Ухвала суду № 139582900, 07.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11907/25

Провадження № 2-з/522/509/26

УХВАЛА

07 вересня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сухецької Світлани Михайлівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство на Аркадийской Аллее» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство на Аркадийской Аллее» про стягнення заборгованості,-

03.09.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Сухецької Світлани Михайлівни надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство на ОСОБА_2 », які зберігаються на відкритих ним банківських рахунках в межах суми заборгованості у розмірі 9855308,19 гривень.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом спірних правовідносини є обставини, що виникли із Угоди від 25.06.2025 року, укладеної між ОСОБА_3 та ОК «ЖБК «Пространство на Аркадийской Алее» про розірвання Угоди про членство в кооперативу №А/А-808 від 05.10.2021 року, відповідно до пункту другого (2) якої передбачено, що у випадку добровільного виходу Асоційованого члена з Кооперативу, Основна угода, укладена між Кооперативом та Асоційованим членом, вважається припиненою з 25.06.2025 року, а членство Асоційованого члена в Кооперативу припиненим. відповідно до п. 4 Угоди, враховуючи проведені Сторонами розрахунки за Угодою та узгоджену штрафну санкцію, Сторони дійшли згоди, що Кооператив має сплатити на користь Асоційованого члена суму в розмірі 4363499,08 грн., еквівалент якої визначено в іноземній валюті в розмірі 104 389,93 доларів США, розрахованим на дати платежів за Договірним курсом, а також із Угоди від 25.06.2025 року, укладеної між ОСОБА_3 та ОК «ЖБК «Пространство на Аркадийской Алее» про розірвання Угоди про членство в кооперативу №А/А-809 від 05.10.2021 року, відповідно до пункту другого (2) якої передбачено, що у випадку добровільного виходу Асоційованого члена з Кооперативу, Основна угода, укладена між Кооперативом та Асоційованим членом, вважається припиненою з 25.06.2025 року, а членство Асоційованого члена в Кооперативу припиненим. відповідно до п. 4 Угоди, враховуючи проведені Сторонами розрахунки за Угодою та узгоджену штрафну санкцію, Сторони дійшли згоди, що Кооператив має сплатити на користь Асоційованого члена суму в розмірі 3 200 473,85 грн., еквівалент якої визначено в іноземній валюті в розмірі 76 566,36 доларів США, розрахованим на дати платежів за Договірним курсом.

Кооператив ввів в оману ОСОБА_1 та не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення узгоджених сторонами грошових коштів ОСОБА_4 , що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду. Відповідач самостійно узгодив з позивачем розмір грошових коштів, які підлягають поверненню ОСОБА_5 , у зв`язку з розірванням угод, і ніхто не ставить під сумнів розмір вказаних грошових сум. За час знаходження справи в суді відповідачем не перераховано ОСОБА_5 жодної грошової суми на виконання своїх зобов`язань, що свідчить про реальну загрозу невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та виплати заборгованості. З2021 року і по сьогоднішній день відповідач використовує грошові кошти позивача у власних інтересах, і ухиляється від їх повернення. У позивача є підстави вважати, що відповідач за час розгляду справи в суді намагатиметься зняти та/або перевести на інші, не належні їм, банківські рахунки усі грошові кошти, наявні у них на банківських рахунках з метою ухилення від виконання зобов`язань, що може привести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Тому вважає, що накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми заборгованості є доцільним та виправланим втручанням в його права

Відповідач проти задловолення клопотання заперечував. Зазначив, що позивачем, всупереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено належними і допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму грошових коштів в порушення пункту 6 частини 1 статті 151 ЦПК України не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Згідно з частиною 10 статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. У матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_4 зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна на території України. З урахуванням зазначеного у разі прийняття судом рішення про задоволення заяви про забезпечення позову було б цілком обґрунтовано застосовувати зустрічне забезпечення шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 9 855 308,19 гривень.

Представник позивача вдруге в цій справі звертається із аналогічною заявою про забезпечення позову з ідентичним способом забезпечення, в задоволенні якої судом вже було відмовлено.

У постанові від 19.01.2026 у справі № 921/341/24(921/275/25) Верховний Суд зазначив, що характер спору про стягнення грошових коштів зумовлює об`єктивний ризик утруднення виконання можливого рішення суду у зв`язку з можливістю вільного розпорядження відповідачем своїми коштами до ухвалення рішення у справі. Водночас це не означає автоматичного задоволення будь-якої заяви про забезпечення позову, оскільки суд зобов`язаний перевірити наявність спору, зв`язок між обраним заходом і предметом позову, співмірність втручання та дотримання балансу інтересів учасників справи. Друга заява позивача є фактично дублікатом першої (з тих самих підстав, з тим самим способом забезпечення та ін.), що на думку відповідача є зловживанням процесуальним правом.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд встановив, що разом з позовною заявою представник позивача подавав заяву про забезпечення позову, яка була розглянута судом та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2026 у задоволенні заяви про забзепечення позову було відмовлено.

Станом на сьогоднішній день триває апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2026 про відмову у забезпечення позову.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову від 03.09.2026, підстави її подання та спосіб забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, є такими ж, як у заяві про забезпечення позову, поданій разом з позовною заявою.

Саме по собі більш детальне викладення у заяві про забезпечення позову від 03.09.2026 обставин виникнення спору між сторонами не свідчить про наведенням заявником нових обставин для застосування заходів забезпечення позову.

Звертаючись до суду повторно із заявою про забезпечення позову заявник не навів нових аргументів.

За таких обставин, відстуні підстави для надання повторної оцінки ідентичним доводам заявника щодо забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.10.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У постанові від 19.01.2026 у справі № 921/341/24(921/275/25) Верховний Суд зазначив, що характер спору про стягнення грошових коштів зумовлює об`єктивний ризик утруднення виконання можливого рішення суду у зв`язку з можливістю вільного розпорядження відповідачем своїми коштами до ухвалення рішення у справі. Водночас це не означає автоматичного задоволення будь-якої заяви про забезпечення позову, оскільки суд зобов`язаний перевірити наявність спору, зв`язок між обраним заходом і предметом позову, співмірність втручання та дотримання балансу інтересів учасників справи.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 725/1512/23, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 викладена наступне: під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти у сумі 9855308,19 гривень, які знаходяться на рахунках відповідача.

Суд вважає, що вжиття заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 9855308,19 гривень може перешкоджати господарській діяльності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство на ОСОБА_2 » та призвести до настання незворотних наслідків. Негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову можуть бути значно істотнішими у порівнянні із наслідками невжиття заходів забезпечення позову.

Отже, у цій справі накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 9855308,19 гривень не відповідає критерію співмірності та пропорційності.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 149-151, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сухецької Світлани Михайлівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство на Аркадийской Аллее» про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА