Постанова № 13959485, 02.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

02.02.2011 р.                                                                                 Справа № 2а - 5592/09/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование", доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

провизнання нечиним податкового повідомлення-рішення від 07.08.2009 року №0022183500/0, Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 07.08.2009 року №0022183500/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование", зменшивши його з 39208 гривень до 2936 гривень, і суми нарахованих штрафних санкцій, зменшивши їх з 15683 гривень до 1174 гривень.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                           І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2011 року Справа № 2а –5592/09/1470

м. Миколаїв

11:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецоборудование»,

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

про визнання нечиним податкового повідомлення-рішення від 07.08.2009 року №0022183500/0,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецоборудование»(далі –ТОВ «Укрспецоборудование») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі –ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2009 року № 0022183500/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання і зменшення штрафних санкцій нарахованих згідно з підпунктом «б»п.п. 4.2.2 ст. 4 і п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».          

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і зазначив, що рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 07.08.2009 року № 0022183500/0 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

В період з 14.07.2009 року по 22.07.2009 року посадовими особами ДПА у Миколаївській області було здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрспецоборудование», про що 27.07.2009 року складено відповідний акт № 910/35-10/31043840 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року 31.03.2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 07.08.2009 року прийнято три рішення-повідомлення, якими визначено податкові зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій, в тому числі повідомлення-рішення № 0022183500/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 54 891 грн. за порушення, передбачені п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.5. п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.2007 року).

Актом перевірки, пунктом 3.1.1. «Валовий дохід»зазначено, що на порушення п. 4.1. Закону України № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством за 2008 рік завищено валові доходи на суму 1652898 грн., в т.ч. за 4-й квартал 2008 р. на 1652 898 грн.(стор. 5, абз. 2 акта).

На порушення п.п. 11.3.5 п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством у періоді, за який проводилась перевірка, безпідставно відкориговано в бік зменшення валовий дохід на суму 156831 грн. (стор. 6, абз. 6 акта)

В акті перевірки у пункті 3.1.4. «Висновок щодо повноти декларування податку на прибуток»(стор. 11, передостанній абзац) зроблено висновок про те, що підприємством було занижено розмір податку на прибуток за 3 квартали 2008 року в сумі 39208 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Позивач у позовній заяві та наданих його представником поясненнях спростовує безпідставність коригування підприємством свого валового доходу на суму 156831 грн. та відповідно фактичного заниження підприємством розміру податку на прибуток, який підлягав сплаті у 2008 році, посилаючись на порушення особами, що проводили перевірку Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового законодавства, що в свою чергу призвело до неврахування під час проведення перевірки наявних та наданих для перевірки документів первинного бухгалтерського обліку підприємства.

На час проведення перевірки і прийняття оскаржуваного рішення-повідомлення зазначені правовідносини регулювалися Законом України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону № 283/97-ВР) і Законом України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено валовий дохід як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Статтею 3 цього Закону визначено, що об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону.

Валовими витратами згідно статті 5 Закону № 334/94-ВР вважаються сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Правилами ведення податкового обліку, закріпленими статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктом 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а вразі їх придбання за готівку –день видачі готівки з каси платника податку; або дата оприбуткування товарів, а для робіт –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 11.3.5 п.п. 11.3 статті 11 зазначеного Закону датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

Згідно з пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено запис у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання, що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. А у разі відмови посадових осіб суб’єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно з ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

На підставі викладеного слід зазначити, що при визначенні податкового зобов’язання контролюючим органом згідно підпункту «б»п.п. 4.2.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», факти виявлених порушень податкового законодавства у відповідності до вимог п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» повинні викладатись в акті перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновки документальних перевірок результатів діяльності платника податків про заниження ним своїх податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, повинні базуватись на перевірці і врахуванні всіх без виключення розрахункових, платіжних та інших документах бухгалтерського обліку.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, позивачем було надано суду копії і оригінали відповідних документів бухгалтерського і податкового обліку і звітності, які підтверджують фактичну наявність у підприємства в 3-му кварталі 2008 року валових витрат на придбання матеріалів у контрагентів ТОВ «Агростройтехнологии», ПП ВКФ «Вебер», ФОП ОСОБА_1 і ПП «Промпостач»на суму 145087 грн., які потім були використані на виробничі потреби у господарській діяльності підприємства.

Отже, згідно приписів пунктів 5.1. і 5.2. Закону № 334 (в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97) ці витрати мають бути включені до складу валових витрат підприємства, і тому в свою чергу мають бути враховані при визначенні розміру об’єкту оподаткування. Наявність господарських відносин позивача із зазначеними господарюючими суб’єктами знайшла підтвердження у матеріалах перевірки - додатках до акту перевірки.

Посилання відповідача на те, що зазначені документи не були йому надані під час перевірки і не брали участь в податковому обліку підприємства спростовуються наданими позивачем доказами.

Згідно приписів п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, залежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд дійшов висновку про хибність здійснених відповідачем нарахувань і застосованих у відповідності з ними штрафних санкцій.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України в адміністративних справах кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 07.08.2009 року №0022183500/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование», зменшивши його з 39208 гривень до 2936 гривень, і суми нарахованих штрафних санкцій, зменшивши їх з 15683 гривень до 1174 гривень.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч.3 ст.160 КАС України

та підписана суддею 07.02.2011 року.

Суддя І.А. Устинов