Рішення № 139598286, 09.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. справа № 300/7456/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі заяви від 09.05.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянути заяву про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 09.05.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу було призначено пенсію по інвалідності, відповідно до наявного у нього страхового стажу та фактично виплачених страхових внесків з 17.10.2007. Заробітна плата позивачу за період роботи з 01.08.1981 по 31.05.1983 та з 01.06.1988 по 30.11.1998 врахована в нульовому варіанті, незважаючи на надання позивачем до пенсійного органу відповідної довідки. Позивач зазначає, що у випадку наявності сумнівів, відповідач може звертатися із запитами до підприємств задля підтвердження відомостей довідок про розмір заробітної плати. Однак такі заходи органом пенсійного фонду не вживалися. Щодо невідповідності форми заяви позивача, то зауважив, що із змісту його заяви можливо встановити суть його волевиявлення. Відтак, просить позов задовольнити (а.с. 1-24).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 даний позов залишено без руху. Визначено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви з уточненим змістом позовних вимог, у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи (а.с. 26-27).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

08.12.2025 до відділу документального забезпечення канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву. В уточненій позовній заяві позивач заявляє наступні позовні вимоги:

" визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі заяви від 09.05.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 09.05.2025" (а.с. 31-40).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви (а.с. 41-42).

19.01.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Відповідно до змісту даної заяви, позивач уточнює позовні вимоги та просить:

" визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із врахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії (архівна довідка № 159/06-07 від 11.09.2024, видана Державним архівом Івано-Франківської області) на підставі заяви від 09.05.2025 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 пенсії із врахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії із врахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії на підставі заяви від 09.05.2025 року" (а.с. 49-60).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 61-63).

13.02.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивач звернувся із заявою в порядку Закону України "Про звернення громадян", а не відповідно до вимог законодавства у сфері пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим відповідачем було направлено позивачу відповідний лист. Відповідач зауважує, що в заяві позивача відсутні будь-які відомості щодо необхідності проведення перерахунку його пенсійного забезпечення. З огляду на це просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 66-225).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 227), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.10.2007 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 218).

09.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії позивачу із врахуванням долученої до заяви довідки про заробітну плату для обчислення пенсії (архівної довідки № 159/06-07 від 11.09.2024, виданої Державним архівом Івано-Франківської області (а.с. 15-20).

У відповідь на дану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надіслало позивачу лист № 4489-3803/Я-02/8-0900/25 від 30.05.2025, в якому зауважило, що позивачу слід звернутися до органів Пенсійного фонду України особисто або через веб портал Пенсійного фонду України, а не в порядку Закону України "Про звернення громадян" (а.с. 14).

Відповідно до змісту протоколів за пенсійною справою позивача, розмір заробітної плати, врахованої при обчисленні пенсії позивача за період з 01.08.1981 по 31.05.1983 та з 01.06.1988 по 30.11.1998 становить 0,00 грн (а.с. 219-224).

За змістом довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 159/06-07 від 11.09.2024, виданої Державним архівом Івано-Франківської області, ОСОБА_1 дійсно працював на посадах робочого класу м`яких елементів, транспортного робітника І, ІІ та ІІІ розрядів Прикарпатського меблевого комбінату Івано-Франківського комбінату "Прикарпатліс" (з 1994 року ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат") і його заробітна плата за період 1981-1998 роки становила: серпень 1981 року 37,30; вересень 1981 року 198,99; жовтень 1981 року 186,75; листопад 1981 року 185,58; грудень 1981 року 198,79; січень 1982 року 252,06; лютий 1982 року 109,79; березень 1982 року 273,60; квітень 1982 року 255,24; травень 1982 року 181,40; червень 1982 року 21,00; липень 1982 року 456,41; серпень 1982 року 267,51; вересень 1982 року 190,27; жовтень 1982 року 161,75; листопад 1982 року 202,08; грудень 1982 року 203,77; січень 1983 року 268,26; лютий 1983 року 210,34; березень 1983 року 215,57; квітень 1983 року 279,97; травень 1983 року 236,80; червень 1983 року 329,58; липень 1983 року 307,56; серпень 1983 року 282,94; вересень 1983 року 307,22; жовтень 1983 року 323,70; листопад 1983 року 261,73; грудень 1983 року 252,41; січень 1984 року 247,50; лютий 1984 року 178,91; березень 1984 року 203,24; квітень 1984 року 263,30; травень 1984 року 226,74; червень 1984 року 257,27; липень 1984 року 242,15; серпень 1984 року 300,80; вересень 1984 року 238,36; жовтень 1984 року 213,97; листопад 1984 року 262,70; грудень 1984 року 320,46; січень 1985 року 229,67; лютий 1985 року 224,70; березень 1985 року 200,08; квітень 1985 року 354,58; травень 1985 року 328,01; червень 1985 року 249,69; липень 1985 року 390,79; серпень 1985 року 237,47; вересень 1985 року 272,85; жовтень 1985 року 285,65; листопад 1985 року 244,76; грудень 1985 року 305,41; січень 1986 року 316,80; лютий 1986 року 292,62; березень 1986 року 212,18; квітень 1986 року 370,39; травень 1986 року 418,32; червень 1986 року 121,63; липень 1986 року 197,95; серпень 1986 року 234,21; вересень 1986 року 260,17; жовтень 1986 року 202,80; листопад 1986 року 169,57; грудень 1986 року 233,43; січень 1987 року 213,49; лютий 1987 року 259,99; березень 1987 року 301,27; квітень 1987 року 313,37; травень 1987 року 377,25; червень 1987 року 291,71; липень 1987 року 312,16; серпень 1987 року 328,93; вересень 1987 року 365,18; жовтень 1987 року 388,58; листопад 1987 року 141,71; грудень 1987 року 260,01; січень 1988 року 230,98; лютий 1988 року 300,58; березень 1988 року 339,35; квітень 1988 року 427,40; травень 1988 року 306,67; червень 1988 року 26,28, 237,97; липень 1988 року 296,35; серпень 1988 року 311,53; вересень 1988 року 333,01; жовтень 1988 року 340,36; листопад 1988 року 254,79; грудень 1988 року 339,42; січень 1989 року 358,91; лютий 1989 року 182,33; березень 1989 року 368,66; квітень 1989 року 468,41; травень 1989 року 278,93; червень 1989 року 272,66; липень 1989 року 358,28; серпень 1989 року 384,45; вересень 1989 року 366,31; жовтень 1989 року 347,13; листопад 1989 року 203,46; грудень 1989 року 420,15; січень 1990 року 268,48; лютий 1990 року 234,24; березень 1990 року 337,70; квітень 1990 року 497,43; травень 1990 року 266,20; червень 1990 року 178,04; липень 1990 року 296,56; серпень 1990 року 432,90; вересень 1990 року 298,82; жовтень 1990 року 205,83; листопад 1990 року 259,45; грудень 1990 року 465,58; січень 1991 року 179,94; лютий 1991 року 484,81; березень 1991 року 382,53; квітень 1991 року 427,61; травень 1991 року 181,71; червень 1991 року 241,84; липень 1991 року 492,36; серпень 1991 року 639,71; вересень 1991 року 404,37; жовтень 1991 року 683,46; листопад 1991 року 625,30; грудень 1991 року 1952,10; січень 1992 року 1807,32; лютий 1992 року 1737,66; березень 1992 року 2304,05; квітень 1992 року 600,00, 2160,80; травень 1992 року 3056,80; червень 1992 року 4113,57; липень 1992 року 5125,94; серпень 1992 року 9022,22; вересень 1992 року 8426,89; жовтень 1992 року 8174,31; листопад 1992 року 23428,03; грудень 1992 року 26515,97; січень 1993 року 18781,24; лютий 1993 року 49559,74; березень 1993 року 39412,70; квітень 1993 року 25554,96; травень 1993 року 66854,58; червень 1993 року 21972,13; липень 1993 року 106565,34; серпень 1993 року 147688,73; вересень 1993 року 198780,72; жовтень 1993 року 422391,04; листопад 1993 року 342308,00; грудень 1993 року 1247968,00; січень 1994 року 1769891,00; лютий 1994 року 828654,00; березень 1994 року 778182,00; квітень 1994 року 615272,00; травень 1994 року 767499,00; червень 1994 року 1276451,00; липень 1994 року 1200000,00; серпень 1994 року 1200000,00; вересень 1994 року 1434045,00; жовтень 1994 року 1989104,00; листопад 1994 року 3729383,00; грудень 1994 року 1411600,00; січень 1995 року 2388100,00 лютий 1995 року 2090000,00; березень 1995 року 0,00; квітень 1995 року 1480600,00; травень 1995 року 0,00; червень 1995 року 614000,00; липень 1995 року 3128000,00; серпень 1995 року 0,00; вересень 1995 року 1978000,00; жовтень 1995 року 0,00; листопад 1995 року 0,00; грудень 1995 року 0,00; січень 1996 року 28,94 лютий 1996 року 0,00; березень 1996 року 36,34; квітень 1996 року 9,45; травень 1996 року 0,00; червень 1996 року 3,19; липень 1996 року 44,74; серпень 1996 року 0,00; вересень 1996 року 0,00; жовтень 1996 року 0,00; листопад 1996 року 0,00; грудень 1996 року 56,39; січень 1997 року 0,00 лютий 1997 року 3,06; березень 1997 року 3,94; квітень 1997 року 0,00; травень 1997 року 0,00; червень 1997 року 0,00; липень 1997 року 0,00; серпень 1997 року 0,00; вересень 1997 року 0,00; жовтень 1997 року 0,00; листопад 1997 року 0,00; грудень 1997 року 0,00; січень 1998 року 0,00 лютий 1998 року 0,00; березень 1998 року 0,00; квітень 1998 року 0,00; травень 1998 року 0,00; червень 1998 року 114,00; липень 1998 року 102,70; серпень 1998 року 102,70; вересень 1998 року 102,70; жовтень 1998 року 102,70; листопад 1998 року 102,70; грудень 1998 року 0,00 (а.с. 59-60).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії із врахуванням відомостей про заробітну плату позивача протиправними, з метою зобов`язання відповідача врахувати отриману заробітну плату позивача при обчисленні розміру пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача врахувати заробітну плату з наданих ним довідок про розмір отримуваної ним заробітної плати, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком обчислюється за формулою:

П = Зп Ч Кс, де Зп заробітна плата (дохід), визначена відповідно до статті 40 цього Закону.

Таким чином, саме порядок визначення заробітної плати безпосередньо впливає на кінцевий розмір пенсії.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Отже, норма закону прямо встановлює право особи на вибір найбільш вигідного періоду заробітку, якщо такий підтверджено належними документами.

Частиною другою статті 43 Закону № 1058-IV передбачено, що при перерахунку пенсії враховується заробітна плата, з якої раніше обчислено пенсію, або за вибором пенсіонера заробітна плата за період, передбачений частиною першою статті 40 цього Закону.

Таким чином, право вибору періоду заробітку є гарантією, а не дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, суд встановив, що позивач не бажає щоб його пенсія була обчислена із застосуванням заробітної плати за 60 місяців підряд за період до 01.07.2000. Натомість, спірні відносини виникли щодо загального неврахування відповідачем відомостей про заробітну плату позивача за певні періоди його роботи. З даного приводу варто звернути увагу на наступне.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

За приписами статті 1 Закону № 1058-ІV, страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частинами 1, 10, 12 статті 20 Закону № 1058-ІV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону № 1058-ІV, виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.

При цьому перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Частиною 3 статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" до структури оплати праці віднесені "інші заохочувальні та компенсаційні виплати". До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При цьому, визначення поняття "компенсаційні виплати" законодавство України не містить.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 09.05.2025 було долучено довідку про розмір отримуваної ним заробітної плати, зокрема довідку № 159/06-07 від 11.09.2024, виданої державним архівом Івано-Франківської області. Суд звертає увагу на те, що у вказаних довідках вказано відомості про розмір заробітної плати.

Суд зауважує, що за змістом довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 159/06-07 від 11.09.2024, виданої Державним архівом Івано-Франківської області, ОСОБА_1 дійсно працював на посадах робочого класу м`яких елементів, транспортного робітника І, ІІ та ІІІ розрядів Прикарпатського меблевого комбінату Івано-Франківського комбінату "Прикарпатліс" (з 1994 року ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат") і його заробітна плата за період 1981-1998 роки становила: серпень 1981 року 37,30; вересень 1981 року 198,99; жовтень 1981 року 186,75; листопад 1981 року 185,58; грудень 1981 року 198,79; січень 1982 року 252,06; лютий 1982 року 109,79; березень 1982 року 273,60; квітень 1982 року 255,24; травень 1982 року 181,40; червень 1982 року 21,00; липень 1982 року 456,41; серпень 1982 року 267,51; вересень 1982 року 190,27; жовтень 1982 року 161,75; листопад 1982 року 202,08; грудень 1982 року 203,77; січень 1983 року 268,26; лютий 1983 року 210,34; березень 1983 року 215,57; квітень 1983 року 279,97; травень 1983 року 236,80; червень 1983 року 329,58; липень 1983 року 307,56; серпень 1983 року 282,94; вересень 1983 року 307,22; жовтень 1983 року 323,70; листопад 1983 року 261,73; грудень 1983 року 252,41; січень 1984 року 247,50; лютий 1984 року 178,91; березень 1984 року 203,24; квітень 1984 року 263,30; травень 1984 року 226,74; червень 1984 року 257,27; липень 1984 року 242,15; серпень 1984 року 300,80; вересень 1984 року 238,36; жовтень 1984 року 213,97; листопад 1984 року 262,70; грудень 1984 року 320,46; січень 1985 року 229,67; лютий 1985 року 224,70; березень 1985 року 200,08; квітень 1985 року 354,58; травень 1985 року 328,01; червень 1985 року 249,69; липень 1985 року 390,79; серпень 1985 року 237,47; вересень 1985 року 272,85; жовтень 1985 року 285,65; листопад 1985 року 244,76; грудень 1985 року 305,41; січень 1986 року 316,80; лютий 1986 року 292,62; березень 1986 року 212,18; квітень 1986 року 370,39; травень 1986 року 418,32; червень 1986 року 121,63; липень 1986 року 197,95; серпень 1986 року 234,21; вересень 1986 року 260,17; жовтень 1986 року 202,80; листопад 1986 року 169,57; грудень 1986 року 233,43; січень 1987 року 213,49; лютий 1987 року 259,99; березень 1987 року 301,27; квітень 1987 року 313,37; травень 1987 року 377,25; червень 1987 року 291,71; липень 1987 року 312,16; серпень 1987 року 328,93; вересень 1987 року 365,18; жовтень 1987 року 388,58; листопад 1987 року 141,71; грудень 1987 року 260,01; січень 1988 року 230,98; лютий 1988 року 300,58; березень 1988 року 339,35; квітень 1988 року 427,40; травень 1988 року 306,67; червень 1988 року 26,28, 237,97; липень 1988 року 296,35; серпень 1988 року 311,53; вересень 1988 року 333,01; жовтень 1988 року 340,36; листопад 1988 року 254,79; грудень 1988 року 339,42; січень 1989 року 358,91; лютий 1989 року 182,33; березень 1989 року 368,66; квітень 1989 року 468,41; травень 1989 року 278,93; червень 1989 року 272,66; липень 1989 року 358,28; серпень 1989 року 384,45; вересень 1989 року 366,31; жовтень 1989 року 347,13; листопад 1989 року 203,46; грудень 1989 року 420,15; січень 1990 року 268,48; лютий 1990 року 234,24; березень 1990 року 337,70; квітень 1990 року 497,43; травень 1990 року 266,20; червень 1990 року 178,04; липень 1990 року 296,56; серпень 1990 року 432,90; вересень 1990 року 298,82; жовтень 1990 року 205,83; листопад 1990 року 259,45; грудень 1990 року 465,58; січень 1991 року 179,94; лютий 1991 року 484,81; березень 1991 року 382,53; квітень 1991 року 427,61; травень 1991 року 181,71; червень 1991 року 241,84; липень 1991 року 492,36; серпень 1991 року 639,71; вересень 1991 року 404,37; жовтень 1991 року 683,46; листопад 1991 року 625,30; грудень 1991 року 1952,10; січень 1992 року 1807,32; лютий 1992 року 1737,66; березень 1992 року 2304,05; квітень 1992 року 600,00, 2160,80; травень 1992 року 3056,80; червень 1992 року 4113,57; липень 1992 року 5125,94; серпень 1992 року 9022,22; вересень 1992 року 8426,89; жовтень 1992 року 8174,31; листопад 1992 року 23428,03; грудень 1992 року 26515,97; січень 1993 року 18781,24; лютий 1993 року 49559,74; березень 1993 року 39412,70; квітень 1993 року 25554,96; травень 1993 року 66854,58; червень 1993 року 21972,13; липень 1993 року 106565,34; серпень 1993 року 147688,73; вересень 1993 року 198780,72; жовтень 1993 року 422391,04; листопад 1993 року 342308,00; грудень 1993 року 1247968,00; січень 1994 року 1769891,00; лютий 1994 року 828654,00; березень 1994 року 778182,00; квітень 1994 року 615272,00; травень 1994 року 767499,00; червень 1994 року 1276451,00; липень 1994 року 1200000,00; серпень 1994 року 1200000,00; вересень 1994 року 1434045,00; жовтень 1994 року 1989104,00; листопад 1994 року 3729383,00; грудень 1994 року 1411600,00; січень 1995 року 2388100,00 лютий 1995 року 2090000,00; березень 1995 року 0,00; квітень 1995 року 1480600,00; травень 1995 року 0,00; червень 1995 року 614000,00; липень 1995 року 3128000,00; серпень 1995 року 0,00; вересень 1995 року 1978000,00; жовтень 1995 року 0,00; листопад 1995 року 0,00; грудень 1995 року 0,00; січень 1996 року 28,94 лютий 1996 року 0,00; березень 1996 року 36,34; квітень 1996 року 9,45; травень 1996 року 0,00; червень 1996 року 3,19; липень 1996 року 44,74; серпень 1996 року 0,00; вересень 1996 року 0,00; жовтень 1996 року 0,00; листопад 1996 року 0,00; грудень 1996 року 56,39; січень 1997 року 0,00 лютий 1997 року 3,06; березень 1997 року 3,94; квітень 1997 року 0,00; травень 1997 року 0,00; червень 1997 року 0,00; липень 1997 року 0,00; серпень 1997 року 0,00; вересень 1997 року 0,00; жовтень 1997 року 0,00; листопад 1997 року 0,00; грудень 1997 року 0,00; січень 1998 року 0,00 лютий 1998 року 0,00; березень 1998 року 0,00; квітень 1998 року 0,00; травень 1998 року 0,00; червень 1998 року 114,00; липень 1998 року 102,70; серпень 1998 року 102,70; вересень 1998 року 102,70; жовтень 1998 року 102,70; листопад 1998 року 102,70; грудень 1998 року 0,00.

Однак, відомості про заробітну плату позивача відповідачем враховано не було.

Натомість, у перерахунку пенсії позивачу було відмовлено у зв`язку із зверненням із заявою у порядку Закону України "Про звернення громадян". З даного приводу суд зауважує наступне.

У постанові від 28.10.2025 у справі № 340/686/25 Верховний Суд зазначив наступне:

"37. Вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 748/696/17 суд вказав, що важливим при вирішенні спірних відносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.

На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

38. Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року, 27 листопада 2019 року, 26 лютого 2020 року, 16 грудня 2021 року, 9 серпня 2023 року (справи №№ 537/3480/17, 748/696/17, 541/543/17-а, 500/1879/20, 520/5045/2020, відповідно).

39. Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

40. З усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

41. Ураховуючи викладене, Суд зазначає, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.

42. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

43. У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався з заявою до пенсійного органу про проведення такого перерахунку.

Водночас зі змісту листа ГУ ПФУ в Кіровоградській області 13 січня 2025 року, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що прохання здійснити перерахунок пенсії містилось в адвокатському запиті, за результатом розгляду якого було надано цю відповідь.

44. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову дійшов висновку, що адвокатський запит не може підміняти відповідну заяву про перерахунок пенсії.

При цьому апеляційний суд не витребував адвокатський запит, з яким звертався адвокат до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, та не надав належної оцінки його змісту. Саме зміст звернення дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми.

45. Колегія суддів уважає, що формальне посилання відповідача та суду апеляційної інстанції на невідповідність такої заяви вимогам форми, передбаченої Порядком № 22-1, без надання оцінки її суті, суперечить засадам справедливості, розумності та пропорційності. Такий підхід ставить формальність вище змісту та суті права, що є несумісним із принципом пріоритетності прав і свобод людини у сфері соціального забезпечення над формою відповідного волевиявлення.

46. Таким чином, Суд доходить висновку, що навіть за умови подання звернення у формі адвокатського запиту, якщо з його змісту вбачається чітке волевиявлення на здійснення перерахунку пенсії, таке звернення має розглядатися як належне звернення за змістом, а не формою. Відмова у задоволенні такого звернення лише з формальних підстав без належної оцінки його змісту та встановлення дійсного волевиявлення особи, є проявом надмірного формалізму з боку органу державної влади, призводить до фактичного обмеження гарантованого Конституцією України права особи на соціальне забезпечення і суперечить принципам пропорційності, добросовісності та верховенства права у сфері публічно-правових відносин.

47. Такі дії пенсійного органу також суперечать принципу «належного врядування» (good administration), що є невід`ємною складовою верховенства права. Цей принцип зобов`язує суб`єктів владних повноважень діяти добросовісно, прозоро, ефективно та бути максимально корисними для особи. Створюючи штучну перешкоду замість сприяння у реалізації права, відповідач діяв всупереч сутності належного врядування, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.

48. Крім того, відповідач своїми діями порушив принцип «правомірних очікувань» (legitimate expectations). Особа, яка має встановлене законом право на перерахунок пенсії, має обґрунтовані та законні очікування, що держава в особі її органів діятиме передбачувано та послідовно для забезпечення реалізації цього права. Відмова відповідача розглянути по суті чітко виражене прохання підриває ці правомірні очікування та руйнує довіру громадянина до держави.

49. У зв`язку із цим, колегія суддів уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними, оскільки ґрунтуються на формальному тлумаченні порядку подання заяви, без належної оцінки змісту звернення.".

Проаналізувавши зміст заяви ОСОБА_1 , суд встановив що в ній містяться чіткі прохання щодо проведення перерахунку пенсії із врахуванням відомостей про розмір заробітної плати позивача.

Крім того, за результатами аналізу долучених до матеріалів справи матеріалів пенсійної справи позивача, суд встановив, що дана довідка вже долучалася позивачем до матеріалів пенсійної справи із заявою про проведення перерахунку пенсії із врахуванням 60 місяців за період до 01.07.2000. Крім того, відповідачем проводилася перевірка достовірності даної довідки, за результатами проведення якої складено акт № 0900-1102-1/9955 від 29.11.2024, в якому зазначено про відсутність розбіжностей між даними довідки та первинними документами (а.с. 210-216).

Зважаючи на вищевикладене, суд зауважує, що позивачем надано суду належні та достатні докази, які підтверджують факт нарахування позивачу заробітної плати в період роботи з 01.08.1981 по 31.05.1983 та з 01.06.1988 по 30.11.1998. Доказів неналежності даних доказів, підробки даних документів чи будь-яких інших фактів, які можуть перешкоджати взяттю даних документів до уваги відповідачем суду не надано. У зв`язку з цим, бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача з врахуванням відомостей про розмір заробітної плати позивача, вказаної в наданій довідці є протиправним.

Суд зауважує, що в уточненій позовній заяві позивачем заявлено наступні позовні вимоги:

" визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із врахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії (архівна довідка № 159/06-07 від 11.09.2024, видана Державним архівом Івано-Франківської області) на підставі заяви від 09.05.2025 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 пенсії із врахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії із врахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії на підставі заяви від 09.05.2025 року".

Суд зауважує, та матеріалами справи підтверджено, що позивачу враховано заробітну плату за період роботи з 01.06.1983 по 31.05.1988, зазначеної в довідці № 159/06-07 від 11.09.2024, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Щодо дати проведення перерахунку пенсії, то суд зауважує, що за обставинами даної справи перерахунок пенсії має бути проведено з дати звернення позивача із відповідною заявою, тобто з 09.05.2025.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як орган, який уповноважений на вирішення питання щодо перерахунку пенсії позивача, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про перерахунок пенсії, та, у зв`язку з цим провести з 09.05.2025 перерахунок йому пенсії за віком з урахуванням відомостей про розмір заробітної плати, отриманої позивачем за періоди роботи з 01.08.1981 по 31.05.1983 та з 01.06.1988 по 30.11.1998, вказаних у довідці № 159/06-07 від 11.09.2024, виданої Державним архівом Івано-Франківської області.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною 2 статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат суд звертає увагу на наступне.

Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН3469059 від 15.10.2025 (а.с. 23).

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 847,84 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням відомостей про розмір заробітної плати, вказаної в довідці № 159/06-07 від 11.09.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як орган, який уповноважений на вирішення питання щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про перерахунок пенсії, та, у зв`язку з цим провести з 09.05.2025 перерахунок йому пенсії за віком з урахуванням відомостей про розмір заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.08.1981 по 31.05.1983 та з 01.06.1988 по 30.11.1998, вказаних у довідці № 159/06-07 від 11.09.2024, виданої Державним архівом Івано-Франківської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 847 (вісімсот сорок сім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.