Рішення № 139582899, 04.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26320/25-Е

Провадження № 2/522/4183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , поданої в інтересах позивача представником адвокатом Пудлінською Л.І., до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди, у якій позивач просить:

стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради, на користь позивача, ОСОБА_1 , відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 4 000 000 ( чотири мільйони) гривень;

стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради, на користь позивача, ОСОБА_1 , відшкодування понесених судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що 11.03.2005 ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір №11/03/1ИМ з ТОВ «Златоград», відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як інвестором здійснено внесок інвестицій у вигляді особистих грошових коштів в загальній сумі 212 444 ( двісті дванадцять тисяч чотириста сорок чотири ) гривни, а ТОВ «Златоград» мало здійснити будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» по вул. Малиновського, МН «Д», обмеженого вулицею Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфської дорозі. Індивідуальним об`єктом інвестування є дві однокімнатн квартири ( необхідні для забезпечення житлових потреб родини позивача), будівельні № 2 и № 7 на 4-му загальному, 1-му житловому поверсі (отм. 12,00 м.) 18-й поверхового будинку корпус «А» загальною площею 2 x 62,71 = 125,42 кв. м. Однак на теперішній час будівництво житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 не те, що не здійснено, а навіть і не розпочато. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі №420/7138/19, залишеним без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року та Постановою Верховного Суду від 25 червня 2024 року, визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Одеської міської ради щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва комплексу « Золоте Руно» по АДРЕСА_1 , житлового району Ближні млини, обмеженого АДРЕСА_1 та Люстдорфської дорозі,що споруджувався із залученням коштів фізичних осіб, у зв`язку з неспроможностю забудовника продовжувати таке будівництво». Протиправною бездіяльністю відповідача позивачу заподіяна моральна шкода. Свої моральні страждання ОСОБА_1 вважає важкими через тривалість та глибину ситуації несправедливості, яку він відчуває. Вважає, що мінімальною розумною та справедливою сумою, яка може компенсувати завдану ОСОБА_1 відповідачем, виконавчим комітетом Одеської міської ради, моральну шкоду є стягнення з відповідача на користь 4000000,00 гривень. Дані грошові кошти позивачу необхідні для лікування, відновлення фізичного та психологічного стану, забезпечення належного відпочинку членів родини , а також вирішення житлових проблем членів родини.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані для розгляду головуючому судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції із зазначенням всіх відомостей про позивача та відповідача, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України .

02.03.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника позивача адвоката Пудлінської Л.І. на виконання ухвали суду від 25.02.2026 надійшли уточнена позовна заява та докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів (позовної заяви з додатками) з урахуванням положень ст. 43 ЦПК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2026 відкрите провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди. Цивільну справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 06.05.2026.

27.03.2026 до суду від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що позовна заява ОСОБА_1 з доданими до неї доказами не містить будь-якого належного обґрунтування заподіяння йому шкоди саме на підставі відповідних дій або бездіяльності Виконавчого комітету Одеської міської ради у визначеному розмірі. Відповідно висновку експерта за результатами проведення психологічної експертизи від 17.04.2023 № 02/23 експертом викладено думку, що ситуація, пов`язана з протиправною бездіяльністю Управління капітального будівництва Одеської міської ради щодо здійснення роботи пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Золотое Руно» по вул. Малиновського, м/н «Д», житлового району Ближні млини, обмеженого вул. Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфської дороги, що мав споруджуватися із залученням коштів фізичних осіб, у зв`язку з неспроможністю забудовника ТОВ «Златоград» продовжувати таке будівництво є психотравмуючою для ОСОБА_1 , йому завдані моральні страждання. Разом із тим, вказаний висновок експерта вже був предметом дослідження під час розгляду іншої судової справи, а саме справи № 521/12811/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення моральної шкоди. Позивач фактично намагається використати один і той самий документ в якості доказу для багаторазового стягнення моральної шкоди з різних суб`єктів, що суперечить самій природі відшкодування моральної шкоди, яка має компенсаційний характер, і не може бути джерелом отримання множинних компенсацій за одні й ті самі обставини. Такий підхід суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у процесуальному законодавстві, оскільки фактично спрямований на перекладення відповідальності за одні й ті самі обставини на невизначене коло осіб. Повторне звернення з аналогічними вимогами до різних виконавчих органів місцевого самоврядування свідчить про намагання позивача отримати подвійне або навіть багаторазове відшкодування моральної шкоди, що прямо суперечить принципу повного, але не надмірного відшкодування шкоди. Моральна шкода не може відшкодовуватися необмежену кількість разів за одні й ті самі обставини лише шляхом зміни відповідача, оскільки в такому випадку інститут відшкодування моральної шкоди втрачає свою правову природу та перетворюється на спосіб отримання необґрунтованої вигоди.

