Ухвала суду № 13957175, 04.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2011 р.Справа № 2-а-4570/10/1570 Категорія: 8Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц Т» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено планову виїздну перевірку ТОВ «Горяц Т»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, про що складений акт № 23\23-213\34443264 від 08.02.2010 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2010 року за №0000352301\0 яким визначено сумму податкового зобовязання, з урахуванням штрафних санкцій 28547 грн.

Податковим органом в акті перевірки було встановлено, що ТОВ «Горяц Т»занизило податок на додану вартість за рахунок безпідставного віднесеня до складу податкового кредиту декларації з ПДВ, податкових накладних які включені у реєстр отриманих податкових накладних, але на момент перевірки були оформлені неналежним чином. Суд першої інстанції оцінивши надані податкові накладні за період з 27.07.2006 року по 30.06.2008 року у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 року правильно прийшов до висновку, що підстав вважати , що податкові накладні оформлені неналежним чином немає. Крім цього колегія суддів вважає, що правопорушення виявлене посадовими особами податкового органу при перевірці ТОВ «Горяц Т»і викладене в акті як неналежним чином оформлені податкові накладні не конкретизоване і позбавляє позивача належним чином захисти свої права.Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому підпунктом 7.5.1 п. 7.5 цієї ж статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів на підставі вище зазначених норм приходить до висновку, що у Законі передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що посилання відповідача на порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, а саме відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо порушеня продавцем порядку виписування податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит.

Зокрема, підпункт 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду доказів, які свідчили б про неправомірність формування ТОВ «Горяц Т»податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та законною, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц Т» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий С.І. Жук

Судді: Ю.В Яковлев

Д.В. Запорожан