Рішення № 139578903, 07.09.2026, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/516/26

Номер провадження 2/719/260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Вербіцької М. В.,

з участю секретарки судового засідання Чорної В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», в інтересах якого діє представниця Лисенко Олена Сергіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року позивач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», в інтересах якого діє представниця Лисенко Олена Сергіївна, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.12.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір (акцептування оферти) про надання кредиту № 02.12.2025-100002439, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кредит у розмірі 4 500,00 грн, строком на 140 днів з кінцевим терміном повернення 20.04.2026.

Також 28.12.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір про збільшення суми кредиту № 02.12.2025-100002439, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 2-й транш у розмірі 1 000,00 грн, строком на 114 днів з кінцевим терміном повернення 20.04.2026, після цього загальна сума кредиту почала становити 5 500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025 станом на 11.06.2026, наданого позивачем, заборгованість за основною сумою боргу складає 5 500,00 грн, за відсотками 6 810,00 грн, за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) 729,77 грн та за відсотками, нарахованими по ст. 625 ЦК України 5 383,00 грн.

Загалом позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 18 422,77 грн, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 127,38 грн витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

Ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 09.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Позивач та його представник у судові засідання не з`являлися, у позовній заяві клопотали про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», позивач також повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, проте належним чином був повідомлений, зокрема, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі, судових повісток (рекомендовані повідомлення поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Крім того, відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.

У зв`язку з неявкою сторін згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів сторін та застосованих норм права.

Суд установив, що 02.12.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» електронний кредитний договір (шляхом акцептування оферти) про споживчий кредит № 02.12.2025-100002439, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 4 500,00 грн на строк 140 днів за процентною ставкою фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 6. заявки кредитного договору № 02.12.2025-100002439), з кінцевим терміном повернення 20.04.2026, та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, комісію (якщо комісія встановлена договором) (п. 3.1. пропозиції про укладення кредитного договору № 02.12.2025-100002439), що був підписаний одноразовим ідентифікатором відповідача Е644 (для підписання та укладання договору був відправлений код з смс на фінансовий номер телефону 067 00 71 670, який належить ОСОБА_1 ). Відповідно до умов указаного договору відповідач узяв на себе зобов`язання сплатити основну суму кредиту та проценти за користування кредитом за ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку, тип процентної ставки фіксована.

Згідно з п. 2.3.2. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомлені на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

Також 28.12.2025 ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» за взаємною згодою та ініціативою відповідача уклали додатковий договір до кредитного договору № 02.12.2025-100002439, за умовами якого позичальник отримав 2-й транш у сумі 1 000,00 грн на строк 114 днів, після чого з дати укладення цього додаткового договору загальна сума кредиту становить 5 500,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених у договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші) (п. 1.1. пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору), з кінцевим терміном повернення 20.04.2026, а також відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію на умовах, передбачених у пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), згідно з графіком платежів (п. 1.4.), що була підписана одноразовим ідентифікатором відповідача К952 (для підписання та укладання договору був відправлений код з смс на фінансовий номер телефону 067 00 71 670, який належить ОСОБА_1 ).

Відповідно до п. 5. пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) додатковий договір є невід`ємною частиною договору та набирає чинності з дати отримання позичальником у інформаційній системі кредитодавця від кредитодавця відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної уповноваженим працівником кредитодавця у порядку, встановленому законодавством.

Усі зазначені вище дії по акцептуванню договору і додаткового договору відповідач учинив.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Суд з`ясував, що позичальник підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якого є заявка до кредитного договору № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025, з якими він попередньо уважно ознайомився, та приймає умови кредитного договору. Договір був підписаний відповідачем електронним шляхом одноразовим ідентифікатором Е644.

Також, позичальник підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення додаткового договору (оферти), яка є невід`ємною частиною кредитного договору № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025, з якою він попередньо уважно ознайомився, та приймає умови додаткового договору. Додатковий договір був підписаний відповідачем електронним шляхом одноразовим ідентифікатором К952.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між сторонами кредитного договору та додаткового договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків та комісії, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідними довідками про переказ грошових коштів на картку позичальника.

Крім того, позичальник сплачував кошти на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, що також підтверджує визнання ним обставини укладення договору та отримання кредитних коштів.

Отже, суд уважає встановленою та доведеною належними доказами обставини укладення кредитного договору та додаткового договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства щодо укладення договорів в електронній формі та погодження його умов сторонами.

До пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025 додаються додатки: заявка відповідача на отримання кредиту, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), графік платежів зазначений у п. 12. заявки кредитного договору № 02.12.2025-100002439 та інформаційне повідомлення позичальника, також позивачем наданий суду детальний розрахунок заборгованості. Усі вказані документи підписані відповідачем електронним шляхом введенням коду з смс, яке було відправлено на фінансовий номер телефону 067 00 71 670, який належить позичальнику ОСОБА_1 .

До пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) звернення позичальника додаються додатки: відповідь кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) та графік платежів зазначений у п. 1.4. заявки кредитного договору № 02.12.2025-100002439. Усі вказані документи підписані відповідачем електронним шляхом введенням коду з смс, яке було відправлено на фінансовий номер телефону 067 00 71 670, який належить позичальнику ОСОБА_1

02.12.2025 у день укладення кредитного договору ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» перерахувало грошові кошти у розмірі 4 500,00 грн на банківський рахунок відповідача. Указана обставина підтверджується копією довідки iPay.ua вих. № 1751-2206 від 22.06.2026 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР», у якій повідомляється, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене у державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію НБУ №3 від 11.11.2023. Між товариствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 02.12.2025 19:28:37 на суму 4 500,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції у системі iPay.ua НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 02.12.2025-100002439 (а. с. 21).

Крім того, позивач надав суду довідку iPay.ua вих. № 1750-2206 від 22.06.2026 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР», у якій повідомляється, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене у державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію НБУ №3 від 11.11.2023. Між товариствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.12.2025 11:58:58 на суму 1 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції у системі iPay.ua 962978501, призначення платежу: видача траншу за додатковим договором до кредитного договору № 02.12.2025-100002439-1 до кредитного договору № 02.12.2025-100002439 (а. с. 22).

Суд мав змогу ідентифікувати, що банківська карта з номером НОМЕР_1 належить відповідачу, позаяк вказаний вище рахунок також зазначався позивачем у п. 4.1. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), у заявці кредитного договору № 02.12.2025-100002439 (кредитної лінії) та у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), а також у п. 1.2. пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) та у відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії).

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи щодо стягнення з нього грошових коштів за зобов`язаннями відповідно до умов кредитного договору, заяв по суті справи, інших клопотань, доказів на підтвердження протилежних обставин не подавав, проти позову не заперечував.

Суд вважає надані позивачем докази достовірними, допустимими, належними та такими, що у своїй сукупності достатні та підтверджують обставини, на які він покликається щодо укладення кредитного договору та додаткового договору і перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 5 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 18 422,77 грн, у зв`язку із порушенням зобов`язання за кредитним договором № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025.

Позаяк ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» уклали електронний кредитний договір про споживчий кредит № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 4 500,00 грн строком на 140 днів та додатковий договір від 28.12.2025 до кредитного договору № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 1 000,00 грн строком на 114 днів, строк виконання зобов`язань відповідача настав 20.04.2026. Отже, суд резюмує, що у позивача виникло право вимоги стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд частково погоджується з аргументами позивача, виходячи з таких норм права, які підлягають застосуванню.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

У той же час суд наголошує, що денна процентна ставка, визначена у договорі у розмірі 1 %, відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

У статті 14 зазначеного Закону виснувано: договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача. Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами та комісію за їх видачу, якщо інше не встановлено договором.

Щодо розрахунку позивача заборгованості за відсотками, яка сукупно складає 6 810,00 гривень слід зауважити, що суд шляхом проведення арифметичних розрахунків дійшов висновку, що сума, яку просить стягнути позивач як заборгованість за відсотками є підставною та справедливою.

З 02.12.2025 по 15.12.2025 (14 днів) відповідачу нараховувалися відсотки у розмірі 45,00 грн (4 500,00 ? 1 % = 45,00 грн).

14 днів ? 45,00 = 630,00 грн.

16.12.2025 відповідач вніс кошти на рахунок позивача у сумі 1 058,73 грн, з яких: 630,00 грн були зараховані на сплату заборгованості по нарахованих відсотках, 58,50 грн кредитодавець зарахував на погашення відсотків по ст. 625 ЦК України та 370,23 грн зараховані на погашення комісії за видачу кредиту.

Починаючи з 16.12.2025 по 20.12.2025 (5 днів) відповідачу нараховувалися відсотки у розмірі 45,00 грн (4 500,00 ? 1 % = 45,00 грн).

5 днів ? 45,00 = 225,00 грн.

20.12.2025 відповідач вніс кошти на рахунок позивача у сумі 58,50 грн, які кредитодавець зарахував на погашення відсотків по ст. 625 ЦК України.

З 21.12.2025 по 27.12.2025 (7 днів) відповідачу продовжили нараховувалися відсотки у розмірі 45,00 грн (4 500,00 ? 1 % = 45,00 грн).

7 днів ? 45,00 = 315,00 грн.

225,00 + 315,00 = 540,00 грн заборгованість за відсотками.

28.12.2025 ОСОБА_1 уклав додатковий договір з ТОВ «Споживчий центр», відповідно до якого позивач перерахував відповідачу другий транш у розмірі 1 000,00 грн, після чого тіло кредиту було збільшено до 5 500,00 грн (4 500,00 + 1 000,00 = 5 500,00 грн).

Таким чином, з 28.12.2025 і до закінчення строку кредитування 20.04.2026 (114 днів) відповідачу почали нараховуватися відсотки на нове тіло кредиту у розмірі 55,00 грн у день (5 500,00 ? 1 % = 55,00 грн).

114 днів ? 55,00 = 6 270,00 грн.

540,00 + 6 270,00 = 6 810,00 грн заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту та додаткових коштів у розмірі 729,77 грн (20,00 % від суми кредиту та додаткових коштів) суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 7. заявки кредитного договору № 02.12.2025-100002439 (кредитної лінії) комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі «комісія», економічна сутність плата за надання кредиту) 20 % від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

У п. 1.3. пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) вказано, що сторони домовились, що позичальник відповідно до цього додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу (частини суми кредиту) (надалі «комісія за надання», «комісія»; економічна сутність плата за надання кредиту) 20 % від суми 2-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 200,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го траншу (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі траншу, сплачується згідно Графіку платежів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тому позовні вимоги у цій частині є підставними.

Щодо стягнення з відповідача відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 5 383,00 грн суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 15. заявки кредитного договору № 02.12.2025-100002439 (кредитної лінії) сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/її(їх) частини (якщо комісія(ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170 000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту цього договору «проценти річних»). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/її(їх) частини (якщо комісія(ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 58,5 грн, за цим договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 58,5 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в цьому пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі цього договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Також у п. 1.7. пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) вказано, що сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення цього додаткового договору викласти пункт договору, який встановлює розмір та порядок нарахування процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, в наступній редакції: «Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(ій)/її(їх) частини (якщо комісія(ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170 000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту цього договору «проценти річних»). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/її(їх) частини (якщо комісія(ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 71,5 грн, за цим договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 71,5 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в цьому пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі цього договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Суд уважає безпідставним включення позивачем до суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 5 383,00 грн зважаючи на таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.

Станом на дату розгляду справи судом Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності 24 січня 2024 року та передбачають інше. Зокрема, відповідно до редакції п. 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який, власне, і був змінений наведеним вище законом, за договорами споживчого кредиту, укладеними з 24.01.2024, кредитор може нараховувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за прострочення, якщо це передбачено договором.

Однак п.18 Прикінцевих положень ЦК України не був скасований і досі звільняє позичальника від неустойки під час воєнного стану.

Коли виникає колізія між нормами двох законів і одна з них спрямована на захист прав споживача, суди за загальним підходом повинні застосовувати ту норму, яка забезпечує вищий рівень захисту споживача. Це випливає із системного тлумачення законодавства України, конституційних принципів та практики Верховного Суду.

Адже відповідно до статті 42 Конституції України «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт…», що означає, що захист споживача є конституційною гарантією, а тому при тлумаченні та застосуванні законів суд має обирати таке тлумачення, яке найефективніше забезпечує цей захист.

Закон України «Про захист прав споживачів» побудований на принципі підвищеного захисту слабшої сторони у правовідносинах. Споживач у правовідносинах із підприємцем чи фінансовою установою вважається економічно слабшою стороною, тому закон надає йому додаткові гарантії. Тому якщо норми різних законів регулюють однакові відносини, але одна норма забезпечує більший рівень захисту споживача, суд повинен застосовувати саме її.

Крім того, у правозастосуванні застосовується загальновизнаний принцип favor consumeris тлумачення норм права на користь споживача, відповідно до якого, якщо є колізія правових норм, то суд повинен обрати той варіант, який краще захищає права споживача. Наведений принцип повністю корелюється із загальним принципом справедливості та добросовісності (ст. 3 ЦК України).

У юридичній доктрині та практиці застосовується також такий підхід, що, якщо існують кілька норм, що регулюють ті самі правовідносини, застосовується норма, яка встановлює більш сприятливий режим для особи. У споживчих правовідносинах такою особою є саме споживач.

Виходячи із усього наведеного суд бере до уваги чинні приписи ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період воєнного стану.

Суд доходить переконання, що у частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 5 383,00 грн слід відмовити.

Крім того, ТОВ «Споживчий центр» не могло стягувати відсотки річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 5 383,00 грн, тому кошти, які відповідач вніс 2 рази на рахунок ТОВ «Споживчий центр», а саме на погашення заборгованості за нараховані позивачем відсотки по статті 625 ЦК України: 16.12.2025 у розмірі 58,50 грн та 20.12.2025 у розмірі 58,50 грн на загальну суму 117,00 грн, повинні були зарахуватися кредитором на погашення заборгованості по відсотках.

Отже, 6 810,00 117,00 = 6 693,00 грн сума заборгованості за відсотками, яку позивач повинен був стягнути з відповідача.

З урахуванням викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025 у сумі 12 922,77 грн, з яких: 5 500,00 заборгованість за тілом кредиту, 6 693,00 проценти за користування кредитом та 729,77 грн комісія (пов`язана з наданням кредиту).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 02.12.2025 уклав електронний кредитний договір № 02.12.2025-100002439, за умовами якого отримав кредитні кошти у сумі 4 500,00 грн строком на 140 днів та 28.12.2025 додатковий договір, за умовами якого отримав додаткові кошти у сумі 1 000,00 грн строком на 114 днів, строк виконання зобов`язань, за якими настав 20.04.2026. Позивач належними доказами підтвердив переказ відповідачу 4 500,00 грн за первісним договором та 1 000,00 грн за додатковим договором., що, власне, відповідач і не заперечив.

Відповідно до розрахунку заборгованості, суд вбачає, що відповідач сплачував протягом строку, на який надавався кредит, платежі для покриття відсотків за користування кредитом, а також комісію за кредитом, проте не сплатив заборгованість у повному обсязі.

Однак, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», а також відсотки за користування ними, у повному обсязі не повернуті, позицію відповідача, який жодних аргументів чи доказів для доведення протилежного не надав, а також вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що свідчить про порушення прав позивача, а тому суд вважає, що право позивача на повернення заборгованості по тілу кредиту, нарахованих відсотках та комісії підлягає захисту в судовому порядку.

Отже, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025, де заборгованість за тілом кредиту складає 5 500,00 грн, за процентами 6 693,00 грн та за комісією 729,77 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором та вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» сукупно заборгованості 12 922,77 грн, тобто позов задоволено на 70,15 %.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо стягнення з відповідача 127,38 грн витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення, про що просить позивач, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України вони підлягають до стягнення.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України врегаментовує: розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач надав суду докази на підтвердження вказаних вище витрат, зокрема, квитанцію № 2136447 поштової служби «Е-Пост» за підписом директора ТОВ «Е-Пост» ОСОБА_2 , а тому суд уважає за доцільне стягнути ці витрати з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 2 662,40 ? 70,15 % = 1 839,61 грн.

Витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення, слід стягнути у розмірі 127,38 ? 70,15 % = 89,36 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», в інтересах якого діє представниця Лисенко Олена Сергіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 02.12.2025-100002439 від 02.12.2025 у розмірі 12 922,77 грн (дванадцяти тисяч дев`ятисот двадцяти двох гривень 77 коп.).

У решті позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 1 839,61 грн (однієї тисячі восьмисот тридцяти дев`яти гривень 61 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення, у розмірі 89,36 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Новодністровським міським судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299 , р/р НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 07.09.2026.

Головуюча суддя: Мар`яна ВЕРБІЦЬКА