Рішення № 139590255, 09.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2520/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2520/26

За позовом: Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Михайла Болтенка, буд. 10, код ЄДРПОУ 03491435)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Захарії Інни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001,м. Київ, вул.Госпітальна, 12Г, код ЄДРПОУ 00032129)

про стягнення 249 983,82 грн,

обставини справи:

18.06.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Одеського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Захарії Інни Вікторівни (далі ФОП Захарія І.В.), в якій він просить:

- стягнути заборгованість у розмірі 249 983,82 грн на рахунок уповноваженого банку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Одеський обласний центр зайнятості посилається на порушення відповідачем умов договору мікрогранту від 18.06.2025 та Порядку надання мікрогрантів, затвердженого постановою КМУ № 738, в частині своєчасного створення робочих місць та працевлаштування на них осіб у межах обов`язкового шестимісячного строку з дня зарахування коштів на рахунок.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 23.06.2026: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/2520/26; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство (далі- АТ) «Державний ощадний банк України».

13.08.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав, явку представника не забезпечив.

Ухвала суду від 23.06.2026, направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.07.2026 повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023 у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

15.05.2025 ФОП Захарія І.В. подала заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, згідно з якою вона приєдналась до умов Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості (www.dcz.gov.ua).

18.06.2025 між Державним центром зайнятості, АТ «Ощадбанком» та ФОП Захарія І.В. було укладено договір мікрогранту (далі - Договір) в розмірі 250 000,00 грн. шляхом підписання заяви про приєднання в відділенні уповноваженого банку.

15.07.2025 кошти мікрогранту були перераховані на рахунок грантоотримувача ФОП Захарія І.В. в розмірі 250 000 грн.

Протягом наступних двох місяців кошти в розмірі 249 983,82 грн були використані ФОП Захарія І.В. (сплата за товари, оренду тощо).

16.01.2026 відбулось повернення невикористаної суми мікрогранту згідно Постанови КМУ від 21.06.2022 №738 (не використані Відповідачем кошти) в розмірі 16,18 грн.

Тобто всього ФОП Захарія І.В. отримано кошти мікрогранту в сумі 250 000 грн, з яких використано коштів мікрогранту на суму 249 983,82 грн, повернуто 16,18 грн у зв`язку з невикористанням коштів мікрогранту відповідачем (16.01.2026).

Позивач повідомив, що залишок неповернутих коштів становить 249 983,82 грн.

Згідно з заявою на отримання гранту на власну справу №НІК586 та бізнес плану ФОП Захарія І.В. отримала кошти у сумі 250 000 грн., які планувалося витратити на розвиток овочевого магазину.

18.03.2026 заступником начальника Чорноморського відділу Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості за участі отримувача проведено перевірку дотримання ФОП Захарія І.В. договору про надання мікрогранту за результатами якої складено акт від 18.03.2026 № 3/2026, яким, зокрема встановлено:

- створено два робочих місця поза межами шести місяців з дати зарахування коштів.

- сума сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) - 0,00 грн.

- сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку - 0,00 грн.

- різниця між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами) єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку - 0,00 грн.

- документи щодо сплати податків не надавались.

Позивач зазначає, що отримувачем ФОП Захарія І.В. не виконано обов`язкову умову отримання мікрогранту щодо своєчасного створення робочих місць у строк, визначений Порядком № 738. Фактично робочі місця створені поза межами 6-місячного строку є підставою для визнання умов договору порушеними.

Посилаючись на п. 20 та 21 Порядку № 738 позивач зазначає, що кошти мікрогранту у розмірі 249 983,82 грн підлягають примусовому стягненню з ФОП Захарія І.В. на рахунок уповноваженого банку АТ Ощадбанк.

Позивач 14.05.2026 направив лист-претензію за вих.№ 1806/08.02- 01-25/42-26 з вимогою у добровільному порядку повернути використану суму мікрогранту протягом 30 календарних днів з дати зазначеного листа. Лист - претензія відправлений за адресою зазначеного місця провадження діяльності, юридичної адреси та місця проживання.

Однак, Захарія І.В. добровільно кошти не повернуто, що зумовило звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Третя особа у своїх поясненнях зазначила, що АТ «Державний ощадний банк України», як уповноважений банк, лише проводить перевірку ділової репутації засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій та аналітичної онлайн-системи Youcontrol, у відповідності до законодавчо визначених критеріїв перевірки.

Рішення щодо надання / відмови в наданні мікрогранту та рішення про повернення мікрогранту ухвалює виключно Державний центр зайнятості. Прийняття таких рішень належить до дискреційних повноважень Державного центу зайнятості.

Відповідно до вимог Порядку Банком було здійснено перевірку ділової репутації ФОП Захарії І.В. з результатом «позитивно».

Результати здійсненої перевірки були направлені до Державного центру зайнятості для прийняття рішення про надання/відмову у наданні гранту у вигляді безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (мікрогрант).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проєктів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Правовідносини між сторонами урегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022р. № 738.

Цей Порядок визначає умови, критерії, механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою Надання грантів для створення або розвитку бізнесу для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант).

Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 17 Порядку № 738 за результатами розгляду інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувачів, а також оцінку співбесіди з отримувачами, проведеної регіональними центрами зайнятості, та протоколу комісії Державного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу Наказом від 13.06.2025 № 117 Державним центромзайнятості був наданий мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу ФОП Захарія Інна Вікторівна в розмірі 250 000,00 грн. Вид діяльності: 47.21 «Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах».

Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 у редакції наказу Міністерства економіки України 24 травня 2023 року № 4021 (зі змінами) затверджено форму договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб`єктом господарювання, щодо якого прийнято рішення про надання мікрогранту.

На підставі наведеного, господарський суд приходить до висновку, що між ФОП Захарія І.В. та Державним центром зайнятості було укладено Договір про надання мікрогранту (далі Договір), згідно преамбули якого цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ «Ощадбанк» Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості (далі - ДЦЗ), з однієї сторони та суб`єктом господарювання (далі - отримувач), з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як Сторони, а кожний окремо як Сторона.

Під час укладення цього договору ДЦЗ діє на виконання договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, ДЦЗ та АТ «Ощадбанк» (далі - Договір про взаємодію), та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738 (далі - Порядок).

Згідно з п. 4 Порядку розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50 000 гривень та не перевищує: 150 000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника; 250 000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників.

У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою, третьою ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 5 Порядку №738 та п. 2 розділу 5 Договору закріплено, що мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат, як: придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави); закупівля сировини та матеріалів (деталі зазначаються отримувачем у бізнес-плані); орендна плата за нежитлове приміщення (якщо така орендна плата становить не більше 25 відсотків розміру мікрогранту); лізинг обладнання (крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування).

Надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію) (п. 6 Порядку).

Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості подає в Казначейство подання та платіжне доручення на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, для надання мікрогранту з рахунка Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача). Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з договором про взаємодію. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді (п. 12 Порядку).

Відповідно до п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач підписує договір про надання мікрогранту (далі - договір мікрогранту) за формою, встановленою Мінекономіки.

У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів.

Обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 3 цього Порядку.

У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту. Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до законодавства.

Суд установив, що 16.01.2026 відбулось повернення невикористаної суми мікрогранту згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2022р. №738 в розмірі 16,18 грн.

Разом з тим, відповідно до положень п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

Згідно з актом перевірки дотримання умов договору мікрогранту від 18.03.2026 № 3/2026 встановлено, що

- створено два робочих місця поза межами шести місяців з дати зарахування коштів.

- сума сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) - 0,00 грн.

- сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку - 0,00 грн.

різниця між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами) єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників,

працевлаштованих на умовах цього Порядку - 0,00 грн.

- документи щодо сплати податків не надавались.

Водночас, Протоколом №15/п засідання комісії №1 Одеського обласного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів/грантів від 04.05.2026 прийнято рішення про повернення коштів мікрогрантів у встановленому законодавством порядку у відповідності до п.21 Порядку №738.

Відповідно до наказу Одеського обласного центру зайнятості №375 від 08.05.2026 «Про повернення коштів мікрогранту» наказано визнати кошти мікрогранту у розмірі 249 983,82 грн, отримані ФОП Захарія І.В. такими, що підлягають поверненню.

Відповідно до пункту 6 розділу VII «Відповідальність сторін» договору у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.

За умовами пункту 8 розділу VII договору та пункту 21 Порядку №738 у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

З наведеного убачається, що сторони Договору встановили відповідальність за невиконання умов останнього шляхом добровільного повернення отримувачем витрачених коштів мікрогранту до Уповноваженого банку.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згіднозт ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, що підтверджується належними доказами.

Господарський суд зазначає, що відповідачем порушено вимоги, що встановленні приписами Порядку № 738 та умовами договору мікрогранту, пов`язані з виконанням у встановлений строк реалізації проекту зобов`язань зі сприяння зайнятості відповідно до пункту 20 Порядку № 738 та мають наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту на підставі розділу VII Договору мікрогранту та пункту 21 Порядку № 738.

Доказів повернення коштів мікрогранту у розмірі 249 983,82 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин та правового регулювання суд приходить до висновку що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовну заяву Одеського обласного центру зайнятості задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарії Інни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування коштів за наступними реквізитами:

Отримувач: АТ "Ощадбанк"

Код отримувача: 00032129

Надавач платіжних послуг отримувача: АТ "Ощадбанк"

Рахунок отримувача: НОМЕР_2

Призначення платежу: Повернення повної/часткової суми гранту (Мікрогрант), ФОП Захарія І.В, РНОКПП НОМЕР_1 .

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарії Інни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Михайла Болтенка, буд. 10, код ЄДРПОУ 03491435) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 749,76 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09 вересня 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко