Рішення № 139600254, 08.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Справа № 440/7740/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7740/26 за позовом Національного Банку України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, Національний банк України звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.06.2026 у виконавчому провадженні № 31293975;

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д.Г., або інших посадових осіб відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 31293975, вжити заходів спрямованих на примусову реалізацію земельних ділянок, а саме визначення їх ринкової вартості шляхом призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання та подальшої передачі на примусову реалізацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадиром Д.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документа.

Позивач вважає посилання державного виконавця на п.3 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", як на підставу повернення виконавчого документа, безпідставним, оскільки поряд із нерухомим майном щодо якого Національний банк вирішив не залишати за собою в рахунок погашення боргу, наявні також земельні ділянки, які після проведення оцінки так і не були передані на реалізацію. Крім того, неможливо погодитись з твердженнями державного виконавця щодо неможливості звернення стягнення на земельні ділянки в зв`язку «наявні розбіжності в реєстрації права власності в ДРРП та в Держгеокадастрі», що підтверджується рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №440/17237/25, з огляду на ухвалу Автозаводського суду м. Кременчука від 13.08.2020 у справі № 2-452/11, якою задоволено клопотання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника (будівлю та земельні ділянки), право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 справу № 440/7740/26 передано за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з позовними вимогами, управління юстиції у відзиві зазначило, що у зв`язку з тим, що на адресу відділу від стягувача відповіді щодо наміру чи відмови у залишенні за собою нереалізованого майна не надходило на протязі місяця, державним виконавцем прийнято рішення 08.06.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №31293975 у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Стосовно твердження позивача про порушення його прав щодо не реалізації земельних ділянок відповідач зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №440/17237/25 встановлено, що згідно витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстровані земельні ділянки за кадастровими номерами №5310436100:04:002:0159 та №5310436100:04:002:0072.

У зв`язку з вищевикладеним за наявності обставин, що унеможливлюють звернення стягнення на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:0072, їх реалізація не проводилася.

За таких обставин, відповідач вважає оскаржувану постанову правомірною, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

12.08.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи надання сторонами усіх доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, справа розглянута судом у письмовому провадженні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 31293975 з примусового виконання виконавчого напису № 181, вчиненого 27.01.2012 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О. Е., про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , який є суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, а саме на:

цеху № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1, а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 кв.м;

цеху № 2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад літери за планом земельної ділянки Г, г, г1, загальною площею 397,5 кв.м;

складу, літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3 кв.м;

зварювального цеху № 3, цеху № 4 обробки металу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж,Ж1,Ж2,Ж3, загальною площею 580,6 кв.м;

на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0159, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м), кадастровий номер 5310436100:04:002:0072, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк", у розмірі: 2 198 824,32 грн. Розмір плати за вчинення виконавчого напису сплаченого стягувачем, яке підлягає стягненню з Боржника, складає 2 500,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі № 816/710/16 здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 31293975, що перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії, на його правонаступника Національний банк України.

Ухвалою Автозаводського суду м. Кременчука від 13.08.2020 у справі № 2-452/11 задоволено клопотання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно Боржника (Будівлю та Земельні ділянки), право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Ухвалою Автозаводського суду м. Кременчука від 02.04.2010 заяву ОСОБА_3 задоволено, рішення Автозаводського суду м. Кременчука від 12.11.2009 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна скасовано за нововиявленими обставинами. В подальшому, ухвалою Автозаводського суду м. Кременчука в Полтавській області позов ОСОБА_3 про поділ сумісного майна, залишено без розгляду, в зв`язку з повторною неявкою без поважних причин позивача у судове засідання.

Однак на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію за ОСОБА_2 нерухомого майна відсутні.

При цьому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про державну реєстрацію іпотеки №3943830 та №3944138 від 19.05.2008 на об`єкт нерухомого майна, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:0072.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 440/9255/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.07.2024 у виконавчому провадженні №31293975.

29.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

08.06.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадиром Д.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документа.

Не погодившись із постановою про повернення виконавчого документа, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Статтею 37 Закону №1404-VIII передбачено випадки повернення виконавчого документа стягувачу.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Спір у цій справі стосується правомірності прийняття постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зауважує, що відповідач, констатуючи наявність підстав для повернення виконавчого документа, керувався саме пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, що вимагає не лише відмову стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, але й встановлення відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до частини 6 статті 48 Закону N 1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону N 1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

За приписами частини 1 статті 61 Закону N 1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

У разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частина 6 статті 61 Закону N 1404-VIII).