01.04.2026 до суду від представника позивача адвоката Пудлінської Л.І. через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначив, що відзив відповідача не містить доводів, аргументів та підстав, достатніх для відмови судом в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог. Факт наявності неправомірної бездіяльності відповідача встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 по справі №420/7138/19. Наявність моральної шкоди та вини в цьому виконавчого комітету Одеської міської ради підтверджується доданою до позовної заяви копією Висновку експерта №02/23 від 17 квітня 2023 року. Сума морального відшкодування, про яку просить позивач, визначена позивачем з врахуванням фізичних та психологічних змін в житті позивача, які сталися внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача.

Ухвалою, постановленою у судовому засіданні 06.05.2026 без викладення окремим документом, закрите підготовче провадження. Справа призначена до розгляду по суті на 08.07.2026.

У судове засідання 08.07.2026 з`явився позивач, представник позивача адвокат Пудлінська Л.І. та представник відповідача Славинський А.Ю. Позивач та представники сторін підтримали своїм вимоги та заперечення.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення рішення суду до 04.08.2026.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, вислухавши доводи учасників справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 420/7138/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради, яка проявилась у відсутності контролю за діяльністю виконавчого комітету Одеської міської ради щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва комплексу Золоте Руно по вул. Малиновського, МН Д, обмеженого вулицею Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфської дорозі, що споруджувався із залученням коштів фізичних осіб, у зв`язку з неспроможностю забудовника продовжувати таке будівництво.

Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Одеської міської ради щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва комплексу Золоте Руно по вул. Малиновського, МН Д, обмеженого вулицею Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфської дорозі, що споруджувався із залученням коштів фізичних осіб, у зв`язку з неспроможностю забудовника продовжувати таке будівництво.

Зобов`язано виконавчий комітет Одеської міської ради розробити та подати на розгляд Одеської міської ради програму по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу Золоте Руно по вул. Малиновського, МН Д, обмеженого вулицею Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфської дорозі, що споруджувався із залученням коштів фізичних осіб, у зв`язку з неспроможностю забудовника продовжувати таке будівництво.

У вказаному рішенні суд констатував, що з дати укладення інвестиційно-підрядного договору від 06.08.2003 року між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Златоград» будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» не здійснено.

Діяльність Комісії з розгляду конфліктної ситуації, що склалася між інвесторами будівництва громадсько-житлового комплексу та підземним паркінгом «Золоте руно» та ТОВ «Златоград», створеної розпорядженням Одеського міського голови №1532-01р від 19.12.2008 р., не принесла результатів; інвестори неодноразово зверталися до Одеської міської ради із проханням розібратися в ситуації, що склалася з будівництва житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; Інвестиційно-підрядний договір від 06.08.2003 р., укладений між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ «Златоград» є не виконаним.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 420/7138/19 залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2023 та постановою Верховного Суду від 25.06.2024.

Отже, обставина допущення Виконавчим комітетом Одеської міської ради бездіяльності щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва комплексу Золоте Руно по вул. Малиновського, МН Д, обмеженого вулицею Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфської дорозі, що споруджувався із залученням коштів фізичних осіб, у зв`язку з неспроможностю забудовника продовжувати таке будівництво, встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, та не підлягає доказуванню на підставі ч. 4 ст.82 ЦПК України.

Позивач у позовній заяві зазначив, що у 2005 році ним був укладений інвестиційний договір з ТОВ «Златоград», відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як інвестором здійснено внесок інвестицій у вигляді особистих грошових коштів, а ТОВ «Златоград» мало здійснити будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» по вул. Малиновського, МН «Д», обмеженого вулицею Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфської дорозі. Однак будівництво вказаного об`єкта на момент звернення до суду із позовом не розпочате.

Відповідач не заперечує обставину інвестування позивачем коштів у вказане будівництво та не заперечує, що будівництво житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , обмеженого АДРЕСА_1 та Люстдорфської дорозі не розпочате.

Проте відповідач не погоджується із тим, що Виконавчий комітет Одеської міської ради має відшкодовувати позивачу понесену моральну шкоду.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи ради - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно із п.п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад віднесена організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Як зазначено вище, обставина допущення Виконавчим комітетом Одеської міської ради бездіяльності щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва комплексу Золоте Руно по вул. Малиновського, МН Д, обмеженого вулицею Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфської дорозі, що споруджувався із залученням коштів фізичних осіб, у зв`язку з неспроможностю забудовника продовжувати таке будівництво, встановлена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 420/7138/19, яке набрало законної сили, тому вказана обставина не підлягає доказуванню на підставі ч. 4 ст.82 ЦПК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У абзаці 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298 цс 18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Позивач зазначає, що бездіяльністю Виконавчого комітету Одеської міської ради йому заподіяна моральна шкода. Його моральні страждання є важкими через тривалість та глибину ситуації несправедливості, яку він відчуває. Він мав у 2008 році вселитись у житло, але будівництво не розпочате донині. Позивач вимушений витрачати свій час, фізичні та психологічні зусилля для поновлення своїх прав. Внаслідок припинення будівництва житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » значно погіршився стан здоров`я позивача, значно погіршились стосунки у родині, оскільки родина втратила значні кошти, від переживань про втрачені кошти зарано померли батьки позивача. Грошові кошти позивачу необхідні для лікування, відновлення фізичного та психологічного стану, забезпечення належного відпочинку членів родини, а також вирішення житлових проблем членів родини.

На підтвердження розміру заподіяної моральної шкоди позивач надав суду висновок експерта № 02/23, складений 17.04.2023 психологом, судовим експертом 1 кваліфікаційного класу Савостіним О.П.

Як вбачається із змісти вказаного висновку експерта № 02/23 на вирішення експерта були постановлені питання щодо того, чи заподіяні моральні страждання (моральна шкода) ОСОБА_1 протиправною бездіяльністю саме Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. Питання щодо заподіяння позивачу моральної шкоди протиправною бездіяльністю Виконавчого комітету Одеської міської ради та щодо обґрунтованості розміру моральної шкоди, заявленої позивачем, під час виготовлення висновку експерта № 02/23 від 17.04.2023 не досліджувалось та відповіді на відповідні питання експертом не надавались.

Отже, висновок експерта № 02/23, складений 17.04.2023 психологом, судовим експертом 1 кваліфікаційного класу Савостіним О.П. є неналежним доказом у справі № 522/26320/25-Е, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування. у цій справі.

Суд роз`яснив позивачу та його представнику право заявити клопотання про призначення експертизи у цій справі для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань, саме у спірних правовідносинах у цій справі. Позивач таким правом не скористався та просив розглядати справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач зазнав моральних страждань внаслідок необхідності впродовж тривалого часу вживати заходів для поновлення своїх прав, тривалого часу перебування у стані невизначеності, пов`язаною із нездійсненням будівництва комплексу Золоте Руно та бездіяльністю органів місцевого самоврядування, зокрема Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва комплексу Золоте Руно.

В той же час, позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та погіршенням станом здоров`я позивача, смертю батьків, від`їздом дійте на постійне проживання за кордон. Пояснення позивача є суперечливими в частні того для кого саме позивач мав придбати квартири - для власного проживання чи проживання дітей. Тому суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Позивач, визначаючи розмір заподіяної йому майнової шкоди, зазначає, що оцінює розмір заподіяної моральної шкоди у 4000000,00 гривень, а сума відшкодування моральної шкоди йому потрібна для лікування, відновлення фізичного та психологічного стану, забезпечення належного відпочинку членів родини та вирішення житлових проблем членів родини. З пояснень позивача вбачається відсутність чіткого розмежування між розміром заподіяної на думку позивача моральної шкоди, пов`язаної саме з моральними стражданнями та немайновими втратами внаслідок бездіяльності відповідача, із моральними стражданнями та немайновими втратами внаслідок не здійснення будівництва як такого, а також із матеріальними витратами, які позивач має намір понести на лікування, відпочинок членів родини та вирішення житлових проблем членів родини.

Суд враховує, що постановою Одеського апеляційного суду від 11.02.2025 у справі 521/12811/23 позов ОСОБА_1 до Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Управління капітального будівництва Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 100000 (сто тисяч) гривень.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо зловживання позивачем процесуальними правами та відсутність у позивача права на стягнення моральної шкоди з відповідача у зв`язку із задоволенням позову позивача про стягення моральної шкоди з Управління капітального будівництва Одеської міської ради у справі № 521/12811/23, оскільки Виконавчий комітет Одеської міської ради є органом місцевого самоврядування, який завдав шкоди та на якого поширюються правила передбачені статтею 1173 ЦК України. Обставина допущення відповідачем протиправної бездіяльності встановлен рішенням суду, яке набрало законної сили. Саме по собі стягнення моральної шкоди з іншого суб`єкта владних поноважень - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, який допустив протиправну бездіяльість щодо здійснення роботи, пов`язаної із завершенням будівництва ЖК «Золоте Руно», що мав споруджуватися із залученням коштів фізичних осіб, у зв`язку із неспроможністю забудовника ТОВ «Златоград» продовжувати таке будівництво, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати моральну шкоду, заподіяну власною бездіяльністю.

З огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди, однак не надання суду доказів того, що розмір заподіяної відповідачем позивачу моральної шкоди становить 4000000,00 гривень, суд дійшов висновку, що принципам розумності, справедливості та співмірності відповідає стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 гривень (п`ятдесят тисяч гривень).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 151,40 гривень пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 44, 64, 128, 133, 141, 258-259, 263-265, 268,352, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, б. 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 50000,00 гривень (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, б. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 151,40 гривень (сто п`ятдесят одна гривня 40 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 04.09.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА