Рішення № 139589731, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа № 910/5719/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Корпорації "ТСМ Груп" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код: 37034171)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661)

про стягнення 501 050,53 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація "ТСМ Груп" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 501 050,53 грн, з яких 362 009,94 грн пені, 42 530,53 грн інфляційних втрат та 96 510,06 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на виконання комплексу робіт № 15/18 від 06.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

26.05.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 27.05.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5719/26, визнано справу малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

16.06.2026 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 16.06.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

18.06.2026 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 19.06.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

22.06.2026 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку 23.06.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженим представником позивача - адвокатом Мельниченком С.С., повноваження якого як представника позивача підтверджуються наявною у матеріалах справи копією ордеру АІ2217661, а також враховуючи подання цієї заяви у встановлений законом строк, суд дійшов висновку про прийняття заяви до розгляду та здійснення подальшого розгляду справи виходячи з ціни позову в розмірі 495 455,78 грн, з яких пеня в розмірі 360 530,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 39 194,67 грн та 3% річних у розмірі 95 730,19 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2018 між Корпорацією "ТСМ Груп" (далі - підрядник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"), (далі - замовник) було укладено Договір на виконання комплексу робіт № 15/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлені договором терміни, постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, з дотриманням будівельних норм та правил, що діють в Україні.

Найменування закупівлі: "Технічне переоснащення системи поводження з транспортними контейнерами на енергоблоках 1,2 ВП РАЕС (в тому числі модернізація системи перевантаження та транспортування палива енергоблоків 1, 2 ВП РАЕС для впровадження технології поводження з відпрацьованим ядерним паливом компанії "Holtec International"). Майданчик відстою ТУК НІ-STAR з ВЯП. Постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи СФЗ" (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору обсяг будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт (далі - роботи) та постачання обладнання визначається на основі затвердженої проектно- кошторисної документації відповідно національному стандарту України ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва". Найменування, технічні характеристики, одиниці виміру, кількість і ціну товару зазначено в специфікації товарів (Додаток №4), яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1.1 Договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником на підставі двосторонньо підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості виконаних робіт на поточний рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з дати підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт та за умови реєстрації підрядником податкової накладної у ЄРПН.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору оплата за поставлені товари здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника згідно видаткової накладної на поставку товарів протягом 30 календарних днів з дати фактичної передачі підрядником товарів на склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" за умови реєстрації підрядником податкової накладної у ЄРПН.

На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи, що підтверджується:

Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 24.06.2019 (за червень 2019 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 24.06.2019 (за червень 2019 року) (КБ-3) на суму 336 385,12 грн в т.ч. ПДВ 56 064,19 грн;

Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2019 (за вересень 2019 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.09.2019 р. (за вересень 2019 року) (КБ-3) на суму 866 749,15 грн в т.ч. ПДВ 144 458,19 грн;

Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2019 (за листопад 2019 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.11.2019 (за листопад 2019 року) (КБ-3) на суму 268 041,94 грн в т.ч. ПДВ 44 673,66 грн;

Актами №№4, 5 приймання виконаних будівельних робіт від 19.12.2019 р. (за грудень 2019 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 19.12.2019 р. (за грудень 2019 року) (КБ-3) на суму 126 268,57 грн в т.ч. ПДВ 21 044,76 грн;

Актами №№6, 7 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2020 (за лютий 2020 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 28.02.2020 (за лютий 2020 року) (КБ-3) на суму 342 513,91 грн в т.ч. ПДВ 57 085,65 грн;

Актами №№8, 9 приймання виконаних будівельних робіт від 31.03.2020 (за березень 2020 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.03.2020 (за березень 2020 року) (КБ-3) на суму 897 220,71 грн в т.ч. ПДВ 149 536,79 грн;

Актом №10 приймання виконаних будівельних робіт від 25.05.2020 (за травень 2020 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 25.05.2020 (за травень 2020 року) (КБ-3) на суму 127 215,94 грн в т.ч. ПДВ 21 202,66 грн;

Актом №11 приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2020 (за вересень 2020 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.09.2020 (за вересень 2020 року) (КБ-3) на суму 254 315,84 грн в т.ч. ПДВ 42 385,97 грн.

Окрім того, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №25 від 25.04.2019 на суму 556 095,12 грн в т.ч. ПДВ 92 682,52 грн, №44 від 29.05.2019 на суму 920 810,64 грн в т.ч. ПДВ 153 468,44 грн, №59 від 21.06.2019 на суму 546 784,08 грн в т.ч. ПДВ 91 130,68 грн, №102 від 27.09.2019 на суму 2 761 537,37 грн в т.ч. ПДВ 460 256,23 грн; №146 від 26.11.2019 на суму 1 671 359,76 грн в т.ч. ПДВ 278 559,96 грн.

За фактом здійснення вказаних господарських операцій позивачем було здійснено реєстрацію відповідних податкових накладних в ЄРПН:

№8 від 25.04.2019 за видатковою накладною №25 від 25.04.2019 на суму 556 095,12 грн в т.ч. ПДВ 92682,52 грн;

№11 від 29.05.2019 за видатковою накладною №44 від 29.05.2019 на суму 920 810,64 грн в т.ч. ПДВ 153468,44 грн;

№14 від 21.06.2019 за видатковою накладною №59 від 21.06.2019 на суму 546 784,08 грн в т.ч. ПДВ 91 130,68 грн;

№16 від 24.06.2019 за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 24.06.2019 (за червень 2019 року) (КБ-2в) на суму 336 385,12 грн в т.ч. ПДВ 56 064,19 грн;

№7 від 27.09.2019 за видатковою накладною №102 від 27.09.2019 на суму 2 761 537,37 грн в т.ч. ПДВ 460 256,23 грн;

№16 від 30.09.2019 за Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2019 (за вересень 2019 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.09.2019 (за вересень 2019 року) (КБ-3) на суму 866 749,15 грн в т.ч. ПДВ 144 458,19 грн;

№11 від 26.11.2019 за видатковою накладною №146 від 26.11.2019 на суму 1 671 359,76 грн в т.ч. ПДВ 278 559,96 грн;

№23 від 29.11.2019 за Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2019 (за листопад 2019 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.11.2019 (за листопад 2019 року) (КБ-3) на суму 268 041,94 грн в т.ч. ПДВ 44 673,66 грн;

№№ 9, 10 від 19.12.2019 за Актами №№4, 5 приймання виконаних будівельних робіт від 19.12.2019 (за грудень 2019 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 19.12.2019 (за грудень 2019 року) (КБ-3) на суму 126 268,57 грн в т.ч. ПДВ 21 044,76 грн;

№№ 4, 5 від 28.02.2020 за Актами №№6, 7 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2020 (за лютий 2020 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 28.02.2020 (за лютий 2020 року) (КБ-3) на суму 342 513,91 грн в т.ч. ПДВ 57 085,65 грн;

№№ 10, 11 від 31.03.2020 за Актами №№8, 9 приймання виконаних будівельних робіт від 31.03.2020 (за березень 2020 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.03.2020 (за березень 2020 року) (КБ-3) на суму 897 220,71 грн в т.ч. ПДВ 149 536,79 грн;

№12 від 25.05.2020 за Актом №10 приймання виконаних будівельних робіт від 25.05.2020 (за травень 2020 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 25.05.2020 (за травень 2020 року) (КБ-3) на суму 127 215,94 грн в т.ч. ПДВ 21 202,66 грн;

№13 від 30.09.2020 за Актом №11 приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2020 (за вересень 2020 року) (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.09.2020 (за вересень 2020 року) (КБ-3) на суму 254 315,84 грн в т.ч. ПДВ 42 385,97 грн.

Відповідачем було повністю оплачено поставлений позивачем товар та роботи:

за видатковою накладною №25 від 25.04.2019 відповідно до платіжних інструкцій №10592 від 31.10.2019 та №43 від 08.01.2020;

за видатковою накладною №44 від 29.05.2019 відповідно до платіжних інструкцій №902 від 20.01.2020 та №1985 від 21.02.2020;

за видатковою накладною №59 від 21.06.2019 відповідно до платіжної інструкції №904 від 20.01.2020;

за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 24.06.2019 відповідно до платіжної інструкції №7804 від 16.08.2019;

за видатковою накладною №102 від 27.09.2019 відповідно до платіжних інструкцій №1321 від 31.01.2020, №1679 від 12.02.2020 та №1907 від 21.02.2020;

за Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2019 відповідно до платіжної інструкції №587 від 13.01.2020;

за видатковою накладною №146 від 26.11.2019 відповідно до платіжних інструкцій №2716 від 16.03.2020 та №4227 від 15.05.2020;

за Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2019 відповідно до платіжних інструкцій №523 від 13.01.2020, №2647 від 13.03.2020 та №2648 від 13.03.2020;

за Актами №№4, 5 приймання виконаних будівельних робіт від 19.12.2019 відповідно до платіжної інструкції №2612 від 13.03.2020;

за Актами №№6, 7 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2020 відповідно до платіжних інструкцій №6583 від 13.08.2020 та №6584 від 13.08.2020;

за Актами №№8, 9 приймання виконаних будівельних робіт від 31.03.2020 відповідно до платіжних інструкцій №6542 від 13.08.2020, №6585 від 13.08.2020, №6586 від 13.08.2020, №7536 від 02.09.2020 та №8396 від 30.09.2020;

за Актом №10 приймання виконаних будівельних робіт від 25.05.2020 відповідно до платіжних інструкцій №8382 від 30.09.2020 та №11815 від 15.12.2020;

за Актом №11 приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2020 відповідно до платіжної інструкції №12366 від 24.12.2020.

З огляду на те, що відповідач порушив свої грошові зобов`язання за Договором в частині строків оплати поставленого товару та виконаних робіт, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 360 530,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 39 194,67 грн та 3% річних у розмірі 95 730,19 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, та договору підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 6456586,97 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в Договорі порядку розрахунків, оплата за поставлені товари здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника згідно видаткової накладної на поставку товарів протягом 30 календарних днів з дати фактичної передачі підрядником товарів на склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" за умови реєстрації підрядником податкової накладної у ЄРПН.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем було здійснено оплату товару в повному обсязі, проте з порушенням визначеного Договором строку оплати.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано, а відповідачем - прийнято роботи загальною вартістю 3 218 711,18 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3).

З урахуванням погодженого сторонами в Договорі порядку розрахунків, оплата за виконані роботи здійснюється замовником на підставі двосторонньо підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості виконаних робіт на поточний рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з дати підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт та за умови реєстрації підрядником податкової накладної у ЄРПН.

Відповідачем було здійснено оплату робіт в повному обсязі, однак з порушенням визначеного Договором строку оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.3 Договору за порушення строків здійснення оплати покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення.

У разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт чи поставленого товару при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК "Енергоатом", замовник на вимогу підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення.

Позивачем, з огляду на встановлений строк оплати за Договором, правомірно заявлено до стягнення пеню, нараховану за весь період прострочення.

Оскільки неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати поставленого товару та виконаних робіт підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення пені визнається судом обґрунтованою.

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відтак позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90% суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру пені посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану, втрату відповідачем значної частини виробничих потужностей під час широкомасштабної агресії, пріоритетність забезпечення фінансування відповідачем заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу, оскільки, як зазначалось вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином. Також суд звертає увагу на ту обставину, що грошові зобов`язання відповідача виникли ще в 2019 - 2020 роках.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Крім цього суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

У свою чергу відповідач не надав жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин прострочення виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

З огляду на викладене, відсутні підстави, з якими пов`язується визначене у статті 551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення розміру неустойки.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.02.2022 у справі № 924/441/20.

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено висновок про можливість зменшення розміру відсотків річних, що встановлюються відповідно до договору у надмірному розмірі.

Наведене свідчить, що у справі №902/417/18 питання можливості зменшення неустойки та інших нарахувань вирішувалось за результатами аналізу конкретної ситуації, на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і правовідносини у справі №902/417/18 не є тотожними правовідносинам у справі №910/14848/24.

Оскільки у цій справі позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня в розмірі 360 530,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 39 194,67 грн та 3% річних у розмірі 95 730,19 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 5 945,47 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14000,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс", специфікації №167 від 23.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 та платіжної інструкції №2016 від 24.04.2026 на суму 14 000,00 грн.

За умовами пунктів 4.4, 4.6 Договору зазначений у ньому гонорар (вартість послуг) Адвокатського об`єднання не містить збори, обов`язкові платежі, поштові й інші витрати, пов`язані з виконанням договору. Сплата (компенсація) клієнтом таких витрат здійснюється клієнтом протягом двох банківських днів з моменту направлення йому Адвокатським об`єднанням відповідного рахунку. Гонорар (вартість послуг) та витрати, пов`язані з виконанням договору, вважаються оплаченими клієнтом після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання.

Так, Специфікацією №167 сторони визначили фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги під час розгляду цієї справи - 14 000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №2016 від 24.04.2026 позивачем здійснено оплату наданих Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" послуг у повному обсязі.

З огляду на викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн підтверджуються належними доказами.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, вказував на недоведеність факту понесення цих витрат позивачем, а також на неспівмірність заявленого розміру витрат.

Оскільки в Договорі про надання правничої допомоги від 05.08.2021 та в Специфікації №167 від 23.04.2026 встановлено фіксований розмір гонорару в сумі 14 000,00 грн, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом, доводи відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу суд відхиляє.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Доказів, які б підтверджували неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем не надано, у свою чергу зміст Договору та Специфікації №167 від 23.04.2026 дає підстави для висновку, що правова допомога у заявленому розмірі була надана саме в межах даної справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи (заяви) та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14000,00 грн, які покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72; ідентифікаційний код: 37034171) пеню в розмірі 360 530 (триста шістдесят тисяч п`ятсот тридцять) грн 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 39 194 (тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири) грн 67 коп., 3% річних у розмірі 95 730 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот тридцять) грн 19 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 945 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 47 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.09.2026.

Суддя О.В. Нечай