Відповідно до частини 7 статті 61 Закону N 1404-VIII у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач акцентує увагу на тому, що посилання державного виконавця на п.3 ч.1 ст. 37 Закону є безпідставним, оскільки поряд із нерухомим майном щодо якого Національний банк вирішив не залишати за собою в рахунок погашення боргу, наявні також земельні ділянки, які після проведення оцінки так і не були передані на реалізацію.

Натомість відповідач стверджує, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державна реєстрація права власності за боржником ОСОБА_2 на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:0072 відсутня. Згідно отриманих відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, встановлено, що земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0159 за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м.), кадастровий № 5310436100:04:002:0072 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності у громадянки ОСОБА_3 на підставі державного акта ЯИ 542620 від 07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010. Крім того, виконавчий напис на звернення стягнення на земельні ділянки кадастровий № 5310436100:04:002:0159, та кадастровий № 5310436100:04:002:0072, виданий приватним нотаріусом 27.01.2012 на підставі державних актів ПЛ 177650 від 19.11.2004 та ПЛ 055369 від 09.07.2004, а право власності зареєстроване в Державному земельному кадастрі за громадянкою ОСОБА_3 на підставі державного акта ЯИ 542620 від 07.07.2010 та державного акта ЯИ 542621 від 07.07.2010, тобто за два роки до видачі виконавчого напису.

У зв`язку з вищевикладеним за наявності обставин, що унеможливлюють звернення стягнення на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:002:0159 та 5310436100:04:002:0072, їх реалізація не проводилася.

Окрім цього, відповідач звертає увагу суду, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №440/17237/25 відмовлено у задоволенні позовних вимог Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання визначити вартість земельних ділянок та передати ці земельні ділянки на реалізацію в порядку статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

Даним рішенням, окрім іншого, встановлено, що згідно витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстровані земельні ділянки за кадастровими номерами №5310436100:04:002:0159 та №5310436100:04:002:0072.

Суд бере до уваги вказані вище аргументи відповідача, в тому числі і рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №440/17237/25, однак зазначає, що ухвалою від 13.08.2020 у справі № 2-452/11 (Провадження № 6/524/151/20) заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстровано у встановленому законом порядку задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки) боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:04:002:0159, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:04:002:0072, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд зазначає, що таке звернення було мотивоване тим, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 31293975. Відомості про оскарження чи скасування такої ухвали суду, станом на час винесення виконавцем оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, в матеріалах справи відсутні.

Всупереч поданню такої заяви в межах виконавчого провадження № 31293975 та її задоволення судом, державним виконавцем, в той же час, необґрунтовано констатується відсутність підстав для звернення стягнення на таке майно.

Дана позиція узгоджується з позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15.10.2024 по справі №440/9255/24.

Крім того, суд зазначає, що надані на вимогу суду матеріали виконавчого провадження № 31293975 не містять доказів вчинення активних дій виконавцем зі встановлення у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Як вже зазначалося судом, відповідно до частини 7 статті 61 Закону N 1404-VIII право на повернення виконавчого документу стягувачу виникає у виконавця лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

В той же час, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення станом на час винесення оскаржуваної постанови, зокрема з огляду на відсутність доказів здійснення виконавцем необхідних дій щодо: з`ясування наявних відкритих рахунків боржника у банках, з`ясування наявності чи відсутності у боржника рухомого майна; з`ясування наявності чи відсутності у боржника сільськогосподарської та іншої самохідної техніки, а також будь-якого іншого майна, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні відповіді від компетентних органів та витяги із відповідних реєстрів про відсутність доходів та будь-якого іншого майна боржника станом на час винесення оскаржуваної постанови.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.06.2026 у виконавчому провадженні №31293975.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного виконавця вжити заходів спрямованих на примусову реалізацію земельних ділянок, а саме визначення їх ринкової вартості шляхом призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання та подальшої передачі на примусову реалізацію суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень.

Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовної заяви, а отже й наявності підстав для часткового її задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Національного Банку України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.06.2026 у виконавчому провадженні № 31293975.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець