Рішення № 139589747, 08.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2018/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Столиця" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (м. Бориспіль)

про стягнення 74 609,26 грн,

Суддя Іванов А.В.

Секретар судового засідання Стадник А.Ю.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Столиця" звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" про стягнення 74 609,26 грн заборгованості за Договором поставки № 16/224ДП від 16.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

27.04.2026 від відповідача надійшов відзив, в якому серед іншого викладено клопотання про витребування доказів.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відзначає наступне.

В клопотанні відповідач просить суд витребувати наступні дані: порядок зарахування кожного отриманого платежу; віднесення кожного повернення до конкретної поставки; залишок за кожною видатковою накладною; дати, з яких позивач обліковує виникнення прострочення; конкретні поставки, які формують заявлену суму та бухгалтерські регістри та розшифрування, на підставі яких сформовано позовний рахунок.

Частиною 1 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною 2 статті 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Предметом доказування у даній справ є обставини щодо виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі Договору поставки №16/224ДП від 16.12.2024 та виконання сторонами зобов`язань за ним, а саме здійснення позивачем належним чином поставки продукції відповідачу, виконання відповідачем обов`язку щодо оплати отриманого товару у порядку та строки, що встановлені договором, наявність чи відсутність заборгованості за поставлений товар, інші обставини, що стосуються виконання цього договору.

Належними доказами на підтвердження обставин, щодо виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин можуть бути договори поставки, специфікації, додаткові угоди, листування сторін з цього приводу тощо. Обставини щодо виконання поставки товару можуть підтверджуватись видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, іншими первинними документами, що містять відомості про господарські операції.

Матеріали справи містять копії Договору поставки № 16/224ДП від 16.12.2024, протокол розбіжностей від 16.12.2024 до Договору, специфікації № 1 від 16.12.2024, інформаційний лист з адресами роздрібних магазинів відповідача, а також видаткові накладні, в яких зазначена номенклатура, кількість та вартість продукції.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням предмету та підстав позову, а також наявними в матеріалах справи доказами, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

З означених підстав, суд також відмовляє відповідачеві в задоволенні клопотання про продовження строку для подання доказів, викладеного у відзиві на позовну заяву, оскільки матеріали, які збирається подавати відповідач до суду не є доказами відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України.

31.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.08.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.08.2026 від відповідача надійшли заперечення.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Столиця" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (Покупець) укладено Договір поставки № 16/224ДП (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передавати у встановлений строк у власність Покупця продукцію (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами в Специфікації (Додаток №1) і сплатити за нього певну грошову суму у погоджені терміни.

Товар передається Покупцю частинами товарними партіями. Під партією Товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій видатковій накладній (п. 1.2 Договору).

Сторони у п. 4.1 Договору погодили, що поставка Товару Покупцю за домовленістю Сторін здійснюється Постачальником на умовах DDP (згідно правил Інкотермс-2010) або на умовах EX WORK (згідно правил Інкотермс-2010) зі складу Постачальника, та/або за іншою адресою (вказаним GLN) глобальним номером розташування адреси доставки), погодженою Сторонами у відповідних Замовленнях. У передбачених чинним законодавством випадках Постачальник зобов`язаний надати Покупцю видаткову накладну та ТТН, а також відповідає за її ненадання/несвоєчасне надання у визначеному законом порядку.

Якщо інше не буде додатково визначено сторонами шляхом укладення Додаткових угод до цього Договору, то Товар має бути доставлений Покупцю протягом 3 календарних днів з дня отримання Замовлення від Покупця. Замовлення направляється до 16:00 години відповідно погодженого графіка Замовлень, товар має бути доставлений до складу Покупця та прийнятий покупцем до 18:00 години відповідно графіка доставки (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що право власності на товар та ризики його випадкового знищення чи пошкодження переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю, що підтверджується підписами обох сторін на видатковій накладній.

За умовами п. 4.8 Договору, Покупець може повернути поставлені Товари без обмежень, а Постачальник зобов`язаний їх прийняти в наступних випадках: а) при виявлені неякісного, некомплектного Товару; б) асортимент Товару який не користується попитом та/або який не продається покупцем третім особам (кінцевим споживачам/покупцям) понад 60 календарних днів з дати поставки. У випадку необхідності повернення Товару чи зворотної тари Постачальнику, Покупець за допомогою технології EDI надсилає Постачальнику Документ - EDI, або за допомогою email, Замовлення на повернення, в якому повідомляє перелік та кількість Товару (зворотної тари), що підлягає поверненню, дату коли Постачальник повинен вивезти Товар (зворотну тару), що підлягає поверненню на адресу Торговельного (Логістичного) об`єкту Покупця, де знаходиться Товар, що підлягає повернення. У відповідь на отримане Замовлення на повернення Постачальник не пізніше 17:00 години у день отримання такого Замовлення зобов`язаний надіслати Покупцю Документ EDI підтвердження повернення, у якому вказує підтверджену кількість Товару, дату та час, коли Товар буде вивезений з Торговельного (Логістичного) об`єкту Покупця, та підтвердити Документ EDI Накладна на повернення товару. Товар, що повертається повинен мати належний товарний вигляд та збережену упаковку. Повернення Товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника.

Згідно з п. 5.1 Договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України гривні, узгоджується Сторонами в замовленні у відповідності до Специфікації (додаток №1), наданого Постачальником в системі EDI, та зазначається у рахунках-фактурах і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна Товару вказується у накладних та Специфікації, після коми не більше двох знаків. Валюта розрахунку гривня.

Покупець оплачує Товар, який постачається згідно даного Договору, шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні), при цьому Сторони погодили, що оплата здійснюється один раз на 7 календарних днів за реалізований Покупцем товар, або за окремим письмовим погодженням з Постачальником. Зобов`язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту списання коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника (п.п. 5.3 та 5.4 Договору).

Відповідно до п. 12.2 Договору, даний Договір діє до 31.12.2025.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 147 507,60 грн, що підтверджується копіями наступних видаткових накладних, а саме:

№ ЛС-0000088 від 08.01.2025 на суму 10 475,52 грн;

№ ЛС-0000386 від 14.01.2025 на суму 10 515,12 грн;

№ ЛС-0002775 від 25.03.2025 на суму 3 538,92 грн;

№ ЛС-0003736 від 15.04.2025 на суму 2 168,64 грн;

№ ЛС-0005324 від 06.05.2025 на суму 8 724,36 грн;

№ ЛС-0006346 від 20.05.2025 на суму 4 092,84 грн;

№ ЛС-0007136 від 03.06.2025 на суму 4 960,20 грн;

№ ЛС-0008018 від 12.06.2025 на суму 10 197,84 грн;

№ ЛС-0008313 від 17.06.2025 на суму 7 198,68 грн;

№ ЛС-0008449 від 17.06.2025 на суму 11 695,08 грн;

№ ЛС-0008838 від 24.06.2025 на суму 926,22 грн;

№ ЛС-0010107 від 15.07.2025 на суму 12 594,96 грн;

№ ЛС-0010108 від 15.07.2025 на суму 9 520,50 грн;

№ ЛС-0010109 від 15.07.2025 на суму 4 778,64грн;

№ ЛС-0011748 від 12.08.2025 на суму 6 006,96 грн;

№ ЛС-0011749 від 12.08.2025 на суму 3 910,44 грн;

№ ЛС-0011750 від 12.08.2025 на суму 5 601,72 грн;

№ ЛС-0012678 від 26.08.2025 на суму 6 309,00 грн;

№ ЛС-0012679 від 26.08.2025 на суму 5 335,08 грн;

№ ЛС-0012680 від 26.08.2025 на суму 2 815,32 грн;

№ ЛС-0013034 від 02.09.2025 на суму 5 107,08 грн;

№ ЛС-0013035 від 02.09.2025 на суму 3 298,32 грн;

№ ЛС-0013535 від 09.09.2025 на суму 3 825,72 грн;

№ ЛС-0013536 від 09.09.2025 на суму 3 910,44 грн;

Товар на суму 12 262,50 грн було повернуто.

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено часткову оплату за Договором в розмірі 60 635,84 грн (на підтвердження чого надає виписку за період з 01.01.2024 по 04.06.2026).

16.06.2026 позивач звертався до відповідача з вимогою № 16/06-26-В про виконання обов`язку в семиденний термін з моменту отримання вимоги щодо оплати поставленого товару. Проте така вимога залишилась без задоволення.

Водночас Покупцем порушено зобов`язання, передбачені п. 5.3 Договору, щодо своєчасного здійснення оплати Товару за Договором, внаслідок чого станом на час подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 74 609,26 грн за накладними:

- по видатковій накладній №ЛС-0010109 від 15.07.2025 на загальну суму 4 778,64 грн, не оплачено 1 373,72 грн; по видатковій накладній № ЛС-0010107 від 15.07.2025 на суму 12 594,96 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0010108 від 15.07.2025 на суму 9 520,50 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0011748 від 12.08.2025 на суму 6 006,96 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0011749 від 12.08.2025 на суму 3 910,44 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0011750 від 12.08.2025 на суму 5 601,72 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0012678 від 26.08.2025 на суму 6 309,00 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0012679 від 26.08.2025 на суму 5 335,08 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0012680 від 26.08.2025 на суму 2 815,32 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0013034 від 02.09.2025 на суму 5 107,08 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0013035 від 02.09.2025 на суму 3 298,32 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0013535 від 09.09.2025 на суму 3 825,72 грн не оплачена повністю; по видатковій накладній № ЛС-0013536 від 09.09.2025 на суму 3 910,44 грн не оплачена повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, факту укладення Договору, отримання товару та здійснення часткових оплат на виконання умов Договору та повернення частини поставленого товару не заперечує.

Під час розгляду справи відповідач частково сплатив наявну заборгованість платіжною інструкцією №12431 від 17.07.2026 на суму 5 000,00 грн.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 5 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Водночас жодних доказів сплати відповідачем решти боргу в розмірі 69 609,26 грн сторонами до матеріалів справи не надано.

Стосовно заперечень відповідача щодо відсутності поопераційного розрахунку та дати настання строку оплати за кожною складовою суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Визначений статтею 13 ГПК України принцип змагальності у господарському процесі забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри" (Постанова Верховного Суду у справі № 904/2393/22 15.05.2024).

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані й недоведені твердження відповідача про неправильність означених розрахунків. Та звертає увагу відповідача на те, що він не був позбавлений права на подачу власного контррозрахунку заявленої заборгованості за Договором.

Інші доводи і твердження сторін не приймаються судом до уваги як такі, що не спростовують наведених вище висновків суду та не впливають на результат вирішення даного спору.

Крім суми заборгованості позивач, просив зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування процентів у розмірі 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд звертає увагу на те, що ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачає можливість такого нарахування виключно відносно відсотків або пені, а не інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Згідно з ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), який буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на основний борг за Договором поставки № 16/224ДП від 16.12.2024 у розмірі 69 609,26 грн, починаючи з 01.07.2026 до моменту повної оплати основного боргу за цим правочином, з урахуванням приписів законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 69 609,26 грн заборгованості доведені, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем належним чином у встановленому законом порядку, а відтак підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення з відповідача 5 000,00 грн провадження у справі належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем до стягнення заявлені також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 000,00 грн на підставі: Договору №14/09-20 про надання правової допомоги від 14.09.2020, укладеного позивачем з адвокатом Ріалко С.В., Додаткової угоди №10 від 10.06.2026 до Договору та платіжної інструкції № 5492 від 21.07.2026.

Надання позивачу правничої допомоги за Договором підтверджується матеріалами справи.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач у свої запереченнях вказує, що ураховуючи ціну позову, категорію справи, письмовий порядок її розгляду та фактичний обсяг необхідної роботи, сума витрат, яка може бути покладена на нього не повинна перевищувати 1 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та результат вирішення спору, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №911/2018/26 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" 5 000,00 грн основного боргу.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (08302, м. Бориспіль, пров. Аеродромний, б. 2а; ідентифікаційний код 43645208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Столиця" (02088, м. Київ, вул. Євгена Харченка, буд. 31, оф. 2; ідентифікаційний код 38567233) 69 609 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот дев`ять) грн 26 коп. заборгованості 2 483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн 97 коп. судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2026 в справі №911/2018/26, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 69 609,26 грн, починаючи з 01.07.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (08302, м. Бориспіль, пров. Аеродромний, б. 2а; ідентифікаційний код 43645208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Столиця" (02088, м. Київ, вул. Євгена Харченка, буд. 31, оф. 2; ідентифікаційний код 38567233).

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя А.В. Іванов