Рішення № 139590256, 03.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1461/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Задорожному А.О.,

за участі представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" (вул. Печенізька, буд. 8, м. Київ, 04107; код ЄДРПОУ 41763426);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

про стягнення заборгованості в сумі 17 422,74 грн, -

1. Суть спору.

20.04.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1496/26) ТОВ "БГМ-АГРО" до відповідача ФОП Шевченка С.М., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 14 000,00 грн заборгованості, а також нараховані на дану суму інфляційні втрати та 3 % річних, встановити наявність договірних відносин поставки між сторонами та визнати факт односторонньої відмови відповідача від виконання зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення досягнутої між сторонами усної домовленості, відповідач здійснив лише часткове виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 14 000,00 грн, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву ТОВ "БГМ-АГРО" залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 162 та ст. 164 ГПК України, та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№15821/26).

Ухвалою суду від 12.05.2026 було відкрито провадження у справі №916/1461/26 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням розгляду справи по суті на 11.06.2026 об 11:00.

У судовому засіданні 11.06.2026, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 27.07.2026 о 14:30.

27.07.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№26028/26).

Судове засідання 27.07.2026 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 30.07.2026 розгляд справи №916/1461/26 призначено на 03.09.2026 о 15:00.

03.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№29874/26).

У судовому засіданні 03.09.2026, за відсутності представників сторін, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 08.09.2026.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи ТОВ "БГМ-АГРО".

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у червнілипні 2024 року між ним та відповідачем було досягнуто домовленостей щодо поставки сільськогосподарської продукції (овочів) для потреб господарської діяльності позивача, а саме з метою подальшого продажу зазначеної продукції кінцевому покупцю.

Позивач зазначає, що на виконання досягнутих домовленостей позивач здійснив оплату грошових коштів на користь відповідача на загальну суму 102 357,09 грн, що підтверджується банківськими платіжними документами, проте товару на суму 14000,00 грн згідно двом останнім платежам відповдіачем поставлено не було.

Також позивач стверджує, що звертався до відповідача про повернення грошових коштів із претензією від 17.01.2026, відповіді на яку ним отримано не було.

Крім того у зв`язку з невиконання обов`язку з поставки товару та згодом повернення суми попередньої оплати, позивачем на суму боргу відповідача в розмірі 14 000,00 грн здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2 742,74 грн та 3 % річних у розмірі 680,00 грн.

3.2. Аргументи ФОП Шевченко С.М.

Про відкриття провадження у справі а також про подальший її розгляд ФОП Шевченка С.М. було повідомлено шляхом направлення копій ухвал суду на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача.

Вказані копії ухвал відповідачем були отримані особисто у відділенні поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з підписами про їх отримання.

Водночас відповідач правом на подання відзиву по суті справи не скористався, жодних доказів у якості спростування наведених позивачем обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак суд вирішує спір, який виник між ТОВ "БГМ-АГРО" та ФОП Шевченком С.М. за наявними в матеріалах справи доказами.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "БГМ-АГРО" та ФОП Шевченком С.М., без оформлення письмового договору, було досягнуто домовленості щодо поставки овочів та фруктів

Вказаної домовленості між сторонами було досягнуто шляхом електронного листування в месенджері, що вбачається з наданих до матеріалів справи роздруківок (а.с.45-90).

Відповідно до наявної копії виписки по рахунку ТОВ "БГМ-АГРО" за період з 01.01.2022 по 30.11.2025 здійснено такі грошові операції на загальну суму 102 357,09 грн , а саме:

07.06.2024 на суму 24 706,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), UA79 3052 9900 0002 6005 0349 2045 5, призначення Док.N 1377 Сплата за огірок, капусту, перець, баклажан, помідори згідно товарного чека Без ПДВ.;

13.06.2024 на суму 10 000,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), UA79 3052 9900 0002 6005 0349 2045 5, призначення Док.N 1422 Сплата за огірок, капусту, перець, баклажан, помідори та ін. овочі згідно товарного чека Без ПДВ.;

13.06.2024 на суму 7 317,39 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1425 Сплата за огірок, капусту, перець, баклажан, помідори та ін. овочі згідно товарного чека Без ПДВ.;

28.06.2024 на суму 3 500,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1465 Сплата за моркву, цибулю згідно товарного чека Без ПДВ (Обласний ПНІ №4, Білгород-Дністровський).;

28.06.2024 на суму 11 163,70 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1469 Сплата за огірок, капусту білокачанну, бакладан, перець згідно товарного чека Без ПДВ (військова частина НОМЕР_3 ).;

28.06.2024 на суму 4 400,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1480 Сплата за овочі згідно товарного чека Без ПДВ (в/ч НОМЕР_3 ).;

28.06.2024 на суму 4 000,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1483 Сплата за овочі згідно товарного чека Без ПДВ (військова частина НОМЕР_3 ). Без ПДВ.;

28.06.2024 на суму 4 000,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1484 Сплата за моркву, цибулю згідно товарного чека Без ПДВ (Обласний ПНІ №4, Білгород-Дністровський).;

04.07.2024 на суму 19 270,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1509 Сплата за овочі згідно товарного чека (в/ч НОМЕР_3 ) Без ПДВ.;

18.07.2024 на суму 7 000,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1558 Сплата за овочі (Білгород-Дністровський ПНІ, В/ч НОМЕР_3 ) згідно товарного чека Без ПДВ.;

19.07.2024 на суму 7 000,00 грн, отримувач ФОП Шевченко С.М. (2493412516), НОМЕР_2 , призначення Док.N 1562 Сплата за овочі (Білгород-Дністровський ПНІ, В/ч НОМЕР_3 ) згідно товарного чека Без ПДВ.

У матеріалах справи наявний Договір купівлі продажу №155-24 від 04.06.2024 укладений між Військовою частиною НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України, як Замовником, ТОВ "БГМ-АГРО", як Постачальником, згідно з пунктом 1.1 якого Постачальник зобов`язується у визначені Договором строки передати Замовнику у власність: "огірки, томати, перець солодкий, редиска, баклажани, капуста білоголова ранньостиглих сортів по коду ДК 021-2015: 03220000-9 "Овочі, фрукти та горіхи", КЕКВ 2230, ЗФ (01), якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданню, які є невід`ємною частиною цього Договору (додаток 1, додаток 2), а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього Договору (а.с.97-103).

Також позивачем, було надано до матеріалів справи копію Договору купівлі-продажу №183-24 від 25.06.2024 укладеного між Військовою частиною НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України, як Замовником, ТОВ "БГМ-АГРО", як Постачальником, згідно з пунктом 1.1 якого Постачальник зобов`язується у визначені Договором строки передати Замовнику у власність: «огірки, томати, перець солодкий, баклажани, капуста білоголова ранньостиглих сортів, капуста пекінська, капуста цвітна по коду ДК 021-2015: 03220000-9 «Овочі, фрукти та горіхи», КЕКВ 2230, ЗФ (01), якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданню, які є невід`ємною частиною цього Договору (додаток 1, додаток 2), а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього Договору (а.с.104-112).

Відповідно до листа №25-1 від 15.01.2026 ТОВ "БГМ-АГРО" зверталося до ФОП Шевченка С.М. із претензією щодо повернення коштів у зв`язку з нездійсненням відвантаження товару, в якій позивачем зазначено, що 18.07.2024 та 19.07.2024 на рахунок ФОП Шевченко С.М. було здійснено переказ грошових коштів у загальній сумі 14 000,00 грн, а також що ФОП Шевченко С.М. повинен був здійснити поставку товару. Натомість останній поставку не здійснив.

У зв`язку з чим ТОВ "БГМ-АГРО" даною претензією вимагало повернути попередню оплату товару в розмірі 14 000,00 грн, а також нарахованих на дану суму боргу за період прострочення інфляційних втрат в розмірі 2233,54 грн та 3 % річних у розмірі 630,05 грн (а.с. 43-44).

Між тим належних доказів направлення ФОП Шевченко С.М. даної претензії, а також отримання її останнім, матеріали справи не містять.

Крім того у матеріалах справи наявна копія Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ "БГМ-АГРО" та ФОП Шевченком С.М. згідно якого ТОВ "БГМ-АГРО" було здійснило оплату на загальну суму 102 357,09 грн, натомість від ФОП Шевченка С.М. було прийнято товару на загальну суму 88 357,09 грн, у зв`язку з чим заборгованість останнього становить 14 000,00 грн. Водночас даний акт підписаний лише з боку ТОВ "БГМ-АГРО" (а.с.36).

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так судом було встановлено що між ТОВ "БГМ-АРГО" та ФОП Шевченко С.М. було досягнуто домовленості про поставку товару, а саме овочів та фруктів, для подальшої поставки ТОВ "БГМ-АРГО" товару до кінцевого споживача.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом також було встановлено, що на виконання досягнутої між сторонами домовленості щодо поставки товару, ТОВ "БГМ-АГРО" здійснило оплату на загальну суму 102 357,09 грн, натомість як зазначається позивачем, та іншого матеріали справи не містять, ФОП Шевченко С.М. здійснив поставку товару лише на суму 88 357,09 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд визначає правову природу сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 14 000,00 грн саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

Відповідно до правової позиції КГС ВС викладеної в постанові від 06.11.2024 у справі №308/5527/22, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справа №918/631/19 сформовано висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 та частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж оплачено покупцем, останній має право вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також, ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми, покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

З огляду на фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір є припиненим.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

У статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 та відступила від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі №913/371/20 та від 27 березня 2019 року у справі №905/1313/18.

Відмова покупця від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.

При цьому, у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2025 у справі №910/1586/24 зазначав, що у господарському процесуальному законодавстві діє класичний принцип «jura novit curia» або «суд знає закони», який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При вирішенні господарського спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Виходячи з положень ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою принципу «jura novit curia», згідно з якого неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи право суду надавати правову кваліфікацію відносинам сторін та визначати, яка правова норма підлягає застосуванню, у суду відсутні правові підстави для зміни обраного позивачем способу захисту, а саме зобов`язати повернути кошти на вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача коштів.

Таким чином, враховуючи наслідки припинення договору та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав оплату за договором відпала, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором у розмірі 14 000,00 грн.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних господарський суд вказує наступне.

Як встановлено судом матеріали справи не містять відомостей щодо погодження між сторонами кінцевого строку поставки товару, таким чином проведені позивачем нарахування за період з 18.07.2024 по 16.01.2026, не є такими що нараховані з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так за твердженнями позивача він звертався до відповідача із претензією №25-1 від 15.01.2026 в якій зазначав про необхідність здійснення повернення 14 000,00 грн, а також нарахованих на дану суму боргу за період прострочення інфляційних втрат в розмірі 2233,54 грн та 3 % річних у розмірі 630,05 грн.

В якості підтвердження направлення відповідної претензії разом із позовом позивачем було надано до суду копію поштової накладної про направлення поштового відправлення, а також копію конверту із зазначенням реквізитів відправника та отримувача.

Між тим до матеріалів справи позивачем не було надано доказів направлення саме даної претензії, так само матеріали справи не містять доказів її отримання або не отримання поштового відправлення та повернення відправнику.

Таким чином суд позбавлений можливості перевірити момент пред`явлення вимоги, з яким стаття 530 ЦК України пов`язує настання 7-ми денного строку для виконання боржником зобов`язання.

Враховуючи викладене господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів поставки позивачу товару на суму 14 000,00 грн у зв`язку з чим суд доходить висновку про виникнення відповідача обов`язку з повернення суми авансу.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку що позовні вимоги ТОВ "БГМ-АГРО" до ФОП Шевченка С.М. про стягнення безпідставно збережених коштів, інфляційні втрат та 3 % річних, підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 14 000,00 грн, оскільки такі позовні вимоги є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, натомість щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд вказує про відсутність підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2139,36 грн.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" (вул. Печенізька, буд. 8, м. Київ, 04107; код ЄДРПОУ 41763426) безпідставно збережені кошти в розмірі 14 000/чотирнадцять тисяч/грн 00 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2139/дві тисячі сто тридцять дев`ять/грн 36 коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 08 вересня 2026 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська