Рішення № 139589822, 09.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1827/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «УКРНАФТА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДУА»

про стягнення 10 511, 59 грн

Без виклику часників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДУА» про стягнення 10 511,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024, в частині своєчасної поставки товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 10 511, 59 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1827/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

23.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що договір про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та додатки до нього підписані від імені ТОВ «МЕДУА» не уповноваженою на те особою. Як зазначив відповідач, з наданих позивачем доказів договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та додатків № 1, 2 до нього вбачається, що останні підписано від імені ТОВ «МЕДУА» Сухоруковим Костянтином Вікторовичем як директором товариства, який діє на підставі Статуту, у той час як з 01.08.2024 директором ТОВ «МЕДУА» є Кириченко Олена Вікторівна, а повноваження директора ТОВ «МЕДУА» Сухорукова Костянтина Вікторовича припинено 31.07.2024. Отже, як зазначив відповідач, станом на 02.08.2024 Сухоруков Костянтин Вікторович не мав повноважень директора ТОВ «МЕДУА» і не мав права укладати (підписувати) вказаний договір про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024. Наведене, за ствердженням відповідача, свідчить про недотримання обов`язкової письмової форми договору, зокрема щодо його підписання, результатом чого є відсутність у ТОВ «МЕДУА» як сторони правочину волевиявлення на укладення договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024, про що свідчить факт підписання договору від імені ТОВ «МЕДУА» не уповноваженою на те особою. Вказане, на думку відповідача, створює презумпцію відсутності волевиявлення ТОВ «МЕДУА» на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин на підставі договору про закупівлю №13/2939-МТР від 02.08.2024. Відповідач вважає, що відсутність підпису уповноваженої особи на договорі директора ТОВ «МЕДУА» Кириченко Олена Вікторівни, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, вказує на дефект його форми та свідчить про неукладеність договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024. Додатково відповідач зазначив про відсутність підстав вважати дійсним договір, укладений з дефектом його письмової форми, оскільки відсутні такі умови, як узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору та виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. З огляду на викладене, відповідач посилається на неможливість покладення на відповідача відповідальності за невиконання обов`язків постачальника за договором про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024, у зв`язку із чим вважає, що підстави для стягнення з ТОВ «Медуа» штрафу у розмірі 10 511, 59 грн за непоставку товару відсутні.

Оскільки відзив на позовну заяву поданий до суду із дотриманням процесуальних строків, суд прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив його до матеріалів справи.

27.07.2026 позивач подав до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому заперечив твердження відповідача про те, що оскільки порядок укладення правочинів (договорів), визначений нормами законодавства, не дає змоги визнати договір про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 укладеним, то підстави задовольняти позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 511, 59 грн за непоставку товару відсутні. Позивач зауважив на тому, що після зміни директора ТОВ «МЕДУА» по електронній пошті направило на адресу АТ «УКРНАФТА» лист № 19-0824 від 01.08.2024 щодо укладення додаткової угоди до договору № 13/2939-МТР, в якому новопризначений директор Кириченко О.В. зазначила про укладення між ТОВ «МЕДУА» та ПАТ «УКРНАФТА» договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та просив внести зміни до преамбули та реквізитів договору у зв`язку зі зміною директора шляхом підписання додаткової угоди, на підтвердження чого позивач долучив до відповіді на відзив вказаний лист. Позивач вважає, що вказаний лист має істотне значення для даної справи, оскільки складений вже новим директором ТОВ «МЕДУА», містить пряме визнання факту існування та укладення спірного договору та намір ТОВ «МЕДУА» надалі виконувати договір, що, на думку позивача, спростовує твердження про відсутність волевиявлення Товариства на укладення договору. Також, позивач зауважив, що даний лист датований 01.08.2024, однак контрагент у листі посилається на договір про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024. Згідно з поясненнями позивача, проект договору першочергово направлявся на адресу контрагента для підписання, зі сторони відповідача договір був підписаний повноважним керівником Сухоруковим К.В., після чого контрагент мав право зазначити власну дату підписання документа. Позивач вважає, що у листі № 19-0824 від 01.08.2024 новий директор товариства не лише не заперечував існування договору, а навпаки визнав його чинність та ініціював внесення змін до нього, не вимагав визнати його недійсним, а тому відповідач, на думку позивача, своїми діями схвалив правочин незалежно від доводів про повноваження особи, яка його підписала. Крім того позивач наголосив, що між сторонами відсутній спір щодо змісту договору, його предмета та погоджених істотних умов.

29.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав про те, що лист ТОВ «МЕДУА» вих. № 19-0824 від 01.08.2024 за підписом директора Кириченко О.В. не може бути доказом наступного схвалення правочину (договору про закупівлю №13/2939-МТР від 02.08.2024) в порядку ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки вказана стаття передбачає «наступне схвалення», тобто вчинення певних дій на виконання правочину після його укладення, а вказаний лист датований 01.08.2024, у той час як договір про закупівлю № 13/2939-МТР 02.08.2024, що свідчить про те, що лист датований днем, який передує укладенню договору. Оскільки, як зазначив позивач, фактичного виконання умов договору не було, то ст. 241 Цивільного кодексу України про подальше схвалення правочину в даній ситуації не може бути застосована.

Щодо строку подачі відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України, позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2026 про відкриття провадження у справі № 911/1827/26 було надано позивачу строк на подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 25.07.2026.

У той же час, в зазначеній вище ухвалі не було встановлено відповідачу процесуальний строк на подання заперечень.

Разом з цим, ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 названої статті передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, відповідно до частин 1-4 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, з огляду на приписи ст. 252 ГПК України та з урахуванням ч. 4 ст. 116 ГПК України, останнім днем для подачі позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив було 27.07.2026, оскільки 25.07.2026 припадало на вихідний день (суботу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до суду відповідь на відзив через систему «Електронний суд» 27.07.2026, тобто із дотриманням процесуального строку, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив через систему «Електронний суд» 29.07.2026, тобто із порушенням процесуального строку. При цьому, заперечення не містять обґрунтованого клопотання на поновлення процесуального строку на їх подання.

Водночас, суд враховує, що позивач подав до суду відповідь на відзив 27.07.2026 через систему «Електронний суд» (тобто в останній день тридцяти денного строку, в межах якого можуть вчинятися процесуальні дії), у зв`язку із чим є очевидним той факт, що відповідач не мав можливості подати до суду заперечення до початку розгляду справи по суті в спрощеному позовному провадженні.

Суд зазначає, що частинами 1-3, 5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 5 ст. 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені ч. 3-6 ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 167 ГПК України, у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення підписується відповідачем або його представником. До заперечення застосовуються правила, встановлені ч. 3-6 ст. 165 цього Кодексу.

Враховуючи вимоги законодавства України щодо умов збору та дослідження доказів, ухвалення рішення по справі, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, рівності учасників судового процесу, з урахуванням того, що позивач подав до суду відповідь на відзив в останній день тридцяти денного строку, в межах якого можуть вчинятися процесуальні дії, а відповідач подав до суду заперечення протягом 2 днів з моменту отримання відповіді на відзив, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, господарський суд дійшов висновку про поновлення відповідачу з власної ініціативи строку для подачі заперечень, прийняття вказаних заяв сторін по суті

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 02.08.2026 до 28.08.2026 включно перебувала у відпустці, рішення у даній справі ухвалюється судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

02.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДУА» (далі постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством «УКРНАФТА» (далі покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю № 13/2939-МТР (далі договір), за змістом п. 1.1 якого на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки комплект фільтрів та модулів до систем Crystal 7 відповідно до коду ДК 021:2015:42910000-8 Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.

Номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 2.1 договору).

Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п. 2.2 договору).

Згідно з пп. 3.1, 3.2 договору, ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у специфікації до цього договору. Загальна сума договору становить 105 115, 90 грн, у тому числі ПДВ (20 %) 17 519, 32 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунок за весь товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Відповідно до п. 5.1 договору, умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору.

Постачальник зобов`язаний щоразу за 3 (три) календарних днів до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару), письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника, та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару (п. 5.2 договору).

У пункті 5.3 договору сторони узгодили, що приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п. 5.4 договору).

Прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно специфікації, за якістю відповідно до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору, право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами даного договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару.

Згідно з п. 5.8 договору, постачальник разом з товаром (в тому числі на кожну частину/партію товару) зобов`язується передати покупцю наступні документи (перелік документів є орієнтовним та залежить від умов поставки): - документи, які підтверджують якість кожного виду товару - оригінали або копії, що завірені підписом керівника та печаткою (у разі її застосування) постачальника - в день отримання товару за місцем поставки (5.8.1); - товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ - оригінал, що передається в день отримання товару (5.8.2); - документ, що підтверджує гарантійні зобов`язання постачальника - оригінал, що передається в день отримання товару (5.8.3); - видаткова накладна та акт приймання-передачі товару - оригінал, що передається в день отримання товару (5.8.4).

За змістом п. 5.12 договору, якщо постачальник, на момент закінчення строку поставки товару, який визначений специфікацією, передав покупцю меншу кількість товару, ніж це встановлено цим договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У пункті 5.13 договору передбачено, що якщо постачальник передав покупцю частину товару, асортимент якого відповідає умовам цього договору, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми в повному обсязі; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який визначено в специфікації до цього договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що при недотриманні постачальником строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення до 30 днів та 10% вартості несвоєчасно поставленого товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару постачальник сплачує покупцю 10 % вартості непоставленого товару.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Додатком № 1 до договору є специфікація, предмет закупівлі: за кодом ДК 021:2015 42910000-8 Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (42912350-0 Обладнання для фільтрувальних установок (Комплект фільтрів та модулів до систем Crystal 7)), якою узгоджено номенклатуру, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару, що поставляється за договором, а саме:

1. 10015 Набір змінних модулів деіонезіції для системи Crystal 7/ Replacement deionization module pack, Crystal 7, в кількості 15 шт., строк поставки 30 календарних днів, ціна за одиницю 4 262, 94 грн без ПДВ; сума 63 944, 10 грн без ПДВ.

2. 10014 Набір змінних попередніх фільтрів для системи Crystal 7/ Replacement pre-filter set, Crystal 7, в кількості 12 шт., строк поставки 30 календарних днів, ціна за одиницю 1 971, 04 грн без ПДВ; сума 23 652, 48 грн без ПДВ.

Відповідно до пп. 1, 2 специфікації, рік виготовлення товару: 2023-2024 рр. Умови поставки: Для резидентів: DDP склад покупця. Транспортні витрати по доставці товару у місце призначення включені в ціну товару (предмету закупівлі).

У пункті 4 специфікації визначено строк поставки всього товару, який не повинен перевищувати 30 календарних днів з моменту підписання договору.

За змістом специфікації, загальна сума договору становить 105 115, 90 грн, у тому числі ПДВ (20 %) 17 519, 32 грн.

Додатком № 2 до договору є «Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі», в якому наведено найменування товару, одиниці виміру та кількість товару, що поставляється, реквізити вантажоодержувачів та адреси складів, технічні характеристики, що ставляться до обумовленого товару.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилається на те, що оскільки датою підписання договору є 02.08.2024, та з урахування строку поставки всього товару, визначеного договором, який не повинен перевищувати 30 календарних днів з моменту підписання договору, постачальник повинен був поставити товар до 01.09.2024.

Однак, за ствердження позивача, відповідач зобов`язання за договором не виконав належним чином та не здійснив поставку обумовленого товару на загальну суму 105 115, 90 грн у погоджений сторонами строк відповідно до умов договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024.

Згідно з поясненнями позивача, за порушення строків поставки товару на загальну суму 105 115, 90 грн, відповідно до пункту 7.1 договору, відповідачу було нараховано 10 511, 59 грн штрафу у розмірі 10 % вартості непоставленого товару.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 01/01/13/10/28/02-02/01/9950 від 04.07.2025 про сплату штрафу за непоставку товару за договором в сумі 10 511, 59 грн протягом семи днів з дня отримання вимоги.

Листом № 01/01/13/10/28/02-02/01/9914 від 04.07.2025 позивач повідомив відповідача про припинення зобов`язань за договором з дати направлення цього листа, оскільки постачальник на виконання свої зобов`язань за договором не поставив покупцю обумовлений товар на загальну суму 105 115, 90 грн, а строк дії договору закінчився 31.12.2024.

Однак, як зазначив позивач, відповіді на вказані вище листи на адресу позивача не надходили, вимоги про сплату штрафу не задоволені.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язання за договором в частині поставки позивачу товару, визначеного у таблиці специфікації, на загальну суму 105 115, 90 грн у погоджений сторонами строк відповідно до умов договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 10 511, 59 грн штрафу у розмірі 10 % вартості непоставленого товару.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

За частиною 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 218 ЦК України регламентовано, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб`єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини першої статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині своєчасної поставки товару.

Зі змісту преамбули наявного в матеріалах справи договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДУА» (постачальник) в особі директора Сухорукова Костянтина Вікторовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» (покупець), в особі заступника директора з сервісів ПАТ «УКРНАФТА» Рудевич Наталії Михайлівни, яка діє на підставі довіреності № 1135 від 17.07.2024, з іншої сторони, уклали цей договір за результатами закупівлі ID UА-2024-06-19-009947-а.

Договір про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та додатки до нього з боку постачальника підписані ОСОБА_1 та скріплені відтиском печатки ТОВ «МЕДУА», з боку покупця підписані ОСОБА_2 та скріплені відтиском печатки ПАТ «УКРНАФТА».

Суд встановив, що відповідно з офіційного вебпорталу електронної системи Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-06-19-009947-a, ПАТ «УКРНАФТА» було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів предмета закупівлі « 42910000-8 Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (42912350-0 Обладнання для фільтрувальних установок (Комплект фільтрів та модулів до систем Crystal 7))», код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015: 42910000-8 Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації, ідентифікатор закупівлі UА-2024-06-19-009947-а; кінцевий строк подання тендерних пропозицій 27.06.2024.

В розділі інформація про учасників закупівлі було вказано: ТОВ «МЕДУА» (ідентифікаційний код учасника 43092388). Вказано документи, що були подані учасником, зокрема:

- документи на повноваження директора, а саме рішення єдиного учасника № 4 від 04.05.2023 ТОВ «МЕДУА», яким призначено на посаду директора товариства ОСОБА_3 з 05.05.2023, рішення єдиного учасника ТОВ «МЕДУА» № 31/05-2024 від 31.05.2024 про затвердження нової редакції статуту товариства та наказ № 0505/2023-П від 05.05.2023 про те, що ОСОБА_3 приступає до виконання повноважень директора товариства з 05.05.2023;

- статут ТОВ «МЕДУА» в новій редакції, затвердженій рішенням № 31/05-2024 від 31.05.2024;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «МЕДУА»;

Суд встановив, що усі документи, що подавались в рамках закупівлі UA-2024-06-19-009947-a, подавались від імені ТОВ «МЕДУА» ОСОБА_3 як директором товариства.

04.07.2024 визнано учасника ТОВ «МЕДУА» переможцем по процедурі закупівлі UA-2024-06-19-009947-a згідно ДК 021:2015: 42910000-8 Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації, за наслідками чого оприлюднено протокольне рішення № 01/01/13/10/19/03-01/01/153/1 від 04.07.2024 про визначення переможця та повідомлення про намір укласти договір про закупівлю в електронній системі закупівель.

В розділі договори по публічній закупівлі UA-2024-06-19-009947-a вказано номер договору: 13/2939-МТР, дата підписання договору: 02.08.2024; період дії договору: з 02.08.2024 до 31.08.2024; сума оплати за договором: 0,00 грн з ПДВ; причини розірвання договору: припинення зобов`язань. Також долучено копію договору № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та лист ПАТ «УКРНАФТА» щодо припинення виконання зобов`язань за договором № 13/2939-МТР від 02.08.2024, які відповідають тим, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2024-06-19-009947-а, сформованого 02.08.2024, кількість учасників закупівлі 1; найменування учасника процедури закупівлі ТОВ «МЕДУА», ціна пропозицій учасника після закінчення аукціону 87 596, 58 грн; вказано, що учасник відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі». Дата оприлюднення повідомлення про намір укласти договір 04.07.2025; дата укладення договору про закупівлю 02.08.2024, сума визначена в договорі про закупівлю 105 115, 90 грн з ПДВ; найменування учасника, з яким укладено договір про закупівлю: ТОВ «МЕДУА»; ідентифікатор договору 13/2939-МТР; строк дії договору про закупівлю: 02.08.2024 31.12.2024; сума оплати за договором про закупівлю: відсутня; причини розірвання договору, якщо таке мало місце: припинення зобов`язань.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що 29.07.2024 прийнято рішення єдиного учасника ТОВ «МЕДУА» № 29/07-2024, яким звільнено з посади директора товариства ОСОБА_3 , 31.07.2024 та призначено на посаду директора товариства ОСОБА_4 з 01.08.2024.

Відповідно до наказу № 13/2024-к від 31.07.2024 «Про звільнення ОСОБА_3 » ОСОБА_3 припинив виконання обов`язків директора з 31.07.2024 у зв`язку із звільненням за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «МЕДУА» № 29/07-2024 від 29.07.2024.

Відповідно до наказу № 14/2024-к від 01.08.2024 ОСОБА_4 приступила до виконання повноважень директора товариства з 01.08.2024 на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «МЕДУА» № 29/07-2024 від 29.07.2024.

02.08.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника юридичної особи, що підтверджується випискою з ЄДР № 582840394591 від 02.08.2024 та витягом з ЄДР № 37935678 від 02.08.2024.

Отже суд встановив, що станом на дату підписання договору про закупівлю № 13/2939-МТР 02.08.2024, Сухоруков Костянтин Вікторович не був директором ТОВ «МЕДУА», натомість директором товариства була Кириченко Олена Вікторівна.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МЕДУА» в особі директора ОСОБА_5 зверталось до ПАТ «УКРНАФТА» з листом-зверненням вих. № 19-0824 від 01.08.2024, в якому вказано про те, що між ТОВ «МЕДУА» та ПАТ «УКРНАФТА» було укладено договір про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024. Вказано, що договір закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів, визначених Законом; відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами; згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін. Листом відповідач, у зв`язку із зміною директора ТОВ «МЕДУА», звернувся до позивача з метою внесення змін до преамбули та реквізитів договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 шляхом укладення відповідної додаткової угоди, що додається до цього листа.

Також в матеріалах справи наявне повідомлення ТОВ «МЕДУА» про зміну директора, яким проінформовано позивача про припинення повноважень директора ОСОБА_3 з 01.08.2024 та про те, що новим директором призначено Кириченко О.В., яка приступає до виконання своїх обов`язків з 01.08.2024.

Лист звернення та повідомлення підписане директором Кириченко О.В. та містить підтиск печатки ТОВ «МЕДУА».

У той же час суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та до суду не надано належні та допустимі докази направлення позивачу вказаного листа-звернення вих. № 19-0824 від 01.08.2024 та повідомлення про зміну директора до дати укладення договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024.

Суд враховує пояснення позивача, що проект договору про закупівлю першочергово направлявся на адресу контрагента для підписання. Зі сторони відповідача договір був підписаний повноважним керівником Сухоруковим К.В., після чого контрагент мав право зазначити власну дату підписання документа; вказана обставина підтверджується змістом листа-звернення відповідача від 01.08.2024. Ці пояснення не спростовуються відповідачем належним та допустимими доказами, які б свідчили про протилежне.

Так, зі змісту листа-звернення ТОВ «МЕДУА» вих. № 19-0824 від 01.08.2024 вбачається, що у листі відповідач в особі нового директора визнає та стверджує факт укладення договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024, а також зазначає про необхідність оформлення додаткової угоди до нього. Тобто хоча дата листа передує даті укладення договору про закупівлю, однак відповідач в особі нового директора стверджує про факт укладення між сторонами договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний про припинення повноважень Сухорукова К.В. як директора ТОВ «МЕДУА» з 31.07.2024 з прийняттям рішення єдиного учасника ТОВ «МЕДУА» № 29/07-2024 від 29.07.2024, однак про відповідні зміни ПАТ «УКРНАФТА» до дати укладення договору не повідомив. Протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, ТОВ «МЕДУА» було визнано переможцем по процедурі закупівлі UA-2024-06-19-009947-a ще 04.07.2024, за наслідками чого оприлюднено протокольне рішення № 01/01/13/10/19/03-01/01/153/1 від 04.07.2024 про визначення переможця та повідомлення про намір укласти договір про закупівлю в електронній системі закупівель, тобто станом на дату прийняття рішення єдиного учасника ТОВ «МЕДУА» № 29/07-2024 від 29.07.2024 відповідач був обізнаний про намір позивача укласти із ним відповідний договір про закупівлю.

Відповідачем не доведено суду, що станом на дату укладення договору позивач міг самостійно дізнатись про зміну директора ТОВ «МЕДУА», зокрема із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки зміни до ЄДР щодо керівника ТОВ «МЕДУА» були внесені лише 02.08.2024, тобто в один день з датою укладення договору.

Вказане вище свідчить про відсутність у позивача інформації щодо повноважень директора станом на дату підписання договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та відповідно за наведених обставин зміна керівника не може тягнути негативні наслідки для позивача.

Суд також враховує, що на договорі про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та додатках до нього наявний відтиск печатки ТОВ «МЕДУА».

Відповідно до частин 1 та 4 статті 58-1 Господарського кодексу України, який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Однак, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що його печатка, відбиток якої було проставлено як на договорі, так і на додатках до нього, була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, матеріали справи не містять. Про протиправність використання печатки ТОВ «МЕДУА» відповідач в перебігу розгляду даної справи не стверджував.

Суд зазначає, що печатка належить до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. На відповідні обставини щодо наявності печатки на оспорюваних правочинах звертав увагу Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 та у справі № 918/780/18, від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи обставини участі ТОВ «МЕДУА» у процедурі публічних закупівель UA-2024-06-19-009947-a та подання в рамках участі у публічних закупівлях відповідних документів (у т. ч. щодо повноважень директора ТОВ «МЕДУА» Сухорукова К.В.), оскільки відповідач був обізнаний про припинення повноважень Сухорукова К.В. як директора ТОВ «МЕДУА» з 31.07.2024 з прийняттям рішення єдиного учасника ТОВ «МЕДУА» № 29/07-2024, однак про відповідні зміни ПАТ «УКРНАФТА» до дати укладення договору не повідомив, а позивач станом на дату укладення договору не міг самостійно дізнатись про зміну директора ТОВ «МЕДУА», зокрема із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки зміни до ЄДР щодо керівника ТОВ «МЕДУА» були внесені лише 02.08.2024, тобто в один день з датою укладення договору, беручи до уваги лист-звернення ТОВ «МЕДУА» вих. № 19-0824 від 01.08.2024 та його повідомлення про зміну директора, підписані новим директором Кириченко О.В. та скріплені відтиском печатки відповідача, а також враховуючи наявність відтиску печатки ТОВ «МЕДУА» на договорі про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та додатках до нього та за відсутності доказів протиправності використання печатки відповідача, господарський суд дійшов до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо відсутності у нього волевиявлення на вчинення правочину договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024.

При цьому, станом на дату розгляду даної справи докази оскарження в судовому порядку та визнання недійсним договору про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи наведене вище та з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю № 13/2939-МТР від 02.08.2024 та додатки до нього як належну підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За змістом статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено судом вище та передбачено сторонами у п. 2.1 договору, номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з пп. 3.1, 3.2 договору, ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у специфікації до цього договору. Загальна сума договору становить 105 115, 90 грн, у тому числі ПДВ (20 %) 17 519, 32 грн.

У пункті 5.3 договору сторони узгодили, що приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п. 5.4 договору).

Прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно специфікації, за якістю відповідно до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору, право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами даного договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару.

Специфікацією (додаток № 1 до договору) передбачено, що строк поставки всього товару не повинен перевищувати 30 календарних днів з моменту підписання договору.

За змістом специфікації, загальна сума договору становить 105 115, 90 грн, у тому числі ПДВ (20 %) 17 519, 32 грн.

За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Визначаючи кінцевий строк поставки, необхідно враховувати приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, за змістом яких якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи наведені вище приписи законодавства, дату укладення договору про закупівлю (02.08.2024), умови п. 4 специфікації та з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем поставки всього обумовленого в специфікації товару є таким, що настав 02.09.2024 з урахуванням того, що 30-й календарний день з моменту підписання договору (01.09.2024) припадав на вихідний день (неділю).

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем шляхом подання до суду доказів, відповідач в порушення умов договору зобов`язання за договором не виконав належним чином та обумовлений у специфікації товар на загальну суму 105 115, 90 грн в порядку та строки, визначені п. 4 специфікації, позивачу не поставив, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором. Доказів виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині поставки обумовленого в специфікації товару в узгоджені сторонами строки на загальну суму 105 115, 90 грн матеріли справи не містять та до суду не надано.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині поставки позивачу товару на загальну суму 105 115, 90 грн. Протилежного суду не доведено. Відповідач вказану обставину належними та допустимими доказами не спростував.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи наведене вище, відповідачем допущено порушення умов договору в частині здійснення поставки товару на загальну суму 105 115, 90 грн у погоджений сторонами строк, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що при недотриманні постачальником строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5 % вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення до 30 днів та 10 % вартості несвоєчасно поставленого товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару постачальник сплачує покупцю 10 % вартості непоставленого товару.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язання за договором в частині поставки обумовленого товару в узгоджений сторонами строк, позивач на підставі п. 7.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 10 511, 59 грн штрафу у розмірі 10 % вартості непоставленого товару (105115,90 грн * 10%).

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, з урахуванням умов договору та додатків до нього, порушення відповідачем зобов`язання з поставки товару у погоджений сторонами строк, суд дійшов висновку, що розрахунок сум штрафу є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 511, 59 грн штрафу за непоставку товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем всіх залежних від нього заходів, спрямованих на належне виконання зобов`язань за договором та, як наслідок, доказів відсутності вини відповідача у порушенні договірних зобов`язань.

Відповідач заявлений до стягнення штраф не оспорив, контррозрахунку до суду не подав, клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій в перебігу розгляду даної справи не заявляв.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662, 40 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДУА» (місцезнаходження: вул. Шолом Алейхема, буд. 93, офіс 10, м. Бровари, Київська обл., 07401; код ЄДРПОУ 43092388) на користь Акціонерного товариства «УКРНАФТА» (місцезнаходження: пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 00135390) 10 511, 59 грн штрафу та 2 662, 40 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 09.09.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко