Ухвала суду № 139597450, 09.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 вересня 2026 року Справа№ 538/1398/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вступ у справу, як третя особа та клопотання щодо вирішення питання про винесення окремої ухвали у справі № 538/1398/26 за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, будинок, 21/8 ЄДРПОУ 21661556), відповідача 2: Національне агентство з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, 28 ЄДРПОУ 40381452), відповідача 3: Миргородська окружна прокуратура (37601, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Усика Якова, 9 ЄДРПОУ 02910060), відповідача 4: Лохвицький відділ Миргородської окружної прокуратури (37200, Полтавська обл., м. Лохвиця, вул. Перемоги, 3 ЄДРПОУ 02910060) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

25.06.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Лохвицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до відповідача 1: Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, відповідача 2: Національне агентство з питань запобігання корупції, відповідача 3: Миргородська окружна прокуратура, відповідача 4: Лохвицький відділ Миргородської окружної прокуратури, з вимогами про:

1. Визнати бездіяльність НАЗК протиправною, незаконною (ст. 11, 53, 53-3, 53-4 Закону України «Про запобігання корупції»), що полягає у невиконанні своїх обов`язків щодо захисту прав позивача (зокрема трудових та від дискримінаційного переслідування), незважаючи на те, що позивач є потерпілим у кримінальних провадженнях щодо зловживання владою суб`єктів владних повноважень.

2.1. Визнати бездіяльність НАЗК адміністративними правопорушеннями за ознаками ст. 186, 212-3, 172-7 КУпАП та накласти адміністративне стягнення (штраф).

3. Визнати бездіяльність Омбудсмена протиправною, незаконною (ст. 1, 2, 3, 4, 13 п. 9, 10, 21 Закону Україн «Про Уповноваженого ВРУ з прав людини»), що полягає у невиконанні своїх обов`язків щодо захисту прав позивача (зокрема трудових та від дискримінаційного переслідування), незважаючи на те, що позивач є потерпілим у кримінальних провадженнях щодо зловживання владою суб`єктів владних повноважень.

3.1. Визнати бездіяльність Омбудсмена адміністративними правопорушеннями за ознаками ст. 186, 212-3, 172-7 КУпАП та накласти адміністративне стягнення (штраф).

4. Визнати бездіяльність Миргородської окружної прокуратури (Лохвицьке відділення) протиправною, незаконною (ст. 1, 2, 5, 23, 25 Закону України «Про прокуратуру»), що полягає у невиконанні своїх обов`язків щодо захисту прав позивача (зокрема трудових та від дискримінаційного переслідування), незважаючи на те, що позивач є потерпілим у кримінальних провадженнях щодо зловживання владою суб`єктів владних повноважень, та незважаючи на неодноразові звернення позивача до прокуратури.

4.1. Визнати бездіяльність Прокуратури адміністративними правопорушеннями за ознаками ст. 186, 212-3, 172-7 КУпАП та накласти адміністративне стягнення (штраф).

5. Зобов`язати НАЗК заснувати належну (визначену законом) співпрацю з позивачем, викривачем ОСОБА_2 , до повного відновлення (захисту) його прав, шляхом здійснення представництва інтересів позивача в судах та державних органах.

6. Зобов`язати Омбудсмана заснувати належну (визначену законом) співпрацю з позивачем, дискримінованою владою особою, ОСОБА_2 , до повного відновлення (захисту) його прав, шляхом здійснення представництва інтересів позивача в судах та державних органах.

7. Зобов`язати Миргородську окружну прокуратуру (Лохвицьке відділення) заснувати належну (визначену законом) співпрацю з позивачем, потерпілою особою, ОСОБА_2 , до повного відновлення (захисту) його прав, шляхом здійснення представництва інтересів позивача в судах та державних органах.

Ухвалою від 06 серпня 2026 року суд позовну заяву залишив без руху.

Ухвалою від 07 вересня 2026 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

До матеріалів справи надійшла заява ОСОБА_1 , яка має назву про вступ у справу, як третьої особи та клопотання ОСОБА_1 , де остання просить:

1. Про тимчасове соціальне забезпечення (Судовий запит / Окрема ухвала): З метою реалізації статті 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також статті 46 Конституції України щодо права на соціальний захист: Винести окрему ухвалу (або надіслати судовий запит) до Управління соціального захисту населення (УСЗН) за місцем фактичного перебування Позивача та відповідного Центру зайнятості з вимогою невідкладно розглянути питання про призначення ОСОБА_3 тимчасової грошової допомоги (соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, або допомоги по безробіттю) на період судового розгляду справи. Вказати в ухвалі, що відсутність паперових документів, які протиправно утримуються Відповідачем (ВЧ НОМЕР_2 НГУ), не може бути підставою для залишення безпорадної особи без засобів до існування та порушення її права на життя, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини щодо заборони нелюдського поводження (ст. 3 ЄКПЛ).

2. Про залучення соціального працівника для надання практичної допомоги: З огляду на вкрай тяжкий морально-психологічний стан Позивача (глибокий відчай, депресія, підтверджені розлади здоров`я), його самотність та фактичну неможливість самостійно здійснювати захист своїх інтересів у державних установах: Керуючись Законом України «Про соціальні послуги», зобов`язати місцевий Центр надання соціальних послуг (або орган місцевого самоврядування) терміново закріпити за ОСОБА_4 соціального працівника. Покласти на соціального працівника обов`язок надати Позивачу практичну, технічну та організаційну допомогу в реєстрації, оформленні електронних чи паперових заяв до органів соцзахисту, відновленні прав, отриманні гуманітарної чи медичної допомоги, а також у представленні його побутових інтересів на час тривання судового процесу.

3. Щодо звернення до Конституційного Суду України (за наявності процесуальних обмежень): Якщо під час розгляду цього клопотання суд дійде висновку, що чинні норми процесуального чи профільного законодавства обмежують повноваження суду щодо призначення екстреної соціальної допомоги та захисту безпорадної особи під час судового провадження: На підставі статті 150 Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України», звернутися до Конституційного Суду України з клопотанням (ухвалою) про перегляд конституційності зазначених обмежувальних норм. Обґрунтувати звернення тим, що відсутність у суду законодавчих інструментів для негайного забезпечення базових життєвих потреб людини (яка через дії державних органів доведена до голоду, депресії та позбавлена документів) суперечить задекларованому європейському вектору розвитку України, принципу верховенства права (ст. 8 Конституції) та конституційним гарантіям поваги до гідності людини (ст. 28 Конституції).

Суд дослідив заяву та клопотання ОСОБА_1 та вважає за необхідне зазначає про таке.

Приписами п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;.

Згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частина друга статті 43 КАС України визначає адміністративну процесуальні дієздатність, як здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові. Адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

За змістом частини третьої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Тобто, адміністративна процесуальна дієздатність, у структурі правосуб`єктності, є способом особи своїми діями набувати адміністративні процесуальні права і здійснювати адміністративні процесуальні обов`язки. Функціональний зв`язок двох названих категорій у структурі адміністративної процесуальної правосуб`єктності полягає в тому, що адміністративна процесуальна дієздатність є засобом здійснення адміністративної процесуальної правоздатності. Якщо розглядати конкретні адміністративно-процесуальні суб`єктивні права та обов`язки, то їх місце у складі адміністративної процесуальної правосуб`єктності визначається тим, що вони не є виробленими правоздатністю та дієздатністю, а належать суб`єкту права (права) та покладаються на нього (обов`язки) відповідно до законодавчих приписів.

Згідно з частиною першою статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядуванню, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Зі змісту поданого ОСОБА_1 клопотання щодо винесення окремої ухвали, проте суд вказує, що клопотання подала особа, яка не є стороною у справі.

З урахуванням вищезазначеного, суд залишає клопотання без розгляду, оскільки його подано особою, яка не має права брати участь у цій конкретній справі.

Стосовно заяви ОСОБА_1 про вступ у справу як третя особа, суд зазначає, що заява не містить нормативно-правового обґрунтування стосовно залучення до розгляду у цій справі третьої особи, а також ні зі змісту заяви, ні з прохальної частини заяви не видно, що ОСОБА_1 просить суд залучити її, як третю особу.

Суд роз`яснює, якщо ОСОБА_1 хоче приймати участь у розгляді цієї справи, то вона повинна звернутись до суду з відповідним клопотанням оформленого відповідно до вимог чинного законодавства та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, ОСОБА_1 звернулась до суду із цією заявою та клопотанням не у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України, тому заява та клопотання підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 43, 44, 53, 240, 241-243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вступ у справу як третя особа та клопотання щодо вирішення питання про винесення окремої ухвали у справі № 538/1398/26 - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук