Рішення № 139570268, 24.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3230/26

н/п 2/953/2611/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Губської Я.В.,

За участю секретаря судових засідань Мисниченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» ( код ЄДРПОУ 21133352, 04080, м. Київ, вул. Оленівська, б.23) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету заяву до Договору про надання банківських послуг від 18.08.2020 року, у межах якого відповідачу встановлено кредитний ліміт та надано можливість користуватися кредитними коштами шляхом проведення операцій із використанням платіжної картки. Відповідач, скориставшись кредитними коштами, взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного та повного погашення заборгованості належним чином не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Харкова від 06 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження з повідомленням сторін.

01.05.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив, у якому відповідач проти позову заперечувала, посилаючись, зокрема, на невідповідність розрахунку заборгованості фактичному руху коштів за рахунком. Відповідач звернула увагу суду на те, що у розрахунку заборгованості за період з 01.10.2024 року по 02.10.2024 року відбулося збільшення показника заборгованості за тілом кредиту з 12 723,41 грн до 87 812,30 грн, у зв`язку з чим зробила висновок про нібито додаткове використання кредитних коштів у розмірі 75 088,89 грн.

04.05.2026 через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з доводами Відповідача, викладеними у відзиві, та вважає їх необґрунтованими. 18.08.2020 між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та Відповідачем укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви в мобільному застосунку Monobank. Підписуючи Анкету-заяву та використовуючи електронний підпис і OTP-підтвердження, Відповідач підтвердив ознайомлення та згоду з Умовами, Тарифами та іншими складовими Договору. Факт укладення та виконання Договору також підтверджується подальшим фактичним користуванням кредитними коштами, проведенням операцій за рахунком та частковим погашенням заборгованості. Посилання Відповідача на відсутність номера платіжної картки в Анкеті-заяві не спростовує факту укладення Договору, оскільки в ній зазначено номер поточного рахунку (IBAN), який також відображений у банківських документах та виписці. Факт та розмір заборгованості підтверджуються деталізованою випискою по рахунку та розрахунком заборгованості. Відповідно до них, станом на дату подання позову заборгованість Відповідача становила 87 812,30 грн. Відповідач не надав належних доказів повного погашення боргу або спростування розрахунку Банку.Таким чином, матеріалами справи підтверджуються факт укладення Договору, отримання та використання кредитних коштів, порушення Відповідачем зобов`язань і наявність заборгованості. Доводи відзиву зазначених обставин не спростовують.

Оцінивши наведені сторонами доводи, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх повного задоволення.

18.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету заяву до Договору про надання банківських послуг від 18.08.2020 року, у межах якого відповідачу встановлено кредитний ліміт та надано можливість користуватися кредитними коштами шляхом проведення операцій із використанням платіжної картки.

На підставі укладеного Договору Відповідач отримала кредит у розмірі 64300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_2 .

Станом на 27.12.2024 року у Відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотнепорушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27.12.2024 року направив повідомлення пуш про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона, зокрема боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України у разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, в межах яких відповідачу було надано можливість користуватися кредитними коштами, а відповідач погодилася з умовами обслуговування кредитного рахунку, порядком погашення кредитної заборгованості, розміром процентної ставки та іншими істотними умовами кредитування.

Належність укладення договору підтверджується матеріалами справи, зокрема заявою/анкетою клієнта, умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами банку та іншими документами, долученими позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язаний здійснювати обов`язкові щомісячні платежі у встановленому розмірі та строки. У разі невиконання цього обов`язку заборгованість набуває статусу простроченої, а відповідно до погоджених сторонами умов банк має право вимагати повернення всієї суми заборгованості.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що збільшення показника заборгованості за тілом кредиту з 12 723,41 грн до 87 812,30 грн свідчить про здійснення нею додаткової операції із використання кредитних коштів у розмірі 75 088,89 грн.

Такий висновок відповідача ґрунтується на неправильному тлумаченні структури розрахунку заборгованості, оскільки відповідач фактично ототожнює показники поточної та простроченої заборгованості.

Як убачається з розрахунку, станом на 01.10.2024 року поточна заборгованість відповідача становила 75 088,89 грн, тоді як прострочена заборгованість становила 12 723,41 грн. Отже, загальний розмір заборгованості за тілом кредиту на відповідну дату становив 87 812,30 грн.

У подальшому, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо здійснення необхідного платежу, вся непогашена заборгованість за тілом кредиту була віднесена банком до простроченої. Саме цим зумовлена зміна показників у відповідних графах розрахунку: сума поточної заборгованості була зменшена до нульового значення, а відповідна сума відображена як прострочена.

Таким чином, зміна показника з 12 723,41 грн до 87 812,30 грн не свідчить про збільшення загальної заборгованості на 75 088,89 грн та не підтверджує здійснення відповідачем нового зняття кредитних коштів. Відповідна сума вже входила до загального розміру заборгованості та лише змінила свій обліковий статус у зв`язку з настанням прострочення.Зазначене узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору.

Суд також бере до уваги положення пункту 5.23 розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», відповідно до якого у разі недостатності власних коштів клієнта для погашення заборгованості за договором кредит збільшується на суму заборгованості за процентами та неустойкою, а банк надає кредитні кошти в розмірі відповідної заборгованості та спрямовує їх на її погашення.

Отже, умовами договору сторони передбачили механізм, відповідно до якого за відсутності на рахунку відповідача достатньої суми власних коштів для виконання обов`язкових платежів відповідні суми могли погашатися за рахунок кредитних коштів та включатися до тіла кредиту.

Таким чином, збільшення заборгованості за тілом кредиту саме по собі не потребує підтвердження окремою операцією зі зняття готівки або переказу коштів відповідачем, оскільки відповідно до погодженого сторонами механізму обслуговування кредиту воно могло бути наслідком погашення за рахунок кредитних коштів нарахованих процентів, неустойки та інших передбачених договором платежів.

При цьому суд враховує, що умовами договору передбачено відповідний порядок погашення заборгованості. Кошти, що надходять на рахунок клієнта, спрямовуються насамперед на погашення простроченої суми кредиту та прострочених процентів, після чого на погашення поточної суми кредиту та процентів, а потім неустойки та інших платежів, передбачених договором.

Відповідно, здійснення відповідачем окремих платежів не означає автоматичного зменшення саме тіла кредиту, оскільки отримані банком кошти відповідно до встановленої договором черговості могли бути спрямовані на погашення інших складових заборгованості.

Посилання відповідача на виписку по рахунку не спростовує розрахунку позивача. Виписка відображає рух коштів за рахунком та проведені операції, однак сама по собі відсутність окремої операції на суму 75 088,89 грн не свідчить про відсутність такої заборгованості, оскільки, як установлено судом, спірна сума є складовою загальної заборгованості, яка формувалася відповідно до умов договору, у тому числі внаслідок віднесення непогашених зобов`язань до відповідної категорії заборгованості.

Судом також установлено, що відповідно до умов кредитування базова процентна ставка становила 3,1 % на місяць, що відповідає 37,2 % річних, а у разі наявності простроченої заборгованості застосовувалася передбачена договором збільшена процентна ставка у розмірі 6,2 % на місяць.

При цьому сторони погодили порядок та наслідки порушення строків погашення щомісячного мінімального платежу. Зокрема, відповідно до пункту 5.16 розділу ІІ Умов у разі порушення строку сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів уся заборгованість за кредитом вважається простроченою.

Згідно з пунктом 5.19 зазначених Умов у разі неусунення істотного порушення клієнтом своїх зобов`язань кредит стає таким, що підлягає поверненню на вимогу, а банк має право вимагати повного повернення суми заборгованості за кредитом з урахуванням процентів та передбачених договором штрафних санкцій.

Отже, право позивача вимагати повернення всієї суми заборгованості виникло у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та невнесенням нею передбачених договором платежів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повного або часткового погашення заявленої до стягнення суми, не надано власного обґрунтованого контррозрахунку, який би спростовував правильність визначення позивачем суми заборгованості, а також не доведено недійсність умов договору, на підставі яких здійснювався розрахунок.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено законом.

За правилами статей 7681 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами, суд вважає його належним, допустимим та достатнім доказом розміру заборгованості. Розрахунок містить інформацію про дати виникнення та погашення заборгованості, проведені відповідачем платежі, розмір кредитної заборгованості, нарахованих процентів та інших складових, а також дає можливість встановити порядок формування заявленої до стягнення суми.

Сам факт незгоди відповідача із розрахунком не є достатньою підставою для його відхилення. Для спростування розрахунку відповідач не надала належні та допустимі докази його неправильності або власний обґрунтований контррозрахунок, однак таких доказів суду не надано.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що остання операція за рахунком від 01.12.2025 року була відображена як «Повернення помилково списаних % за перевищення кредитного ліміту» у розмірі 1 437,90 грн, оскільки зазначена операція сама по собі не свідчить про відсутність іншої заборгованості та не спростовує розрахунок позивача станом на дату його складання.

Залишок заборгованості за рахунком після проведення відповідної операції також не може автоматично ототожнюватися із загальним розміром заборгованості, що підлягає стягненню за кредитним договором, без урахування умов договору щодо порядку обліку та погашення різних складових кредитної заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов`язання щодо належного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, а позивач довів як факт виникнення кредитних правовідносин, так і факт користування відповідачем кредитними коштами, порушення умов договору та розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги АТ «Універсал Банк» обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 526, 530, 625, 628, 634, 639, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» ( код ЄДРПОУ 21133352, 04080, м. Київ, вул. Оленівська, б.23) заборгованість за Договором про надання банківських послуг Monobank від 18.08.2020 року у розмірі 87812,30 грн. станом на 19.01.2026, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 87812,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» ( код ЄДРПОУ 21133352, 04080, м. Київ, вул. Оленівська, б.23) судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Я. В. Губська