Рішення № 139584654, 08.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 333/5751/25

Номер провадження2/205/3300/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

08 вересня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Він Фінанс» Романенко М.Е. звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 21 564,21 гривень та вирішити питання розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 27.08.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №284616, на підставі якого остання отримала позику. Кредитодавець виконав свої зобов`язання у повному обсязі надавши відповідачу у власність грошові кошти відповідно до умов кредитного договору. Відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити пені і комісії відповідно до умов зазначених в договорі, проте отримані кошти за договором у строк обумовлений сторонами не повернув, що призвело до утворення заборгованості. Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018 року, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 16 477,00 гривень, з яких 3 700,00 гривень - сума основного боргу; 1 998,00 гривень - сума боргу за процентами; 9 879,00 гривень - сума боргу за пенею та штрафами. 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено Договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 Договір факторингу №1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимогу кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 27.12.2018 року укладено додаткову угоду №10 та на виконання Договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №11 від 27.12.1018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №284616 від 27.08.2018 року перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»). Договір про надання фінансового кредиту №284616 від 27.08.2018 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Він Фінанс» за кредитним договором №284616 від 27.08.2018 року в загальному розмірі 21 564,21 гривень, з яких: заборгованість з основного боргу 16 477,00 гривень, сума збитків з урахуванням 3% річних 1 484,28 гривень, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов?язань 3 602,93 гривень. Відповідач отримані кошти за кредитним договором у строк обумовлений сторонами не повернув, що призвело до утворення заборгованості, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2025 року матеріали цивільної справи направлено за підсудністю до Новокодацького районного суду міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Новокодацького районного суду міста Дніпра від 06.03.2026 року головуючим суддею визначено Курбанову Н.М.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «Він Фінанс» Романенко М.Е. до суду не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі представника, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася за невідомих суду причин, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, в тому числі шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади, проте до суду не прибула, відзиву на позов не подавав, будь-яких заяв (клопотань) від неї не надходило, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27.08.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №284616, на підставі якого остання отримала грошові кошти.

Договір про надання фінансового кредиту №284616 від 27.08.2018 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Невід?ємною частиною цього Договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті товариства. Підписуючи цей Договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно їх дотримуватися (п.1.7 Договору).

Відповідно до Індивідуальної частини Договору №284616 про надання фінансового кредиту (далі Договір), пункт 1.1: Товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3700,00 (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування кредитом.

Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом1,71% від суми кредиту за кожень день користування кредитом (624,15 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 Договору, починаючи з наступного дня після надання кредиту (п.п.1.2, 1.2.1 Договору).

Згідно з п.1.4 Договору, строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повноговиконання клієнтом своїх зобов?язань за цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів.

Кредит надається шляхом: 1.5.1. перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта; 1.5.2. здійснення грошового переказу на ім?я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи (п.п.1.5, 1.5.1, 1.5.2 Договору).

Кредитодавець виконав свої зобов`язання у повному обсязі надавши відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти на суму 3700 гривень на картку НОМЕР_1 відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» Вих.5591-ВП від 07.05.2025 року.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику та сплатити пені і комісії відповідно до умов зазначених в договорі, проте отримані кошти за договором у строк обумовлений сторонами не повернула, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Він Фінанс» за кредитним договором №284616 від 27.08.2018 року в загальному розмірі 21 564,21 гривень, з яких: заборгованість з основного боргу 16 477,00 гривень, сума збитків з урахуванням 3% річних 1 484,28 гривень, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов?язань 3 602,93 гривень.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що кредитний договір №284616 від 27.08.2018 року між кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено шляхом обміну електронним повідомленням, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора;

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена і приймає умови договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення договору (оферти), невід`ємною частиною якого є заявка до кредитного договору, з яким вона попередньо уважно ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договорів на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі й з порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір №284616 від 27.08.2018 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим вона акцептувала пропозицію кредитодавця та уклала вищезазначений договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті кредитодавця, який отримала на свій мобільний телефон.

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Вимоги позивача заявлені на підставі невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору №284616 від 27.08.2018 року.

Доказів визнання недійсними вищезазначених договорів до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів на спростування факту їх підписання відповідачем.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») укладено Договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». Наказом №55-к від 25.07.2024 року на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

Відповідно до п.2.2 Договір факторингу №1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимогу кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

27.12.2018 року укладено додаткову угоду №10 та на виконання Договору факторингу №1 від 12.04.2018 року підписано реєстр прав вимоги №11 від 27.12.1018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №284616 від 27.08.2018 року перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»).

Відповідно до Реєстру прав вимоги №11 від 27.12.1018 року, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 (1063) перед новим кредитором складає 5 698,00 гривень, з яких 3 700,00 гривень - сума основного боргу; 1 998,00 гривень - сума боргу за процентами; сума боргу за пенею та штрафами розраховується згідно діючого кредитного договору.

Відповідно до Розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна», що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018 року, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед новим кредитором складає 16 477,00 гривень, з яких 3 700,00 гривень - сума основного боргу; 1 998,00 гривень - сума боргу за процентами; 9 879,00 гривень - сума боргу за пенею та штрафами.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань, відповідно до вищезазначеного договору, отримані кошти за кредитним договором у строк обумовлений сторонами не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Заборгованість відповідачем погашена не була ані попередньому кредитору, ані позивачу.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах,що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні,новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, позивач ТОВ «Він Фінанс» набув право належного кредитора до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №284616 від 27.08.2018 року.

Згідно розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Він Фінанс» за кредитним договором №284616 від 27.08.2018 року в загальному розмірі 21 564,21 гривень, з яких: заборгованість з основного боргу 16 477,00 гривень, сума збитків з урахуванням 3% річних 1 484,28 гривень, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов?язань 3 602,93 гривень.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем на підтвердження виникнення кредитних зобов?язань до суду надано копії: Індивідуальної частини Договору №284616 про надання фінансового кредиту від 27.08.2018 року, Довідки про ідентифікацію від ТОВ «Авентус Україна» щодо ОСОБА_1 , Розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» (станом на дату відступлення прав вимоги) ОСОБА_1 , Картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) ОСОБА_1 ТОВ «Авентус Україна», листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей» Вих.5591-ВП від 07.05.2025 року про перерахування коштів ОСОБА_1 .

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт набуття права позивачем ТОВ «Він Фінанс» грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 підтверджений матеріалами справи, факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором №284616 від27.08.2018 року доведений, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 21 564,21гривень, вказана заборгованість відповідачем не спростована, тому позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві позивачем зазначається що витрати на правничу допомогу складають 5 000,00 гривень.

Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надано копію Договору про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024 року, копію Додаткової Угоди до Договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 року, копію Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 12.06.2025 року, копію Детального опису робіт виконаних АБ «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» на суму 5000,00 гривень.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

Отже, оскільки позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу пов`язану зі зверненням до суду з даним позовом надано належні докази, тому відшкодуванню на користь останнього підлягають понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-289 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» суму заборгованості за Кредитним договором №284616 від27.08.2018 року в розмірі 21 564,21 гривень, яка складається з: суми заборгованості 16 477,00 гривень, суми інфляційних втрат 3 602,93 гривень, суми 3% річних 1 484,28 гривень

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Курбанова