Постанова № 13959413, 22.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 р. № 2а-5924/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: Куцик О.О.;

від відповідача: Цап П-А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопром», м. Львів, до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області, м. Перемишляни, Львівська область, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області №№1, 2 від 27.01.2010 р.,

встановив:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопром», м. Львів, до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області, м. Перемишляни, Львівська область, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області №1 від 27.01.2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін на суму податку на додану вартість 3785,37 грн., у т.ч. 2523,58 грн. за основним платежем, 1261,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №2 від 27.01.2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін на суму податку на прибуток 4731,72 грн., у т.ч. 3154,48 грн. за основним платежем, 1577,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 10.09.2010 р. Розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту від 18.09.2009 р. №27/23/35816239, яким відповідач вважає заниженими суми податків внаслідок реалізації обладнання за ціною, нижчою від ціни придбання. Посилається на використання обладнання та нарахування на нього амортизації, зниження попиту на продукцію, що обумовило застосування такої ціни. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що позивач придбав обладнання у ТзОВ “Декко-Україна” та відчужив обладнання на користь ПП “Денітан”. Засновник ТзОВ “Технопром” є директором ТзОВ “Декко-Україна”, а син засновника позивача є засновником ПП “Денітан”. З урахуванням наведеного, продавець та покупець є повязаними особами. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 18.09.2009 р. №27/23/35816239 “Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Технопром” код за ЄДРПОУ 35816239 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.03.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 14.03.2008 року по 31.03.2009 року” було встановлено порушення позивачем пп. 8.1.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого за період з 14.03.2009 р. по 31.03.2009 р. занижено податок на прибуток в сумі 2334,23 грн.; пп. 7.4.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено за період з 14.03.2008 р. по 31.03.2009 р. значення рядка 26 “Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду” за березень 2009 р. на суму 41 грн. та занижено суму ПДВ на 82356,44 грн.

Актом від 14.01.2010 р. №1/23/35816239 “Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Технопром” код за ЄДРПОУ 35816239 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.05.2008 року по 30.11.2008 року” було встановлено порушення п. 4.1., пп. 7.4.1, пп1.20.5-1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3154,48 грн.; п. 4.2. Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4833,62 грн. та зменшено значення р. 26 декларації за листопад 2008 р. на 735 грн.

На підставі вказаного акту були винесені оскаржувані рішення ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області №1 від 27.01.2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін на суму податку на додану вартість 3785,37 грн., у т.ч. 2523,58 грн. за основним платежем, 1261,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №2 від 27.01.2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін на суму податку на прибуток 4731,72 грн., у т.ч. 3154,48 грн. за основним платежем, 1577,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається зі змісту акту, порушення відповідач вбачає у тому, що позивач в листопаді 2008 р. здійснив продаж 14 станків на суму 176779,02 грн., у т.ч. ПДВ 29463,17 грн. приватному підприємству “Денітан” за ціною, нижчою від ціни придбання, з врахуванням того, що покупець та продавець є повязаними особами.

Згідно із договором на придбання №ДГ-0000191 від 16.04.2008 р., укладеного між позивачем (покупець) та ТзОВ “Декко-Україна” (продавець), за накладною №РН-000536 від 30.05.2008 р., податковою накладною №577 від 30.05.2008 р. позивач придбав обладнання на суму 191920,52 грн.

За видатковою накладною №ЛНА-000001 від 04.11.2008 р., податковою накладною №0000000139 від 04.11.2008 р. позивач відчужив це обладнання на користь ПП “Деніан” по ціні 176779,02 грн.

Згідно вимог п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно із пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Згідно із п. 1.20.2. вказаного закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Відповідно до п. 1.20.5-1, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно до п. 1.20.8., п. 1.20.10. обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Згідно із п. 4.2. Закону України “Про податок на додану вартість” у разі продажу товарів (робіт, послуг) субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, засновник ТзОВ “Технопром” є директором ТзОВ “Декко-Україна”, а син засновника позивача є засновником ПП “Денітан”.

Однак, належних доказів дотримання відповідачем зазначеної процедури (послідовності) перевірки підстав для застосування звичайної ціни, суду не надано, а правильність висновку відповідача про те, що звичайна ціна у даному випадку не може бути нижчою за ціну придбання, спростовується матеріалами справи.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати нечинними рішення ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області №1 від 27.01.2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін на суму податку на додану вартість 3785,37 грн., у т.ч. 2523,58 грн. за основним платежем, 1261,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №2 від 27.01.2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін на суму податку на прибуток 4731,72 грн., у т.ч. 3154,48 грн. за основним платежем, 1577,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопром” (79058, м. Львів, пр. Чорновола 59; ЄДРПОУ 35816239) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяКостів М.В

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2011 року.