Рішення № 139568292, 08.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/324/26

Провадження № 2/302/343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

08.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 9554238, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 20 000,00 грн.

За твердженням позивача, кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Цивільного кодексу України, законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг».

Представник позивача зазначив, що договір укладено в особистому кабінеті позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» шляхом прийняття відповідачкою пропозиції кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, направленим на зазначений нею номер мобільного телефону.

Позивач вказував, що, укладаючи кредитний договір, відповідачка підтвердила достовірність наданих нею персональних даних, погодилася з усіма істотними умовами кредитування, Правилами надання фінансових кредитів, а також зазначила реквізити платіжної картки, на яку кредитодавцем було перераховано кредитні кошти.

Відповідно до умов договору сума кредиту становила 20 000,00 грн.

Згідно з умовами договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховувалися за ставкою 0,88 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом, а протягом поточного періоду за стандартною процентною ставкою 5,00 відсотків за кожний день користування кредитом.

Кредитні кошти підлягали наданню відповідачці у безготівковій формі шляхом перерахування на зазначений нею картковий рахунок.

Представник позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та перерахувало відповідачці кредитні кошти у повному обсязі, що підтверджується документами, доданими до позовної заяви.

Позивач також зазначив, що відповідно до умов кредитного договору відповідачка зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у строки й порядку, визначені договором.

За твердженням позивача, відповідачка своїх договірних зобов`язань належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, проценти та інші передбачені договором платежі не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо переходу права вимоги представник позивача зазначив, що 25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір відступлення права вимоги № 25-07/24, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 9554238 від 12 лютого 2022 року.

За розрахунком позивача, станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідачки за Договором про споживчий кредит № 9554238 від 12 лютого 2022 року становить 25 136,00 грн, з яких:

20 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

3 736,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими до моменту відступлення права вимоги;

1 400,00 грн заборгованість за комісією.

Позивач зазначив, що після переходу права вимоги проценти за кредитним договором, штрафні санкції, інфляційні втрати та три відсотки річних не нараховувалися.

Посилаючись на положення статей 512, 514, 516, 525, 526, 598, 599, 610, 615, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, а також законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг», представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 9554238 від 12 лютого 2022 року у загальному розмірі 25 136,00 грн, з яких 20 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 3 736,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 400,00 грн заборгованість за комісією.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року постановлено подальший розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечував.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки за відомою суду адресою її зареєстрованого місця проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті Судової влади України. Відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань до суду не подала, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася без повідомлення причин або без поважних причин, не подала відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для заочного розгляду справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 12 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 9554238.

Із Договору про споживчий кредит № 9554238 убачається, що його підписано відповідачкою 12 лютого 2022 року о 20 годині 51 хвилині з використанням одноразового ідентифікатора J86497. У договорі зазначено персональні дані ОСОБА_1 , зокрема дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні та контактні дані.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про ідентифікацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , під час укладення Договору про споживчий кредит № 9554238 ідентифіковано кредитодавцем. Для прийняття пропозиції щодо укладення договору на зазначений позичальницею номер мобільного телефону направлено одноразовий ідентифікатор J86497.

Відповідно до умов договору сума кредиту становила 20 000,00 грн, а загальний строк кредитування 90 днів, починаючи з 12 лютого 2022 року. Строк кредитування складався з пільгового періоду тривалістю 30 днів, який закінчувався 14 березня 2022 року, та поточного періоду тривалістю 60 днів, який розпочинався після завершення пільгового періоду та закінчувався 13 травня 2022 року, що визначено договором як дату остаточного погашення заборгованості.

За умовами договору протягом пільгового періоду проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 0,88 відсотка за кожний день користування кредитом, а протягом поточного періоду за стандартною процентною ставкою 5,00 відсотків за кожний день користування кредитом. Процентна ставка за договором визначена як фіксована.

Крім того, умовами договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 1 400,00 грн, що становить 7 відсотків від суми кредиту. У паспорті споживчого кредиту та графіку платежів зазначену комісію включено до загальних витрат позичальниці за кредитом.

Із графіка платежів за Договором про споживчий кредит № 9554238 убачається, що за умови користування кредитом протягом усього передбаченого договором строку загальна сума процентів за користування кредитом визначалася у розмірі 65 280,00 грн, комісія за надання кредиту у розмірі 1 400,00 грн, а загальна вартість кредиту для позичальниці у розмірі 86 680,00 грн.

Умовами договору передбачено надання кредиту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальниці.

На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» свого зобов`язання щодо надання кредиту до матеріалів справи подано квитанцію платіжної системи LiqPay, відповідно до якої 12 лютого 2022 року о 20 годині 52 хвилині здійснено переказ 20 000,00 грн із призначенням платежу «Кошти згідно договору 9554238». Платником у квитанції зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Таким чином, наявні у матеріалах справи Договір про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, довідка про ідентифікацію та платіжний документ узгоджуються між собою щодо особи позичальниці, номера і дати кредитного договору, суми кредиту та факту перерахування кредитних коштів.

25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір відступлення права вимоги № 25-07/24, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 9554238 від 12 лютого 2022 року.

За наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості відповідачки за Договором про споживчий кредит № 9554238 становить 25 136,00 грн, з яких 20 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 3 736,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими до моменту відступлення права вимоги, та 1 400,00 грн заборгованість за комісією.

Після переходу права вимоги позивачем додаткові проценти за кредитним договором, пеня, штрафи, інфляційні втрати та три відсотки річних не нараховувалися.

Оцінюючи встановлені обставини справи та надані позивачем докази, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або у письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредитний договір відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення відповідної форми в електронному вигляді або вчинення інших дій, які в інформаційній системі визначені як прийняття пропозиції.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів підписання електронного правочину.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора із використанням одноразового ідентифікатора J86497, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачкою під час оформлення кредиту.

Без вчинення передбачених інформаційною системою дій та використання зазначеного одноразового ідентифікатора Договір про споживчий кредит № 9554238 від 12 лютого 2022 року не міг бути укладений у запропонованій кредитодавцем електронній формі.

Крім того, після укладення договору кредитодавцем фактично здійснено перерахування передбаченої договором суми кредиту у розмірі 20 000,00 грн.

Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору та виникнення між ними відповідних цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи також підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн, тоді як відповідачка належного виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором процентів не забезпечила.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За змістом статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наданих позивачем документів убачається, що 25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір відступлення права вимоги № 25-07/24, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 9554238 від 12 лютого 2022 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до відповідачки в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу такого права.

При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє його обов`язку виконати зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик настання наслідків, передбачених статтею 516 Цивільного кодексу України, у разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові. Доказів такого виконання відповідачкою матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Судом установлено, що відповідачка належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів або доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині основної суми боргу та процентів, відповідачка суду не подала.

Сам по собі факт неподання відповідачкою відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Разом із тим досліджені судом письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн, перехід права вимоги до позивача та невиконання відповідачкою обов`язку щодо повернення кредиту.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 20 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 3 736,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими до моменту відступлення права вимоги.

Разом із тим суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 1 400,00 грн комісії.

Із матеріалів справи вбачається, що умовами Договору про споживчий кредит № 9554238 передбачено одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 1 400,00 грн, що становить 7 відсотків від суми кредиту.

Сам по собі факт включення відповідної умови до кредитного договору не є безумовною підставою для її судового стягнення.

Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором. Позивачем не доведено, що заявлена до стягнення комісія є платою за окрему самостійну послугу, яка була замовлена відповідачкою та фактично надана їй понад виконання кредитодавцем свого основного договірного обов`язку з надання кредитних коштів.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, яку саме окрему послугу отримала відповідачка в обмін на сплату зазначеної комісії, у чому полягав зміст такої послуги та яким чином визначено її вартість у сумі 1 400,00 грн.

Встановлення кредитодавцем комісії за дії, які становлять виконання ним власного обов`язку з надання кредиту, не створює для споживача обов`язку зі сплати такого платежу лише з огляду на передбачення відповідної умови договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 1 400,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявлених позивачем до стягнення 25 136,00 грн обґрунтованими є вимоги у загальному розмірі 23 736,00 грн, з яких 20 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 3 736,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими до моменту відступлення права вимоги. У задоволенні вимоги про стягнення 1 400,00 грн комісії слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги, заявку на надання правової допомоги, витяг з акта № 25 про надання юридичної допомоги, опис наданих послуг та акт про надання юридичної допомоги.

Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу або клопотання про їх зменшення суду не заявила.

Разом із тим відповідно до частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 25 136,00 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 23 736,00 грн, що становить 94,43 відсотка від ціни позову.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 275,94 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 514,11 грн.

У решті судові витрати позивача відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258259, 263265, 268, 273, 280283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 42640371, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 6, офіс 521) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 9554238 від 12 лютого 2022 року у загальному розмірі 23 736,00 грн (двадцять три тисячі сімсот тридцять шість гривень 00 копійок), з яких:

?20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованість за основною сумою кредиту;

?3 736,00 грн (три тисячі сімсот тридцять шість гривень 00 копійок) заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими до моменту відступлення права вимоги.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 в частині стягнення 1 400,00 грн (одна тисяча чотириста гривень 00 копійок) комісії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 514,11 грн (дві тисячі п`ятсот чотирнадцять гривень 11 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 275,94 грн (дванадцять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 94 копійки).

У решті судові витрати позивача відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Заочне рішення може бути переглянуте Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк для подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.