Ухвала суду № 139602096, 08.09.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4704/19

Номер провадження 6/404/137/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в скл аді: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» звернулось до суду з заявою (вх. № 16622 від 07.04.2026 року) про заміну стягувача у виконавчому листі № 404/4704/19 від 24.12.2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» та видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 404/4704/19 від 24.12.2019 року, про стягнення боргу з ОСОБА_1 . В обгрунтування заяви вказує, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого, останній було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік повернення їх. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. В подальшому позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, та на виконання рішення видано виконавчий лист №404/4704/19 від 24.12.2019 року, про стягнення з боржника на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором. Щодо заміни стягувача у виконавчому листі зазначив, що 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу №8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача. Таким чином, кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс». Окрім того, кредитний договір відповідача на момент звернення заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувався сторонами по справі. Щодо видачі дубліката виконавчого листа зазначає, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №61056678 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. 13.04.2023 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал вищевказаного Виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на дату укладання Договору факторингу оригінал вищевказаного виконавчого листа Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» не передавався, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 травня 2026 року прийнято до провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», призначено судове засідання (а.с. 97).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» в судове засідання не з`явився, в прохальній частині заяви просить розгляд заяви провести без участі представника заявника (а.с. 75).

Боржник у судове засідання не з`явилась, через не вручення рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду без вручення за адресою її місця проживання, вказаного в позовній заяві. Своїм правом на надання пояснень у судовому засіданні не скористалась, про причини неявки не повідомляла. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

У відповідності до частини другої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб щодо розгляду заяви про заміну сторони її правонаступником, не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

19.12.2018 між Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 листопада 2019 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.12.2008 року в розмірі- 230 894,37 грн., яка складається з наступного: 12 393,82 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 214 168,56 грн.- нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 4 331,99 грн. нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також 3 463,42 грн. - сплаченого судового збору (а.с.60-63).

На виконання вказаного рішення суду 24.12.2019 року видано виконавчий лист (а.с. 72).

22 серпня 2025 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» укладено Договір факторингу №8-22-08/2025, за умовами пункту 1 якого клієнт відступає належні йому права вимоги (прав вимоги), а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань (за формою, що наведена у Додатку № 1 до цього Договору), який складається Клієнтом, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між Клієнтом та Боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань (а.с. 81-85).

Згідно з пунктом 4 Договору факторингу моментом (днем) переходу до Фактора Прав вимоги (у відповідній частині) є день підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі відповідного Реєстру боргових зобов`язань (за формою, що наведена у Додатку №2 до цього Договору), що відповідає частині Основних договорів за відповідним етапом відступлення Прав вимоги, як зазначено попередньому абзаці цього Договору, який підписується Сторонами на паперових носіях електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін.

11 вересня 2025 року сторонами Договору факторингу складено Акт № 7 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань №7 від 11 вересня 2025 року до Договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 року (а.с. 86).

Згідно з Реєстром боргових зобов`язань від 11.09.2025 року право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 19.12.2019 року (Референс договору SAMDNSОOТ001713860) перейшло від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс».

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), виконання обов`язку боржника третьою особою.

За припасми статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Згідно частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 442 Цивільного процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Отже, питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовані ст.442 розділу VІ ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».

Таким чином, нормами Цивільного процесуального кодексу України встановлена можливість заміни стягувача або боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача у виконавчому листі відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 442 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» щодо заміни стягувача у виконавчому документі.

Крім того, 13 квітня 2023 року державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Негра Андрій Сергійович у виконавчому провадженні №61056678 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини пршої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 91).

За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 23.03.2026 виконавче провадження №61056678 завершено (а.с. 88).

Щодо видачі дублікату виконавчого листа, суд зазначає наступне.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно пункту 17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина перша статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписи щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання наведені у частинах четвертій і п`ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Підстави повернення виконавчого документа стягувачеві визначені у частині першій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною другою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п`ята статті 37 Закону №1404-VIII у редакції, чинній з 05 серпня 2021 року).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.10.2022, 201/13239/15-ц зауважила, що з огляду на наведені приписи саме у випадках, визначених частиною першою статті 37 Закону №1404-VIII для повернення виконавчого документа стягувачеві, застосовані приписи статті 12 цього Закону щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2021 року у справі №2-5827/2010 зазначив, що за змістом приписів Закону №1404-VIII після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, не зараховується до нового строку. Закон № 1404-VIII не виключає і не обмежує переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачеві з інших підстав, ніж визначені у статті 37 (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі №910/18165/13, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №804/2721/15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2020 року у справі №2018/6-343/11, а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2020 року у справі №336/1023/20).

Відповідно до пункту 17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строк пред`явлення виконавчого листа № 404/4704/19 переривався пред`явленням до виконання та у зв`язку з поверненням стягувачу постановою державного виконавця від 13 квітня 2023 року, та сплив у 13 квітня 2026 році.

Проте, Законом №2129-IX від 15.03.2022 розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Тобто строки, які визначені Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого листа до виконання перериваються до припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи поданої заяви, суд взяв до уваги, що виконавчий лист був пред`явлений первісним стягувачем до примусового виконання, перебував на виконанні та був повернутий стягувачу Акціонерному товариству «Приватбанк» постановою державного виконавця від 13 квітня 2023 року, а тому строк на пред`явлення вищевказаного виконавчого документу пропущеним не вважається.

Відтак, враховуючи дані обставини щодо строку та беручи до уваги втрату оригіналу виконавчого листа, а також те, що рішення суду за яким він був виданий, залишається невиконаним, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для видачі правонаступнику стягувача дублікату виконавчого листа в зв`язку з чим заяву слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 442, пунктом 17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому листі №404/4704/19 від 24.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» боргу з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс».

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 404/4704/19 від 24.12.2019 про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складено 09.09.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка