Рішення № 139599872, 09.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8564/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М.

за участю:

секретаря судового засідання Махінової В.А.,

представника позивача Вєтрової М.В.,

представника відповідача Гуляєвої Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСУ" до Головного управління ДПС в Полтавській області

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСУ" звернулося до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2026 № 00079010701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 065 896, 25 грн.,

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/8564/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

При зверненні до суду позивач стверджував про порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин шляхом протиправного збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 065 896, 25 грн., з них податкові зобов`язання - 710 597,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 355 298,75 грн. Позивач наполягав на тому, що податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях представник відповідача зазначав, що висновки, зроблені за результатами перевірки щодо встановлених Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСУ" порушень, є обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Пояснював, що підприємством неправомірно включено до складу собівартості реалізованих товарів, які відображені в рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» придбане модульне покриття, також неправомірно віднесено витрати, що не пов`язані з господарською діяльністю підприємства. ГУ ДПС у Полтавській області вважає, що податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, тобто правомірно, а тому адміністративний позов є безпідставним, необґрунтованим нормами матеріального права та не підтверджений належними доказами, тобто таким, що задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 30.03.2026 по 10.04.2026 Головним управлінням ДПС у Полтавській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСУ» за період з 01.10.2023 по 30.09.2025.

За результатами перевірки складено Акт № 5310/16-31-07-01-02/37709860 від 24.04.2026, в якому контролюючий орган зазначає, зокрема, про порушення, допущені платником податків:

1. п. 44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами», що призвело до заниження доходу на загальну суму 805 944,18 грн.;

2. п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 947 763,2 грн., зокрема внаслідок: 2.1. неправомірного включення до складу собівартості реалізованих товарів, які відображені в рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» придбаного модульного покриття на загальну суму 2 264 183,86 грн., 2.2. віднесення витрат, що не пов`язані з господарською діяльністю на загальну суму 1 683 579,34 грн.

3. п.188.1 ст. 188, п.201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 161 189 грн.;

4. абз. б п.192.1.1 ст. 192 ПК України, що призвело до завищення показника в рядку 14 «Коригування податкового кредиту» декларації з податку на додану вартість на суму 1 241 грн.

Підприємство не погодилося з Актом перевірки в частині пунктів 1-3 зазначених вище, та подало у встановленому законом порядку до податкового органу свої заперечення до Акту.

За результатами розгляду Заперечень Товариства (Лист Вих № 15837/6/16-31-07-01-07 від 22.05.2026 р. Про надання відповіді на заперечення), висновки Акту в частині п. 1 та п. 3, скасовано, висновки в частині п. 2 (підпункти 2.1., та 2.2.) залишено без змін.

На підставі висновків, вказаних в Акті, ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2026 № 00079000701, яким зменшено від`ємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (рядок 21

Декларації) на суму 1241 грн., яке не оскаржується Товариством та податкове повідомлення-рішення від 29.05.2026 № 00079010701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 065 896, 25 грн., з них податкові зобов`язання - 710 597,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 355 298,75 грн з яким позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2026 № 00079010701 Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСУ" було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 065 896, 25 грн., з них податкові зобов`язання - 710 597,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 355 298,75 грн.

ГУ ДПС у Полтавській області прийшло до висновку про неправомірне включення Товариством до складу витрат придбане модульне покриття на загальну суму 2 264 183,86 грн. (у рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)»

В Акті на стор. 12-13 податковим органом зазначено, що витрати Товариства понесені у зв`язку із придбання товарів (найменування товару - Модульне покриття «Павук») за Договором поставки №3 від 01.01.2023 та специфікаціями до нього, укладеним між ТОВ «КМС» (як покупцем) і ТОВ «ОСТА ПОЛІМЕРИ» (як постачальником) призводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, а тому такі витрати включаються до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів.

Підставою для такого висновку ГУ ДПС у Полтавській області слугувало наступне, як зазначено на стор. 12 Акту, що: «Згідно сайту виробника osta.in.ua Модульне ПВХ-покриття серії «Павук» (Spider) від ТОВ «ОСТА Полімери» (OSTA) - це посилена технічна плитка, розроблена для приміщень із високим статичним та динамічним навантаженням. Перевагою модульної підлоги для промислових об`єктів є виготовлення із вторинного ПВХ (полівінілхлориду). Це забезпечує тривалу експлуатацію плит та їх стійкість до агресивного зовнішнього середовища. Розрахунковий термін експлуатації близько 20 років».

Відповідно, використовуючи дану інформацію, а також посилаючись на положення національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, які затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. №561 (далі Методрекомендації №561), Податковий орган зазначав, що «придбання модульного покриття з ПВХ «Павук» відповідає визначенню витрат, що призводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, а відповідно і включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів». Аналогічні висновки наведені також у листі ГУ ДПС у Полтавській області Вих № 15837/6/16-31-07-01-07 від 22.05.2026 р. Про надання відповіді на заперечення.

Однак, зазначені висновки єтакими, що суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (зокрема положенням МСБО 16 «Основні засоби»), іншим застосовним нормативним актам, та фактичним обставинам з огляду на наступне.

Товариство є власником нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення за адресою Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 98-А, загальною площею 20 030,9 м2, та прилеглої території загальною площею 58 410 м2, яке Товариство надає в оренду ТОВ «Нова пошта» на договірних умовах для цілей розміщення складу/зберігання, для зберігання вантажу та/або для здійснення іншої підприємницької діяльності, передбаченою статутом орендаря (далі Термінал, та Договір оренди відповідно).

Щодо відображення операцій у бухгалтерському обліку Товариства:

В бухгалтерському обліку Товариства операція з придбання товару за Договором поставки №3 від 01.01.2023 р., укладеним між ТОВ «ОСТА ПОЛІМЕРИ» та ТОВ «КМС», та відповідних специфікацій до них, відображається наступним чином: придбання товарів за період із 01.10.2023 р. по 30.09.2025 р. (Дт 207 «Запасні частини» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»), що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями; використання запасів за період із 01.10.2023 р. по 30.09.2025 р. (Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт, послуг»-Кт 207 «Запасні частини»), що підтверджується відповідними актами списання товарів; оборотно-сальдовими відомостями (ОСВ) по рахунку 207, оборотами рахунку 207.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 29, на рахунку 20 обліковуються виробничі запаси.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 (далі Інструкція №291), рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

Відповідно до МСФЗ 2 «Запаси», головним питанням обліку запасів є визначення суми собівартості, яка повинна визнаватися як актив та переноситися на майбутні періоди до моменту визнання відповідних доходів. Цей Стандарт надає рекомендації щодо визначення собівартості та подальшого визнання витрат, включаючи будь-яке часткове списання до чистої вартості реалізації (п.1).

Запаси це активи, які: а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг (п.6).

Коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток (п.34).

Відповідно до п. 4.3. Положення про облікову політику ТОВ «КМС», затверджену наказом №29/12/22 від 29.12.2022 р., Товариство здійснює облік запасів відповідно до положень МСБО 2 «Запаси». Об`єктом обліку запасів визначається кожне їх найменування (номенклатура). … До складу запасів серед іншого входять малоцінні та швидкозношувані предмети (далі - МШП). За характеристиками такі предмети близькі до основних засобів, тобто вони не споживаються миттєво в процесі діяльності, а натомість використовуються Товариством багато разів поступово зношуючись. Однак враховуючи низьку вартість малоцінних предметів та короткий нормативний термін використання швидкозношуваних предметів, такі МШП обліковуються у складі запасів, а не у складі основних засобів.

Зазначені МШП та запаси відносяться на витрати (списуються з балансу) Товариства за наступним принципом:

за фактами реалізації (продаж, використання);

за нормами операційного процесу (наприклад: пакувальні матеріали, паливо);

за фактом початку використання/ видачі чи переміщення зі складу (наприклад: канцелярія, запасні частини, МШП, тощо);

за фактом припинення використання / вибуття.

Таким чином, вартість модульного покриття «Павук» як активу, який використовується при наданні послуг, була списана позивачем на Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт, послуг» у повній відповідності до МСФЗ 2 «Запаси» та Облікової політики Товариства.

Слід зазначити, що придбані Товариством товари не класифікуються як основні засоби (рахунок 10), оскільки не відповідають критеріям до визначення основних засобів, що як таке не оскаржувалося Податковим органом.

Варто також звернути увагу на положення п.п. 14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої визначено, що основні засоби - матеріальні активи невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20 000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється, зокрема, щодо операцій з амортизації основних засобів та нематеріальних активів. Таким чином, ПКУ не встановлює самостійних правил визнання активу чи витрат. Таке визнання здійснюється за правилами бухгалтерського обліку - МСБО 16 «Основні засоби», МСФЗ 16 «Оренда» та Концептуальної основи фінансової звітності МСФЗ.

