Ухвала суду № 13958231, 27.10.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11919/09/7/0170

27.10.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Горошко Н.П. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняСипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Контрольно ревізійного управління в місті Ялта на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 18.02.10 у справі № 2а-11919/09/7/0170

за позовом Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника (Долосское шоссе, буд. 2, а/с 314, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98653)

до Контрольно-ревізійного управління в місті Ялта (пл. Советська, буд. 1, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2010 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано обовязкові вимоги Контрольно-ревізійного управління в місті Ялта за №24-14/412 від 24.06.2009 “Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово господарської діяльності ЯГЛПЗ” щодо відшкодування нарахованої та сплаченої премії та матеріальної допомоги з коштів спеціального фонду у сумі 21,25 тис. грн. (пункт 1 вимог); стягнуто з Державного бюджету України на користь Ялтинського гірсько лісового природного заповідника 3,40грн. судового збору (арк.с.104-106).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки в Акті перевірки не вказано жодного документу, на підставі якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм законодавства, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вини позивача.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Контрольно ревізійне управління в місті Ялта, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити (арк.с.116,117-119).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не є юридичною особою, отже рішення суду прийнято відносно неналежного відповідача.

В судове засідання, призначене на 27.10.2010, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.140-141), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не зявились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Ялтинський гірсько лісовий природний заповідник, є юридичною особою, ідентифікаційний код 00992355 (арк.с.9).

В період з 10.03.2009 по 08.05.2009 Контрольно ревізійним відділом в м.Ялта проведено планову ревізію питань фінансово господарської діяльності Ялтинського гірсько лісового природного заповіднику за період з 01.07.2007 по 31.12.2008.

За результатами ревізії складено Акт від 08.05.2009 №24-21/21 (арк.с.37-39).

Ревізією встановлено порушення вимог пункту 24 Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженої спільним наказом Державного казначейства України від 10.08.2001 №142/181, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України№659 від 17.05.2002 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання»- використання коштів в сумі 21,25 тис.грн. на виплату премій адміністративному апарату, тобто на цілі, які не повязані з організацією та наданням зазначених у підгрупі коштів необхідних для оплати праці осіб, що виконують цю роботу.

На підставі Акту ревізії відповідачем прийнято Вимогу від 24.06.2009 №24-14/412 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово господарської діяльності Ялтинського гірсько лісового природного заповідника за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 (арк.с.40), пунктами 1, 3 якого позивача зобовязали здійснити дії відповідно до вимог чинного законодавства щодо усунення виявлених порушень по відшкодуванню зайвонарахованих та виплачених премії та матеріальної допомоги з коштів спеціального фонду бюджету у тому числі: з причини нарахування та виплати премії та матеріальної допомоги в сумі 21,25 тис. грн. та провести коригування зайво нарахованих до державних цільових фондів обовязкових внесків на заробітну плату в сумі 7,69 тис. грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” №2939-ХІІ від 26.01.1993 (далі Закон №2939), Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 №550 (далі - Порядок).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищепереліченого законодавства України та дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необороткористання бюджетних коштів полягає в тому, них та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів або використовують державне чи комунальне майно.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

-пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів,

-вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі,

-ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

-звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач є належним відповідачем у справі та має право на прийняття Вимог.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначена Порядком.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до пункту 3 Порядку акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Пунктом 21 Порядку визначено, що для підтвердження викладених в акті ревізії фактів порушень посадові особи служби у разі потреби отримують від об'єкта контролю завірені копії документів, які засвідчують відповідні порушення, і долучають їх до матеріалів ревізії.

Відповідно до вимог пункту 35 Порядку результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок.

Акт ревізії повинен містити:

- вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії;

- констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Таким чином, вказані норми встановлюють вимоги до акту перевірки, яких повинен дотримуватися контролюючий орган при фіксуванні факту проведення ревізії та її результатів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з Акту ревізії №24/21-21 не вбачається які саме порушення скоїв позивач, відсутнє посилання на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Крім того, пунктом 24 Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженої спільним наказом Державного казначейства України від 10.08.2001р. №142/181 встановлено, що кошти, отримані установами від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (у т.ч. списаних), за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (у т.ч. відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння, у розмірах, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи, витрачаються на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування зазначених матеріалів на приймальні пункти, витрати на інші господарські потреби і на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням брухту та відходів, на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, а також на інші видатки за кошторисом.

Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід того бюджету за рахунок якого утримується дана установа.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів №659 від 17.05.2002 “Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання” встановлено, що центральним органам виконавчої влади підготувати за погодженням з Міністерством фінансів і подати до 1 липня 2002 року Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення або внесення змін до затверджених для відповідних галузей переліків платних послуг, які надаються бюджетними установами згідно з додатком 2.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів №659 не тільки не встановлює для органів центральної виконавчої влади термін для підготовки пропозиції щодо визначення або внесення змін до затверджених для відповідних галузей переліків платних послуг, які надаються бюджетними установами згідно з додатком 2, а й взагалі не передбачає будь яких вказівок для позивача або іншої бюджетної установи, субєкта господарювання, в звязку з чим, цей пункт не може виконуватися позивачем та, відповідно, не може бути ним порушений.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своєї Вимоги.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Контрольно ревізійного управління в місті Ялта на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.10 у справі № 2а-11919/09/7/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.10 у справі №2а-11919/09/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 листопада 2010 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна