Ухвала суду № 139559413, 08.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18745/25

УХВАЛА

08 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України у справі №420/18745/25 ,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених їй виплат.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених їй виплат.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 09.04.2022 року та з 01.06.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 09.04.2022 року та з 01.06.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених їй виплат.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених їй виплат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення набрало законної сили 21.01.2026 року.

03.08.2026 року судом зареєстрована заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 02.08.2026 року, у якій вона просить суд:

встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі №420/18745/25;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі №420/18745/25;

встановити Військовій частині НОМЕР_1 30-денний строк для подання звіту про виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви, зокрема, зазначено, що 17.07.2026 на виконання рішення суду у даній справі на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 71 043,14 гривень. Згідно з наданими розрахунками військової частини НОМЕР_1 виплата згідно судового рішення по справі №420/18745/25 повинна була бути здійснена у наступному розмірі: доплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 92 293,82 гривень. Всього нараховано: 92 293,82 гривень. Утримано ПДФО (18%): 16 612,89; утримано військовий збір (5%): 4 614,69; компенсація ПДФО (18%): 16 612,89; виплата на картковий рахунок: 87679,13; фактично виплачено на картковий рахунок: 71 043,14; недоплачено на картковий рахунок: 16635,99грн. Таким чином при виконанні рішення суду по справі №420/18745/25 військовою частиною НОМЕР_1 позивачу недоплачено 16 635,99 гривень. Як вбачається з вищезазначених розрахунків, при доплаті грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 протиправно не компенсувала утриманий податок з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 року у справі №420/18745/25 у строк 30 календарних днів з дня отримання копії ухвали (в частині виплати ОСОБА_1 компенсації ПДФО при виплаті коштів за рішенням суду).

26.08.2026 року від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду (сформований в системі «Електронний суд» 24.08.2026 року), у якому він просить прийняти звіт.

У звіті, зокрема, зазначено, що щодо компенсації ПДФО при виплаті коштів за рішенням суду, яка визначена Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, на який посилається заявниця, в рішенні суду від 05 грудня 2025 року нічого не зазначено та це питання судом не розглядалось. На виконання рішення суду у даній справі Військовою частиною НОМЕР_1 проведений перерахунок грошового забезпечення Заявниці за період з 30 січня 2020 року по 12 травня 2025 року, що склав 71 484 гривень 30 копійок. 17 липня 2026 року на банківський рахунок заявниці виплачені грошові кошти в розмірі 71 484 гривень 30 копійок, що доказується Платіжною інструкцією № 621 від 16 липня 2026 року та Платіжною інструкцією № 622 від 16 липня 2026 року. Заявниця набула права на виплату грошових коштів в розмірі 71 484 гривень 30 копійок на підставі рішення суду у даній справі, а ні у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє, в ІПК ДПС України від 11.01.2024 №182/ІПК/99-00-24-03-03 податківці розглянули таке питання: відповідно до рішення суду військовослужбовцю після звільнення донараховується грошове забезпечення. Чи треба оподатковувати ПДФО (у разі оподаткування чи компенсується) та військовий збором? Чи нараховувати ЄСВ? Державна податкова служба України зазначає оскільки дохід у вигляді донарахування виплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується ПДФО (без компенсації) без урахування положень п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України і військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід не є базою нарахування ЄСВ. Оскільки заявниця на час звернення до суду з цією позовною заявою вже звільнена з лав Збройних Сил України і не має статусу військовослужбовця на неї не поширюється положення Порядку №44 та статті 168 Податкового кодексу України.

Копія звіту доставлена до «Електронного кабінету» позивача 24.08.2026 року.

27.08.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення (сформовані в системі «Електронний суд» 26.08.2026 року), в яких вона крім доводів, наведених у заяві про встановлення контролю за виконання рішення суду зазначає, що в порушення пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не компенсовано утриманий податок з доходів фізичних осіб; відповідачем не виконано в повному обсязі рішення суду у даній справі, а саме недоплачено на картковий рахунок позивача компенсацію суми ПДФО.

31.08.2026 року судом зареєстровані додаткові пояснення відповідача (сформовані в системі «Електронний суд» 28.08.2026 року), у яких, зокрема, зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 виконано рішення суду у даній справі в повному обсязі, у чіткої відповідності до ухваленого судом та норм чинного законодавства України. Заявниця ввела себе в оману, оскільки неправильно трактує окремі норми законодавства і свої помилкові думки намагається нав`язати суду постійно повторюючи, що Військова частина НОМЕР_1 має компенсувати податок з доходів фізичних осіб.

Розглянувши звіт відповідача про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22 вказав на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 р. у справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 р. у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 р. у справі № 812/1048/17.

Отже у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 р. по справі №420/18745/25, однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.241 КАС України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно ч.3 ст.382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд констатує, що відповідачем не надано доказів повного виконання судового рішення у даній справі, а саме виплати позивачу нарахованої суми грошового забезпечення на виконання рішення суду з одночасною компенсацію суми нарахованого ПДФО.

Тому у прийнятті звіту слід відмовити, а доводи відповідач відхилити, оскільки вони суперечать нормам Порядку №44.

Враховуючи відсутність у суду повних відомостей про керівника відповідача (що унеможливлює накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду), суд вважає за необхідне витребувати у Військової частини НОМЕР_1 ці відомості а також встановити відповідачу новий строк для подання звіту суду на виконання рішення по справі №420/18745/25 від 05.12.2025 року - 30 календарних днів з дня отримання ним копії ухвали.

Керуючись ст. ст. 241-243, 248, 250, 256, 370, 382, 382-2, 382-3, 293-297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 (вхідний номер суду 98153/26 від 26.08.2026 року) в порядку ст. 382 КАС України про виконання рішення у справі від 05 грудня 2025 року № 420/18745/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати до Одеського окружного адміністративного суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення від 05 грудня 2025 року у справі №420/18745/25, а саме:

- прізвище, ім`я, по-батькові;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника;

- зареєстроване місце його проживання.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту суду на виконання рішення у справі №420/18745/25 від 05 грудня 2025 року - 30 календарних днів з дня отримання ним копії ухвали (у частині виплати позивачці компенсації ПДФО).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки згідно ст.ст.294-297, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Аракелян