Рішення № 139577076, 26.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/29230/25

Провадження № 2/752/2434/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація - Служба у справах дітей та сім`ї, про встановлення факту самостійного виховання дитини та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

у листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить: встановити факт самостійного виховання ним неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 26.02.2011 року між ним та відповідачем зареєстровано шлюб, у якому народилася дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 зауважив, що на початку повномасштабного вторгнення рф на територію України ним вимушено організовано виїзд дружини разом з донькою за кордон - до Чеської Республіки, а через довге розлучення та напружені стосунки, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року шлюб між сторонами розірвано.

Також позивач вказує, що після розірвання шлюбу їх спільна донька залишилася проживати за кордоном разом з матір`ю, проте з літа 2025 року дитина переїхала проживати до нього, та спочатку поводилася замкнуто, проявляла ознаки емоційної напруги, та в зв`язку з наданням їй психологічної допомоги, він звернувся до психолога.

При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що на сьогоднішній день відповідач вихованням доньки не займається, матеріальної допомоги не надає, а всі фінансові питання щодо неповнолітньої дитини вирішує виключно він, зокрема: створив належні умови проживання, одноособово займається її вихованням та матеріальним забезпеченням, натомість ОСОБА_2 повністю самоусунулася від своїх обов`язків.

Крім того, позивач зауважує, що метою встановлення вказаного факту є захист та реалізація законних прав і інтересів дитини, яка залишилася без опіки та піклування матері та батьківських прав, отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 також вважає, що мають бути визначені аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 16.12.2025 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 102).

24.02.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву в якому ОСОБА_4 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що після повернення дитини ОСОБА_2 постійно підтримує з донькою зв`язок, цікавиться її життям, здоров`ям, часто їй телефонує, вони обмінюються повідомленнями, а також відповідач приїжджає до доньки в Україну; результати психологічного обстеження дитини є необ`єктивним; обоє батьків виховують доньку та забезпечують отримання нею повної загальної освіти, піклуються про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готують її до самостійного життя; відповідач у періоди, коли приїжджає в Україну забезпечує доньку необхідними речами: одягом, взуттям, книгами тощо, а також щомісяця перераховує кошти на додаткові витрати на картковий рахунок дитини (т. 1, а.с. 153-156).

04.03.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_5 зазначає, що сторонами не оспорюється факт постійного проживання дитини разом з батьком, який забезпечує утримання, навчання, лікування, та надання психологічної допомоги; докази системної участі відповідача у виховані доньки відсутні; результати психологічного обстеження дитини ОСОБА_2 не спростовані; відповідач відмовилася від участі в матеріальному забезпеченні дитини, а епізодичні перекази коштів на картку дитини не можуть вважатися належним виконанням обов`язку щодо її утримання (т. 1, а.с. 208-212).

Ухвалою суду від 09.03.2026 року витребувано в Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації висновок органу опіки та піклування щодо доцільності встановлення факту самостійного виховання позивачем його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 225-227).

04.05.2026 року до суду від третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли пояснення, з яких остання просить прийняти рішення з якнайкращим забезпеченням прав і законних інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 247-248).

Ухвалою суду від 11.06.2026 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 2, а.с. 11-12).

В судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали, який просили задовольнити.

В судовому засіданні відповідач її представник, кожен зокрема, проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - Служба в справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, будучи повідомленою в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку про місце, день і час розгляду вказаної справи, в судове засідання не з`явилася. В поданих поясненнях третя особа просила розглядати справу за відсутності представника.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони в справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року в справі № 752/22010/23.

Як вбачається з витягів з Реєстру територіальної громади, позивач та неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за одною адресою.

При цьому, судом з`ясовано та сторонами визнається і не заперечується, що неповнолітня донька фактично проживає разом з батьком ОСОБА_1 в Україні, а відповідач проживає за кордоном - у Чеській Республіці.

З письмових пояснень репетиторів алгебри та геометрії ОСОБА_6 від 06.10.2025 року та української мови ОСОБА_7 від 14.10.2025 року, вбачається, що ініціатором відповідних занять ОСОБА_8 є її батько, який самостійно звернувся, організував процес навчання тощо. Мати дитини до організації занять не залучалась і жодного разу з репетиторами не контактувала.

Згідно з висновком психологічного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано батькам якнайшвидше обговорити з дитиною своє рішення щодо подальших взаємовідносин, спілкування дитини з тим з батьків, з ким вона не проживає, відповідати на запитання доньки, враховувати побажання дитини при цьому, адже ситуація невизначеності створює напруження та негативно впливає на її психічний стан; враховуючи психоемоційний стан ОСОБА_9 , рівень тривожності дитини, рекомендовано продовжувати роботу психолога з дитиною та сім`єю.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.02.2024 року та нагороджений почесною відзнакою командира в/ч НОМЕР_3 «За оборону Авдіївки», відзнакою Президента України «За оборону України», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».

Із службової характеристики на позивача, вбачається, що він за місцем роботи характеризується позитивно.

З наданої позивачем медичної документації вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 проходить обстеження ортопеда-травматолога, трихолога, дерматовенеролога, та отримує платні медичні консультації.

Крім того, ОСОБА_1 надано квитанції на про оплату одягу та взуття, розваг, медичних послуг, книг і канцтоварів тощо, а також платіжні інструкції про переказ ним власних коштів психологу та оплату послуг навчання репетиторам.

Також суд зазначає, що Службою в справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації висновок щодо доцільності встановлення факту самостійного виховання позивачем його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не направлено, разом з тим в поясненнях на позовну заяву зазначено про ненадання такого в указаній категорії справ, при цьому додано акт обстеження умов проживання від 15.04.2026 року, з якого вбачається, що неповнолітня дитина проживає з батьком і бабусею, та дитині створені умови для проживання та виховання.

Також третьою особою надано характеристику учениці 9-Б класу ліцею № 286 м. Києва ОСОБА_3 , 2011 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з якою, остання, з її ж слів, проживає з батьком, мати знаходиться за кордоном. Батько цікавиться шкільним життям доньки, відвідує батьківські збори, комунікує з класним керівником.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона є матір`ю позивача та бабусею неповнолітньої ОСОБА_3 . Вони усі разом, а також цивільна дружина ОСОБА_1 і їх малолітня донька проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Неповнолітня ОСОБА_3 деякий час проживала разом з матір`ю. Батько неповнолітньої готує їсти, відвідує школу, займається всім, а також цивільна дружина позивача займається дитиною. Їй невідомо чи переказує відповідач кошти на дитину. ОСОБА_11 розповідала, що спілкується з матір`ю. Відповідач в березні приїжджала до доньки.

Також в судовому засіданні заслухано думку неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вказала, що на початку липня 2025 року її матір привезла в Україну, де вона й залишися жити. Після закінчення зими матір почала їй активно писати. 1-2 рази на тиждень матір їй телефонує, та кожні 1-2 дні питає як справи. Матір приїжджала до неї перед її днем народження на початку березня, а також зараз приїхала. Матір переказувала кошти їй на день народження, а також один раз на 2-3 місяці переказує їй від 1 000,00 грн до 2 000,00 грн. В більшості випадків одяг їй купує батько, а матір купує речі коли приїжджає в Україну. З мамою в неї багато непорозумінь. Відносини між нею та матір`ю напружені.

Позивач вважає, що для захисту прав дитини йому необхідно встановити факт самостійного її виховання та стягнути з відповідача аліменти.

Згідно ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 5 ст. 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

В судовому засіданні встановлено, що станом на дату розгляду справи, дитина проживає разом з позивачем, який здійснює її догляд та виховання, а відповідач, мати дитини, разом з донькою не проживає та перебуває за межами України.

В постанові Великої Палати Верховного Сулу від 11.09.2024 року в справі № 201/5972/22 вказано на те, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Поряд із цим, у вказаній справі жодних вимог про вирішення спору між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини не заявлено.

Також суд зауважує, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла чотирнадцяти років та вправі самостійно обирати місце свого проживання (ч. 3 т. 160 СК України).

Водночас, судом не встановлено фактів, які б свідчили про виняткові обставини, за яких би відповідач не мала фактичної змоги виконувати свої обов`язки по вихованню та утриманню неповнолітньої доньки.

Суд звертає увагу на те, що встановлення факту, який має юридичне значення та про що просить позивач, має існувати не тільки станом на дату розгляду справи, а і в майбутньому.

Однак, суд не може встановити на майбутнє факт самостійного виховання дитини її батьком, достовірно не переконавшись у тому, що мати дитини з об`єктивних причин не може і не зможе виховувати та утримувати дитину.

Більше того, додані до відзиву відповідачем скріншоти переписки її з донькою, спільні фотографії, грошові перекази ОСОБА_2 коштів на картковий рахунок неповнолітньої дитини, та квитанції про придбання страв у закладах харчування, технічного засобу, квитків у кіно, одягу, та її безпосередня участь у судових засіданнях, на переконання суду, в цілому не свідчать, що відповідач повністю самоусунулася від виховання та утримання своєї неповнолітньої доньки, внаслідок чого виключно позивач вимушений утримувати та виховувати дитину самостійно.

Тобто, вказана ситуація не свідчить про наявність обставин самостійного виховання дитини позивачем, і не дає суду підстав для його встановлення, як окремого юридичного факту.

Отже, встановлення факту самостійного виховання позивачем неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як окрема позовна вимога, задоволена бути не може.

Водночас судом встановлено, що на дату розгляду справи неповнолітня донька проживає разом з позивачем, який здійснює утримання та виховання дитини. Позивач має облаштоване житло, неповнолітня має окрему кімнату та все необхідне для проживання дитини з ним.

Отже, суд погоджується із позицією позивача, що обставини його спільного проживання з неповнолітньою дитиною є підставою для стягнення аліментів із відповідача, яка проживає окремо, адже як зазначено в ч. 3 ст. 181 СК України аліменти присуджуються тому з батьків дитини, разом з яким проживає дитина.

В судовому засіданні не встановлено обставин, за яких відповідач могла би бути звільнена від обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину.

За таких обставин, враховуючи співмірність витрат, які батьки повинні нести на утримання своїх дітей, суд вважає можливим щомісячно стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За змістом ч. 1 ст. 133 та ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України судове рішення необхідно допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація - Служба у справах дітей та сім`ї, про встановлення факту самостійного виховання дитини та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 14.11.2025 року, та до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація - Служба у справах дітей та сім`ї, код ЄДРПОУ 44017322, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 58, м. Київ, 03150.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко