Ухвала суду № 139580414, 08.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 335/3706/19

Провадження №: 1-кп/336/107/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

Колегія суддів Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурора Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 ,обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відео конференції),захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (в режимі відео конференції), представників потерпілих адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (в режимі відео конференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, п.п. 7, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст.189, ч. 1 ст. 307 КК України

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України,-

встановила:

В провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває вказане вище кримінальне провадження,по якому продовжується судовий розгляд з дослідженням доказів сторони обвинувачення.

Зі змісту досліджених протоколів слідчих дій встановлено,що під час досудового розслідування кримінального провадження були проведені обшуки з вилученням предметів,речей,грошових коштів,ювелірних виробів з дорогоцінних металів,які надалі визнавались речовими доказами.

Як повідомив суду представник обвинувачення,у зв`язку з безпековою ситуацією,частина речових доказів була переміщена з місця їх зберігання,визначеного під час досудового розслідування у м.Запоріжжі, до інших сховищ. До теперішнього часу речові докази для дослідження в судовому у засіданні стороною обвинувачення не надані,як і відсутні відомості про місце їх зберігання ,підстави переміщення,кількість,упаковування тощо.

В судовому засіданні сторона захисту неодноразово наголошувала на тому,що прокурор безпідставно маніпулює обставинами воєнного стану та штучно створює ситуацію,за якої суд позбавлений можливості дослідити речові докази,а надалі вирішити питання щодо їх повернення власникам,протягом тривалого часу не надає інформацію із зазначеного вище питання,що є одним із чинників тривалості провадження за межами розумних строків.

Просить суд витребувати відповідну інформацію у ГУНП в Запорізькій області,оскільки в інший спосіб вирішити порушене у клопотанні питання вирішити неможливо.

Прокурор в судовому засіданні повідомив,що до ГУНП в Запорізькій області скеровані запити з порушеного захисником питання,з огляду на оголошення у країні воєнного стану та без пекову ситуацію у м.Запоріжжя ,доставити речові докази у судове засідання наразі неможливо.

При вирішенні клопотання колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці сформував чіткі стандарти щодо обов`язку сторони обвинувачення зберігати, досліджувати та відкривати речові докази. Порушення цих обов`язків розцінюється як порушення права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У рішенні у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) та «Хан проти Сполученого Королівства» (Khan v. the UK) ЄСПЛ зазначив, що хоча допустимість доказів це питання національного права, загальна справедливість процесу вимагає, щоб захист мав можливість оскаржити автентичність доказів та заперечити проти їх використання. Якщо речовий доказ втрачено чи знищено обвинуваченням, така можливість нівелюється.

Право на справедливий суд включає принцип рівності сторін (equality of arms) та вимогу розкриття матеріалів. У рішення у справі «Роу та Девіс проти Сполученого Королівства» (Rowe and Davis v. the United Kingdom) Суд постановив, що обвинувачення зобов`язане відкрити захисту всі ключові докази як ті, що свідчать про вину, так і ті, що можуть свідчити на користь обвинуваченого (виправдувальні докази). Це безпосередньо стосується речових доказів, які перебувають на зберіганні у слідства.

У рішенні у справі «Натунен проти Фінляндії» (Natunen v. Finland) ЄСПЛ наголосив, що сторона обвинувачення має забезпечити захисту достатню можливість ознайомитися з доказами, які збиралися під час слідства. Сюди відноситься право оглянути оригінали речових доказів.

Рішення у справі «Матанович проти Хорватії» (Matanoviж v. Croatia) підтверджує обов`язок надання безперешкодного доступу до матеріальних об`єктів для реалізації права на захист.

У рішенні у справі «Мірілашвілі проти Росії» (Mirilashvili v. Russia) Суд вказав, що у кримінальному процесі стороні захисту повинні бути надані такі ж можливості для дослідження доказів (у тому числі речових), що й стороні обвинувачення.

Ці прецеденти ЄСПЛ повністю відображені в ст. 100 КПК України (яка зобов`язує сторону обвинувачення зберігати речові докази у стані, придатному для використання) та ст. 290 КПК України (яка зобов`язує прокурора чи слідчого надати захисту доступ до всіх речових доказів після завершення досудового розслідування).

Так,згідно ч 2. ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На час розгляду кримінального провадження це питання деталізовано у Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства ВСУ, ДПА України, СБУ, ВСУ, Державної судової адміністрації, від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція»), Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - «Порядок»).

Статтею 357 КПК України передбачено,що речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов`язані з річчю та її оглядом.

Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням.

Учасники судового провадження мають право ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

Стаття 23 КПК України чітко встановлює, що суд повинен безпосередньо дослідити докази у кримінальному провадженні. Посилання у вироку на речові докази, які не були пред`явлені та оглянуті в судовому засіданні, є грубим порушенням процесуального закону. Суд не має права обґрунтовувати судове рішення доказами, які не були предметом дослідження.

Процесуальним наслідком ненадання стороною обвинувачення речових доказів для дослідження є неможливість обґрунтування ними винуватості особи та визнання судом таких доказів недопустимими.

Відповідно до п.п ч.4 ст.374 КПК України,у вироку суду зазначаються ,серед іншого,рішення щодо речових доказів і документів.

Враховуючи,що у суду відсутня інформація про місце зберігання на теперішній час речових доказів у кримінальному провадженні з чітким переліком таких доказів, обов`язок доказування покладено на прокурора (ст. 92 КПК),колегія суддів вважає за необхідне витребувати відповідні відомості від сторони обвинувачення у Запорізької обласної прокуратури.

Керуючись ст.22,23,92,100,350,357 КПК України,колегія суддів -

постановила:

Витребувати у Запорізької обласної прокуратури відомості про місце зберігання речових доказів у кримінальному провадженні з чітким переліком таких доказів,встановивши строк надання відповідної інформації до 06.10.2026 р.

Ухвала не оскаржується,підлягає негайному виконанню.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3