Так, пункт 6 МСБО 16 «Основні засоби» визначає основні засоби як матеріальні об`єкти, які: утримуються для використання у діяльності та використовуватимуться більше одного періоду. Пункт 7 МСБО 16 «Основні засоби» встановлює критерії визнання, а саме об`єкт основних засобів визнається активом лише у випадку, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід, пов`язаних з таким об`єктом, а його собівартість може бути достовірно оцінена. Пунктом 12 МСБО 16 «Основні засоби» передбачено, що витрати на щоденне обслуговування об`єкта визнаються у прибутках або збитках у момент їх понесення. Крім того, пунктом 13 МСБО 16 «Основні засоби» передбачено капіталізацію лише тих витрат, які пов`язані із заміною компонентів або суттєвими поліпшеннями активу.

Відповідно до п. 4.1.1. Облікової політики Товариства, критеріями визнання матеріальних активів основними засобами є такі: матеріальний об`єкт утримується для використання у господарській діяльності або для надання в оренду або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій; та матеріальний об`єкт очікується використовувати більше одного року. Придбані товари Товариство не очікувало використовувати більше одного року, та фактично не використовувало більше року.

Відповідно до пояснень Товариства від 17.04.2026 р. (які були надані в ході податкової перевірки на запит) товари (плити модульного ПВХ-покриття «Павук») придбані Товариством «з метою підтримання терміналу в робочому стані, який відповідає цільовому призначенню, з яким термінал був переданий в оренду, та запобігання його передчасному зносу, а також з метою уникнення дороговартісних ремонтів будівлі в майбутньому, ТОВ «КМС» вирішило вжити заходів щодо захисту підлоги терміналу та збереження бетонної стяжки. ….За своїми технічними характеристиками плити є знімним захисним покриттям багаторазового використання, яке можна використовувати періодично за потреби, закриваючи підлогу повністю або частково, залежно від характеру експлуатації об`єкта.» Необхідність придбання даного покриття була обумовлена виробничою необхідністю, на підтвердження чого Товариством надано Службову записку від 13.12.2022 р., де зазначено, що на окремих ділянках терміналу спостерігається підвищена інтенсивність руху вантажної техніки (рокл, контейнерів), що створює ризик руйнування бетонної стяжки.

Товариство наголошувало на тому, що даний товар є захисним інструментом, що використовується в зоні підвищеного навантаження на підлогу, а не конструктивним елементом будівлі. Товариство наголошувало, що покриття не є частиною підлоги, не з`єднане з підлогою нерозривним способом, не потребує проведення мокрих будівельних процесів для монтажу і може бути покладене на підлогу без виконання будь-яких ремонтних робіт, і так само за потреби може бути переміщене у будь-який час із однієї ділянки терміналу на іншу, або на будь-який інший об`єкт, та/або замінене (у разі необхідності).

Таким чином, операції із придбання товарів були належним чином відображені у бухгалтерському обліку Товариства, а із наведених пояснень Товариства слідує, що Товариство правомірно класифікувало їх як запаси, а також не проводило жодних ремонтних робіт як таких (ні поточних, ні капітальних), які би могли призвести до поліпшень інших активів, - натомість як власник Терміналу вживало додаткових заходів з метою захисту і збереження від передчасного зносу бетонної стяжки підлоги у ділянках найбільш інтенсивного навантаження на неї.

Загальна площа Терміналу складає понад 20 000 кв.м. Одна одиниця товару (модульна плитка з ПВХ «Павук») з робочим розміром 700х700 мм. покриває 0,49 м2. Товариством протягом перевіряємого періоду (із 01.10.2023 по 30.09.2025 р.) всього придбано 5924 одиниць товару на площу покриття, що сукупно дорівнює 2 902 кв.м., що підтверджує доводи Товариства, що метою придбання є їх локальне (точкове) розміщення, а не повне закриття підлоги Терміналу. Товари придбавалися регулярно в міру виробничої необхідності для заміщення (заміни) зношених одиниць товару на окремих ділянках підлоги Терміналу. Таким чином, метою придбання товарів було збереження бетонної стяжки Терміналу, де спостерігається підвищена інтенсивність руху вантажної техніки (рокл, контейнерів), що створює ризик руйнування бетонної стяжки (як зазначено у поясненнях Товариства від 17.04.2026 р., Службовій записці від 13.12.2022 р., що є частиною матеріалів податкової перевірки).

Після локального укладання плиток та/або їх подальшої заміни, бетонна стяжка підлоги не змінила своїх техніко-економічних показників (не збільшилася площа, не змінилося цільове призначення). Це лише дозволило Орендодавцю підтримувати підлогу в робочому стані, як того вимагає Договір оренди. Так, відповідно до п. 5.1.7 Договору оренди, Орендодавець зобов`язаний нести відповідальність за загальний стан будівлі/ прилеглої території та стан несучих конструкцій. Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Такі витрати є економічно виправданими для Орендодавця, оскільки своєчасно вжиті Орендодавцем заходи запобігають передчасному виникненню необхідності проведення капітального ремонту, який зобов`язаний здійснювати Орендодавець відповідно до п. 5.1.6 Договору оренди. Звідси випливає, що Орендодавець як добросовісний власник майна здійснював поетапно (частинами з 2023 по 2025 роки) придбання товарів із метою збереження належного йому майна, яке використовується ним з метою отримання доходів від господарської діяльності (орендних доходів).

Відповідно до листа постачальника ТОВ «ОСТА ПОЛІМЕРИ» термін експлуатації «близько 20 років» для модульного ПВХ-покриття серії «Павук» (Spider) є лише «орієнтовним (прогнозованим) строком зносу матеріалу та не є гарантованим строком експлуатації виробу. Фактичний строк експлуатації модульного ПВХ-покриття серії «Павук» (Spider) безпосередньо залежить від умов використання, зокрема інтенсивності навантаження, типу та ваги техніки/ обладнання, умов середовища експлуатації, а також характеристик основи, на яку здійснено укладення. У разі інтенсивної експлуатації строк служби покриття може суттєво відрізнятися від зазначеного та визначається індивідуально в кожному конкретному випадку».

Виключно той факт, що постачальник використовує високоякісні полімерні матеріали не є підставою для кваліфікації витрат Товариства із придбання та використання даних товарів як таких, що призвели до необхідності капіталізувати такі витрати. Якщо понесені Товариством витрати на придбання даних товарів та їх використання не змінює функціональних характеристик будівлі (площу, потужність, призначення), а лише підтримує її первісні властивості, то такі витрати залишаються поточними витратами Товариства, незалежно від якості використаних матеріалів.

Законодавство не встановлює прямої залежності між терміном служби матеріалу та обов`язком капіталізувати витрати на його придбання. Так, наприклад, якісна фарба для стін, чи інші матеріали також можуть мати термін служби понад 10-20 років, проте їх використання при поточному ремонті відноситься до витрат періоду.

Той факт, що високоякісні полімерні матеріали за певних умов експлуатації можуть в окремих випадках служити і до 20 років, не перетворює поточний характер цих витрат на капітальний. Тобто якість матеріалів, їх довговічність сама по собі не є тією підставою, що вимагає кваліфікації витрат як таких, що належать до капітальних інвестицій.

Окрім того, заявлений постачальником гарантійний строк експлуатації товару у Паспорті про якість постачальника суттєво коротший за той, що вказаний у Акті, та складає 24 місяці із дати відвантаження, за умови правильного транспортування, умов зберігання та укладення згідно інструкції по його застосуванню Виробника.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг. Звідси випливає, що виробник зобов`язується протягом заявленого терміну у 2 роки замінити (або відремонтувати) товари у разі виявлення виробничого браку.

Таким чином, висновки подnаткового органу про необхідність капіталізації вартості ПВХ-покриття, що зроблені на зовнішніх «рекламних» характеристиках матеріалу від постачальника (таких як «довговічність» близько 20 років), повністю ігнорують фактичний гарантійний строк експлуатації товару, його функціональне призначення як захисного інструменту та фактичне використання як інструменту для локального захисту бетонної стяжки підлоги задля збереження її нормальних експлуатаційних характеристик, тобто для підтримання в нормальному робочому стані.

У Постанові від 21.03.2024р. у справі №640/12797/22 Верховний Суд вказав на правильність висновків суду апеляційної інстанції, які викладені у Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 р. «що проведені ремонтні роботи асфальтного покриття за їх характером, співвідношенням до загальної площі асфальтного покриття належать саме до поточного ремонту, а також придбані позивачем з метою підтримання таких територій в робочому стані, що не є капітальними інвестиціями». Так, суд апеляційної інстанції вказав, що «…в бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по-різному. Насамперед, враховується характер проведення останніх та вплив на первісну вартість та первісно очікувані майбутні економічні вигоди від використання цього об`єкта. Витрати, які здійснюються для підтримки об`єкта в робочому стані й отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання включаються до складу витрат поточного періоду на підставі акта виконаних робіт. У той же час, у разі якщо за наслідками понесених витрат на ремонтні роботи відбулось поліпшення основного засобу, внаслідок чого, зокрема, зростає очікуваний термін корисного використання такого об`єкта, такі витрати слід відносити до капітальних інвестицій. Аналогічними є наслідки і у разі, якщо відбувається заміна окремого важливого компонента (частини) основного засобу, термін корисного використання якого відрізняється від терміну корисного використання такого основного засобу…. Відмежовування поняття «поліпшення» від «інших ремонтів» з метою здійснення бухгалтерського обліку базується на критерії збільшення економічних вигод, у порівнянні з первісною вартістю, що є предметом професійного судження керівництва підприємства.»

У Постанові від 10.04.2020р. у справі № 1440/1967/18 Верховний Суд вказав, що «саме керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності вирішує як класифікувати видатки. Тобто, керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх в робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду. Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого. З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх робочому стані.»

Таким чином, аналіз наведених правових позицій Верховного Суду дозволяє дійти таких висновків, що критерієм для відмежування «поліпшення» (капітальних інвестицій) від «ремонту/утримання» (поточних витрат) є фактичне збільшення економічних вигід від використання об`єкта порівняно з його первісними характеристиками (модернізація, розширення технологічних можливостей тощо) а також, що класифікація понесених витрат та визначення їхнього характеру (чи є це підтриманням об`єкта в робочому стані, чи його поліпшенням) є виключним правом та предметом професійного судження керівництва підприємства.

Оскільки, придбання та використання ПВХ-покриття як запасної частини здійснювалося виключно з метою локального захисту бетонної стяжки підлоги, запобігання її подальшому руйнуванню та для підтримання приміщення в нормальному робочому стані, такі дії жодним чином не призвели до зміни техніко-економічних характеристик будівлі Терміналу чи зростання майбутніх економічних вигід понад первісно очікуваний рівень.

З огляду на те, що керівництвом Товариства на основі професійного судження було чітко визначено ці витрати як такі, що пов`язані з підтриманням об`єкта в робочому стані, контролюючий орган не мав правових підстав для самостійної перекваліфікації цих сум у капітальні інвестиції.

Відтак, висновки податкового органу про необхідність капіталізації витрат на придбання зазначених вище товарів прямо суперечать сталій судовій практиці Верховного Суду, є протиправними, необґрунтованими та такими, що базуються на хибному тлумаченні норм податкового та бухгалтерського законодавства.

Щодо безпідставності висновків ГУ ДПС у Полтавській області про неправомірне включення до складу витрат Товариства, витрат, що нібито не пов`язані з господарською діяльністю на загальну суму 1 683 579,34 грн. (витрати на утримання Служби експлуатації у м. Дніпро) необхідно зазначити наступне.

В Акті на стор. 14 ГУ ДПС у Полтавській області виснував, що витрати Товариства, які пов`язані з утриманням служби експлуатації логістичних об`єктів у Дніпрі не пов`язані із отриманням задекларованого доходу, а відповідно не пов`язані із господарською діяльністю Товариства.

Такий висновок обґрунтовується виключно тим, що після припинення договірних відносин з основним замовником у регіоні (із Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» за договором про надання послуг № 10516 від 01.05.2016 р., та додатковою угодою №8 від 31.08.2024 до нього, якою припинено дію договору) Служба експлуатації у м. Дніпро не здійснювала фактичної реалізації послуг іншим контрагентам протягом періоду перевірки, але продовжувала нести витрати.

Дані витрати включали: витрати на оренду приміщення для цілей розміщення офісу заг. площею 33,6 м2, розташованого за адресою: м.Дніпро, вул. Повітряна, буд. 2 (що підтверджується договором оренди приміщення № 02/09-19/5 від 02.09.2019 та актами про надані послуги до нього (додаються до позову); витрати на заробітну плату працівникам Товариства у кількості 7 осіб (що підтверджується зокрема обліковими відомостями Товариства; та інші витрати, зокрема компенсація комунальних послуг у зв`язку із орендою приміщення (що підтверджується актами на компенсацію комунальних послуг).

Товариство звертало увагу суду, що підрозділ у м. Дніпро був створений на підставі Наказу №28/08/19 від 28.08.2019 р. «Про створення підрозділу Служби експлуатації логістичних об`єктів у м. Дніпро та забезпечення його діяльності» з чіткою бізнес- метою: розширення ринку збуту, оптимізація витрат на відрядження та забезпечення оперативності надання послуг у регіоні (м.Дніпро).

