Рішення № 139586946, 02.09.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1560/26

Провадження № 2/553/1423/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Летюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №553/1560/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому прохали стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 4079240 від 19.10.2020 року у розмірі 62 535,6 грн, судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4079240. За цим договором позикодавець надав позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язувався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору. За цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків емітентів платіжних карт, які використовує позичальник .

Відповідно до умов кредитного договору, у якості підтвердження підписання договору, надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на правила, якими регламентований порядок надання паперових копій електронний документів та інші аспекти виконання вимог ч.11 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позики № 4079240 від 19.10.2020 року ТОВ « Алекс Кредит» було передано грошові кошти, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, у розмірі 9 000 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно договору факторингу -1 від 29.10.2025 року та договору факторингу -2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4079240 від 19.10.2020

Таким чином, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 62 535,6 грн, із яких: заборгованість за основною сумою боргу 9000 грн; заборгованість за відсотками 53535,6 грн; заборгованість по комісії 0 грн, заборгованість по штрафним санкціям 0 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 10.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено справу до судового розгляду.

31.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Янчук А.А. подано заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до п. 3.1 кредитного договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41 Правил) встановлюється з дати укладення договору (п.2.9 Правил) 19.10.2020 до кінцевої дати виконання договору 17.05.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконує зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п.2.8 Правил). Таким чином, стороною відповідача стверджувалось про те, що 18.05.2021 року коли боржник (відповідач) не порушував кредитну заборгованість кредитор дізнався про порушене своє право як кредитора та з цього дня міг звернутися до суду за захистом порушеного права.

31.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Янчук А.А. подано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу з 6 000 грн до 100,00 грн, так як заявлена до стягнення сума витрат позивачем є завищеною. Відповідно до детального опису робіт наданих стороною позивача від 27.03.2025 року, в якому не конкретизовано по якій справі надається правова допомога. У додатковій угоді не узгоджено вартість правничої допомоги, як і детальний опис наданої правничої допомоги не робить погодження вартості з огляду на те, що підписаний однією стороною.

31.08.2026 року представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» подано додаткові пояснення у справі, в який вказувалось про порядок нарахування процентів за користування кредитом, а саме відповідно до п. 1.7.1 договору у випадку використання кредиту (п.2.20 Правил) менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п.2.12 Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,40% від визначеної в п. 1.3 цього договору суми кредиту. У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів 19.10.2020 року по 18.11.2020 року (включно) (базовий період - п. 2.4 Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,28 % (акційна ставка п. 2.1 правил) або ставка за програмою лояльності (п.2.34 Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 12 456,00 грн у тому числі основна сума кредиту 9 000,00 грн, проценти за користування кредитом 3456,00 грн. При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: базовий період з 19.10.2020 року по 18.11.2020 -1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка п.2.3 Правил); в спеціальний період (п. 2.40 Правил) з 19.11.2020 року по 17.05.2021 року (включно) 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка п. 2.34 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 13 595,40 грн.

Представником позивача зазначалось про те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. У відповідності до змісту деталізованого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4079240 від 19.10.2020 року відбулася видача коштів, часткове погашення, а також останній містить детальний і повний опис сум фінансових зобов`язань, що підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на те, що укладаючи договір відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами (відсотки, які будуть нараховуватися ) кредитного договору і добровільно його підписала, погоджуючись на усі умови, а тому доводи представника відповідача з даного приводу не грунтуються на засадах добросовісності та справедливості.

31.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Янчук А.А. подано пояснення у справі, в яких останній вказував про те, що позивачем наведено розрахунок заборгованості за договором, за яким нараховано проценти за користування кредитом в сумі 53 535,6 грн, що майже в шість разів перевищує розмір наданих у користування кредитних коштів.

Згідно з умовами вищезазначеного кредитного договору, процентна ставка на день становить 3% в день (1095,00% річних), що є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг, тому прохав зменшити розмір відсотків до розміру тіла кредиту 9 000,00 грн.

01.09.2026 року представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» подано заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності, так як строк позовної давності за договором №10002025005 про надання фінансового кредиту від 15.06.2020 року не сплинув, так як його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» не з`явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у відсутність представника, на задоволенні позовних вимог наполягав у задоволенні заяви сторони відповідача про застосування строків позовної давності прохав відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Янчук А.А. не з`явились, але надали на адресу суду заяву, в якій прохали проводити слухання справи у їх відсутність, при вирішенні спору прохали врахувати позицію їх сторони викладену у поясненнях та задовольнити заяву про застосування строків позовної давності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 19.10.2020 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» Договір про надання кредиту № 4079240 в електронній формі.

Відповідно до умов Договору, за цим Договором Позикодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) у тимчасове, строкове, платне користування на погоджений умовами договору строк грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві кредит, сплати проценти за користування кредитом та інші платежі. Сума кредиту 9000,00 грн. Кінцева дата виконання договору 17.05.2021 (включно).

відповідно до п. 1.7.1 договору у випадку використання кредиту (п.2.20 Правил) менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п.2.12 Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,40% від визначеної в п. 1.3 цього договору суми кредиту. У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів 19.10.2020 року по 18.11.2020 року (включно) (базовий період - п. 2.4 Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,28 % (акційна ставка п. 2.1 правил) або ставка за програмою лояльності (п.2.34 Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 12 456,00 грн у тому числі основна сума кредиту 9 000,00 грн, проценти за користування кредитом 3456,00 грн. При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: базовий період з 19.10.2020 року по 18.11.2020 -1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка п.2.3 Правил); в спеціальний період (п. 2.40 Правил) з 19.11.2020 року по 17.05.2021 року (включно) 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка п. 2.34 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 13 595,40 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно договору факторингу -1 від 29.10.2025 року та договору факторингу -2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4079240 від 19.10.2020.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників ТОВ «СОЛВЕНТІС» набув права вимоги до відповідача у розмірі 62 535,6 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 53535,6 грн, сума заборгованості по комісії становить 0,00 грн, сума заборгованості по штрафним санкціям становить 0,00 грн.

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що Кредитний договір № 4079240 від 19.10.2020 укладений в електронній формі.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (далі - Закон № 1734-VIII).

Положенням статті 3Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «ФК «Солвентіс» виступає правонаступником кредитодавця (виконавцем послуги кредитування) ТОВ «ФК « АЛЕКСКРЕДИТ», а відповідач ОСОБА_1 споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства та надані у справі докази, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає доведеним факт укладення Договору № 4079240 від 19.10.2020 р між ТОВ «АлЛЕКСКРЕДИТ» і ОСОБА_1 та отримання кредитних коштів з огляду на таке.

Відповідачем не заперечувався факт укладення кредитного договору, тому обставина відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Щодо наведеного позивачем розрахунку заборгованості за Договором № 4079240 від 19.10.2020 р, та у відповідності до розрахунку заборгованості наданого позивачем у справі суд встановив, що відповідачем неналежним чином виконувались взяті на себе зобов`язання за договором, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо розміру заборгованості за відсотками суд зважає, що пунктом 3.1 кредитного договору сторонами встановлено узгоджений строк повернення кредиту до 15.05.2021 року (включно).

Водночас позивач не надав доказів продовження строку кредитування,

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, а також у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

Крім того, визначення в договорі умов автоматичної пролонгації порушує приписи Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін (ст. 12 зазначеного Закону).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого стороною позивача станом на 29.10.2025 року, розмір заборгованості за відсотками становив 56646,00 грн.

При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 53 535,6 грн, з урахуванням проведеної відповілачем оплати на суму 3 110,40 грн.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було здійснено платіж, щодо погашення заборгованості за відсотками - 15.11.2020 року на суму 3110,40 грн, які були враховані позивачем, що підтверджується розрахунком заборгованості.

При зверненні до суду з позовом позивач надав відомість про щоденні нарахування та погашення, яку він вважає деталізованим розрахунком заборгованості за кредитним договором. З цієї відомості вбачається, що відсотки за користування наданим кредитом продовжували нараховуватись поза межами строку кредитування.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками, а саме після 17.05.2021 року в строк до 16.06.2021 року, всього на суму 8 100,00 грн, що суперечить вимогам ЦК України.

Виходячи з положень кредитного договору від 19.10.2020 року, обов`язок позичальника щодо сплати процентів в порядку ст. 625 ЦК України настає після відповідної вимоги кредитодавця. Така вимога, зокрема, може бути відображена в Особистому кабінеті позичальника чи іншим чином доведена.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі №922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

Таким чином, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Розрахунок заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були надані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

З огляду на вищевикладнне, позивачем ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Солвентіс», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 54 435,60 грн, яка складається з: тіла кредиту - 9000 грн та заборгованості по сплаті відсотків на суму 45 435,60 грн.

Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 3ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною1 ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. Дію карантину, встановленого постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно Постанови КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 з 24 год.00 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та початком періоду воєнного стану 24.02.2022 законодавець вніс до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України п. 19, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Зазначений пункт 19 виключено з ЦК України на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Позивач із даним позовом звернувся до суду 23.04.2026 року, тобто строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором не сплинув, так як його перебіг був продовжений на період дії карантину та воєнного стану.

Таким чином, з урахуванням вказаних змін законодавства, суд доходить висновку, що позивач строк позовної давності у цій справі не пропустив.

Відтак, заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положенням пункту 8 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: акт № 4079240 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) з описом робіт, виконаних Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» від 02.01.2026 року, на суму - 6000 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК«Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 62 535,60 грн, договір № 4079240 від 27.03.2026 року про надання правової допомоги.

При вирішенні питання про співмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що у даних правовідносинах відповідач є менш захищеною стороною, а також враховує заявлену позивачем суму позовних вимог, порядок та строк розгляду справи судом.

Судом встановлено, що позивач надав представнику за надані послуги 6000 гривень. Проте, враховуючи що позовні вимоги позивача задоволені частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5222,84 грн.

За правилами статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача задоволені частково, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» слід стягнути судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 317,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526,527,530,611, 625, 1054, ЦК України, ст. ст.10-13,81,89,263,265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження юридичної особи: 07406, Київська область, місто Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346) заборгованість за договором позики № 4079240 від 19.10.2020 року в загальному розмірі 54 435,60 грн. (п`ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять п`ять грн 60 коп.), судовий збір в сумі 2 317,55 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5222,84 грн.

В іншій частині позовних відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 07.09.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна