повідомлена Личаківським районним судом м. Львова про розгляд справи №463/9592/25 та, відповідно, про судове рішення, прийняте судом в даній справі. Зазначено, що ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджала ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у встановленні обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.10.2025 року, та повідомляла правдиві відомості про дану ДТП. Як повідомив водій ОСОБА_2 , після контактування транспортних засобів останній від`їхав ліворуч вперед та повідомив про дану ДТП працівників поліції. Відтак, працівниками Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП було зафіксовано кінцеве розташування транспортних засобів з урахуванням зміщення автомобіля «MAN 26.410», р.н. НОМЕР_1 вже після ДТП.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, а також фізичними і юридичними особами на всій території України.

Аналогічні положення закріплені у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх суб`єктів без винятку.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду (постанова від 03.06.2026 року у справі №442/4200/23, постанова від 29.05.2026 року у справі №522/22305/14-ц), преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, провадження № 61-11сво17).

Преюдиціальні факти - це акти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиціальні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17, провадження № 61-19719св19). Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень.

Таким чином, зважаючи на те, що обставини, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода 05.10.2025 року встановлено піл час розгляду справи №463/9592/25 Личаківським районним судом м. Львова та відображені в мотивувальній частині постанови від 22.10.2025 року, яка набрала законної сили 03.11.2025 року, відтак, встановлені Личаківським районним судом м. Львова обставини у справі №463/9592/25 є преюдиціальними та обов`язковими для врахування всіма суб`єктами, в тому числі і судом під час розгляду справи №464/4668/26 та не можуть бути поставлені під сумнів в силу вимог законодавства.

У зв`язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування позивачем було замовлено незалежну оцінку, яка була виконана 22.05.2026 року судовим експертом Галамаєм Б.І.. Відповідно до висновку експерта №156 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 22.05.2026 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat 2,0 TDi 5dr 6AT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження у ДТП 05.10.2025 року, після огляду 19.05.2026 року в цінах, станом на момент ДТП 05.10.2025 року, … становить 123948,69 грн.

Оцінюючи наведений висновок з точки зору його належності та допустимості в процесі доказування у даній справі, суд враховує таке.

Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1ст.106 ЦПК України).

За правилами ст. 31.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Висновок експерта №156 складений судовим експертом Галамаєм Б.І., який є директором ТзОВ фірма «Експертиза», який має повну вищу технічну освіту інженера-механіка, кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз зі спеціальності 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Вартість відновлювального ремонту автомобіля визначена в цінах, станом на момент ДТП 05.10.2025 року.

Судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. У висновку експерта зазначено, що такий, згідно з ч.5 ст. 106 ЦПК України підготовлено для подання до суду.

Щодо посилання Відповідача на те, що у висновках судовим експертом визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 , а тому не є належним доказом, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наданого Позивачем висновку експерта №156 від 22.05.2026 року, предметом експертного дослідження був транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказане підтверджується актом огляду колісного транспортного засобу від 19.05.2026 року, ремонтною калькуляцією та фототаблицею до висновку експерта, що спростовує вищенаведені доводи Відповідача.

Суд вважає, що висновок судової автотоварознавчої експертизи №156 від 22.05.2026 року об`єктивно визначає вартість пошкоджень автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 ,є повним, чітким, послідовним, не містить розбіжностей, проведений за точною ідентифікацією автомобіля позивача, узгоджується з іншими матеріалами справи, складений судовим експертом згідно з вимогами ст.106 ЦПК України, містить попередження експерта про кримінальну відповідальність та відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак позов підлягає до задоволення. В свою чергу, відповідач не спростував аргументів позивача жодними належними у справі доказами.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в числі іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Встановлено, що позивач поніс витрати за проведення по справі судової транспортно-товарознавчої експертизи №156 від 22.05.2026 року в розмірі 10000,00 грн., що стверджується платіжною інструкцією.

Відтак, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.03.2026 року укладено договір про надання правової допомоги з АО «Мицик, Кравчук і Партнери», відповідно до якого фіксований гонорар становить 10000 гривень.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Щодо зазначення позивачем суми стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, суд враховує, зокрема складність справи та час, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих послуг.

На підтвердження обсягу виконаних адвокатом робіт та сплати позивачем послуг адвоката, позивачем надано акт виконаних робіт від 20.08.2026 року із детальним описом виконаних робіт, рахунок від 11.08.2026 року та платіжну інструкцію від 13.08.2026 року.

Суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу за складання позовної заяви в розмірі 10000,00 грн. є розумною та не завищеною.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позов ОСОБА_1 задоволено, позивач поніс судові витрати на правову допомогу, що підтверджено належними засобами доказування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу, що становить суму в розмірі 10000,00 гривень, що відповідає принципу розумності та реальності розміру витрат на правову допомогу.

Окрім цього, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення шкоди пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 123948,69 гривень шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи в розмірі 10 000 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.

Суддя Мичка Б.Р.