Рішення № 139597151, 09.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7513/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №033050005007 від 12.05.2026 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по віку з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979, з 01 травня 2026 року.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 05.05.2026 він звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979. ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням №033050005007 від 12.05.2026 відмовило у зарахуванні цього періоду до страхового стажу, посилаючись на те, що номер наказу про звільнення зроблений іншим чорнилом.

Позивач не погоджується з даним рішення відповідача. Вказує, що спірний запис у трудовій книжці зроблений без помарок та виправлень; він містить підстави внесення, підпис керівника та печатку підприємства, а іншим чорнилом виконано лише номер наказу, що не викликає сумнівів у його достовірності.

На думку позивача, відповідач проявив надмірний формалізм при оцінці наданих документів.

Стверджує, що недотримання правил ведення трудової книжки та певні недоліки щодо її заповнення не можуть бути підставою для незарахування відповідного періоду роботи до стажу і не повинні впливати на конституційні права працівника.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Донецькій області позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив та зазначив, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників №58, усі записи мають вноситися акуратно та у точній відповідності до наказів. Оскільки у трудовій книжці позивача номер наказу про звільнення внесено ручкою іншого кольору, це ставить під сумнів правильність запису про період роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979.

У разі наявності неточних чи неправильних записів у трудовій книжці, стаж має підтверджуватися іншими первинними документами (довідками, виписками з наказів, особовими рахунками, відомостями на видачу зарплати тощо). Відповідач наголошує, що позивач не надав жодних уточнюючих довідок чи інших підтверджуючих документів за спірний період.

Окрім того звертає увагу суду, що за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області лише здійснювало розгляд заяви та винесло рішення. Однак відповідно до п. 4.10 розділу IV Порядку №22-1, після винесення рішення електронна пенсійна справа передається до органу ПФУ за місцем фактичного проживання особи для здійснення безпосередньої виплати.

Оскільки позивач проживає у Волинській області, відповідач зазначає, що в частині позовних вимог щодо здійснення виплати пенсії належним відповідачем є Головне управління ПФУ у Волинській області, а не ГУ ПФУ в Донецькій області.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

05.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979 (запис № 12 у трудовій книжці) (а.с.37-38).

ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням №033050005007 від 12.05.2026 відмовило позивачу у зарахуванні цього періоду до страхового стажу, посилаючись на те, що номер наказу про звільнення зроблений іншим чорнилом (а.с.36).

Вважаючи дане рішення ГУ ПФУ у Волинській області протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Як випливає з матеріалів справи, 05.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області. Рішенням від 12.05.2026 № 033050005007 позивачу відмовлено у зарахуванні цього періоду до страхового стажу з посиланням на те, що номер наказу про звільнення внесено іншим чорнилом.

Надаючи оцінку таким висновкам відповідача, суд враховує наступне.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1058) відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17, підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Наявні у справі докази свідчать, що спірний період роботи ОСОБА_1 підтверджено записами у трудовій книжці про прийняття на роботу та звільнення, всі записи вчинені відповідно до наказів, засвідчені підписом та містять відбиток печатки.

Суд наголошує на тому, що всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.

Суд враховує й усталені правові висновки Верховного Суду із цього приводу, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова №687/975/17 від 21.02.2018).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

На переконання суду, наявність запису номеру наказу на звільнення, який виконаний чорнилом іншого кольору, не може бути підставою, що позбавляє позивача права на зарахування вказаного у трудовій книжці стажу та, відповідно, на належний йому розмір пенсійного забезпечення.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічний обов`язок органів ПФУ встановлено і в пункті 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається й на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення перевірки документів позивача для підтвердження спірного періоду його страхового стажу.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить висновку, що ГУ ПФУ в Донецькій області під час розгляду заяви позивача протиправно не було зараховано до його страхового стажу періоди роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979, а тому прийняте за результатами розгляду заяви позивача рішення №033050005007 від 12.05.2026 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979, суд враховує таке.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів.

Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі№ 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією №К (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі пенсійний орган не наділений дискреційними повноваженнями. Умови для перерахунку пенсії та зарахування до стажу періодів трудової діяльності чітко визначені законом, і при їх дотриманні особа має безумовне право на відповідний вид соціального захисту.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент звернення виконав всі законодавчі вимоги щодо підтвердження його стажу роботи у спірний період, у відповідача був лише один правомірний варіант поведінки здійснити перерахунок пенсії позивача із урахуванням його стажу роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979.

З огляду на це, належним способом захисту буде не зобов`язання повторно розглянути заяву, що може призвести до нового необґрунтованого рішення та повторного звернення до суду, а саме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979.

Такий підхід відповідає принципу ефективності правосуддя та висновкам Верховного Суду (зокрема, постанова від 24.12.2019 у справі №823/59/17).

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області виплачувати пенсію.

ГУ ПФУ в Донецькій області здійснювало виключно розгляд заяви ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії. Надалі виплату позивачу пенсії здійснюватиме ГУ ПФУ у Волинській області (територіальний орган ПФУ за місцем проживання позивача на обліку в якому перебуває останній).

Відтак вимоги про зобов`язання здійснити виплату пенсії заявлені до ГУ ПФУ в Донецькій області безпідставно.

Окрім того, органом Пенсійного фонду України ще не ухвалено відповідне рішення щодо перерахунку пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача в частині виплати такої пенсії після здійснення перерахунку пенсії будуть порушені.

Питанню виплати особі пенсії передує процедура призначення такої пенсії.

Доказів порушення прав позивача в частині виплати пенсії матеріали справи не містять.

Таким чином, питання щодо виплати позивачу пенсії станом на момент розгляду судом цієї адміністративної справи не є спірними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1311,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.2026 (а.с.3).

Відтак, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №033050005007 від 12.05.2026 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по віку з урахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по віку, з урахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.07.1979 по 26.10.1979.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 09 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010).

Суддя Н. В. Стецик