Ухвала суду № 13956582, 22.03.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 р.Справа № 2-а-141/08/2170 Категорія:2.11.15Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

при секретарі Скоріній Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ДП «Дослідне господарство «Маркеєво»інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія Нова»національного селекційно-генетичного центру з вівчарства на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року по справі за позовом ДП «Дослідне господарство «Маркеєво»інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія Нова»національного селекційно-генетичного центру з вівчарства до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року було частково задоволено вищезазначений позов, а саме суд визнав нечинними податкові повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000692310/0 від 07.07.2008 р. та № 0000662310 від 07.07.2008 р. в частині застосування штрафу в сумі 2563,92 грн. В задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000692310/0 суд першої інстанції зазначав, що позивачем не було допущено порушень п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», так як у позивача не було передбачених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» підстав для утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб.

Що стосується скасування податкового повідомлення-рішення № 0000662310 в частині застосування штрафу в сумі 2563,92 грн., то суд першої інстанції вказував на те, що позивачем не було допущено порушень п.2.9 Постанови НБУ № 637, так як кошти, які знаходилися в касі не були надлімітними.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якої просив його скасувати та постановити нове про задоволення вимог у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду, апелянт вважав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які приймали участь в суді першої інстанції до суду апеляційної інстанції не зявилися, сповіщалися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0000692310/0 від 07.07.2008 р. та № 0000662310 від 07.07.2008 р. винесені на підставі акту виїзної планової перевірки позивача № 06/230/30728190 від 20.06.2008 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.12006 р. по 31.12.2007 року.

Згідно зазначеного акту перевірки, а також довідки відповідача № 11/17-008/30728190 від 08.05.2008 р. "Про результати перевірки правильності обчислення та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб ДП ДГ "Маркеєво"..." позивач не утримав податок в сумі 910 грн. з доходу ОСОБА_1 за договором № 30 від 27.07.2006 р. на суму 7000 грн., податку в сумі 562,90 грн. з доходу ОСОБА_2 за договором № 23 від 15.07.2006 р. на суму 4 330 грн., податок в сумі 1 648,80 грн. з доходу ОСОБА_3 за договором № 29 від 27.07.2006 р. на суму 12960 грн., а усього не було утримано податку з доходів фізичних осіб на суму 3 157,70 грн.

У звязку із чим, за порушення позивачем п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" було визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 9473,10 грн.

Суд першої інстанції скасовуючи дане податкове повідомлення-рішення, правомірно послався на наступні норми.

Відповідно до п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

П.п.8.1.2 ст.8 цього ж закону передбачає, якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не було підтверджено належними доказами факт нарахування та (або) виплати доходів за договорами з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також не було доведено факту виконання цих договорів і не підтверджена наявність у позивача обовязку здійснити по ним виплати.

Херсонський окружний адміністративний суд правильно вважав, що факт укладення з ОСОБА_2 договору про поворотну фінансову допомогу № 23 від 15.07.2006 р. та факт надання такої допомоги підтверджені позивачем відповідним договором та видатковим касовим ордером від 10.08.2006 р., дійсність яких відповідачем не оспорена.

Тому, як вважає апеляційний суд, суд першої інстанції, дійшов до правильного висновку, що у позивача не було передбачених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" підстав для утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб за вищезазначеними договорами з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000692310/0 є необґрунтованим.

Крім того, частково скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000662310 в частині застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 2563,92 грн. за перевищення ліміту каси, суд першої інстанції правильно встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні до них норми права.

Так, згідно акту перевірки позивачем було допущено перевищення ліміту в касі на кінець робочого дня 22.01.2007 р. на суму 1281,96 грн., що є порушенням п.2.9 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Відповідно до п.2.9 Постанови НБУ № 637 готівкова виручка (готівка) підприємств, у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами. Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Пунктом 5.10 цієї ж постанови передбачено, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного для на потреби, які повязані з діяльністю підприємства.

Як було встановлено судом першої інстанції, що на 2007 рік ліміт каси позивача становив 3030 грн.

Досліджуючи в судовому засіданні в суді першої інстанції касову книгу позивача за січень 2007 року, Херсонський окружний адміністративний суд встанови, що залишок грошей в касі позивача на кінець дня - 22.01.2007 р. становив 4311,96 грн., протягом 23.01.2007 р. з каси позивача було видано під звіт 1325 грн., залишок грошей в касі позивача на кінець дня - 23.01.2007 р. становив 2986,96 грн.

Аналіз викладеного дає суду апеляційної інстанції підстави зробити висновок, що в діях позивача були відсутні порушення п.2.9 Постанови НБУ № 637, а тому податкове повідомлення рішення № 0000662310 в частині застосування фінансової санкції в сумі 2563,92 за перевищення ліміту каси є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року по справі за позовом ДП «Дослідне господарство «Маркеєво»інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія Нова»національного селекційно-генетичного центру з вівчарства до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова