Рішення № 139570234, 20.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4610/26

н/п 2/953/3205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про зміну місця проживання дитини,

встановив:

15 квітня 2026 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась до ОСОБА_2 (далі: відповідач), третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (далі: третя особа) з позовом про зміну місця проживання дитини, визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання у Швейцарській Конфедерації.

В обґрунтування позову позивач посилалась на визначення рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.07.2023 місця проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. Разом з тим у зв`язку із триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України ситуація у м. Харкові залишається складною та небезпечною для проживання малолітньої дитини.Так, за спільної домовленості батьків, з метою забезпечення безпеки дитини, прийняте рішення про тимчасову зміну місця проживання дитини. Позивач після облаштування свого життя у Швейцарській Конфедерації, отримання законних підстав для проживання та створення належних умови для проживання дитини, за спільною домовленістю батьків, у 2025 році забрала дитину до місця свого проживання.На даний час малолітній ОСОБА_5 фактично проживає разом із матір`ю у Швейцарській Конфедерації, де йому забезпечені безпечні умови проживання, належний догляд та можливість всебічного розвитку.Дитина відвідує дошкільний навчальний заклад, має доступ до належної медичної допомоги та соціальної інфраструктури. Крім того, малолітній ОСОБА_6 має певні проблеми зі станом здоров`я та потребує регулярного медичного нагляду.Дитина завжди доглянута, добре інтегрована, виглядає веселою і почувається у закладі дуже затишно. На даний час у Швейцарській Конфедерації дитина має можливість отримувати належний медичний догляд, проживати у стабільному та безпечному середовищі, що відповідає її інтересам. Таким чином, після ухвалення рішення суду про визначення місця проживання дитини разом із батьком істотно змінились обставини, що мають істотне значення для вирішення питання щодо місця проживання дитини.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував.

До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились, розгляд справи просили здійснювати за своєї відсутності.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави передбачені ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи судом не встановлені.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За належне повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:

Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13.12.2024.

25.07.2023 рішенням Київського районного суду м. Харкова місце проживання ОСОБА_5 визначене з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене рішення набрало законної сили 08.09.2023.

03.11.2023 рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб між позивачем та відповідачем розірваний. Вказане рішення набрало законної сили 04.12.2023.

Позивач та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають у Швейцарській Конфедерації, що підтверджено копіями закордонних паспортів, посвідками на проживання НОМЕР_2 , НОМЕР_5 від 10.12.2025.

З заяви відповідача, посвідченої ПН ХМНО Коссе Л.М. за №123 вбачається, що відповідач надав згоду на проживання сина разом матір`ю у Швейцарській Конфедерації.

Встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частинами 6, 8 ст.7 СК України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Приписами ч.1 ст.9 СК України передбачено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, про що зазначено у ч.1 ст.157 СК України.

Приписами положень ч.5 ст.157 СК України визначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначене місце проживання дитини самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною 1 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У відповідності до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини. Першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків, що визначено ч.1 ст.160 СК України. І тільки у випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом, як визначено ч.1 ст.161СК України.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, бажання дитини, стать, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Враховуючи вік дитини, суд не вбачає підстав для вислуховування думки дитини у судовому засіданні.

Відсутність висновку органу опіки та піклування за місцем фактичного проживання дитини розташованого за межами території України, не є підставою відмови у позові.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.07.2023 місце проживання ОСОБА_5 визначене з батьком - ОСОБА_2 . Разом з тим, спільна дитина сторін фактично проживає разом із матір`ю у Швейцарській Конфедерації. Відповідач проти проживання сина у із матір`ю Швейцарській Конфедерації не заперечує.

З метою правової визначеності становища дитини та дотримання її найкращих інтересів, що дозволить позивачу в умовах воєнного стану швидко вирішувати питання стосовні малолітньої дитини, визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з матір`ю за кордоном відповідає найкращим інтересам дитини та спрямоване на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку.

Разом з тим, зазначення конкретного місця проживання дитини в рішенні суду не відповідає вимогам законодавства, оскільки суд не визначає якесь місце проживання дитини, а визначає фактично з ким буде проживати дитина: з батьком чи з мамою.

З урахуванням викладеного позов підлягає часткову задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ст. 4,5,12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про зміну місця проживання дитини, - задовольнити частково.

Місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

За перебування судді з 25.08.2026 по 07.09.2026 у нарадчій кімнаті у кримінальній справі №953/22781/21 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч.4 ст.187 КК України повний текст рішення складений 07.09.2026.

Суддя Н.В. Єфіменко