Рішення № 139562178, 08.09.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7920/26

Провадження № 2-о/211/194/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши в місті Кривий Ріг цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дружківська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

встановив:

до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Дружківська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме встановити факт належності їй, Договору дарування будинку від 21 лютого 1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Міросєді В.M., виданий на жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я « ОСОБА_1 ». Посилаючись на те, що зазначена помилка перешкоджає їй вільно володіти, розпоряджатися та користуватися своїм майном. Вирішити це питання у досудовому порядку та врегулювати зазначений спір, неможливо.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Заявник ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, на заявлених вимогах наполягає.

Представник заінтересованої особи, до суду не з`явився, заперечень щодо вимог заявника до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази за правилами ст. 89 ЦПК України, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Суд встановив, що відповідно до копії паспорта серія НОМЕР_1 виданого Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 18.09.2000, зазначено « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в селищі Олексієво-Дружківка міста Дружківка Донецької області, зареєстрована з 29.08.2007 року за адресою: АДРЕСА_2 ».

Проте, у договорі дарування будинку від 21 лютого 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Міросєді В.С., зазначено, що власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Той факт, що, Договір дарування будинку від 21 лютого 1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Міросєді В.M., виданий на жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я «ОСОБА_1 » належить ОСОБА_1 , підтверджується, копією паспорту громадянина України. Крім того, у Договорі дарування вказано, що будинок знаходиться у «місті Дружківка», разом з тим вірним є: «в селищі Олексієво-Дружківка міста Дружківка», що підтверджується засвідченням підписом та печаткою Дружківського міського бюро технічної інвентаризації від 16.07.1998 року (міститься на зворотній стороні Договору), де вказано: мовою оригіналу «домовладение АДРЕСА_1 , зарегистрировано по праву собственности за ОСОБА_1 на основании договора дарения 21.02.1998 года р.№558 и записано в реестровую книгу под № 228 нн.1; домовою книгою, в якій зазначено, що будинок по АДРЕСА_1 знаходиться мовою оригіналу: «в пос. Алексеево-Дружковка .; мовою оригіналу «сводным актом стоимости строєний и сооружений - АДРЕСА_1 . владелец ОСОБА_1 »; мовою оригіналу «Генеральным планом (схемой) - АДРЕСА_1 , владедец ОСОБА_1 ».

Причина неправильного написання прізвища та ім`я заявника виникла у зв`язку із неправильним переведенням її прізвища та імені з російської на українську мови, також у тексті договору пропущено назву селища.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.06.2024 у справі №753/21178/21 (провадження №61-15630св23).

Ба більше, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) визначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

-встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 12постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення`при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до пункту 6 частини першої статті 256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Предмет розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документу, що необхідний заявнику для вільного розпоряджання своєю власністю. Оскільки зазначений факт підтверджують письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до частини сьомої ЦПК України віднести на рахунок заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 19, 76-81, 141, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В :

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , Договору дарування будинку від 21 лютого 1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Міросєді В.М., виданий на жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , виданого на ім`я « ОСОБА_1 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. О. Сарат