Ухвала суду № 139578626, 03.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5635/24

Провадження № 6/461/316/26

УХВАЛА

Іменем України

03.09.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Некоз М.Ю.,

за участю:

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Лещик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, у якій просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2024 року у справі № 461/5635/24; зобов`язати Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ: 37567646) подати до Галицького районного суду м. Львова звіт про виконання судового рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2024 року у справі № 461/5635/24 протягом 60 календарних днів із дня отримання копії ухвали суду, із зазначенням вжитих заходів щодо виконання рішення та фактичного стану його виконання, а у разі повного виконання з доданням документів, що підтверджують перерахування на користь ОСОБА_3 присуджених коштів у загальному розмірі 785 000,00 грн.

В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2024 у справі № 461/5635/24 позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, задоволено частково. Загальна сума коштів, присуджених на користь заявника, становить 785 000,00 грн. Вищевказана рішення суду набрало законної сили 27.02.2025 та є обов`язковим до виконання. На виконання зазначеного рішення Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчі листи, які заявником подано до Державної казначейської служби України для виконання у встановленому законом порядку. Представник заявника зазначає, що листом Державна казначейська служба України від 01.06.2026 № 5-06/14389 повідомила, що на обліку Казначейства перебувають виконавчі листи Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/5635/24, а саме виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 775 000,00 грн., а також виконавчий лист про стягнення 10 000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги, вказавши, що питання перерахування коштів на користь заявника розглядається в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше. Станом на дату листа рішення суду не виконано, присуджені заявнику кошти не перераховано. Відтак, представник звертає увагу на те, що незважаючи на набрання рішенням законної сили, видачу та пред`явлення виконавчих листів до виконання, рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2024 упродовж тривалого часу фактично залишається невиконаним. Просить заяву задоволити.

26.08.2026 особа, яка забезпечує самопредставництво Державної казначейської служби України головний спеціаліст-юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту Домашевська В. подала пояснення на заяву, відповідно до яких не погоджується із викладеними в ній вимогами у повному обсязі та просить залишити заяву без задоволення, оскільки згідно ст.453-1 ЦПК України, стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження, з обов`язковим зазначеним ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Крім того, вказує, оскільки рішенням суду кошти стягнуто з Державного бюджету України, то боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету у цій справі є держава Україна, а не Казначейство як окрема юридична особа, у розумінні частини першої четвертої статті 453-1 ЦПК України. Представник Казначейства зауважує, що у заяві всупереч приписам ЦПК України не зазначено ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Так як, виконавче провадження у справі № 461/5635/24 не відкривалось, відтак відсутні підстави для задоволення заяви щодо зобов`язання Казначейства подати звіт про виконання рішення суду в даній справі.

31.08.2026 представник Львівської обласної прокуратури Мацюра Я. подав письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що у заяві ОСОБА_3 відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження, а також ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, які є обов`язковими відповідно до ч.2, 3 ст.453-1 ЦПК України, відтак заява ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

03.09.2026 представник заявника Валько В.Р. через систему «Електронний суд» подала заперечення на пояснення Державної казначейської служби України, в яких зазначає, що Державна казначейська служба України здійснює процедуру виконання поданих виконавчих документів, володіє інформацією про фактичний стан їх виконання, тому посилання на статус неналежного боржника не спростовує наявності фактичних та правових підстав для здійснення судового контролю за виконання судового рішення. Державна казначейська служба України фактично визнає обставину, яка стала підставою для звернення із заявою рішення суду не виконано, а присуджені ОСОБА_3 кошти не виплачені. За таких обставин формальне посилання на відсутність виконавчого провадження та ідентифікатора не повинно нівелювати конституційний обов`язок держави забезпечити виконання судового рішення та право особи на ефективний судовий захист.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Валько В.Р. заяву підтримала просила таку задоволити.

Представник Державної казначейської служби України Ожибко П.І. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяву, оскільки не відкрито виконавче провадження, а тому підстав для судового контролю немає.

Представник Львівської обласної прокуратури Лещик Н.В. просила відмовити в задоволенні заяви, оскільки підстави для задоволення такої відсутні.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали поданої заяви та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.18 Цивільного процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2024 року ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди за період з 10.12.2013 по 27.04.2021 в розмірі 730 000 (сімсот тридцять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу, понесені під час кримінального провадження, у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено. Судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /Т1, а.с.207-218/.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2024 року змінено, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«Позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди за період з 10 грудня 2013 року по 27 квітня 2021 року в розмірі 730 000 (сімсот тридцять тисяч) грн 00 коп. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу, понесені під час кримінального провадження, у розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. У задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури на користь держави по 3 875 (три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. з кожного судового збору за розгляд справи судом першої інстанції». В решті рішення суду залишено без змін /Т2, а.с.198-207/.

25.03.2025 Галицьким районним судом видано виконавчі листи на виконання вищевказаного рішення суду, які були пред`явлені стягувачем до Державної казначейської служби України для виконання у встановленому законодавством порядку.

З листа Державної казначейської служби України № 5-06-06/14389 від 01.06.2026 вбачається, що виконавчі листи Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/5635/24 перебувають на обліку Казначейства. При цьому, Державна казначейська служба України серед іншого повідомила, що питання щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_3 розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше /Т2, а.с.241/.

Станом на день розгляду заяви докази фактичного виконання рішення суду та перерахування присуджених ОСОБА_3 коштів у матеріалах справи відсутні.

Водночас сам по собі факт невиконання судового рішення не є безумовною та достатньою підставою для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт про його виконання. Можливість застосування такого процесуального механізму та умови його застосування визначаються положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст.453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, зокрема, щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Разом з тим, ч.2 ст.453-1 ЦПК України встановлено, що стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Крім того, у заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (ч.3 ст.453-1 ЦПК України).

Таким чином, законодавцем визначено процесуальні передумови для звернення стягувача із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а саме: невиконання судового рішення та відкриття виконавчого провадження. Відсутність хоча б однієї з визначених законом передумов виключає можливість застосування судом судового контролю, передбаченого статтею 453-1 ЦПК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.06.2020 року у справі № 640/13988/19 зазначив, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Водночас суд враховує особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Отже, виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України має спеціальний порядок, який відрізняється від загального порядку примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби чи приватними виконавцями.

У даному випадку виконавчі листи були пред`явлені безпосередньо до Державної казначейської служби України, яка здійснює їх виконання відповідно до спеціальної процедури, встановленої законодавством для виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету.

Разом з тим пред`явлення виконавчого документа до Державної казначейської служби України та перебування такого документа на її обліку не є тотожним відкриттю виконавчого провадження у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи не містять доказів відкриття виконавчого провадження на примусове виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2024 року у справі № 461/5635/24, а заявником не надано постанови державного чи приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Більше того, представником заявника не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, що передбачений процесуальним законом для реалізації судом контролю за виконанням судового рішення.

Таким чином, судом встановлено відсутність однієї з обов`язкових умов, прямо визначених частиною другою статті 453-1 ЦПК України, а саме відсутність відкритого виконавчого провадження.

Посилання заявника на те, що рішення суду фактично не виконано, а присуджені кошти не виплачені, саме по собі не може бути підставою для задоволення заяви, оскільки невиконання судового рішення є лише однією з умов, передбачених ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України. Оскільки наявність факту невиконання рішення не усуває необхідності дотримання іншої встановленої законом обов`язкової умови відкриття виконавчого провадження.

Відтак, судовий контроль у формі зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення може бути застосований лише за дотримання умов, прямо визначених процесуальним законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що незалежно від факту невиконання рішення суду та тривалості його виконання, за відсутності відкритого виконавчого провадження правові підстави для застосування судового контролю за виконанням судового рішення, передбачені статтею 453-1 ЦПК України, відсутні.

Доводи представника заявника про те, що формальне посилання на відсутність виконавчого провадження не повинно нівелювати конституційний обов`язок держави забезпечити виконання судового рішення, не можуть бути прийняті судом як безумовна підстава для її задоволення, оскільки вони фактично зводяться до необхідності застосування судом механізму процесуального контролю поза межами та без дотримання умов, прямо встановлених процесуальним законом.

Суд, здійснюючи правосуддя, зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому не може застосувати положення статті 453-1 ЦПК України без встановлення передбачених цією нормою обов`язкових умов.

З огляду на зазначене, оскільки заявником не підтверджено факту відкриття виконавчого провадження, а матеріали справи не містять відповідних доказів, передбачені частиною другою статті 453-1 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2024 року у справі № 461/5635/24 та зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 258, 260-261, 351-355, 453-1, 453-2 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Зубачик Н.Б.