Рішення № 139564998, 08.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/12094/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №063350038989 від 07.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи 25.03.1985 по 28.04.1986, з 04.09.1986 по 25.08.1992, з 18.11.1992 по 15.02.1996, з 01.07.2000 по 21.04.2001, період проходження військової служби з 27.10.1982 по 25.01.1985, до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 25.03.1985 по 28.04.1986;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 30.07.2025 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

25.06.2026 у зв`язку з проведенням повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Чернігівського окружного адміністративного суду справу передано на розгляд судді Баргаміної Н.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що періоди роботи, які не зараховані до трудового стажу позивача, підтверджуються записами в його трудовій книжці.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що в результаті розгляду заяви про призначення пенсії позивача, до страхового стажу не зараховані періоди роботи відповідно до дублікату трудової книжки від 15.04.1998: з 25.03.1985 по 28.04.1986, з 04.09.1986 по 25.08.1992, з 18.11.1992 по 15.02.1996, оскільки періоди занесені до дати заповнення трудової книжки (15.04.1998);- з 01.07.2000 по 21.04.2001 (період роботи в трудовій книжці з 18.02.1996 по 24.04.2001), оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про трудову діяльність. До страхового стажу не зараховано також період проходження строкової військової служби з 27.10.1982 по 25.01.1985 відповідно до довідки від 13.04.1998 №382, оскільки у довідці не зазначені первинні документи, на підставі яких зазначена інформація про проходження служби. Позивачу повідомлялося, що для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів роботи та військової служби необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію, проте вказані документи відсутні в матеріалах електронної пенсійної справи.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 08.09.2026 було продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області процесуальний строк на подання відзиву та доданих до нього документів та долучено їх до справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 30.07.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 063350038989 від 07.08.2025.

Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що страховий стаж особи становить 12 років 9 місяців. До страхового стажу не зараховані періоди роботи відповідно до дублікату трудової книжки від 15.04.1998:

- з 25.03.1985 по 28.04.1986. з 04.09.1986 по 25.08.1992. з 18.11.1992 по 15.02.1996. оскільки періоди занесені до дати заповнення трудової книжки (15.04.1998);

- з 01.07.2000 по 21.04.2001 (період роботи в трудовій книжці з 18.02.1996 по 24.04.2001), оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про трудову діяльність.

До страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 27.10.1982 по 25.01.1985 відповідно до довідки від 13.04.1998 № 382, оскільки у довідці не зазначені первинні документи, на підставі яких зазначена інформація про проходження служби.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частин першої, другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 17 вищевказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Згідно до дублікату трудової книжки від 15.04.1998, позивач працював:

- з 25.03.1985 по 28.04.1986 учнем прохідника, прохідником з повним робочим днем під землею і Шахтопрохідницьке будівельне управління № 3 державного треста «Донецькшахтопрохідка»;

- з 04.09.1986 по 25.08.1992 у відкритому акціонерному об`єднанні «Донецькгормаш» на посаду майстра електромонтажних робіт, майстра дільниці збірки, слюсарем;

- з 18.11.1992 по 15.02.1996 на посаді директора в ТОВ «Вибір»;

, з 01.07.2000 по 21.04.2001 на посаді головного бухгалтера в ТОВ «Стабільність».

Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Так, судом було встановлено, що вказані записи трудової книжки в повній мірі підтверджують періоди роботи позивача, а наявні можливі помилки заповнення трудової книжки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду навчання та роботи до страхового стажу.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано.

Поряд з цим, у постанові від 21.02.2018 у справ № 687/975/17 Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.

Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу, а відмова в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави не приймати до уваги записи до дублікату трудової книжки позивача від 15.04.1998.

Щодо періоду проходження військової служби з 27.10.1982 по 25.01.1985, то суд зазначає, що згідно з абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до довідки від 13.04.1998 №382 позивач з 27.10.1982 по 25.01.1985 проходив військову службу.

Аналогічний запис міститься в трудовій книжці позивача.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що спірний період проходження позивачем військової служби не може бути не зарахований до страхового стажу позивача.

Крім того, суд зазначає, що Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону.

Абзацом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону № 1058-IV нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно з частиною десятою статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, нормами статті 106 Закону передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Згідно висновків Верховного Суду викладених у постановах від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), від 27.05.2021 (справа 343/659/17), за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Щодо зарахування періоду роботи з 25.03.1985 по 28.04.1986 до стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими та з особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Приписами пунктів 4.3 і 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на призначення пенсії повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що обов`язок прийняти рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (тобто прийняти рішення по суті), виникає у територіального органу Пенсійного фонду за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, установленій вказаним Порядком № 22-1, та яка може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства, а саме вказаним Порядком № 22-1, визначено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Так, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області №063350038989 від 07.08.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії не містить жодних підстав для неврахування на підставі поданих позивачем документів періоду роботи з 25.03.1985 по 28.04.1986 до стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими та з особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Оскільки питання обрахунку стажу та призначення пенсії віднесено до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, враховуючи ненадання відповідачем правової оцінки наданим для призначення пенсії документам періоду роботи з 25.03.1985 по 28.04.1986 до стажу роботи за Списком № 1, суд, в свою чергу, позбавлений можливості надати правову оцінку обставинам наявності у позивача права на зарахування вказаного періоду до стажу роботи за Списком № 1.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного суду України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №063350038989 від 07.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи 25.03.1985 по 28.04.1986, з 04.09.1986 по 25.08.1992, з 18.11.1992 по 15.02.1996, з 01.07.2000 по 21.04.2001, період проходження військової служби з 27.10.1982 по 25.01.1985; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

У зв`язку з тим, що ухвалою суду від 26.11.2025 позивача було звільнено від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №063350038989 від 07.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи 25.03.1985 по 28.04.1986, з 04.09.1986 по 25.08.1992, з 18.11.1992 по 15.02.1996, з 01.07.2000 по 21.04.2001, період проходження військової служби з 27.10.1982 по 25.01.1985.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.09.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА