Рішення № 139589674, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа № 910/5414/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Військової частини НОМЕР_1

АДРЕСА_1

код ЄДРПОУ НОМЕР_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕР Імпорт"

бульвар Марії Приймаченко, 11, прим. 8, м. Запоріжжя, 69035

код ЄДРПОУ 45153494

про стягнення 1 129 406,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕР Імпорт" (далі- відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №327 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел від 25.03.2025 в сумі 1 129 406,40 грн., з яких: пеня за прострочення поставки товару в розмірі 442 412,40 грн., штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів в розмірі 686 994,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 справу №910/5414/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5414/26 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.05.2026 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 12.05.2026.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/5414/26, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

25 березня 2025 року між військовою частиною НОМЕР_1 (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛЕР Імпорт» (далі відповідач) укладено Договір № 327 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел (далі - Договір). Згідно з пунктом 1.1. Договору відповідач мав поставити позивачу товар, зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до Договору) (далі - специфікація), що є невід`ємною частиною цього Договору, а позивач прийняти і оплатити товар. Відповідно до специфікації, а також пунктів 3.1., 5.1. Договору відповідач мав поставити складові частини безпілотної системи (антени та підсилювачі сигналу) (далі - товар) (найменування товару та асортимент перелічено у специфікації загальною кількістю 1132 шт. на суму 20 837 700,00 грн (двадцять мільйонів вісімсот тридцять сім тисяч сімсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 3 472 950,00 грн (три мільйони чотириста сімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), строком до 01.07.2025 за адресою позивача (конкретні реквізити, адреси поставки повідомляються відповідачу безпосередньо перед поставкою товару).

07 квітня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), яким внесено зміни до пункту 3.1. Договору, шляхом викладення його в наступній редакції: « 3.1. Ціна цього Договору згідно зі специфікацією (Додаток 1) становить 17 537 700,00 грн (сімнадцять мільйонів п`ятсот тридцять сім тисяч сімсот гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ - 2 922 950,00 (два мільйони дев`ятсот двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Крім того, цією Додатковою угодою внесено зміни до Додатку № 1 «Специфікація» та Додатку № 2 «Технічні вимоги».

На виконання умов Договору та Додаткової угоди відповідач поставив наступний товар: - за видатковою накладною № 3450 від 31.03.2025 поставлено товар у кількості 70 шт. на суму 2 520 000,00 грн (два мільйони п`ятсот двадцять тисяч гривень 00 копійок); - за видатковою накладною № 114 від 18.06.2025 поставлено товар у кількості 150 шт. на суму 1957 500,00 грн (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок); - за видатковою накладною № 127 від 26.06.2025 поставлено товар у кількості 560 од. на суму 2 706 000,00 грн (два мільйони сімсот шість тисяч гривень 00 копійок); - за видатковою накладною № 129 від 26.06.2025 поставлено товар у кількості 52 од. на суму 390 000,00 (триста дев`яносто тисяч 00 копійок).

Проте, відповідачем було поставлено частину товару із порушенням строку встановленого Договором, а саме: за видатковою накладною № 130 від 14.07.2025 поставлено товар у кількості 20 од. на суму 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) з порушенням строку поставки на 13 днів; за видатковою накладною № 173 від 04.08.2025 поставлено товар у кількості 50 од. на суму 3 882 000,00 грн (три мільйони вісімсот вісімдесят дві тисячі гривень 00 копійок) з порушенням строку поставки на 34 дні; - за видатковою накладною № 195 від 22.08.2025 поставлено товар у кількості 110 од. на суму 5 932 200,00 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот тридцять дві тисячі двісті гривень 00 копійок) з порушенням строку поставки на 52 дні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що у зв`язку із простроченням строку поставки визначеного Договором відповідачем було порушено права та законні інтереси позивача.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 1901/5026 від 12.09.2025 з вимогою сплатити штрафні санкції за невиконання умов Договору в загальному розмірі 1 129 406,40 грн (один мільйон сто двадцять дев`ять тисяч чотириста шість гривень 40 копійок). 24 вересня 2025 року відповідач отримав претензію № 1901/5026 від 12.09.2025, проте станом на дату звернення до суду із цією позовною заявою, відповіді від останнього не надходило.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом Позивач просить стягнути із Відповідача 442 412,40 грн. - пені за прострочення терміну поставки та 686 994,00 грн. - штрафу.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.2.1. Договору за порушення строків, визначених пунктами 5.1. Договору, стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни.

Отже, відповідно до умов пункту 7.2.1 Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику 442 412,40 грн. - пені за прострочення терміну поставки та 686 994,00 грн. - штрафу.

Оскільки Відповідачем не доведено належними доказами факту своєчасного та повного постачання товарів відповідно до умов укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку про те, що заявлена Позивачем вимога про стягнення з Товариства 442 412,40 грн. - пені за прострочення терміну поставки та 686 994,00 грн. - штрафу, згідно з пунктом 7.2.1 Договору є обґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕР Імпорт" (бульвар Марії Приймаченко, 11, прим. 8, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 45153494) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 442 412,40 грн. - пені за прострочення терміну поставки, 686 994,00 грн. - штрафу та 16 941,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов