Рішення № 139590181, 09.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2150/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2150/26

за позовом: Акціонерного товариства,,Перший Український Міжнародний Банк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Родіна Костянтина Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 640 833,44 грн,

установив:

27.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Акціонерного товариства,,Перший Український Міжнародний Банк (далі АТ «Пумб») до Фізичної особи-підприємця Родіна Костянтина Ігоровича (далі ФОП Родін К.І.), в якій воно просить:

- стягнути заборгованість за кредитним договором,,Кредит,,всеБІЗНЕС № 736880548644 від 27.03.2025 суму кредиту (тіло) у розмірі 640 833,44 грн, з яких: 571 935,84 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 174 560,84 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 397 375,00 грн та 68 897,60 грн простроченої заборгованості за комісією.

Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ «Пумб» посилається на порушення відповідачем умов названого кредитного договору в частині повернення суми кредиту та комісії за користування кредитом у встановлений строк.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 01.06.2026: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/2150/26; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав, явку представника не забезпечив.

Ухвала суду від 01.06.2026, направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.06.2026 повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023 у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

Між АТ «Пумб» (Банк, Кредитор) та ФОП Родіним К.І. (Позичальник, Клієнт) був укладений Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 736880548644 від 27.03.2025 (далі Кредитний договір, Договір) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, відповідно до ст. 1 якого Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов`язується прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Плату за Кредит та повернути Банку Кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

- Сума кредиту - 867 000 грн (п. 1.1.1)

- Строк кредитування до 27.03.2027 включно (п.1.1.3)

- Комісійна винагорода за обслуговування Кредиту - Тариф комісійної винагороди - 1,6% за один місяць користування Кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення Тарифу комісійної винагороди на Суму Кредиту відповідно до п.6.3.2. Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4. Договору (п. 1.1.4.2)

- Процентна ставка за користування Кредитом - 0.00001 % річних; Проценти нараховуються відповідно до п.6.2. Типових умов та сплачуються згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4. Договору (п. 1.1.4.3)

- Процентна ставка на прострочену суму Кредиту - 0.00001% річних; Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п.6.2. Типових умов (п. 1.1.4.4)

- Цільове використання Кредиту - На придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника, на здійснення яких Позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та Договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1. Договору (у разі наявності такої комісійної винагороди), в сумі, що визначається згідно п.1.1.4.1. Договору. Позичальник не має права використовувати Кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю; інші цілі, заборонені законодавством України та Типовими умовами (п. 1.1.7)

- Типові умови - Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі Інтернет-Банкінг Пумб Digital Business Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною Договору. (п. 1.1.8).

Відповідно до п. 5.1. цей Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку.

Згідно з п. 1.4. Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 27.04.2025 р., щомісячно не пізніше 27 числа місяця до 27.03.2027 р. сплачувати суму у розмірі 49 997,00 грн., з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 36 125,00 грн. та на погашення комісії по 13 872,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 1 199 928,00 грн., з яких 867 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 332 928,00 грн. на погашення комісії.

Банк надає Кредит протягом трьох Банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п.1.1.1. Договору. Банк приймає рішення про надання Кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання Банку щодо надання Кредиту за Договором є відкличними. Ненадання Кредиту в зазначений строк вважається відмовою Банку в наданні Кредиту та Договір вважається таким, що припинив свою дію (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Типових умов надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору.

Згідно з п. 5.1. Типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.

Позивач зазначає, що за користування кредитом та його обслуговування станом на 25.05.2026 нарахована комісія у сумі 68 897,60 грн. Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 174 560,84 грн.

Стаття 4 Типових умов кредитування в рамках Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» передбачає перелік подій, які повинні тлумачитись як Несприятливі події.

Несприятливою подією тлумачиться несплата Позичальником будь якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з Договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-яких інших обов`язків за Договором та/або іншими договорами, укладеними між Сторонами (п.п.1 п.4.1 ст.4).

Пунктом 4.2 ст. 4 Типових умов визначено, що у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3, п.1.4 Договору, п.5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із Платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з Договором, в строк не пізніше 1 (одного) Банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги.

Ураховуючи викладене, заборгованість ФОП Родін Костянтин Ігорович за Кредитним договором станом на 25.05.2026 р. (включно) становить 640 833,44 грн., з яких:

- 571 935,84 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 174 560,84 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 397 375,00 грн;

- 68 897,60 грн прострочена заборгованість за комісією.

Оскільки відповідач не сплачує наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Господарський суд зазначає, що факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.95240030.67720.29514 вiд 27.03.2025 на суму 858 330,00 грн, із призначенням платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором № 736880548644 від 27/03/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Родін Костянтин Ігорович".

Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 8 670,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією NTR.95240030.67719.29514 вiд 27.03.2025, із призначенням платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №736880548644 від 27.03.2025 за позикою Фізична особа-підприємець Родін Костянтин Ігорович".

Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку.

Отже, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Доказів повернення кредитних коштів та процентів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 640 833,44 грн, з яких: 571 935,84 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 174 560,84 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 397 375,00 грн та 68 897,60 грн простроченої заборгованості за комісією.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства,,Перший Український Міжнародний Банк - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Родіна Костянтина Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства,,Перший Український Міжнародний Банк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованістьза кредитним договором,,Кредит,,всеБІЗНЕС № 736880548644 від 27.03.2025 у розмірі 640 833,44 грн, з яких: 571 935,84 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 174 560,84 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 397 375,00 грн та 68 897,60 грн простроченої заборгованості за комісією та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 690 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09 вересня 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко