Ухвала суду № 13958222, 05.10.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4735/10/8/0170

05.10.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариство "Криммолоко"- Александрова Кристина Олександрівна, довіреність № 23 від 12.01.10р.

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- Гайдамака Олена Олегівна, довіреність № 38/10-0 від 09.09.10р.

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 16.07.10 по справі №2а-4735/10/8/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" (вул. Севастопольська, 35, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95013)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 16.07.2010 року по справі №2а-4735/10/8/0170 позов Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Кримзадоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим№0000494001 від 23.03.2010 року в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко»штрафних (фінансових) санкцій на суму 1145903,50 гривень. В решті позовних вимог відмовлено. З Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко»стягнуто 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АРК від 16.07.2010 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач здійснював реалізацію продукції через засоби роздрібної торгової мережі, в тому числі й пересувної торгової мережі виїзна торгівля з автомобілю; перевіркою встановлено, що ВАТ «Криммолоко»в січні 2009 року перевищило встановлений Постановою КМ України від 23.08.2000 №1336 з цього виду діяльності граничний розмір (200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності) річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів без застосування РРО, чим порушило пункт 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР; встановлено не збереження КОРО протягом встановленого терміну, чим порушено пункт 6 статті 3 Закону України №265/95-ВР. Заявник апеляційної скарги зазначив, що штрафні санкції застосовані до позивача правильно, підстави для визнання противоправним та скасування рішення №0000494001 від 23.03.2010 року відсутні.

У судовому засіданні представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко»проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалене на підставі зясування усіх обставин справи, що мають суттєве значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити постанову Окружного адміністративного суду АРК від 16 липня 2010 без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2010 року Державною податковою адміністрацією в АР Крим було проведено перевірку господарської одиниці - бухгалтерії ВАТ «Криммолоко, щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 3339/37/01/30/40-1/00450693 від 01 березня 2010 року, у якому зроблено висновок про порушення ВАТ «Криммолоко»положень підпунктів 1, 6, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що виразилося в проведенні розрахункових операцій без застосування РРО за період з 01 березня 2009 року по 24 лютого 2010 року на суму 228942,70 гривень, незабезпеченні зберігання використаних КОРО на протязі встановленого строку, незабезпеченні зберігання контрольних стрічок на протязі встановленого строку на 7 реєстраторів розрахункових операцій.

На підставі підпунктів 1,3,5 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” відповідачем застосовані штрафні санкції до ВАТ «Криммолоко»в розмірі 1149643,5 гривень (228942,7 гривень х 5 + 340,00 гривень х 11 + 170,00 гривень х 7).

У відповідності до пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Судова колегія не погоджується з висновками податкової інспекції про наявність порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у звязку з наступним:

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Між тим, відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що на позивача розповсюджуються вимоги пункту 1 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо незастосування РРО та РК.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач не є підприємством торгівлі та громадського харчування, а здійснює торгівлю молочними продуктами продукцією власного виробництва.

Згідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право проводити розрахунки у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, враховуючи те, що на нього розповсюджуються вимоги пункту 1 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо незастосування РРО та РК.

Судом встановлено, позивач здійснює торгівлю молочними продуктами продукцією власного виробництва за наступною схемою: згідно поданих покупцями замовлень ведучий спеціаліст ВАТ «Криммолоко»(функціональні обов'язки якого передбачені посадовою інструкцією, що наявна в матеріалах справи) отримує на складі заводу молочні продукти та видаткові накладні на цю продукцію, гроші за поставлену продукцію у той же день здаються у касу підприємства, а корінець прибуткового касового ордера ведучий спеціаліст позивача передає безпосередньо покупцям молочної продукції юридичним і фізичним особам.

Судова колегія не погоджується із застосуванням відповідачем до ВАТ «Криммолоко»штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у відповідності до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо необхідності застосування РРО у зв'язку з перевищення суб'єктом господарської діяльності граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Цей перелік встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зокрема згідно пункту 2 абз. 1 встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності, а визначених у пунктах 4 і 7 переліку, 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Суд зазначає, що за відсутності у позивача обов'язку вести облік розрахункових операцій при здійсненні продажу продукції власного виробництва із застосуванням РРО та РК, обсяг цих операцій не повинен враховуватися при визначенні річного обсягу розрахункових операцій, з досягненням граничного розміру якого стаття 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 N 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" пов'язують обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, що, між тим, і випливає зі змісту статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка містить застереження, що розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Така сама позиція підтверджується судовою практикою, зокрема: Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2007 року по справі № АС-27/597-05.

Крім того, суд зазначає, що факти, зафіксовані в акті перевірки, повинні підтверджуватись первинними документами, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Між тим, звіти про використання РРО та КОРО (РК), що подаються ВАТ «Криммолоко»до податкового органу, на підставі яких податковим органом визначена сума розрахунків (228 942,70 гривень), що відображаються позивачем в КОРО, не є первинними документами, відтак, їх використання в ході перевірки суд не може визнати правомірним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді з 01.03.2009 року по 24.02.2010 року, що перевірявся відповідачем, ВАТ «Криммолоко»розрахунки з покупцями здійснювало у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, уся готівка була проведена в касовій книзі.

Приймаючи до уваги, що Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не вимагається застосування РРО та РК у зв'язку з продажем продукції власного виробництва не підприємствами торгівлі та громадського харчування з оформленням готівкових розрахунків прибутковими касовими ордерами, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку по застосуванню РРО та РК при здійсненні таких розрахункових операцій незалежно від тієї обставини, що позивач вів розрахункові книжки та видавав розрахункові квитанції покупцям.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що доводи податкового органу щодо перевищення ВАТ «Криммолоко»граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (200 тис. грн.), при якому дозволяється використання КОРО, та незастосування позивачем РРО при встановленому законом обов'язку його використання, є необґрунтованими, з огляду на що, суд вважає застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 1144713,5 гривень на підставі пункту 1 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за встановлені перевіркою порушення пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним.

Також судова колегія не погоджується з висновками податкової інспекції про наявність порушення позивачем вимог пункту 10 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, та, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1190,00 гривень у звязку з наступним.

Згідно з пункту 10 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.

Перевіркою встановлено незабезпечення позивачем зберігання контрольних стрічок на протязі встановленого строку на 7 РРО, що зазначено в акті перевірки.

Відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Суд підкреслює, що зазначення в акті перевірки про незабезпечення позивачем зберігання контрольних стрічок на протязі встановленого строку на 7 РРО без їх персоналізації в акті перевірки, відсутності відомостей про модифікацію РРО, заводський та фіскальний номери РРО, відомостей про реєстрацію їх в органах ДПС, не дає підстав вважати акт перевірки належним доказом порушення позивачем вимог пункту 10 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що тільки саме акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, недопустимо надання у судовому засіданні додаткових доказів податковим органом на підтвердження допущеного позивачем порушення при відсутності про це належних відомостей в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1190,00 гривень за порушення вимог пункту 10 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Тобто, в діях позивача відсутні ознаки визначених вище порушень, що виключає застосування відповідальності.

Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1145903,5 гривень (1144713,5 + 1190,00 гривень) прийнято податковим органом необґрунтовано та безпідставно.

В силу статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року по справі №2а-4735/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 жовтня 2010 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді З.І.Курапова С.Ю. Яковенко