Ухвала суду № 139604178, 09.09.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

Справа № 495/6481/26

Номер провадження 2-з/495/61/2026

09 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши заяву Приватного підприємства «ЛО КОМП», в інтересах якого діє адвокат Бороденко Михайло Сергійович, відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И Л А:

08 вересня 2026 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_2 , відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення позову.

Вищеописана заява мотивована тим, що ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛО КОМП» (код ЄДРПОУ 44529049) є законним набувачем та власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0248, 5110300000:02:012:0249.

Право власності на вказані вище земельні ділянки 5110300000:02:012:0248 та 5110300000:02:012:0249, набуті ПП «ЛО КОМП» на законних підставах, у повній відповідності до норм діючого законодавства, за відсутністю будь-яких заборон та обмежень на реєстрацію такого, а відтак є непохитним та таким, що може бути скасоване виключно судовим рішенням за прямої участі ПП «ЛО КОМП» в такому судовому процесі.

Так, на підставі Ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2026 року по справі № 495/9130/16-ц за результатами розгляду заяви про поворот виконання рішення суду, поданої адвокатом Верховець К.С., яка дає в інтересах ОСОБА_1 , яка є такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, і такою що оскаржується ПП «ЛО КОМП» в порядку апеляційного оскарження, за заявами ОСОБА_1 від 23.06.2026 за реєстраційним номером 73771692, та від 23.06.2026 за реєстраційним номером 73772449, Державним реєстратором Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко Олексієм Юрійовичем за рішеннями № 85804590 від 13 липня 2026 року та № 85804951 13 липня 2026 року, відповідно, було проведено державну реєстрацію прав за Заявами, а саме шляхом: припинення права власності ПП «ЛО КОМП» на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0248, припинення права власності ПП «ЛО КОМП» на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0249 (відомості з реєстру додаються).

Такі дії, в свою чергу, вже спричиняють тяжкі наслідки для законного володільця майна, та може значно ускладнити або унеможливити їх відновлення в подальшому. Державним реєстратором Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко Олексієм Юрійовичем було протиправно припинено право власності ПП «ЛО КОМП» на спірні земельні ділянки з грубим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанови КМУ від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач просить суд звернути увагу, що заявлене із позовною заявою і порушене з боку Відповідачів право Позивача, знаходить своє відображення виключно у незаконності проведених реєстраційних дій, та прямо не пов`язане із порушеними правами, за захистом яких Позивач звернувся у апеляційну інстанції по справі 495/9130/16-ц.

Окремою підставою обґрунтованості необхідних забезпечувальних заходів є те, що Одеський апеляційний суд поновив ПП «ЛО КОМП» строк для апеляційного оскарження Ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2026 року по справі № 495/9130/16-ц, прийняв до розгляду апеляційну скаргу, а відтак у відповідності до ч.4 ст.359 ЦПК України така є зупиненою, тобто такою що не може виконуватись до набуття законної сили Постанови апеляційного суду.

Оскільки станом на теперішній час право власності ПП «ЛО КОМП» (Код ЄДРПОУ 44529049) на земельні ділянки припинено, в Єдиному держаному реєстрі наявна прогалина щодо такого майна, що в свою чергу, обумовлює високу вірогідність здійснення їх перереєстрації, відчуження, поділу, а тому, з метою запобігання вчинення дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення в майбутньому, а також з метою забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів позивача, просимо суд застосувати заявлені заходи забезпечення позову.

Реалізація вказаними особами наведених намірів та втілення їх в реальність унеможливить захист законних прав належного власника ПП «ЛО КОМП» у разі ухвалення по судовій справі рішення суду про задоволення позовних вимог та про визнання за таким права власності на спірні земельні ділянки.

Таким чином, заявник просить:

накласти арешт на земельні ділянки: кадастровий номер 5110300000:02:012:0177, площею 0,093 га; та кадастровий 5110300000:02:012:0178, площею 0,093 га;

заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,093 га кадастровий номер 5110300000:02:012:0177;

заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,093 га кадастровий номер 5110300000:02:012:0178;

заборонити державним кадастровим реєстраторам здійснювати будь-які дії, спрямовані на: скасування державної реєстрації земельних ділянок із кадастровими номерами 5110300000:02:012:0177, 5110300000:02:012:0178 у державному земельному кадастрі; змінювати площі, кадастрові номери таких земельних ділянок; проводити об`єднання таких земельних ділянок; проводити поділ таких земельних ділянок;

заборонити ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОГО АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ МІСТА БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ видачу будь-яким особам документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (видачу сертифікатів, реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тощо) на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5110300000:02:012:0177 та 5110300000:02:012:0178.

Крім того, від представника позивача (заявника) до суду надійшла заява про розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні за участю останнього в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи викладене, суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Пункт 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23.

У постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом встановлено, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2026 року по справі № 495/9130/16-ц допущено поворот виконання рішення суду у справі №495/9130/16-ц та встановлено, що дана ухвала є підставою для суб`єктів державної реєстрації для: поновлення в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0177 за ОСОБА_1 , що належить їй на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: індексний №32216710, виданий 14.01.2015, видавник: Реєстраційна служба Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області; скасування в Державному земельному кадастрі та закриття поземельної книги щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0249, площею 0,1401 га; скасування в Державному земельному кадастрі та закриття поземельної книги щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248, площею 0,0459 га; державної реєстрації припинення права власності ПП «ЛО КОМП» (Код ЄДРПОУ 44529049) на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0248, 5110300000:02:012:0249 та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,093 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0177 за ОСОБА_1 .

Наразі вказана ухвала оскаржується ПП «ЛО КОМП» в апеляційному порядку.

Як встановлено судом та зазначає сам представник позивача (заявника) у заяві про забезпечення позову Одеський апеляційний суд поновив ПП «ЛО КОМП» строк для апеляційного оскарження Ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 травня 2026 року по справі № 495/9130/16-ц, прийняв до розгляду апеляційну скаргу, а відтак у відповідності до ч.4 ст.359 ЦПК України така є зупиненою, тобто такою що не може виконуватись до набуття.

Відтак, у суду виникає обґрунтований сумнів щодо дійсної мети звернення особи із заявою про забезпечення позову. Крім того, з урахуванням викладеного, суд приходить переконання щодо необґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Верховний Суд неодноразово зазначав, у тому числі у постанові від 04 грудня 2024 року по справі № 947/28830/22, що конструкція пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить про те, що позов можна забезпечити накладенням арешту виключно на майно відповідача, яке знаходиться у нього чи перебуває в інших осіб, або яке підлягає передачі йому.

Разом з тим, представником позивача (заявника) жодним чином не обґрунтовано та не доведено належність земельної ділянки із кадастровим номером 5110300000:02:012:0178, площею 0,093 га відповідачу у справі № 495/6481/26, а також не надано доказів, що така знаходиться у нього чи перебуває в інших осіб, або підлягає передачі йому.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд приходить переконання про відсутність підстав для задоволення заяви Приватного підприємства «ЛО КОМП», в інтересах якого діє адвокат Бороденко Михайло Сергійович, відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Приватного підприємства «ЛО КОМП», в інтересах якого діє адвокат Бороденко Михайло Сергійович, відповідач: ОСОБА_1 , державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко О.Ю., третя особа: відділ «Центр надання адміністративних послуг» Кароліно-Бугазької сільської ради, про забезпечення відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складений 09 вересня 2026 року.

СУДДЯ: