Ухвала суду № 139592168, 07.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

07 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/404/25 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами загального позовного провадження в відкритому засіданні розглянув клопотання відповідача 1, ОСОБА_1 , про зупинення провадження в справі

за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

в особі позивача Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області,

вул. Незалежності, 49 с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область, 16645,

до відповідача 1 ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ,

до відповідача 2 Фермерського господарства Крутівське,

вул. Незалежності, 49 с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область, 16645,

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю Заньківське,

вул. Заньковецької, 4, с. Заньки, Ніжинський район, Чернігівська область, 16623,

предмет спору: про зобов`язання вчинити дії

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідачів 1, 2, 3: не прибули;

від прокурора: Князев Д.В. прокурор відділу.

ВСТАНОВИВ:

24.04.2025, через систему Електронний суд, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява від 24.04.2025 першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до відповідачів 1, 2 та 3: ОСОБА_1 , Фермерського господарства Крутівське та Товариства з обмеженою відповідальністю Заньківське про зобов`язання вчинити дії, з проханням: зобов`язати відповідачів повернути органу місцевого самоврядування розташовані в адміністративних межах Крутівської сільської ради Ніжинського району земельні ділянки, зокрема: за кадастровим номером 7423385200:06:001:0005, площею 64,7877 га; за кадастровим номером 7423385200:07:001:0012, площею 51,49 га; за кадастровим номером 7423385200:09:001:0002, площею 28,3802 га; за кадастровим номером 7423385200:09:001:0003, площею 21,6218 га; за кадастровим номером 7423385200:07:001:0015, площею 138,1017 га.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Крутівської сільської ради обґрунтовані тим, що на момент набуття права оренди (зареєстроване 16.10.2024) ОСОБА_1 на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7423385200:06:001:0005, 7423385200:07:001:0012, 7423385200:09:001:0002, 7423385200:09:001:0003, 7423385200:07:001:0015 (далі спірні), останнім уже було створено ФГ "Північ Агро" (12.12.2012) і в листопаді грудні 2012 року набуто право оренди щодо інших земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Кукшинської та Вертіївської сільських рад Ніжинського району.

За доводами прокурора, спірні земельні ділянки могли бути набуті лише ФГ "Північ Агро" чи ФГ "Крутівське" виключно на земельних торгах, а не ОСОБА_1 як фізичною особою за спрощеною процедурою. Як стверджував прокурор, відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 17.02.2020 № 10-25-0.3-842-/2-20, перелічені земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 без проведення процедури продажу права оренди на земельні ділянки на земельних торгах.

За таких обставин прокурор вважає, що укладені між ОСОБА_1 і ГУ Держземагентства у Чернігівській області договори оренди землі щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 7423385200:06:001:0005, площею 64,7877 га; 7423385200:07:001:0012, площею 51,49 га; 7423385200:09:001:0002, площею 28,3802 га; 7423385200:09:001:0003, площею 21,6218 га; 7423385200:07:001:0015, площею 138,1017 га, порушують публічний порядок і за частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є нікчемними. Зазначені договори, як стверджував прокурор, укладені за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України (далі ЗК України), а також без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності (на момент укладення договорів державної власності).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026, відмовлено в задоволенні позову.

За висновками судів першої та апеляційної інстанцій, прокурор не врахував наявності договорів суборенди як підстави для виникнення цивільних прав і обов`язків, а також не вирішив у позові питання про те, в який спосіб таке право є припиненим. Господарські суди зазначили, що в суду відсутнє право з власної ініціативи визнавати укладені між сторонами договори (в цьому випадку суборенди) недійсними, а тому суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину та повернути земельні ділянки їх власнику.

При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом, обравши неналежний спосіб захисту прав негаторний позов про повернення земельних ділянок замість віндикаційного позову про витребування земельних ділянок у відповідача 3 (суборендаря) як фактичного володільця цих земельних ділянок. З урахуванням наведеного господарські суди зазначили, що обрання прокурором неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших установлених судом обставин. Оскільки прокурор у цій справі обрав неналежний спосіб захисту прав, то господарські суди дійшли висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Верховним Судом винесено постанову від 23.06.2026, якою касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково; рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 скасовано; справу № 927/404/25 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 23.06.2026 (п. 5.62.) звертав увагу, що під час нового розгляду господарському суду першої інстанції необхідно надати оцінку договорам оренди землі, що укладені між ОСОБА_1 і ГУ Держземагентства у Чернігівській області, щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 7423385200:06:001:0005, площею 64,7877 га; 7423385200:07:001:0012, площею 51,49 га; 7423385200:09:001:0002, площею 28,3802 га; 7423385200:09:001:0003, площею 21,6218 га; 7423385200:07:001:0015, площею 138,1017 га, з урахуванням дати їх укладення, виходячи з вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, з метою встановлення обставин стосовно саме нікчемності правочинів і наявності підстав для застосування наслідків такої нікчемності договорів, і розглянути спір, виходячи з предмета та підстав позову.

Суд, ухвалою від 20.07.2026, прийняв справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі до суду письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відповідач 1, ОСОБА_1 , та прокурор, у належний строк, подали до суду мотивовані відзив на позов, та відповідь на відзив, що залучені судом до матеріалів справи.

26.08.2026, за результатами підготовчого засідання суд постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 07.09.2026, про що сторони та прокурор повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами поштового та електронного зв`язку в підсистемі Електронний суд.

07.09.2026, відповідач 1, ОСОБА_1 , письмово клопотав зупинити провадження в справі, в порядку п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1004/24, у межах якої має бути усунуто виключну правову проблему, зокрема, з`ясування нікчемності договору оренди землі, повторно наданої ділянки фізичній особі для створення фермерського господарства, на позаконкурсній основі, і формування судами єдиної правозастосовної практики, зокрема, щодо статей 16, 203, 216, 228 ЦК України, частини 2 статті 134 ЗК України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1012-VIII, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Прокурор, у судовому засіданні 07.09.2026, заперечував проти зупинення провадження в справі.

Суд установив, що ухвалою від 23.06.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу № 916/1004/24 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (шляхом конкретизації). Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі зазначила, що частина 2 статті 134 ЗК України у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом № 1012-VIII) не передбачає можливості передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів. Водночас частина 2 статті 134 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що: "частину 2 статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір". На думку Великої Палати Верховного Суду, оскільки договір оренди землі від 01.07.2015 № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та Дорощуком А. М. без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він, відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України, є нікчемним. Якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Верховний Суд вважає за необхідне відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 134 ЗК України, статті 228 ЦК України, викладених у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц шляхом його конкретизації. На думку колегії суддів, у разі отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, то за таких обставин укладений договір не є нікчемним, та може судом бути визнаний недійсним (є оспорюваним).

Відповідно до п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

За п. 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно з частиною 1, п. 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначених процесуальним законом.

В силу частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні, в першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, висновки касаційної інстанції при передачі даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова ВС від 23.06.2026, п. 5.62), обставини та підстави передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 916/1004/24, у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування положень Цивільного, Земельного кодексів України, Законів України «Про фермерське господарство» та «Про оренду землі», визначення належного способу захисту в разі повторного отримання громадянином України в користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, на позаконкурсній основі, правові висновки Великої Палати в указаній справі мають бути застосовані під час розгляду справи № 927/404/25.

Таким чином, відповідно до п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 927/404/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1004/24.

Керуючись статтями 182, 183, 202, п. 7 частини 1 статті 228, п. 11 частини 1 статті 229, статтями 232 235 ГПК України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Зупинити провадження в справі № 927/404/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1004/24.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1004/24.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 07.09.2026, може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання, у порядку статей 256, 257 ГПК України.

Повна ухвала складена та підписана 09.09.2026

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Романенко А.В.