Рішення № 139561007, 08.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Справа № 480/8105/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8105/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної полІції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач; УПП в Сумській області ДПП), Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1; ДПП) про визнання протиправним та скасування наказу Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 137 від 23.08.2024 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді догани (п. 2 Наказу).

Вимоги мотивовані тим, що наказом начальника Управління патрульної служби в Сумській області від 23.08.2024 № 137 за вчинення дисциплінарного проступку, зокрема, за порушення службової дисципліни шляхом одночасного залишення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 приміщення чергової частини, що могло призвести до порушень забезпечення контролю за оперативною обстановкою, централізованим оперативним управлінням всіма силами і засобами патрульної поліції м. Суми, підтримання постійного безперебійного зв`язку з нарядами поліції, зокрема для забезпечення оперативності виконання службових обов`язків та здійснення їх передислокації з урахуванням обстановки, що склалася, було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваного наказу та зазначає, що виконувала та виконує свої обов`язки відповідно до вимог чинного законодавства та затверджених Інструкцій, а дії, вчинені нею, були виконані з чіткою відповідністю службовим обов`язкам: так, згідно із пунктом 2.1.2 Посадової Інструкції інспектора-чергового відділу чергової служби Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції його обов`язком є здійснення централізованого оперативного управління всіма силами і засобами патрульної поліції, здійснення підтримки безперебійного зв`язку з нарядами і керування ними для забезпечення оперативності. Як встановлено із матеріалів службового розслідування, вихід за територію зали оперативного управління чергової частини УПП в Сумській області ДПП було вчинено з метою ввімкнення генератору, тобто для безперебійної подачі електроенергії, яка є необхідною умовою для здійснення цього ж самого безперебійного зв`язку між підрозділами та дистанційного керування ними.

Також позивач вказує, що її відсутність в черговій частині була викликана службовою необхідністю, оскільки забезпечення належної роботи енергосистеми є прямим її обов`язком на час несення служби чергового.

Крім того, стверджує, що жодних шкідливих наслідків внаслідок залишення позивачкою приміщення чергової частини на короткий термін, згідно із матеріалами службового розслідування, не настало. Відтак, покарання не є співмірним і справедливим.

Також, позивач зауважила, що ОСОБА_1 приступила до виконання службових обов`язків лише 10.06.2024, а до цієї дати позивач перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що у свою чергу мало бути пом`якшувальною обставиною при застосуванні щодо позивача дисциплінарного стягнення.

Додатковим свідченням неправомірності дій відповідача, на думку позивача, є те, що при повністю однаковому порушенні службової дисципліни з старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , позивач отримала значно суворіше покарання за ОСОБА_2 , котра згідно із наказу № 137 від 23.08.2024 отримала зауваження, на відміну від ОСОБА_1 , щодо якої було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

За наведених обставин, на переконання позивача, притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі наказу начальника УПП в Сумській області від 23.08.2024 № 137 є незаконним, тому цей наказ є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що її стосується.

Ухвалою суду від 18.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у відповідачів витребувано додаткові докази у справі.

Представник Департаменту патрульної поліції подав до суду відзив на позовну заяву (а. с. 44-68), у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, який полягав в одночасному залишенні нею та інспектором-черговим чергової служби УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 зали оперативного управління чергової частини УПП в Сумській області ДПП. На думку відповідача, такі дії призвели до тимчасової відсутності контролю за оперативною обстановкою, централізованим оперативним управлінням всіма силами і засобами патрульної поліції в м. Суми, безперебійним зв`язком з нарядами поліції, а також залишенням вільного доступу до системи ІПНП. Вказані обставини були досліджені дисциплінарною комісією та відображені у висновку службового розслідування.

Відповідач вказав, що висновки службового розслідування, зокрема, ґрунтуються на результатах дослідження відеозаписів із камери відеоспостереження, встановленої у черговій частині УПП в Сумській області ДПП. З таких відеозаписів встановлено, що 05 липня 2024 року о 17:58 обидва інспектори-чергові одночасно залишили залу оперативного управління чергової частини, залишивши відчиненими двері. Надалі, о 18:02, за відсутності будь-кого у приміщенні чергової частини, зафіксовано збій у роботі камери відеоспостереження, після чого відеофіксація була відновлена о 18:19. На цей момент старший лейтенант поліції ОСОБА_3 вже перебувала у залі оперативного управління чергової частини.

Відповідач наголосив, що зазначене порушення є суттєвим з огляду на умови воєнного стану, територіальну наближеність м. Суми до державного кордону з Російською Федерацією та постійну загрозу ворожих атак. За таких умов, на думку відповідача, працівники чергової служби повинні забезпечувати безперервне централізоване оперативне управління силами та засобами патрульної поліції, своєчасне реагування на звернення громадян та координацію дій поліцейських нарядів у разі виникнення загроз. Недотримання зазначених обов`язків, як вважає відповідач, могло призвести до шкідливих наслідків, зокрема несвоєчасного реагування на надзвичайні події, неналежної координації нарядів поліції, виникнення загроз для життя і здоров`я громадян та поліцейських, а також інших тяжких наслідків.

Крім того, за результатами дослідження відеозаписів дисциплінарною комісією встановлено, що позивачка та старший лейтенант поліції Глиненко одночасно залишили залу оперативного управління 05 липня 2024 року о 17:58:35, залишивши відкритими вкладки системи ІПНП на комп`ютерах та відчиненими двері до приміщення. На думку відповідача, такі дії створили можливість вільного доступу сторонніх осіб до функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС та, відповідно, могли спричинити розголошення або поширення службової інформації.

Щодо пояснень позивачки про те, що вона залишила приміщення для увімкнення генератора, відповідач визнав наявність відповідної службової необхідності, однак зазначив, що виконання цієї дії не потребувало одночасного залишення приміщення обома інспекторами-черговими. При цьому відповідач послався на відеозаписи, відповідно до яких обидві поліцейські одночасно вийшли із зали оперативного управління та не повернулися до моменту переривання відеофіксації о 18:02.

Щодо доводів позивачки про порушення принципу справедливості у зв`язку з різним видом дисциплінарних стягнень, застосованих до неї та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , відповідач зазначив, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення дисциплінарною комісією враховано обставини, що пом`якшують відповідальність. Зокрема, ОСОБА_2 усвідомила та визнала свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку, тоді як позивачка у письмових поясненнях провину не визнала та зазначила, що не вбачає у своїх діях порушення службової дисципліни. У зв`язку з цим відповідач вважає відмінність у видах застосованих дисциплінарних стягнень обґрунтованою.

Відповідач також зазначив, що перебування позивачки у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не було враховано як обставину, що пом`якшує відповідальність поліцейського, оскільки короткотривале перебування на службі в поліції або на відповідній посаді, частина 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України не передбачає.

Таким чином, відповідач вважає, що висновок службового розслідування складено в межах компетенції, з урахуванням характеру та обставин вчиненого дисциплінарного проступку, а вина позивачки підтверджується належними та допустимими доказами. Застосоване до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідач вважає обґрунтованим та пропорційним характеру допущених порушень.

За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції подав до суду аналогічний за своїм змістом відзив на позовну заяву (а.с. 69-91). Крім того, відповідачем на виконання вимог ухвали суду долучено копії матеріалів службового розслідування (а.с. 92-140).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 25.02.2016 перебуває на службі органах Національної поліції України.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 10.06.2024 № 1001 о/с (а.с.92) ОСОБА_1 , яка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 10.06.2024 допущено до виконання службових обов`язків на посаді інспектора-чергового відділу чергової служби УПП в Сумській області ДПП.

За фактом можливого порушення службової дисципліни інспектором-черговим чергової служби УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом ОСОБА_2 та інспектором- черговим чергової служби УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , які 05.07.2024 залишили приміщення чергової частини під час виконання службових обов`язків, що свідчить про порушення пункту 26 розділу VI «Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України», призначено службове розслідування відповідно до наказу УПП в Сумській області від 16.08.2024 № 132 "Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії" (а.с. 95-96).

За результатами проведеного службового розслідування начальником управління-патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції було затверджено висновок службового розслідування (далі - висновок) (а.с. 99-107).

У ході службового розслідування шляхом дослідження відеозаписів з камери відеоспостереження, яка знаходиться у черговій частині УПП в Сумській області ДПП, встановлено, що о 17.58 05.07.2024 обидва інспектора-чергові, які мали здійснювати безперервне централізоване управління всіма силами патрульної поліції м. Суми, покинули залу оперативного управління чергової частини УПП - в Сумській області ДПП, залишивши відчиненими двері. Надалі, о 18.02, коли в приміщенні чергової частині нікого не було, спостерігається збій у роботі камери, імовірно як наслідок ворожого влучання. Відеофіксація відновлюється о 18.19. На цей момент старший лейтенант поліції ОСОБА_3 вже перебуває у залі оперативного управління чергової частини УПП в Сумській області ДПП.

Під час службового розслідування були отримані письмові пояснення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (а.с.122) та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (а.с.123). Обидві поліцейські зазначили, що їх вихід із зали оперативного управління був пов`язаний із необхідністю увімкнення генератора у зв`язку з очікуваним відключенням електропостачання. При цьому ОСОБА_2 визнала свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку та зобов`язалася надалі не допускати порушень службової дисципліни. Натомість ОСОБА_1 зазначила, що діяла в межах своїх посадових обов`язків та не вбачає у своїх діях порушення службової дисципліни.

За її поясненнями, під час несення служби на території м. Суми були введені графіки аварійних відключень електроенергії. Близько 17:00 до приміщення чергової частини підійшов старший інспектор відділу забезпечення діяльності УПП в Сумській області ДПП Артем Рябуха, який повідомив поліцейських про часові проміжки аварійних відключень, залишив ключі від щитової та зазначив, що перше відключення електроенергії очікується о 18:00.

ОСОБА_1 також пояснила, що під час попереднього інструктажу щодо порядку використання альтернативних джерел живлення їй було повідомлено про необхідність здійснення перемикання ліній або ввімкнення генератора не пізніше чотирьох хвилин після відключення електроенергії. Це було необхідно для забезпечення стабільного функціонування приладів, розташованих у секторі зв`язку та телекомунікацій, оскільки несвоєчасне ввімкнення генератора могло призвести до виходу відповідного обладнання з ладу.

У зв`язку з цим, попередньо встановивши нагадування про час очікуваного відключення електроенергії, ОСОБА_1 взяла ключ від щитової та приблизно о 17:55-:56 направилася до приміщення, де знаходився генератор. За нею з приміщення оперативного залу вийшла також старший лейтенант поліції ОСОБА_2 .

Як пояснила ОСОБА_1 , після того як ОСОБА_2 побачила, що час для ввімкнення генератора ще не настав, остання повернулася до приміщення чергової частини, щоб відслідковувати момент відключення електроенергії. Сама ж ОСОБА_1 залишилася біля генератора, при цьому, за її словами, контролювала момент відключення електроенергії за допомогою вимикача освітлення. Після фактичного припинення електропостачання ОСОБА_2 повернулася до неї, після чого вони спільно ввімкнули генератор.

ОСОБА_1 зазначила, що її вихід із приміщення чергової частини був зумовлений службовою необхідністю, оскільки забезпечення безперебійного електроживлення обладнання чергової частини та сектору зв`язку і телекомунікацій було необхідним для належного виконання завдань чергової служби.

Крім того, у своїх поясненнях ОСОБА_1 послалася на вимоги Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 23 травня 2017 року № 440, відповідно до яких інспектори-чергові повинні перебувати у залі оперативного управління та службових приміщеннях чергової частини, залишаючи їх лише у зв`язку з виконанням службових завдань, а також для вживання їжі та відпочинку.

При цьому ОСОБА_1 вказала, що до основних завдань інспектора-чергового належать, зокрема, контроль за санітарним та протипожежним станом приміщень управління, організація і контроль діяльності поліцейських нарядів, надання консультацій громадянам у межах компетенції та виконання інших передбачених функціональними обов`язками завдань.

Також вона наголосила, що залучення поліцейських чергової частини до виконання завдань і функцій, не передбачених їх функціональними обов`язками, забороняється, крім випадків, визначених законом. З огляду на це ОСОБА_1 вважала, що її вихід із приміщення чергової частини для забезпечення роботи генератора був безпосередньо пов`язаний із виконанням службових завдань та відповідав її функціональним обов`язкам.

Під час службового розслідування також були опитані посадові особи відділу чергової служби та відділу забезпечення діяльності УПП в Сумській області ДПП.

Т.в.о. старшого інспектора з особливих доручень чергової служби капітан поліції ОСОБА_4 (а.с.124) пояснив, що 05 липня 2024 року провів інструктаж ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які заступили на добове чергування, щодо дотримання вимог законодавства, нормативних актів та посадових обов`язків. Про одночасне залишення ними зали оперативного управління та причини цього йому відомо не було.

Заступник начальника відділу чергової служби підполковник поліції ОСОБА_5 (а.с.126) повідомив, що особовий склад чергової служби систематично інструктується щодо порядку несення служби та ознайомлений під підпис з вимогами Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України.

Старший інспектор відділу забезпечення діяльності капітан поліції ОСОБА_6 (а.с.125) пояснив, що працівники відділу забезпечення діяльності у робочий час відповідають за вмикання та вимикання генератора, а після 17:00 ці дії здійснюють інспектори-чергові, оскільки забезпечення безперебійного електропостачання необхідне для функціонування системи відеоспостереження. 05 липня 2024 року близько 17:00 він повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про графік аварійних відключень електропостачання.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія встановила в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 факт дисциплінарного проступку, який полягав в одночасному залишенні ними зали оперативного управління чергової частини та, як зазначено у висновку, призвів до тимчасової відсутності контролю за оперативною обстановкою, централізованого оперативного управління всіма силами і засобами патрульної поліції в м. Суми, безперебійного зв`язку з нарядами поліції, а також залишення вільного доступу до ІПНП.

Дисциплінарна комісія одностайно дійшла висновку, що такі порушення службової дисципліни є неприпустимими в умовах дії воєнного стану в Україні, враховуючи територіальну наближеність м. Суми до кордону з країною-агресором та постійну потенційну загрозу ворожих атак. Недбале ставлення до вищезазначених завдань інспектора-чергового чергової служби УПП в Сумській області ДПП може призвести до тяжких наслідків, оскільки на співробітників чергової служби покладений обов`язок здійснення централізованого оперативного управління всіма силами і засобами патрульної поліції, що передбачає відповідальність не лише за оперативність реагувань на звернення громадян, які потребують допомоги, але і за координування нарядів у разі появи загрози, що має бути здійснене миттєво.

При цьому комісія врахувала відсутність обставин, що обтяжують відповідальність поліцейських, їх позитивні характеристики та високі показники виконання службових повноважень. Щодо ОСОБА_2 додатково враховано усвідомлення та визнання нею своєї вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія рекомендувала за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 4 розділу II Інструкції, пунктів 26 та 29 розділу VI Інструкції, підпунктів 2.1.2, 2.1.5 пункту 2.1 розділу 2 посадової інструкції інспектора-чергового відділу чергової служби УПП в Сумській області ДПП, затвердженої наказом ДГІП від 13.12.2017 № 6086, згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 та пунктом 4.2 розділу 4 посадової інструкції інспектора-чергового відділу чергової служби УПП в Сумській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 № 6086, враховуючи частину восьму статті 19 Дисциплінарного статуту, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, зокрема до інспектора чергового чергової служби УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с.99-105).

Пунктом 2 наказу начальника Управління патрульної служби в Сумській області Департаменту патрульної поліції від 23.08.2024 № 137 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських УПП в Сумській області ДПП" (а.с.97-98) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 4 розділу II Інструкції, пунктів 26 та 29 розділу VI Інструкції, підпунктів 2.1.2, 2.1.5 пункту 2.1 розділу 2 посадової інструкції інспектора-чергового відділу чергової служби УПП в Сумській області ДПП, затвердженої наказом ДГІП від 13.12.2017 № 6086, згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 та пунктом 4.2 розділу 4 посадової інструкції інспектора-чергового відділу чергової служби УПП в Сумській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 № 6086 застосовано до інспектора чергового чергової служби УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Незгода позивача з вказаним наказом стала підставою для звернення останньої до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Питання організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті третьої Закону № 580-VІІІ у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII регламентовано основні обов`язки поліцейського. Згідно з п. 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VІІІ поліцейський, серед іншого, зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

В силу положень частини першої статті 64 Закону № 580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові. Присяга на вірність Українському народові має такий зміст: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до статті 11 якого за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з п.п. 1, 2, ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VІІІ, зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки.

Законодавець визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Поняття службової дисципліни наведено в частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Перелік дисциплінарних стягнень визначено частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, серед них: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 29 Дисциплінарного статуту урегульовано питання щодо особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, частиною першою якої визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Одночасно, накладенню дисциплінарного стягнення має передувати проведення службового розслідування. Так, згідно з частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893).

Згідно з п. 2,7 розділу VI цього Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Разом з тим, приписами пункту 4 Розділу VII цього Порядку передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Слід також зазначити, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.

Тобто поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення нею службової дисципліни, яке, згідно висновку службового розслідування, виявилось у одночасному залишенні позивачем та інспектором-черговим чергової служби УПП в Сумській області ДПП ст. лейтенантом поліції Глиненко І.І. зали оперативного управління чергової частини УПП в Сумській області ДПП, що призвело до тимчасової відсутності контролю за оперативною обстановкою, централізованого оперативного управління всіма силами і засобами патрульної поліції в м. Суми, безперебійного зв`язку з нарядами поліції, а також залишенні вільного доступу до системи ІПНП, що досліджено дисциплінарною комісією та відображено у висновку службового розслідування.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Організацію діяльності чергової служби в центральному органі управління поліції та його структурних підрозділах, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, органах поліції охорони як територіальних органах Національної поліції України, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві (далі - ГУНП), їх структурних підрозділах та територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП (далі - органи (підрозділи) поліції), закладах професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання Національної поліції України (далі - заклади освіти) регламентує Інструкція з організації діяльності чергової служби в Національній поліції України, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2017 року № 440 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2022 року № 103, із змінами згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 117 від 26.02.2024; далі Інструкція № 440).

Згідно з абз. 1, 4,9 п. 2, п.8 розділу І Інструкції № 440, зал оперативного управління чергової частини - спеціально визначене приміщення чергової частини з обмеженим доступом для сторонніх осіб, обладнане необхідними засобами зв`язку, оргтехнікою, відповідним програмним забезпеченням, системою відеонагляду і призначене для здійснення координації та дистанційного управління силами й засобами органу (підрозділу) поліції чи закладу освіти з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги;

оперативний черговий - головний інспектор - черговий чергової частини Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України (далі - ДОАЗОР), старший інспектор з особливих доручень - черговий чергової частини структурних підрозділів центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України (далі - МТО), органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції України (далі - територіальні органи ПО), управлінь організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування (далі - УОАЗОР) ГУНП, старший інспектор - черговий (інспектор-черговий) чергової частини структурних підрозділів ГУНП, територіальних (відокремлених) підрозділів МТО, територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП (далі - ТВП), чергової частини закладів освіти, інспектор-черговий підрозділів поліцейської діяльності територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП;

чергова частина - підрозділ, який у цілодобовому режимі забезпечує прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, координацію та оперативне управління силами і засобами органів (підрозділів) поліції та закладів освіти, перебуває в постійній готовності до реагування на правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, а також здійснює інформування про оперативну обстановку на території обслуговування керівництва органу (підрозділу) поліції чи закладу освіти, чергових частин вищого рівня та інших заінтересованих органів державної влади (місцевого самоврядування);

Основними завданнями чергової служби органів (підрозділів) поліції відповідно до компетенції є:

1) прийняття та реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, організація негайного реагування на них;

2) здійснення оперативного управління силами й засобами, які залучаються до забезпечення публічної безпеки і порядку, запобігання, виявлення та припинення правопорушень та інших подій на території обслуговування, взаємодія з іншими органами (підрозділами) поліції, черговими частинами вищого рівня та черговими частинами закладів освіти, органами державної влади та місцевого самоврядування;

3) збирання, опрацювання й доповідь керівництву органу (підрозділу) поліції інформації про оперативну обстановку на території обслуговування, передача її до чергової частини вищого рівня, а також інших органів державної влади та місцевого самоврядування;

4) забезпечення введення ступенів готовності та спеціальних оперативних планів;

5) поміщення (звільнення), утримання осіб у кімнатах для затриманих (далі - КЗ) територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП;

6) дотримання прав і свобод осіб при поміщенні (звільненні), утриманні їх у КЗ;

7) організація та забезпечення обліку, зберігання, видачі й приймання вогнепальної зброї, боєприпасів та іншого озброєння, спеціальних засобів, засобів індивідуального захисту, зв`язку, службової документації та іншого майна, що перебуває на зберіганні в спеціально обладнаних приміщеннях чергової частини в установленому порядку;

8) надання довідкових послуг під час звернень громадян із питань, що належать до компетенції поліції;

9) контроль за здійсненням пропускного режиму та охорони адміністративних будинків поліції;

10) здійснення в нічний час доби контролю за дотриманням правил пожежної безпеки та санітарних норм у службових приміщеннях адміністративного будинку поліції;

11) здійснення в разі відсутності цілодобового чергування в місцевих органах виконавчої влади (органах місцевого самоврядування) запуску місцевої автоматизованої системи централізованого оповіщення та отримання сигналів й інформації з питань цивільного захисту через технічні засоби територіальної автоматизованої системи централізованого оповіщення;

12) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги;

13) здійснення моніторингу інформації, яка надходить із СВВ, використання її для запобігання вчиненню злочинів, їх своєчасного розкриття та забезпечення публічної безпеки та порядку.

Пунктом 4 Розділу ІІ Інструкції № 404 передбачено, що поліцейські чергової зміни чергової частини апарату поліції несуть службу в єдиному однострої, із службовим посвідченням, спеціальним жетоном і табельною вогнепальною зброєю, постійно перебувають у залі оперативного управління чергової частини та в службових приміщеннях чергової частини, які можуть залишати тільки із службових питань з дозволу або за вказівкою Голови Національної поліції України (особи, яка виконує його обов`язки), керівника ДОАЗОР і його заступників, керівництва підрозділу забезпечення діяльності Ситуаційного центру Національної поліції України, а також для вживання їжі та для відпочинку (у межах адміністративного будинку та прилеглої до нього території).

Обов`язки чергових визначено розділом VI Інструкції № 404.

Зокрема, за приписами п. 1 розділу VI Інструкції № 404 черговий:

1) забезпечує приймання та реєстрацію заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події;

2) вживає заходів у разі отримання інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події щодо їх припинення, установлення та затримання правопорушників, надає допомогу в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги;

3) забезпечує вільний доступ громадян до скриньки «Для заяв, скарг і пропозицій», яка повинна бути розташована в доступному для громадян місці.

Під час несення служби нарядами поліції чергові чергової частини органу (підрозділу) поліції зобов`язані підтримувати з ними постійний зв`язок, приймати доповіді про обстановку, своєчасно інформувати їх про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, викрадені речі, осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, що розшукуються, їх прикмети, а також за дорученням керівника чи відповідального по органу (підрозділу) поліції (за їх відсутності - самостійно) здійснювати передислокацію нарядів поліції з урахуванням оперативної обстановки, що склалася (п.29 розділу VI Інструкції № 404).

Пунктом 26 розділу VI Інструкції № 404 передбачено, що оперативний черговий органу (підрозділу) поліції може залишати приміщення чергової частини (у межах адміністративного будинку) лише із службових питань або за вказівкою керівника цього органу (підрозділу) поліції (особи, яка виконує його обов`язки) після детального ознайомлення особи, яка його заміщатиме, з особливостями оперативної обстановки та внесення відповідного запису в зошит для записів чергових. Після повернення оперативний черговий приймає доповідь особи, яка його заміщала, про події та зміни в обстановці, що сталися за час його відсутності. Залишати приміщення чергової частини на одного чергового чергової зміни категорично забороняється.

З аналізу наведених положень Інструкції № 440 вбачається, що інспектор-черговий зобов`язаний забезпечувати безперервну діяльність чергової служби та постійно перебувати у залі оперативного управління, однак таке перебування не є абсолютним та допускає залишення приміщення зокрема у зв`язку зі службовою необхідністю.

Отже, вирішальним у даному випадку є встановлення мети та причин залишення позивачкою зали оперативного управління, а також того, чи були її дії пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Так, матеріалами службового розслідування підтверджено, що вихід ОСОБА_1 із зали оперативного управління був пов`язаний саме з виконанням службового завдання - забезпеченням роботи генератора у зв`язку з відключенням електропостачання.

Так, станом на 05 липня 2024 року на території м. Суми були введені графіки аварійних відключень електропостачання, про що позивачку та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 було повідомлено заздалегідь. Зокрема, капітан поліції ОСОБА_6 (а.с.125) пояснив, що близько 17:00 довів до відома інспекторів-чергових актуальний графік аварійних відключень, відповідно до якого перше відключення очікувалося близько 18:00. При цьому з пояснень ОСОБА_1 (а.с. 123) вбачається, що під час попереднього інструктажу їй було повідомлено про необхідність після відключення електропостачання у максимально короткий строк здійснити перемикання ліній або увімкнення генератора для забезпечення стабільної роботи обладнання сектору зв`язку та телекомунікацій, оскільки тривала відсутність живлення могла призвести до його виходу з ладу.

Суд також враховує доводи позивачки про те, що її дії були безпосередньо пов`язані з виконанням покладених на неї службових обов`язків. Зокрема, відповідно до пункту 2.1.2 Посадової інструкції інспектора-чергового відділу чергової служби УПП в Сумській області ДПП одним із її основних обов`язків є здійснення централізованого оперативного управління всіма силами і засобами патрульної поліції, підтримання безперебійного зв`язку з нарядами та керування ними з метою забезпечення оперативності (а.с. 119-120).

Отже, вихід позивачки із зали оперативного управління відбувся безпосередньо напередодні очікуваного відключення електропостачання та був пов`язаний у часі з необхідністю забезпечення готовності генератора до роботи. При цьому відповідачем не доведено, що позивачка залишила приміщення з особистих мотивів чи без поважної службової причини.

Щодо одночасного залишення зали оперативного управління чергової частини суд звертає увагу, що у висновку службового розслідування не зазначено, кому саме було доручено здійснювати вмикання генератора 05 липня 2024 року.

Належних доказів того, що саме на позивачку покладався обов`язок залишатися у залі оперативного управління, тоді як виконання дій щодо генератора було доручено іншому працівнику, матеріали службового розслідування не містять.

Більше того, з пояснень капітана поліції ОСОБА_6 (а.с. 125) вбачається, що після 17:00 вмикання та вимикання генератора здійснюють саме інспектори-чергові у зв`язку з необхідністю забезпечення функціонування системи відеоспостереження. Отже, позивачка мала службові підстави для залишення зали оперативного управління з метою забезпечення роботи генератора, а відповідачем не доведено, що виконання цього завдання було покладено на іншу конкретно визначену особу.

За наведених обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що залишення позивачкою зали оперативного управління чергової частини було обумовлено службовою необхідністю та безпосередньо пов`язане з виконанням покладених на неї службових обов`язків, а відповідачем не доведено, що виконання завдання щодо вмикання генератора було покладено на іншу конкретно визначену особу, суд дійшов висновку про відсутність належного та достатнього підтвердження факту вчинення позивачкою дисциплінарного проступку.

Так, на переконання суду, службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, відповідач також не довів суду необхідність застосування до ОСОБА_1 такого стягнення як догана та не обґрунтував неможливість або недоцільність накладення м`якшого дисциплінарного стягнення, зокрема у вигляді зауваження. Тобто відповідач не довів співмірність накладеного дисциплінарного стягнення із характером виявлених порушень, зв`язку з чим застосоване до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани є необґрунтованим, а оскаржуваний наказ-протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, суд критично ставиться до посилань представника позивача на необхідність врахування як пом`якшуючої обставини факт перебування позивачки у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 09.06.2024.

Суд зазначає, що ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України короткотривале перебування поліцейського на службі в поліції або на відповідній посаді до переліку обставин, що пом`якшують відповідальність, не передбачено. Відтак, відповідачем правомірно не враховано зазначену обставину при обранні дисциплінарного стягнення.

Також суд не погоджується з твердженнями позивачки про порушення принципу справедливості у зв`язку із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тоді як до ОСОБА_2 за аналогічні дії застосовано стягнення у вигляді зауваження. Дисциплінарна відповідальність має індивідуальний характер, а тому сам по собі різний вид дисциплінарного стягнення щодо працівників, які вчинили аналогічні дії, не свідчить про порушення принципу справедливості. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховуються конкретні обставини вчинення проступку, ступінь вини та ставлення поліцейського до вчиненого. У цьому випадку дисциплінарною комісією враховано, що ОСОБА_2 усвідомила та визнала свою вину у вчиненні дисциплінарного проступку, тоді як позивачка своєї вини не визнала.

Проте ці доводи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваного наказу прийнятого відносно позивача, а також відповідність прийнятого наказу критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України .

В порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем службових обов`язків.

Зважаючи на наведені вище норми права та встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно застосував до позивача дисциплінарне стягнення, тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 1211,20 грн, сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи (а.с.8).

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та 18 січня 2024 року по справі № 901/459/21, а також, зокрема, постановах Верховного Суду від 19 лютого 2025 року по справі № 520/2948/23, від 13 березня 2025 року по справі № 260/3131/24, від 25 квітня 2025 року по справі №260/8523/23, від 20 травня 2025 року по справі № 620/109/23.

З матеріалів справи судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі здійснювала адвокат Попович Ю.О., що підтверджується долученим до позовної заяви ордером на надання правничої допомоги серії ВМ № 1055051 (а.с. 33).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн позивачем до матеріалів справи додано: копію договору про надання правничої допомоги від 29.08.2024 № 29/08 (а.с. 30); детальний опис наданих послуг станом на 12.09.2024 (а.с. 31).

Розділом 3 договору про надання професійної правничої допомоги визначений порядок оплати послуг адвоката, відповідно до якого сторони домовились, що загальний розмір гонорару (винагороди за послуги) визначається складністю справи, затратами часу і обсягами роботи адвоката на фактичне виконання (підготовку до виконання) доручень за цим договором.

Детальний перелік послуг, порядок оплати, розмір гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, визначається окремо додатковою (ми) угодою (ми) до цього договору або в інший узгоджений сторонами спосіб. При цьому в строк, не пізніше трьох робочих днів із моменту укладення цього договору. Клієнт зобов`язаний попередньо сплатити Адвокатові фіксовану частину гонорару в сумі: 5000,00 грн, а також за кожне судове засідання сплачується окремо в сумі 1000,00, окремо сплачується судовий збір в розмірі 1211,20 грн (п.3.2 Розділу 3 Договору).

Детальним описом робіт станом на 12.09.2024 визначено, що адвокатом надано наступні послуги:

1) попереднє опрацювання матеріалів та підписання договору № 29/08 стосовно ОСОБА_1 (1 год.) 500,00 грн;

2) опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, шляхом підготовки та направлення адвокатського запиту від 29.0.2024 стосовно ОСОБА_1 (2 год.) -1000,00 грн;

3) підготовка позовної заяви з додатками 10.09.2024 (5 год.), 11.09.2024 (2 год.) 3000,00грн;

4) направлення позовної заяви з додатками до суду 12.09.2024 (0,5 год.) 500,00 грн.

Таким чином, загальна вартість правової допомоги склала 5000,00 гривень.

Отже, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд зазначає, що частина витрат у зв`язку із наданими послугами не підлягає відшкодуванню, а загальний розмір витрат є не співмірним зі складністю справи.

Так, зі змісту наданих позивачу послуг в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом є підготовка позовної заяви.

Попереднє опрацювання матеріалів та підписання договору № 29/08 стосовно ОСОБА_1 , опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, шляхом підготовки та направлення адвокатського запиту від 29.08.2024 стосовно ОСОБА_1 , направлення позовної заяви з додатками до суду, - всі ці послуги стосуються безпосередньо підготовки позовної заяви до суду.

У даному випадку судом враховано, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової (правничої) допомоги та складеному детальному опису наданих послуг, відповідає їх потребам та інтересам, однак заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям співмірності та справедливості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у даній справі у розмірі 4000,00 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у заявленому представником позивача розмірі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (вул. Білопільський Шлях, буд.18/1, м.Суми, 40009), Департаменту патрульної поліції(вул.Федора Ернеста, буд.3, м.Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції від 23.08.2024 № 137 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських УПП в Сумській області ДПП" в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко