Рішення № 139563974, 08.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6587/26

Категорія 65

2/295/3883/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Лєдньова Д.М.

з участю секретаря с/з Желєвої Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Житомирська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, зобов`язання до вчинення дій, вселення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому, вказуючи на тривалу відсутність відповідача ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з переїздом до іншого місця проживання, просить визнати особу такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.

В подальшому, 20.05.2026 року відповідачем подано зустрічний позов, в якому відповідним учасником вказується на обставини перешкоджання з боку позивача у користуванні житловим приміщенням, зауважується на фактичному намірі такої особи здійснити одноособову приватизацію спірної квартири.

Відповідач просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житлом, зобов`язати ОСОБА_1 надати ключі від вхідних дверей та не чинити перешкоди в користуванні квартирою, вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 15.06.2026 року зустрічний позов об`єднано в одне провадження із первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав первісний позов, просив задовольнити. Зернув увагу, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час не проживає у спірній квартирі, оплату комунальних послуг не здійснює. Додав, що матір`ю сторін, які є рідними братами, було подаровано квартиру за іншою адресою по АДРЕСА_3 саме ОСОБА_2 , який у подальшому здійснив відчуження на користь дружини ОСОБА_3 , що, на думку учасника, здійснювалось свідомо для залишення права на приватизацію спірної квартири.

У задоволенні зустрічного позову представник позивача просив відмовити.

Представник відповідача (позивача за зустрічними вимогами) підтримав вимоги довірителя та зазначив, що у лютому 2026 року між сторонами було досягнуто домовленість про спільну участь у приватизації. З цією метою на ім`я ОСОБА_1 змінено договір найму після смерті їх матері - ОСОБА_4 , відповідна домовленість позивачем не дотримана, ОСОБА_2 не допускають до помешкання.

Вказуючи на відсутність порушеного права позивача представник просив відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічний.

Представник Житомирської міської ради у задоволенні позовів просила відмовити.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Богунської районної ради народних депутатів № 30 від 31.01.1989 року ОСОБА_5 надано квартиру АДРЕСА_4 (спірна квартира) у складі сім`ї: сина ОСОБА_2 , сина ОСОБА_1 , дружини ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 04.03.2026 року № 273 ОСОБА_1 визнано наймачем квартири АДРЕСА_2 у зв`язу зі смертю наймача - ОСОБА_4 .

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово… Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Положеннями ч.3 ст. 71 ЖК України визначено перелік випадків, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

У відповідності до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінені судом за внутрішнім переконанням докази вказують на фактичне залишення відповідачем ОСОБА_2 спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відсутність протягом тривалого часу - понад шість місяців, та про втрату інтересу як до місця постійного проживання.

У складених за участі голови правління ОСББ «Крошенська 4/4А» та сусідів актах № 7 від 23.09.2025 року № 11 від 0.03.2026 року вказано на факт не проживання ОСОБА_2 , 1976 р.н, за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2005 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_7 проживав у квартирі АДРЕСА_2 до призводу на службу, протягом близько 8 років здійснював догляд за хворою матір`ю, до її смерті. Свідок повідомила, що відповідача ОСОБА_2 бачила дуже давно.

Свідок ОСОБА_8 зазначила, що знає сім`ю у зв`язку зі спорідненістю, відповідача ОСОБА_2 зустрічала дуже давно. Свідок повідомила, що знає про обставини його окремого проживання, спільно з ОСОБА_4 вони вибирали подарунок на день народження онука останньої.

Пояснення інших свідків, опитаних у судовому засіданні та заявлених з боку сторони відповідача, на думку суду, не спростовують висновку про відсутність відповідача протягом тривалого часу.

Так, Свідок ОСОБА_3 дружина ОСОБА_2 , у поясненнях вказала, що вони із чоловіком проживали у квартирі постійно з часу укладення шлюбу, робили ремонт, у квартирі залишено речі, у тому числі шлюбний наряд. В подальшому, у зв`язку з особливостями захворювання рідної баби свідка, сім`я здійснювала догляд, фактично проживаючи на дві квартири.

Свідок ОСОБА_9 син ОСОБА_2 , зауважив, що чув домовленість про намір батька та його брата здійснити приватизацію квартири на двох, на уточнюючі запитання суду свідок повідомив, що проживає спільно із батьками по вул. Перемоги, на адресу по вул. Крошенській вони заїздили на весні 2026 року, інші випадки не пригадував.

Свідок ОСОБА_10 вказала про наявність перешкод у користуванні квартирою, вказала про намір відвідати квартиру із сім`єю ОСОБА_11 навесні 2026 року.

З приводу наведених тверджень, в їх сукупному охоплені, суд вважає необхідним звернути увагу на відсутності у них інформації, що на достатньому рівні проявляла би ознаки спірної квартири як другого місця проживання, де, зокрема, також зберігаються повсякденні побутові предмети, знаряддя, прилади, що використовуються для забезпечення життєдіяльності, навчання, відпочинку тощо. Свідок ОСОБА_12 як син подружжя не вказував про те, що проживав у спірній квартирі, зокрема, у період до виповнення повноліття, передбачуваного часу шкільного навчання.

Пояснення свідків про наявність перешкод суд сприймає як намір таких учасників зафіксувати неможливість потрапляння до квартири після звернення сторони позивача до суду, при цьому, будь-яким іншими доказами відомостями про звернення до органів Національної поліції, обслуговуючих організацій, письмовими зверненнями із вимогами про усунення перешкод, вказане не підтверджується.

В даному випадку зауваження представника позивача про перебування його довірителя у складі Збройних Сил України іншими учасниками не заперечується. Отже, фактична відсутність позивача за адресою: АДРЕСА_1 грунтовно може пояснюватись проходженням служби. Суд додатково звертає увагу, що стороною позивача надано платіжні інструкції на підтвердження сплати комунальних послуг.

Вищенаведені висновки є підставою для визнання відповідача у відповідності до вимог ст.ст. 71, 72 ЖК України таким, що втратив право користування спірним житлом у зв`язку з відсутністю без поважних причин більше шести місяців.

З приводу зауважень представника відповідача про те, що квартира по АДРЕСА_3 не є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак відповідач не може вважатись таким, що забезпечений житлом, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідач не позбавлений можливості використання відповідної квартири як член сім`ї власника.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вважаючи порушеними права позивача, що полягає в накладенні тягаря самостійного утримання майна, суд вважає необхідним задовольнити первісний позов.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

За результатом розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини не проживання позивача у спірній квартирі у строк понад шість місяців без поважних причин, що може виступати підставою визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Задоволення первісного позову та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням покликає неможливість задоволення вимог за зустрічним позовом про вселення та надання ключів від вхідних дверей.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Житомирська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втрати право на користування квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, зобов`язання до вчинення дій, вселення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: Лєдньов Д.М