Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №345/4483/26
Провадження № 2/345/3082/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
З А О Ч Н Е
08.09.2026 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Кулаєць Б.О.,
секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позицій сторін:
представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 208604 від 10.11.2025 у розмірі 11171,70 грн., яка складається з: 6945,00 грн. заборгованості за тілом, 3725,70 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією у розмірі 501,00 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. покласти на відповідача. Розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують).
Свої вимоги мотивує тим, що 10.11.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір про споживчий кредит № 208604 (далі - Кредитний договір) на суму 6945,00 грн. На виконання умов кредитного договору, 10.11.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - Платіжна картка) відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
03.04.2026 первісний кредитор та позивач уклали Договір факторингу № 03042026 (далі Договір факторингу 1) згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 12371,70 грн., яка складається з: 6945,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3725,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 501,00 грн. - заборгованість по комісії та 1200,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 11171,70 грн.
Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 14). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 06.08.2026 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Клопотання представника ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про витребування доказів задоволено частково та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк»інформацію.
19.08.2026 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація (а.с. 17-19).
Від відповідача будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень не поступало, як і не повідомляв він про причини своєї неявки в судові засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав, а тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
10.11.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 208604 (далі договір).
Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (даліплата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно з п.п. 2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6945.00 грн. (шість тисяч дев`ятсот сорок п`ять грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 5000.40 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 1944.60 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів.Розмір процентної ставки може змінюватися шлях підписання сторонами додаткової угоди.
Відповідно до п. 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 1944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Відповідно до п 2.6 договору загальний строк кредитування за цим договором складає 84 дні з 10.11.2025 (дата надання кредиту) по 02.02.2026.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 12621,30 грн. (п. 2.9 договору).
Також 10.11.2025 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора підписав паспорт споживчого кредиту (Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому визначені основні умови кредитування.
Відповідно до довідки від 05.06.2026 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» повідомляє про успішність операції, а саме: ОСОБА_1 10.11.2025 на картку № НОМЕР_2 було перераховано кошти у розмірі 5000,40 грн. згідно з договором № 208604 від 10.11.2025.
На виконання ухвал суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» скерувало на адресу суду лист від 06.08.2026, в якому зазначило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та на вказану карту 10.11.2025 відбулося зарахування переказу коштів у розмірі 5000,40 грн., що підтверджується випискою за договором № б/н за період з 10.11.2025 по 15.11.2025 (а.с. 17, 18).
03.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 03042026, згідно з умовами якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 208604 від 10.11.2025 на загальну суму 12371,70 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимог № 1.
Згідно з карткою обліку виконання договору № 208604 від 10.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 12371,70 грн., з яких: 6945,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3725,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 501,00 грн. - заборгованість по комісії та 1200,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що також підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором за період з 03.04.2026 по 01.06.2026.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду:
суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 208604 від 10.11.2025, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначеному договором, що не заперечується останнім.
У вказаному договорі, а також паспорті споживчого кредиту визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на кредит, з чим відповідач погодився, підписавши їх.
Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором № 208604 від 10.11.2025, яка складає 12371,70 грн., з яких: 6945,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3725,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 501,00 грн. - заборгованість по комісії та 1200,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Однак, як зазначено у позовній заяві, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв?язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 11171,70 грн., і саме цю суму просить стягнути представник позивача.
Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому позикодавцем кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, не заперечив щодо складових суми заборгованості, порядку та обгрунтованості їх нарахування.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За правовим висновком ВП ВС у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року (п. 31.33, 32.2-32.8) комісія за обслуговування кредитної заборгованості без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем є нікчемною, адже відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» має надаватись безкоштовно. При чому, відповідач не зобов`язаний заявляти зустрічний позов, а вправі лише заявити відповідні заперечення проти заявленого позивачем позову, посилаючись на нікчемність правочину.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що в кредитному договорі не зазначено та позивач не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з обслуговуванням кредиту, який надається відповідачу та за який кредитодавцем встановлена комісія за обслуговування кредиту, то положення спірного кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за управління кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 501,00 грн. заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного кредитного договору № 208604 від 10.11.2025, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 10670,70 грн., з яких: яких: 6945,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 3725,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю. А тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.
Розподіл судових витрат:
відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією від 29.07.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 6).
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2543,00 грн. (10670,70 грн. х 2662,40 грн. / 11171,70 грн.).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04 (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (пункт 131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19 та від 03 лютого 2021 року у справі № 522/24585/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (відповідні критерії містяться у частині 3 статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги від 20.01.2026, додаткову угоду від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026, копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю та довіреність від 06.03.2026.
З огляду на викладене, беручи до уваги предмет спору, ціну позову, у зв`язку з чим дана цивільна справа відноситься до категорії малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, та рівень її складності не вимагав значного обсягу правничої допомоги, суд, враховуючи критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат, а також ті, що передбачені пунктом 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, з урахуванням яких суд відповідно до висновків, викладених у пунктах 179, 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу в загальній сумі 7000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, в зв?язку з чим вважає за необхідне присудити такі витрати частково, в розмірі 2000,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягаря для відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 259, 264-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 208604 від 10.11.2025 у розмірі 10670 (десять тисяч шістсот сімдесят) гривень 70 копійок, з яких: 6945,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 3725,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2543,00 (дві тисячі п`ятсот сорок три) гривні судового збору та 2000,00 (дві тисячі) гривень за надання професійної правничої допомоги.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», адреса: м. Київ, бульвар Л.Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя:
Судове рішення № 139564564, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області було прийнято 08.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 345/4483/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: