Рішення № 139564475, 08.09.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/822/26

Провадження №: 2/343/714/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції з представницею відповідача в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 343/822/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю: представниці відповідача - адвоката Васильченко Г.І.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1558-0422 від 30.05.2025 у розмірі 75095,12 грн, із яких: 20213,00 грн - прострочена заборгованість кредитом; 43632,12 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 11250,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.05.2025 ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1558-0422, який останній підписав за допомогою одноразового ідентифікатора А3471.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 22500,00 гривень, строк кредитування - 365 днів, базовий період - 28 днів, знижена % ставка - 1,00 % в день, промо-ставка - 0,01 % за кожен день користування кредитом протягом перших 28 календарних днів першого базового періоду, стандартна % ставка - 1,00 % в день, та 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного поверення всієї суми кредиту.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору на картковий рахунок, вказаний ним в особистому кабінеті, шляхом перерахування коштів на картку.

Натомість відповідач порушив умови кредитного договору, не повернув у повному обсязі кредит та не виконав свої інші грошові зобов`язання, у зв`язку з чим у нього перед кредитодавцем станом на 24.02.2026 виникла заборгованість у розмірі 75095,12 грн, з яких: 20213,00 грн - прострочена заборгованість кредитом; 43632,12 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, 11250,00 грн - заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України.

Представниця відповідача у системі "Електронний суд" сформувала відзив на позов, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Свою позицію мотивувала тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту перерахування первісним кредитором відповідачу крединих кошітв. Довідка, яка надана позивачем, не є бухгалтерським документом та складена вона в односторонньому порядку самим позивачем. Також наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 11250,00 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено заборону в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування нараховувати відповідальність за ст. 625 ЦК України. Крім того саме нарахування такої заборгованості проведено з порушенням, оскільки якщо порахувати три проценти річних від простроченої суми заборгованості за користування коштами, виходить 450,22 грн, а не 11250,00 грн. Крім того зазначила, що заборгованість за нарахованими процентами майже в три рази перевищує тіло кредиту. Розмір процентів є несправедливим та таким, що порушує права відповідача, оскільки не відповідає принципу розумності та справедливості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до позовної заяви долучив клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того надав додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що факт укладення між первісним кредитором та відповідачем спірного кредитного договору підтверджується доказами, долученими дло позовної заяви. Останній попердньо ознайомився в умовами кредитування та правилами надання споживчих кредитів. Перед підписанням договору відповідача було належним чином ідентифіковано. Договір укладено в електронному вигляді та підписано електронними підписами. Щодо неможливості надання первинних бухгалтерських документів зазначив, що ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" не є банківською установою, тому не відкриває рахунки та не здійснює послуги з переказу грошей. Щодо належності карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, то саме клієнт, створюючи заявку на отримання кредиту, самостійно вносить власні дані, в тому числі номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. Кредитні кошти були перераховані на карту, яку вказав відповідач. У свою чергу позивач долучив до матеріалів справи довідку ТОВ "ФК "Контрактовий дім", в якій міститься інформація щодо перерахування коштів на суму 22500,00 грн на карту НОМЕР_1 , та довідку про перерахування суми кредиту № 155809422 від 30.05.2025. Щодо нарахованих процентів за користування кредитними коштами, то такі нараховані за погодженими відсотковими ставками, в межах строку кредитування та не суперечать вимогам законодавства. Порядок нарахування процентів відображений у розрахунку заборгованості. Щодо правомірності нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, то такі нарахування не є неустойкою в розмінні штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права кредитора. Крім того зазначив, що звільнення від відповідальності перед кредитором не поширюється на договори, які укладені з 23.01.2024. Тому позивач має законнні та обґрунтовані підстави для нарахування та стягнення з відповідача процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості у загальній сумі 11250,00 грн, яка не перевищує 50 % від суми виданих кредитних коштів.

Представниця відповідача, яка брала участь у розгляд справи в режимі відеоконференції, в судовому засіданні, ознайомившись із доказами, наданими АТ КБ "ПриватБанк", щодо факту належності її довірителю банківської картки та отримання кредитних коштів, не заперечила факту укладення відповідачем спірного кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів, однак заперечила щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитними коштами, оскільки такі удвічі перевищують надане тіло кредиту, тому їх слід зменшити до наданої суми кредиту. Також вказала, що позивач безпідставно нарахував заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, що суперечить Прикінцевим та перехідним положенням ЦК України, тому в їх стягненні слід відмовити.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

15 квітня 2026 року представник позивача сформував у системі "Електрноний суд" позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

17 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та проведенням судового засідання.

17 травня 2026 року представниця відповідача у системі "Електронний суд" сформувала відзив на позовну заяву, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та про відкладення судового засідання.

Згідно із ухвалою від 18.05.2026, суд задоволив клопотання представниці відповідача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, долучив відзив на позов до матеріалів справи та відклав розгляд справи.

29 травня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував додаткові пояснення у справі, до яких долучив клопотання про витребування доказів. Цього ж дня представниця відповідача сформувала заперечення, в яких просила залишити без розгляду додаткові пояснення, у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовити.

03 червня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував додаткові письмові пояснення у справі, до якої долучив клопотання про витребування доказів з клопотанням про поновлення строку для його подання.

Згідно з ухвалою від 15.06.2026, суд поновив позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів та витребував відповідні докази.

08 липня 2026 року на адресу суду поступили витребовувані докази.

06 та 20 серпня 2026 року представниця відповідача у системі "Електронний суд" формувала клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.09.2026 суд заслухав вступне слово сторони відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого визначив на 08.09.2026 о 11:30 год.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як установив суд із матеріалів справи, відповідач ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту "Credos", які визначають порядок і умови відкриття в ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" кредитної лінії, права та обов`язки сторін, а також містять іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору, які позичальник підписав одноразовим ідентифікатором А3471 (а.с. 21-29).

Також ОСОБА_1 30.05.2025 ознайомився з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, на що вказує підписаний ним одноразовим ідентифікатором А6813 Паспорт споживчого кредиту (а.с. 31-49).

Після ознайомлення із основними умовами кредитування ОСОБА_1 30.05.2025 уклав із ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії № 1558-0422 за умовами якого сторони погодили, що кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором (п. 2.2). Загальний розмір кредиту за цим договором 22500,00 грн (п. 4.1). Дата надання/видачі кредиту - 30.05.2025 (п. 4.2). Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в п. 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.6). Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту, тип процентної ставки - фіксована (п. 4.7). Базовий період складає 28 календарних днів (п. 4.8). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до фактичного повернення всієї суми кредиту, за такою ставкою: стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору (п. 4.10). Промо-ставка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом протягом перших 28 календарних днів. Знижена процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору (п. 10.1). Строк кредитування 365 днів. Дата повернення кредиту 29.05.2026 (п. 4.14). Кредитний договір позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 . Також ОСОБА_1 указав свої паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу для обміну документами та дані номера особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_3 (а.с. 10-20).

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 ознайомився також із загальною вартістю кредиту та реальної річної процентної ставки за договором № 1558-0422 від 30.05.2025, про що свідчать відповідні Графіки платежів за вказаним договором, які він підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3471 (а.с. 29 звор. - 30).

На підтвердження перерахування кредитних коштів через ТОВ "ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" позивач надав повідомлення та довідку, в яких серед іншого вказано, що за допомогою системи EasyPay на підставі договору № 1558-0422 від 30.05.2025 перераховано 22500,00 гривень на картку НОМЕР_3 (а.с. 50, 51).

Як слідує з повідомлення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 02.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260625/122906-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (а.с. 165), на яку 30.05.2025 зараховано кошти в сумі 22500,00 грн, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 166).

Згідно із розрахунком заборгованості за договором № 1558-0422 від 30.05.2025 (а.с. 52-55), станом на 24.02.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 75095,12 грн, з яких основний борг - 20213,00 гривень, залишок відсотків - 43632,12 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України - 11250,00 грн. Проценти нараховувались за період із 30.05.2025 до 22.02.2026 (за погодежними в договорі відсотковими ставками), що в межах строку дії договору (до 29.05.2026). Водночас суд звертає увагу, що у вказаний період із 27.07.2025 до 23.08.2025 кредитодавець нараховував проценти на підставі ст. 625 ЦК України. Мала місце сплата 28.06.2025 на загальну суму 2800,00 грн, із яких 2287,00 грн (22500,00 грн-20213,00 грн) зараховано на погашення тіла кредиту, 513,00 грн (63,00 грн+225,00грн+225,00 грн) на погашення процентів.

Про необхідність погасити заборгованість за спірним договором позивач повідомляв ОСОБА_1 , на підтвердження чого надав відповідні докази (а.с. 56, 57).

У свою чергу відповідач заперечує наявність такого розміру заборгованості, вказуючи, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами є необґрунтованою та завищененою, а нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, є безпідставним.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо виконання умов кредитного договору та підставності нарахування заборгованості за ним.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

заслухавши сторону відповідача, вивчивши заяви по суті спору, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Під час розгляду справи суд установив, що з дотриманням описаних вище норм ОСОБА_1 та ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" 30.05.2025 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1558-0422, який відповідач підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, за умовами якого позивач надав останньому кредит у розмірі 22500,00 грн строком на 365 днів. Дані обставини сторона відповідача під час розгляду справи не заперечувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на рахунок НОМЕР_4 на суму 22500,00 грн за допомогою системи EasyPay підтверджений належними доказами, що описані вище. Натомість, як відображено у розрахунку заборгованості, з проведеної сплати 28.06.2025 тільки 2287,00 грн кредитодавець зарахував на погашення основного боргу, у зв`язку з чим непогашена сума заборгованості за тілом кредиту складає 20213,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як установив суд із розрахунку заборгованості, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" нарахувало проценти позичальнику за користування кредитними коштами на загальну суму 43632,12 грн. За період із 30.05.2025 до 26.06.2025 (протягом базового періоду) процентна ставка складала 0,01 %, за період із 27.06.2025 до 25.11.2025 - 1,00 % (до 180 днів з дня надання кредиту) та з 26.11.2025 до 22.02.2026 - 0,74 %. Розмір застосованих процентних ставок відповідає погодженим сторонами умовам договору № 1558-0422 від 30.05.2025 та нараховані такі в межах строку кредитування, а відтак з урахування внесеної сплати суд уважає, що сума заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами підставно складає 43632,12 грн (2,25 грн(22500,00грн*0,01%)*28 днів+225,00 грн(22500,00 грн* 1%)*2 дні+202,13 грн (22500,00 грн - 2287,00)*1,0%)*150 днів+149,58 грн (20213,00 грн*0,75 %)*89 днів)-513,00 грн).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач надав на обгрунтування своїх вимог належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору, визначення всіх його істотних умов та неналежне виконання умов договору відповідачем, яке призвело до утворення заборгованості, провівши її детальний розрахунок.

Щодо твердження сторони відповідача про те, що заборгованість за нарахованими процентами за спірним кредитним договором є несправедливою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Уклавши спірний договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами Договору, повністю розуміє їх, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, однак таким правом не скористався.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом у погодженому розмірі суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку відповідач просить зменшити саме проценти за правомірне користування кредитними коштами, а не проценти, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань. Натомість щодо заявлених до стягнення та нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України процентів річних, то суд таким дасть оцінку нижче.

Водночас суд ураховує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 та інших).

Крім того суд заначає, що відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсними умови спірного кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, вирішення питання щодо визнання положень кредитних договорів несправедливими та зміну або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.

Таким чином суд відхиляє доводи сторони відповідача на здійснення порушення позивачем ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови договору про відкриття кредитної лінії № 1558-0422 від 30.05.2025, не погасив заборгованість, проценти не сплатив, хоча на такі погодився, суд уважає, що з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 63845,12 грн, із яких: 20213,00 грн - прострочена заборгованість кредитом; 43632,12 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо заявлених до стягнення та нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України процентів річних на загальну суму 11250,00 грн, то суд зазначає таке.

Можливість нарахування вказаної заборгованості позивач мотивує тим, що за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Однак суд ураховує, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 4 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Однак, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримував як Конституційний Суд України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховний Суд України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69).

Також Верховний Суд уже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказував, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зміст якого викладено вище.

Відповідно до розрахунку заборгованості, кредитор проводить нарахування заборгованості за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України у період із 27.07.2025 до 23.08.2025, тобто після 24 лютого 2022 року, а тому, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від їх сплати.

Таким чином, суд, ураховуючи положення п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позов в частині стягнення з відповідача нарахованих процентів відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 11250,00 грн не підлягає задоволенню.

Отже, з огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково (85,01 % від заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 75095,12 грн (63845,12 грн * 100 % / 75095,12 грн)).

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

До судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 9)

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2263,31 грн сплаченого судового збору (2662,40грн * 85,01 %), що пропорційно задоволеним позовних вимогам. Про понесення будь-яких інших витрат позивач не заявляв.

Щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем, то останній у відзиві на позов зазначив, що докази понесення таких будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення, а відтак у разі подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення та подання доказів про понесені витрати на правову допомогу, буде визначена дата судового засідання для її розгляду.

На підставі викладеного, ст. 626, 628, 639, 1046, 1048, 1050, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 3, 12 "Про електронну комерцію", та керуючись ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1558-0422 від 30 травня 2025 року в розмірі 63845 (шістдесят три тисячі вісімсот сорок п`ять) гривень 12 копійок, із яких: 20213,00 гривень - прострочена заборгованість кредитом; 43632,12 гривні - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також сплачений судовий збір у розмірі 2263 (дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 31 копійку.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя С.М. Монташевич