На виконання вказаного наказу 02.09.2019р. між ТОВ «КМС» та ПП «БАТІСТ ДНІПРО» був укладений договір оренди офісного приміщення №02/09-19/5 від 02.09.2019, а також сформований штат працівників Служби експлуатації логістичних об`єктів у м. Дніпро у кількості 7 осіб з визначенням основного місця роботи у м.Дніпро.

Служба експлуатації логістичних об`єктів у м. Дніпро забезпечує надання клієнтам послуг, пов`язаних з об`єктами нерухомого майна комерційного призначення, в тому числі щодо пошуку підходящих об`єктів нерухомості, оцінки їх стану, аналізу комерційних пропозицій щодо нерухомості, аналізу проєктно- кошторисної документації, координації проведення будівельних та ремонтних робіт, контролю пусконалагоджувальних та інших робіт.

Ключовим клієнтом Служби експлуатації логістичних об`єктів у м. Дніпро в період з 2016р. по 2024р. було ТОВ «НОВА ПОШТА» (договір про надання послуг № 10516 від 01.05.2016 р.). Але стратегічні цілі ТОВ «КМС» не передбачали створення Служби експлуатації логістичних об`єктів у м. Дніпро виключно для співпраці з ТОВ «НОВА ПОШТА». Навпаки, метою товариства було розширення клієнтської бази та створення власної ніші на ринку послуг, пов`язаних з нерухомістю, у м.Дніпрі.

У вересні 2024р. завершився строк дії договірних відносин з ТОВ «НОВА ПОШТА» як ключовим замовником регіону.

Після завершення контракту з ТОВ «НОВА ПОШТА», керівництвом Товариства було прийнято стратегічне рішення щодо продовження роботи підрозділу (Наказ №10/09/24 від 10.09.2024 р. «Про стратегічний розвиток Служби експлуатації логістичних об`єктів у м. Дніпро та заходи щодо залучення нових клієнтів» (додаються до позову). Метою цього рішення було: збереження присутності компанії на важливому ринку Дніпропетровської області; пошук нових клієнтів; збереження кваліфікованого персоналу для майбутнього зростання ринку після скасування воєнного стану.

Таким чином, Товариство мало намір та мету продовжувати здійснювати таку діяльності на ринку м.Дніпро (зокрема служба у Дніпрі здійснювала аналіз ринку та пошук нових об`єктів та/або клієнтів). Однак, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні (Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022), систематичними обстрілами критичної та цивільної інфраструктури м. Дніпро та області, загальним падінням ділової активності у прифронтовому регіоні, а також масовою релокацією підприємств (потенційних контрагентів) до більш безпечних областей України, процес переговорів та укладання нових комерційних договорів об`єктивно уповільнився.

Позивач наголошував, що неотримання доходу у певному періоді є проявом нормального комерційного ризику, а не свідченням відсутності зв`язку витрат із господарською діяльністю.

Товариство не було збитковим у перевіряємому періоді, що перевірявся, а задекларувало позитивний фінансовий результат та сплатило податок на прибуток у повній сумі від загальної господарської діяльності.

Податковий орган помилково ізолює діяльність окремого регіонального підрозділу від загального операційного процесу Товариства, оскільки Служба експлуатації у м. Дніпро не є самостійною юридичною особою чи відокремленим платником податку на прибуток, її витрати є невід`ємною частиною витрат Товариства, спрямованих на забезпечення загального фінансового результату всього Товариства. Податкове законодавство не передбачає оцінки прибутковості окремо щодо кожного квадратного метра орендованої площі або заробітної плати кожного штатного працівника.

Окрім того, Товариство сплачувало податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ із сум нарахованих працівникам Служба експлуатації у м. Дніпро доходів в місцевий бюджет м.Дніпро.

Служба експлуатації у м. Дніпро не перебувала у ліквідації, а працівники у кількості 7 осіб не звільнялися та протягом усього періоду продовжували виконувати свої трудові функції (зокрема, в дистанційному режимі) маючи для цього необхідні компетенції та були забезпечені належними умовами праці (на підтвердження чого Товариство додає табелі робочого часу).

Товариство, як відповідальний роботодавець, не має правових підстав в односторонньому порядку ліквідувати робочі місця без дотримання процедур, встановлених трудовим законодавством України. Місце роботи є істотною умовою праці, і збереження офісу в м. Дніпро є виконанням зобов`язань роботодавця перед трудовим колективом в межах трудового законодавства України.

Також Податковим органом не надано належну оцінку поясненням Товариства від 17.04.2026 р., що утримання персоналу в регіоні було економічно вигіднішим, ніж у м. Києві. Як зазначено у поясненнях від 13.04.2026 р., середній рівень заробітної плати у м. Дніпро (27 416 грн) є значно нижчим за київський показник (40 111 грн). Збереження діючого підрозділу дозволяє Товариству, зокрема уникнути значних витрат на виплату вихідної допомоги при звільненні персоналу, витрат на пошук та навчання нових співробітників у майбутньому, а також забезпечило постійну мобільну та оперативну готовність до негайного обслуговування нових логістичних об`єктів у регіоні у разі укладання нових контрактів.

Після скасування воєнного стану очікується зростання ринку нерухомості та будівництва у м.Дніпро через потребу відбудови прифронтового регіону, який постраждав від ворожих обстрілів. Відповідно, з огляду на профіль діяльності підрозділу, товариство має підстави очікувати розширення клієнтської бази у м.Дніпро. З цієї причини згортання підрозділу у м.Дніпро є не виправданим.

Щодо протиправності висновків податкового органу стосовно непов`язаності витрат на утримання Служби експлуатації у м. Дніпро з господарською діяльністю Товариства та безпідставного завищення фінансового результату необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Законодавство не встановлює обов`язкової умови, що кожна окрема витрата повинна призводити до негайного отримання доходу в тому ж періоді. Важливим є намір та мета здійснення такої діяльності.

Відповідно до п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Перелік податкових різниць є вичерпним і визначається статтями 138 (різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів), 139 (різниці, що виникають при формуванні резервів) та 140 Податкового кодексу України (різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій).

Таким чином, податкове законодавство України не містить податкових різниць щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат, які на думку контролюючого органу не пов`язані з господарською діяльністю платника податків. Тобто підприємство має право відображати витрати, які фактично ним здійснені та належним чином, зокрема і документально підтверджені, у бухгалтерському обліку без застосування будь-якого коригування, окрім тих, що прямо передбачені Податковим кодексом.

Необгрунтованими є посилання ГУ ДПС у Полтавській області у Акті на порушення вимог національних стандартів бухгалтерського обліку (зокрема НП(С)БО №15 «Дохід» та НП(С)БО №16 «Витрати»), позаяк зазначені стандарти не підлягають застосуванню, оскільки Товариство звітує за міжнародними стандартами фінансової звітності. Будь-які донарахування чи висновки про порушення, зроблені на підставі нормативних актів, які не поширюють свою дію на Товариство, є не правомірним. Податковий орган мав би керуватися критеріями Концептуальної основи фінансової звітності та МСБО 1 «Подання фінансових звітів».

Відповідно до параграфа 4.49 Концептуальної основи фінансової звітності, витрати визнаються у Звіті про прибутки та збитки, якщо виникає зменшення майбутніх економічних вигід, пов`язане зі зменшенням активу або збільшенням зобов`язання, яке можна достовірно виміряти. Всі витрати на утримання Служби експлуатації у м. Дніпро є реальними, фактично понесеними та задокументованими.

Помилка у класифікації статті витрат усередині Звіту про фінансові результати (всередині форми №2) має нульовий ефект на фінальний рядок фінансового результату до оподаткування, тобто не призводить до зміни об`єкта оподаткування податком на прибуток. Відповідно, повністю виключивши ці витрати, протиправно було завищено фінансовий результат підприємства на 1 683 579,34 грн.

Таким чином, витрати на оренду офісу та утримання персоналу у м. Дніпро безпосередньо пов`язані з діяльністю Товариства, були спрямовані на підтримку ринкових позицій, пошук нових замовників, виконання обов`язкових норм трудового права та зменшення майбутніх операційних витрат. Відсутність прямого доходу від конкретного підрозділу у проміжному періоді перевірки не є порушенням норм податкового законодавства України та не може бути підставою для невизнання витрат.

Даний підхід узгоджується із судовою практикою, зокрема: у Постанові від 21.07.2020 у справі № 816/191/17 Верховний Суд зазначає: «… оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Платник здійснює фінансовогосподарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, вирішуючи, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності. Економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником, що не впливає на податковий облік платника».

у Постановах Верховного Суду від 23 лютого 2024 року у справі №813/1777/16 та від 22 січня 2026 року у справі №280/10715/23 викладені важливі висновки наступного змісту. Суд касаційної інстанції зазначив, що «необов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Тобто господарська операція, принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань), має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їхні наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення».

Також встановлено процесуальні порушення ГУ ДПС у Полтавській області при формленні Акту перевірки

Розділ IV. Висновок Акту не містить висновків про порушення Товариством п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 947 763,2 грн.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок визначається наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків» №727 від 20.08.2015 (далі Порядок). Так, зокрема у п. 5 Порядку вказано, що у висновку зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 26.06.2023 у справі №815/6819/14, незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. При цьому текст акта перевірки повинен детально відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень.

Крім того, у Постанові від 11.10.2023 у справі №420/13218/22 Верховний Суд наголосив, що детальне відображення в Акті перевірки змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані належним чином в Акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Разом з тим, Акт містить неузгодженість між його описовою частиною та висновком. Зокрема, одне з порушень, яке контролюючий орган вважає встановленим та на підставі якого фактично обґрунтовує донарахування податкових зобов`язань, не знайшло свого відображення у розділі IV «Висновок» Акта.

Зазначена суперечність не дає можливості однозначно встановити перелік порушень, які контролюючий орган вважає доведеними за результатами перевірки, що свідчить про неналежне оформлення результатів перевірки та невідповідність Акта вимогам Порядку.

З огляду на вищевказане, висновки контролюючого органу щодо заниження Товариством фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 947 763,2 грн та визначені на їх підставі податкові зобов`язання з податку на прибуток є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 29.05.2026 № 00079010701 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить висновку, що Податковий орган безпідставно обґрунтовує свої висновки нормами національних стандартів бухгалтерського обліку, тоді як Позивач офіційно веде облік та звітує за Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

Придбання модульних Плит «Павук» здійснювалося виключно для точкового та локального захисту бетонної стяжки Терміналу (укладено лише 2 934 кв.м із понад 20 000 кв.м загальної площі будівлі). Ці товари не є основними засобами, а є запасами. Ці товари також не слід розглядати як модернізацію чи реконструкцію інших активів Товариства, оскільки це не змінило техніко- економічних показників Терміналу та не збільшило майбутніх економічних вигід понад первісний рівень, а отже, відповідно до МСБО 16 та Облікової політики Товариства, є витратами поточного періоду.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (справи №640/12797/22, №1440/1967/18), віднесення витрат до поточних чи капітальних є виключним правом та предметом професійного судження керівництва підприємства. При цьому рекламні характеристики («довговічність близько 20 років») чи висока якість матеріалу самі по собі не є законодавчою підставою для обов`язкової капіталізації витрат.

Розірвання контракту з ТОВ «НОВА ПОШТА» в серпні 2024 року не означає автоматичного припинення господарської діяльності підрозділу. Стратегічні цілі ТОВ «КМС» не передбачали створення Служби експлуатації логістичних об`єктів у м. Дніпро виключно для співпраці з ТОВ «НОВА ПОШТА». Навпаки, метою товариства було розширення клієнтської бази та створення власної ніші на ринку послуг, пов`язаних з нерухомістю, у м.Дніпрі. Збереження офісу та кваліфікованого штату (7 осіб) в умовах воєнного стану було свідомим комерційним рішенням керівництва, спрямованим на збереження присутності на ринку регіону, виконання норм трудового права та пошук нових клієнтів. Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ та позиції Верховного Суду (справи №816/191/17, №280/10715/23), господарська діяльність здійснюється платником на власний ризик і не вимагає негайного отримання прибутку від кожної окремої операції чи підрозділу у проміжному періоді. Оскільки Товариство в цілому є прибутковим, податковий орган не має права штучно ізолювати витрати окремого підрозділу від загального операційного процесу компанії.

Усі витрати на оренду офісу та персонал є реальними та документально підтвердженими. Навіть якщо припустити наявність методологічної помилки у класифікації (відображення на рахунку 903 замість рахунку адміністративних витрат), такі витрати все одно підлягали б повному визнанню у тому самому звітному періоді (пп. 134.1.1 ПКУ). Помилка всередині Звіту про фінансові результати має нульовий ефект на фінальний рядок прибутку до оподаткування, тому повне виключення цих витрат податковим органом є протиправним штучним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі.

Суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справ.

Тож сплачена позивачем сума судового збору за звернення до суду з цим позовом у розмірі 15 988,44 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСУ" ( вул. Європейська, б. 57, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 37709860) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м.Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.05.2026 №00079010701 на суму 1065896,25 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСУ» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 15988,44 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Л.М. Петрова