Ухвала суду № 13958282, 12.10.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10172/08/2/0170

12.10.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю " Кримська юридична група"- Зубехіна Наталя Михайлівна, довіреність № б/н від 15.03.10р.

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю " Кримська юридична група"- Сиротинін Олександр Геннадійович, довіреність № 346 від 26.08.10р.

представник відповідача, Державної податкової інспекція в м. Сімферополі АР Крим- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 72/10-0 від 04.03.10р.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 09.12.09 у справі № 2а-10172/08/2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Кримська юридична група" (вул. Шмідта/Тургенева, 19/1 кв. 2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

доДержавної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 09 грудня 2009 року у справі № 2-а-10172/08/2 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0016122301/0 від 16 грудня 2008 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 грудня 2009 року, прийняти нову постанову, якою в позові ТОВ «Кримська юридична група»відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на бухгалтерський та податковий облік позивача, статтю 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», пункт 4.1 статті 4 та підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Заявник апеляційної скарги зазначив, що відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представники позивача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідачем ставиться питання про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», що виразилося у необґрунтованому проведенні розміщенн6я іменних цільових звичайних облігацій у бездокументарній формі на суму 35979755,20 грн.

Але, уповноваженим органом Територіальним управлінням ДКЦПФР в АР Крим була проведена планова перевірка провадження діяльності на ринку цінних паперів (як емітента облігацій) ТОВ «Кримська юридична група». В ході перевірки було виявлено порушення позивачем вимог чинного законодавства про цінні папери, а саме: на момент розміщення цільових (безпроцентних) облігацій (18.02.2008 рік) статутний капітал не сплачений повністю, що є порушенням вимоги пункту 1 статті 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та пункту 2 розділу 1 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємства та їх обігу, затвердженого рішенням ДКЦПФР №322 від 17 липня 2003 року. За порушення вимог чинного законодавства про цінні папери ДКЦПФР в АР Крим постановою № 166-АР від 14 жовтня 2008 року «Про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів»ТОВ «Кримська юридична група»винесене попередження (т.2 а.с. 246).

При цьому, у акті проведення планової перевірки провадження діяльності на ринку цінних паперів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група»від 30.09.2008 року ДКЦПФР в АР Крим було вказано наступне.

Розміщення цільових (безпроцентних) облігацій, а саме серії А, згідно зі звітом, зареєстрованим ДКЦПФР, почалося 18.02.08 року.

Згідно балансу Товариства на 31 грудня 2007 року статутний капітал дорівнює 16500 грн. та сплачено повністю. Рішенням Товариства від 16.01.2000 року та 12.02.2008 року статутний капітал був збільшений до 17692500 грн. При цьому, станом на кінець 1 кварталу 2008 року неоплаченою залишися частка 13214400 грн. Таким чином з 12.02.2008 року до 30.06.2008 року на момент розміщення облігацій статутний капітал Товариства не був сплачено на 100 відсотків, що є порушенням пункту 1 статті 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та п.2 розділу 1 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємства та їх обігу, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 322 від 17.07.2003 року в редакції рішення № 1178 від 26.10.2006 року.

Розміщення іменних, відсоткових, забезпечених облігацій розпочалося 10 вересня 2008 року.

Але, на дату здійснення аудиторського висновку 21.07.2008 року статутний капітал сплачено повністю в розмірі 9818147 грн. у звязку зі змінами до статуту ТОВ «Кримська юридична група»статутного капіталу до 9818,1 тис.грн.

Таким чином, на момент розміщення іменних, відсоткових, забезпечених облігацій серії Y 10.09.2008 року статутний капітал Товариства сплачено повністю, що відповідає вимогам п.1 статті 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та п.2 розділу 1 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 322 від 17.07.2003 року в редакції рішення № 1178 від 26.10.2006 року (т. 2, а.с. 259).

В матеріалах справи є копії свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій, копії тимчасових свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій підприємств.

У акті перевірки № 8953/23-7 від 04 грудня 2008 року відповідач зазначив, що якщо не брати до уваги необгрунтоване розміщення іменних цільових звичайних облігацій, тому що вони можуть розміщатися тільки після повної сплати свого статутного капіталу, то грошові кошти, що надійшли на поточний рахунок позивача в період часу, який перевірявся, є передплатою за квартири в збудованому житловому комплексі, в наслідок чого з урахуванням положень пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»він необґрунтовано занизив валовий дохід у зазначений період часу на суму передплат за винятком ПДВ на загальну суму 29983009 грн. У період часу, що перевірявся, на думку відповідача, позивачем занижено податок на прибуток 7265317 грн.

Але, ТОВ «Кримська юридична група»здійснювало діяльність саме на ринку цінних паперів і за припущене порушення такої діяльності було притягнуто ДКЦПФР в АР Крим до відповідної відповідальності у вигляді попередження. Допущене позивачем порушення Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»не можливо розцінювати як здійснення іншої діяльності та змінювати суть фінансової операції.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з, зокрема, залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій.

При таких обставинах справи суд першої інстанції правильно надав юридичну оцінку обставинам справи щодо діяльності позивача на ринку цінних паперів та правильно дійшов до висновку про те, що позивач, діючи відповідно до вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність», здійснив інвестування (фінансування) будівництва обєкту житлового фонду за рахунок недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, шляхом випуску облігацій.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, виконуючи вимоги Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», на підставі договору від 01.10.2007 року залучив до управління активами ТОВ «КУА «Парагон», яке згідно з положеннями Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»утворило пайовий не диверсифікований венчурний інвестиційний фонд закритого типу «БРИЗ». Між позивачем та ТОВ «КУА «Парагон»18.02.2008 року та 05.03.2008 року були укладені договори відповідно № Е1 та № Е2, згідно з умовами яких було реалізовано цінні папери облігації у кількості 211110 шт. на суму 8528844 грн. та 4310 шт. на суму 174124 грн.

21 березня 2008 року між позивачем та ТОВ «КУА Парагон»укладені договори №Е3,Е4,Е5,Е6,Е7,Е8 та 24 квітня 2008 року договір № Е9. Всього позивачем було розміщено іменних цільових звичайних облігацій у бездокументарній формі на суму 35979755,2 грн. і саме за продаж цих облігацій позивачем було отримано 35979755,2 грн. Під час надходження вказаних грошових коштів на рахунки позивача у призначенні платежу було зазначено оплата за облігації.

Таким чином, судом першої інстанції правильно визначено, що сума 35979755,2 грн., що надійшла на рахунки позивача як оплата за облігації не може бути розцінена у якості валового доходу Товариства.

По епізоду щодо висновків податкової інспекції про те, що проценти по кредитному договору № 14 від 22 січня 2008 року, укладеного позивачем з ВАТ «Міжнародний комерційний банк», у сумі 1649940,27 грн. повинно бути віднесено до складу валових витрат окремого платника податку договору про спільну діяльність між ТОВ «Кримська юридична група»та ДП «Завод ім. В.О. Малишева»судова колегія зазначає наступне.

Факт віднесення процентів по кредитним договором платника податку на прибуток до складу валових витрат підприємства у відповідності з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковою інспекцією не спростовують.

Суть спору полягає у тому, що податкова інспекція вважає, що позивач не має право на віднесення витрат по сплаті процентів у сумі 1649940,27 грн. до складу валових витрат Товариства, а такі витрати повинні бути віднесені до складу валових витрат окремого платника податку договору про спільну діяльність № 237 від 29.04.2005 року, учасником якого є позивач.

Судова колегія вважає висновок відповідача за даним епізодом помилковим у звязку з наступним.

Так, 29 квітня 2005 року між ТОВ «Ітера-Крим»та ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»був укладений договір № 237, предметом якого є господарська діяльність учасників, яка здійснюється шляхом обєднання їх вкладів, яки складаються з фінансових та майнових ресурсів у вигляді рухомого та нерухомого майна. За згодою сторін у якості вкладів може бути внесено майнові паї, цінні папери, майнові вимоги, права користування земельними ділянками, права інтелектуальної власності та інше.

У пункті 3.1 договору визначено, що ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»в якості паю вносить право користування земельною ділянкою для будівництва будівлі житлового будинку, розташованого у м. Алушта, вул.. Жовтнева, мкр-н № 7, а Товариство грошові кошти, трудові та виробничі ресурси.

За договором купівлі-продажу майнових прав (відступлення права вимоги) від 20 березня 2006 року позивач отримав у власність майнові права, у тому числі майнові вимоги відносно виконання обовязків по договору про спільну діяльність № 237 від 29 квітня 2005 року.

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків № 386/29-0 від 11 вересня 2006 року позивач є відповідальний за утримання та внесення податків у бюджет під час виконання умов договору про спільну діяльність № 237 від 29 квітня 2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВАТ «Міжнародний комерційний банк»22 січня 2008 року був укладений кредитний договір № 14, відповідно до умов якого позивачу була відкрита не оновлювання відклична кредитна лінія в сумі 7000000 дол. США терміном з 22 січня 2008 року по 22 січня 20013 року із щомісячною сплатою відсотків, виходячи з процентної ставки 12% річних за методом «факт/360», які позивач мав сплачувати щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Кредитні кошти були видані позивачу з метою їх використання на будівництво житлового комплексу «Бриз»у м. Алушта.

Згідно до пункту 1.4 вказаного кредитного договору у якості забезпечення виконання позивачем зобовязань за цим договором позивачем були надані в іпотеку будівлі та споруди ЗАТ «Санаторій «Морський уголок», який є майновим поручителем відповідача.

У судової колегії немає правових підстав вважати, що укладаючи кредитний договір № 14 від 22 січня 2008 року, позивач діяв у рамках договору про спільну діяльність, оскільки у кредитному договорі зазначено, що позичальником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група», ідентифікаційний код 32177846. Згідно ж Довідки про взяття на облік платника податків від 04.06.2007р. № 1605/29-0 (т.1 а.с. 262) ТОВ «Кримська юридична група»є відповідальною за утримання і внесення податків до бюджет під час здійснення договору про спільну діяльність № 237 дп від 29.04.2005 року с ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»s окремому платнику податку за вказаним договором наданий реєстраційний (обліковий номер) 106998865.

Тобто на час укладення кредитного договору особа (платник податку) за договором про спільну діяльність мала обліковий номер 106998865.

Відповідачем у порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду належних доказів того, що кредитні кошти були використані позивачем у рамках договору про спільну діяльність.

При таких обставинах справи висновок суду першої інстанції про безпідставність висновків податкової інспекції за даним епізодом є правильними.

По епізоду амортизації основних фондів судова колегія зазначає наступне.

В акті перевірки зафіксовано, що на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 13.07.2005 року ЗАТ «Санаторій «Морський уголок»продав, а позивач придбав адміністративну будівлю загальною площею 1401 кв.м., розташовану у м. Алушта по вул. Глазкрицького, 12 вартістю 176960,66 грн. Залишкова вартість вказаного нерухомого майна складала 1170000 грн. Передача будівлі була здійснена на підставі акту приймання-передачі від 13.-7.2005 року. Право власності на будівлю зареєстровано позивачем 03.08.2005 року.

Позивач провів реконструкцію та поліпшення будівлі станом на 01 квітня 2007 року та сформована первісна власність за даними бухгалтерського обліку у сумі 18823565 грн. Право власності на реконструйовану будівлю після їх поліпшення зареєстровано Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське БТІ»04 січня 2008 року. Судом правильно встановлено, що будівля з проведеною реконструкцією була введена в експлуатацію тільки у 4-му кварталі 2007 року. Докази зворотного судової колегії відповідачем не надано.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення, або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не повязані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань визначений пунктом 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом першої інстанції ретельно зясовані обставини справи щодо здійснення позивачем нарахування амортизаційних відрахувань за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2008 року та правильно зазначено про перевищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на суму 1119394 грн., але вказане порушення не сприяло заниженню суми податку на прибуток, тому що у позивача за період, що перевірявся є збитки, які підлягають зменшенню на суму 1119394 грн.

Таким чином, судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 грудня 2009 року у справі №2-а-10172/08/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 жовтня 2010 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.Е.Єланська М.А.Санакоєва