Ухвала суду № 139608186, 09.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12317/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Кислий Андрій Матвійович до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Кислий Андрій Матвійович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду 27.08.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, із зазначенням недоліків які слід усунути, а саме:

В порушення вимог ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви не додано підтвердження про сплату позивачем судового збору за подання до суду вказаного позову. Клопотання про звільнення його від сплати судового збору чи підстави для його звільнення від сплати судового збору позовна заява не містить.

Відповідно до ч.3 ст.288 КУпАП передбачено звільнення особи, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, від сплати державного мита. Сплата державного мита регламентувалася Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито».

У відповідності до ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності 11.11.2011 року (далі Закон №3674-VI).

У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

За подання адміністративної позовної заяви у справах з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 грн.

Така ж правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18.03.2020 року по справі №543/775/17.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 24.04.2026 р. Департаментом патрульної поліції в особі поліцейського взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшого сержанта поліції Хиля Сергія Олексійовича стосовно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 7082605. У постанові Відповідач стверджує, що Позивачем порушено п. 2.1.г Правил дорожнього руху та накладено стягнення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Разом із тим, до суду із даним позовом ОСОБА_1 звернувся 24.08.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Виходячи із загальних принципів адміністративного судочинства та за змістом ч. 1 ст. 9 КАС України обставини, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовом, доводяться перед судом на загальних засадах та на засадах свободи у наданні сторонами суду своїх доказів. Тобто на підтвердження усіх обставин, на які посилаються сторони, суду мають бути надані належні та допустимі докази.

Стосовно поновлення строку на оскарження постанови позивач зазначає, що 24.04.2026 р. при розгляді справи Відповідачем не було забезпечено право ОСОБА_1 на користування угорською мовою, право на послуги перекладача та право на участь у справі адвоката; постанову Відповідача було вручено ОСОБА_1 без перекладу на рідну мову ОСОБА_1 . Гуляш Ч.Ш. звернувся за правової допомогою лише 22.07.2026 р. У той же день він уклав договір про надання професійної правничої допомоги № 22-07-2026-А з адвокатом Кислим Андрієм Матвійовичем, який 28.07.2026 р. отримав копію оскаржуваної постанови. Таким чином, на думку позивача, строк на оскарження постанови Відповідача був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин.

Поряд із цим суд звертав увагу на те, що оскаржувану постанову винесено 24.04.2026, у позовній заяві відсутні поважні причини з яких позивач не міг звернутися до суду у передбачений строк, звернувшись за допомогою до спеціаліста в галузі права протягом чотирьох місяців.

Обставини, на які представник позивача посилається, як на поважність пропуску строку звернення до суду з позовом, а саме необізнаність зі змістом документу через відсутність перекладу, не приймаються судом до уваги, оскільки оскаржуване рішення не містить відміток та зауважень позивача щодо незрозумілості тексту такого рішення чи ненадання суб`єктом владних повноважень скористатися послугами перекладача.

Як зазначав адвокат 22.07.2026 позивач звернувся до нього за правничою допомогою, однак до суду позов подано тільки 23.08.2026 який сформовано в електронному суді. Твердження про отримання оскаржуваної постанови адвокатом виключно 28.07.2026 року не підтверджується жодними доказами.

Таким чином, суд вважав, що представником позивача не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, а наведені у позовній заяві обставини, не підтверджено жодними доказами.

Для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали, позивачу було надано строк, а саме десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

07.09.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій стосовно поновлення строку на оскарження постанови, вказано на те, що при розгляді протоколу та інших матеріалів провадження Відповідачем були порушені права Гуляш Ч., а саме при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Вказує, що ОСОБА_2 є громадянином Угорщини, і не є громадянином України та не володіє державною українською мовою, якою ведеться провадження, та мав право на користування послугами перекладача.

Також зазначає, що ОСОБА_2 звернувся за правової допомогою лише 22.07.2026 р. У той же день він уклав договір про надання професійної правничої допомоги № 22-07-2026-А з адвокатом Кислим Андрієм Матвійовичем, який 28.07.2026 р. отримав копію оскаржуваної постанови.

Крім того, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 7082605 від 24.04.2026 р. не містить жодного підпису Гуляш Ч.

Таким чином, на переконання адвоката, строк на оскарження постанови Відповідача був пропущений ОСОБА_2 з поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 160, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адвокат просить: поновити пропущений з поважних причин строк на звернення до суду з позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Суд, ознайомившись із клопотанням представника позивача та матеріалами справи констатує, що недоліки на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху в повному обсязі не усунуто.

Суд констатує, що у позовній заяві представником позивача було заявлено клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду з позовом.

Так, у клопотанні містяться лише виклад обставин, які на переконання адвоката є поважними причинами пропуску позивачем строку на оскарження постанови. Поряд із цим жодного підтвердження, письмових доказів тому коли саме та за яких обставин позивач довідався про накладення на нього адміністративного стягнення матеріали справи не містять, таких до клопотання про поновлення строку також не додано.

При цьому, як на поважні причини пропуску процесуального строку адвокат вказував на те, що 24.04.2026 р. при розгляді справи Відповідачем не було забезпечено право ОСОБА_1 на користування угорською мовою, право на послуги перекладача та право на участь у справі адвоката; постанову Відповідача було вручено ОСОБА_1 без перекладу на рідну мову ОСОБА_1 . Гуляш Ч.Ш. звернувся за правової допомогою лише 22.07.2026 р.

У той же день він уклав договір про надання професійної правничої допомоги № 22-07-2026-А з адвокатом Кислим Андрієм Матвійовичем, який 28.07.2026 р. отримав копію оскаржуваної постанови. Таким чином, строк на оскарження постанови Відповідача був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин.

Наведене свідчить про те, що причини пропуску процесуального строку на які вказано у позовній заяві (які визнано судом неповажними, у зв`язку із чим у їх поновленні відмовлено) та причини пропуску строку на оскарження постанови наведені в заяві про усунення недоліків є ідентичними.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Виходячи із загальних принципів адміністративного судочинства та за змістом ч. 1 ст. 9 КАС України обставини, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовом, доводяться перед судом на загальних засадах та на засадах свободи у наданні сторонами суду своїх доказів. Тобто на підтвердження усіх обставин, на які посилаються сторони, суду мають бути надані належні та допустимі докази.

Суд звертає увагу на те, що оскаржувану постанову винесено 24.04.2026, у позовній заяві відсутні поважні причини з яких позивач не міг звернутися до суду у передбачений строк, звернувшись за допомогою до спеціаліста в галузі права протягом чотирьох місяців. Такі причини не вказані ні в позовній заяві, ні в заяві про усунення недоліків.

Обставини пропуску строку звернення до суду з позовом, на які представник позивача посилається, як на поважні, (що 24.04.2026 р. при розгляді справи Відповідачем не було забезпечено право Гуляш Ч. на користування угорською мовою, право на послуги перекладача та право на участь у справі адвоката; постанову Відповідача було вручено ОСОБА_2 без перекладу на рідну мову ОСОБА_2 , Гуляш Ч. звернувся за правової допомогою лише 22.07.2026 р. У той же день він уклав договір про надання професійної правничої допомоги № 22-07-2026-А з адвокатом Кислим Андрієм Матвійовичем, який 28.07.2026 р. отримав копію оскаржуваної постанови, та що така не містить підпису позивача), не приймаються судом до уваги, оскільки оскаржуване рішення не містить відміток та зауважень позивача щодо незрозумілості тексту такого рішення чи ненадання суб`єктом владних повноважень скористатися послугами перекладача.

Окрім того, як зазначає адвокат 22.07.2026 позивач звернувся до нього за правничою допомогою, однак до суду позов подано тільки 23.08.2026 який сформовано в електронному суді. Твердження про отримання оскаржуваної постанови адвокатом виключно 28.07.2026 року не підтверджується жодними доказами.

Таким чином, суд вважає, що представником позивача не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, а наведені у позовній заяві обставини, не підтверджено жодними доказами.

Крім цього, суд також враховує те, що згідно відкритих відомостей ЄДРСР та системи автоматизованого документообігу суду Д-3 слідує, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2026 року по справі № 308/6189/26 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136191458) громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу.

Згідно постанови суду - 24.04.2026 18:20 год. тpaca M06 82 5 км., водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT» з н.з. НОМЕР_1 під час об`їзду транспортного засобу «VOLKSWAGEN E-GOLF» з н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого відбулось ДТП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає, чим порушив п. 13.3 ПДР - під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Дії водія кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що судом досліджувались матеріали справи, зокрема копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7082605 від 24.04.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.04.2026 року, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 був присутній, надавав пояснення щодо обставин вчинення ДТП.

Крім цього, суд також враховує те, що згідно відкритих відомостей ЄДРСР та системи автоматизованого документообігу суду Д-3 слідує, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 14.08.2026 по справі № 308/6189/26 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139075061) у задоволенні клопотання адвоката Кислого Андрія Матвійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, було відмовлено.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що ОСОБА_1 є громадянином України, отримав посвідчення водія, а тому презюмується, що останній знає та розуміє державну мову якою ведеться провадження та складаються процесуальні документи.

Таким чином, сам факт залучення ОСОБА_1 захисника адвоката Кислого А.М. після закінчення встановленого чинним законодавством 10 денного строку на оскарження постанови не може визнаватися поважною причиною пропуску такого строку, оскільки укладення договору із адвокатом після спливу такого строку не породжує нового самостійного строку на оскарження рішення, який закінчився більше чотирьох місяців тому.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", сформульовано висновки щодо застосування елементів принципу юридичної визначеності, відхід від якого можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. За відсутності таких, поновлення процесуального строку буде порушенням принципу юридичної визначеності.

Строк на оскарження постанови може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений через поважні причини. Поважність причин його пропуску має довести сторона, яка заявила таке клопотання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення в судовому порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку, що цей строк пропущений з поважних причин.

Зі змісту заяви на усунення недоліків захисника Кислого А.М. таких обставин не вбачається.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить від його активної поведінки, а перешкоди, що можуть свідчать про поважність причин пропуску цього строку, повинні бути об`єктивно існувати та підтверджуватися належними та достатніми доказами. Наведені позивачем обставини не доводять поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, в цій ситуації пропуск строку звернення до суду з позовом зумовлений тривалою пасивною поведінкою позивача, а не наявністю об`єктивних перешкод для звернення до суду з позовом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

За таких обставин, суд не погоджується з доводами позивача відносно поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом викладеними в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного позивачем не надано доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б унеможливили своєчасне звернення до суду.

За таких підстав вважаю, що поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом про оскарження постанови що була винесена 24.04.2026 не доведена належними та допустимим доказами, а тому приходжу до висновку, що підстави, на які вказує представник позивача, є неповажними, а відтак строк звернення до суду з даним позовом за вказаних позивачем підстав поновленню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.. 122 КАС України , позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 286 КАС України, передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно ч.ч. 1-2 ст.. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно ч.ч.1-3 до с. 121 КАСУ , суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Оцінюючи поважність цієї причини, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 640/2228/20 Верховний Суд вказав на те, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Судом при винесенні ухвали також враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Також у рішенні ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.

ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби .

Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

В ухвалі від 25.08.2026 у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивачу відмовлено та позов залишено без руху. При цьому надання строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви в якій вказати підстави для поновлення строку з дорученням доказів на підтвердження такого або надати докази причини неможливості самостійного отримання таких доказів.

Поряд із цим вимог ухвали позивачем не виконано.

Відповідно до ч.3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Разом із тим відповідно до ч.4 вказаної норми, позовна заява повертається позивачеві, якщо: 1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Зважаючи на вище викладене, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.

Згідно ч.ч.6,8 ст. 169 КАСУ, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви.

Таким чином, суд роз`яснює позивачу, що за його клопотанням сплачена сума судового збору повертається йому за ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Кислий Андрій Матвійович до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та додані до неї документи повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош