Ухвала суду № 139571412, 05.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7650/24

провадження 1-кп/462/175/26

У Х В А Л А

05 вересня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого : ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд

в с т а н о в и в:

на розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12021140000000063, відомості про яке внесено 13.01.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 255-1 КК України.

04 вересня 2026 року канцелярією суду зареєстроване клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просить задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вивчивши матеріали справи та розглянувши клопотання, судом встановлено наступне.

18 травня 2021 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.2 ст.289 та ч.1 ст.255-1 КК України.

11.06.2021 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч.2 ст.289 та ч.1 ст.255-1 КК України.

18.06.2021 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 із правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 189, ч.2 ст.289 та ч.1 ст.255-1 КК України скеровано на розгляд до Залізничного районного суду міста Львова.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.06.2022 ОСОБА_4 визначено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 372150 грн., яка внесена на рахунок Львівського апеляційного суду.

Згідно повідомлення ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» за № 9/3450 від 16.06.2022 року, скерованого на адреси Львівської обласної прокуратури, Залізничного районного суду м. Львова та Львівського апеляційного суду вбачається, що у зв`язку із внесенням застави громадянкою ОСОБА_6 за ОСОБА_4 на рахунок: IBAN: UA788201720355239002000085066, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, ЄДРПОУ 42262398, код банку отримувача (МФО) 820172, останнього 16.06.2022 року звільнено із Львівської установи виконання покарань (№19).

У судові засідання, призначені на 13.12.2023 року, 19.12.2023 року, 08.01.2024 року, 02.02.2024 року, 12.02.2024 року, 01.03.2024 року, 18.03.2024 року обвинувачений ОСОБА_4 не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

01.03.2024 року судом постановлено ухвалу про привід ОСОБА_4 у судове засідання.

Згідно рапорту оперуповноваженого 3-го відділу УСР у Львівській області ДСР НП України від 18.03.2024 р. обвинувачений ОСОБА_4 за місцем свого проживання відсутній, встановити його місцезнаходження не виявилось можливим.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.03.2024 оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 255-1 КК України.

Зупинено судове провадження по кримінальному провадженню № 12021140000000063 в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 255-1 КК України до розшуку обвинуваченого.

Відповідно до листа Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР НП України від 10.03.2025 року в ході проведення заходів спрямованих на розшук ОСОБА_4 отримано інформацію, що останній на даний час перебуває в місцях позбавлення волі у Республіці Польщі.

04 вересня 2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури про поновлення судового провадження відносно ОСОБА_4 , згідно з яким на підставі Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року Міністром юстиції Республіки Польща 12.08.2026 року прийнято рішення про видачу до України громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.

При цьому, польською стороною відмовлено у видачі ОСОБА_4 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України.

04.09.2026 року на українсько-польському кордоні в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг-Зосін», Волинської області проведено процедуру отримання (екстрадиції)розшукуваного ОСОБА_4 з Республіки Польща в Україну.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.09.2026 року припинено розшук ОСОБА_4 , поновлено судове провадження у кримінальному провадженні № 12021140000000063 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 255-1 КК України.

Згідно із вимогами розділу IV КПК України участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Відповідно до п.1 ч.7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У відповідності до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності даних обставин, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , враховуючи наявність обґрунтованої підозри обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 289 КК України, які є тяжкими злочинами, суд приходить до переконання, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів чи інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, а також суд враховує, що ОСОБА_4 офіційно не працює, доходи отримував від протиправної діяльності, з метою ухилення від явки до суду виїхав за межі України, що свідчить про неможливість запобігання наведеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 було оголошено у міжнародний розшук, що свідчить про те, що він може переховуватись від суду, може вчиняти інші кримінальні правопорушення з огляду на інформацію, наявну у суду, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора підставне та обґрунтоване.

Таким чином, враховуючи наведене, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 , знаючи, що відносно нього судом здійснюється судове провадження у даному кримінальному провадженні, йому обрано запобіжний захід у виді застави, здійснив перетин Державного кордону України, порушивши покладені на нього обов`язки, у зв`язку з чим перебував у міжнародному розшуку, суд вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе залишити місце свого проживання та може вчинити повторні спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, таких як наявність сім`ї, роботи, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у судовому провадженні в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що хоча тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, проте жодний більш м`який запобіжний захід не забезпечить, з огляду на наведені обставини, належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам, наявність яких доведена в судовому засіданні прокурором, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора слід задовольнити, та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених,2 ст. 189, ч.2 ст. 289 КК України, що згідно ст.12 КК України є тяжкими злочинами.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Водночас, згідно п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Враховуючи наведене і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про застосування обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 -задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.11.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали суду вручити учасникам судового провадження і направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1