Рішення № 139578356, 27.08.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1229/26

Провадження № 2/448/872/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

27.08.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаються на те, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 15.04.1991 року головою такого був ОСОБА_4 , 1938 р.н., а членами такого ОСОБА_5 , 1944 р.н, (дружина), та ОСОБА_3 , 1969 р.н, (син), а виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли станом на 15.04.1991р. часткою у розмірі по 1/3 у такому майні.

Вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова двору ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/3 частку у майні колгоспного двору. Ствердили, що після смерті ОСОБА_4 . cпадщину прийняв син останнього - ОСОБА_3 . Факт прийняття ним спадщини стверджується поданою заявою про прийняття спадщини. З огляду на що вважають, що ОСОБА_3 , став власником 2/3 часток (1/3 частки, як члена колгоспного двору + 1/3 частки, яку успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 ) спірного будинковолодіння..

Зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 1/3 частку у майні колгоспного двору. Ствердили, що після смерті ОСОБА_5 . cпадщину прийняв онук останньої позивач ОСОБА_2 . Факт прийняття ним спадщини стверджується поданою заявою про прийняття спадщини. З огляду на що вважають, що ОСОБА_2 , стала власником 1/3 частки спірного будинковолодіння.

Покликались на те, що з метою оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса, однак у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на частину спірного житлового будинок не має можливості, так як такий відносився до суспільної групи «колгоспний двір».

Нотаріус роз`яснив позивачу ОСОБА_3 звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок або його частку.

З огляду на наведене, просять суд визнати за ними, позивачами, право власності на спірне будинковолодіння за вищевказаною адресою, зокрема за позивачем ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки даного житлового будинку.

Ухвалою судді від 29.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явились, в прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача - Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнають та просить розглядати справу у їх відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в підготовче судове засідання не з`явився, проте надіслав заяву-повідомлення від 28.07.2026р.; копії сторінок із спадкової справи за №315/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копії сторінок із спадкової справи за №119/2023, заведеної після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також клопотання про здійснення розгляду даної справи у його відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 15.04.1991 року головою такого був ОСОБА_4 , 1938р.н., а членами такого ОСОБА_5 , 1944 р.н, (дружина), та ОСОБА_3 , 1969 р.н, (син), що підтверджується виписками із по-господарської книги по селі Ганьковичі, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , тобто кожен по 1/3 частці будинковолодіння за вищевказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 .

До складу даної спадщини входило право на 1/3 частки у майні спірного будинковолодіння за вищевказаною адресою.

Згідно матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 за життя своїм майном розпорядився, та склав заповіт, яким усе своє майно заповів сину ОСОБА_3 (позивачу).

Відповідно до копій сторінок спадкової справи №315/2020 заведеної після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме син останнього ОСОБА_3 (позивач),у встановлений законом строк звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом та на частину спадкового майна спадкоємцю ОСОБА_3 було видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_3 не заявив про відмову від даної спадщини.

Тобто, у відповідності до вимог ст.1268, ст.1269 ЦК України, син спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька спадкодавця ОСОБА_4 та став фактичним власником 2/3 частин спірного будинковолодіння. (1/3 частки, як члена колгоспного двору + 1/3 частки, яку успадкували після смерті батька - ОСОБА_4 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 .

До складу даної спадщини входило право на 1/3 частки у майні спірного будинковолодіння за вищевказаною адресою.

Згідно матеріалів справи, спадкодавиця ОСОБА_5 за життя своїм майном розпорядилася, та склала заповіт, яким усе своє майно заповіла онукові ОСОБА_2 (позивачу).

Відповідно до копій сторінок спадкової справи №119/2023 заведеної після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме онук останньої ОСОБА_2 (позивач),у встановлений законом строк звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом та на частину спадкового майна спадкоємцю ОСОБА_2 було видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_2 не заявив про відмову від даної спадщини.

Тобто, у відповідності до вимог ст.1268, ст.1269 ЦК України, онук спадкодавиці ОСОБА_5 - ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його бабусі спадкодавиці ОСОБА_5 та став фактичним власником 1/3 частин спірного будинковолодіння.

Інший можливий спадкоємець, а саме ОСОБА_3 , відповідно син, заявив про відмову від належної йому частки у спадщині, яка б належала такому за законом, після смерті останньої, що стверджується матеріалам спадкової справи за №119/2023.

При цьому, нотаріусом позивачу ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майно частину спірного житлового будинку. Нотаріус роз`яснив позивачу ОСОБА_3 можливість реалізації права на спадкування частини даного житлового будинку в судовому порядку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок садибного типу з господарськими спорудами за вищевказаною адресою та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим такі звернулися до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 від 29.05.2020 року; копією сторінок із спадкової справи за №315/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №86130510 від 28.07.2026р. (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №86130522 від 28.07.2026р. (заповіти/спадкові договори); копією свідоцтва про смерть спадкодавиці ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 20.02.2023 року; копією сторінок із спадкової справи за №119/2023, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №86130876 від 28.07.2026р. (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №86130892 від 28.07.2026р. (заповіти/спадкові договори); виписками із по-господарської книги по селу Ганьковичі, - про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988-15.04.1991р.р.; копією технічного паспорта на спірне будинковолодіння; листом-повідомленням нотаріуса про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копіями паспортів позивачів; копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , виданого 06.09.1969р.; копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданого 24.05.1986р. копією свідоцтва про народження матері позивача ОСОБА_3 ОСОБА_3 , серії НОМЕР_5 , виданого 16.12.1998р. повторно; копією свідоцтва про укладення шлюбу матері позивача ОСОБА_3 ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 , виданого 20.02.1982р. та іншими матеріалами справи.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки у такому.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст.200, ст.ст.206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.09.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивачі:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Ганьковичі Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрований за адресою: с.Ганьковичі Яворівського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_7 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с.Ганьковичі Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ;

Відповідач: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області, (місцезнаходження: с.Шегині, вул.Героїв України, 184, Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04371928);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак