Рішення № 139559209, 08.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21088/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 10.07.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» видане Головним управлінням ДПС у Одеській області від 15.05.2025 №3893450/15-11 щодо нарахування ОСОБА_1 мінімального податкового зобов`язання за 2025 рік у розмірі 3104, 90 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона в електронному кабінеті платника податків виявила, що їй нараховано мінімальне податкове зобов`язання, як власнику земельної ділянки за два місяці 2025 року: - за податковим повідомленням рішенням форми «МПЗФ» від 15.05.2025 №3893450/15 11 за 2025 рік у розмірі 3104, 90 грн.

01.01.2025 позивач уклала договір оренди з Фермерським господарством Джондір-Б, предметом оренди стала вищевказана земельна ділянка позивачки, строком на 10 років. Договори оренди був зареєстрований в Державному Реєстрі прав на нерухоме майно 27.03.2025 (витяг та договір додаються). Однак, з 01.01.25 ФГ Джондір-Б обробляло вказану земельну ділянку, платило мінімальне податкове зобов`язання, як орендар, здавало відповідну звітність, зазначаючи дані земельної ділянки в декларації за 2025, за всі 12 місяців. ФГ Джондір-Б є платником 4 групи единого податку в 2022-2025 роках. На підтвердження вказаного надаємо розрахунок загального мінімального зобов`язання за податковий (звітний) 2025, поданого ФГ Джондір-Б, як додаток 3 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, з чого слідує, що ФГ Джондір-Б, як орендар, сплатило мінімальне податкове зобов`язання за земельну ділянку позивача з кадастровими номерами 5120483400:01:001:0165, площею 8,48 га. Вказаний розрахунок та сплачені грошові кошти (податки) прийнято відповідачем без зауважень. У додатку 1 до декларації ЕП відомості про наявні земельні ділянки за 2025, у п. 1.1.1039- зазначені відомості про з.д. з к.н 5120483400:01:001:0165 У додатку 3 до декларації ЕП за 2026 розрахунок загального МПЗ за 2025, у п. 1.1075 - зазначені відомості про з.д. з к.н 5120483400:01:001:0165, крім того вказано що за всі 12 місяців 2025 року. За вказаних обставин позивач вважає, що Головне управління ДПС у Одеської області в оскаржуваному ППР «МПЗФ» протиправно нарахувало позивачу суму мінімального податкового зобов`язання.

Ухвалою судді від 22.07.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.08.2026 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що у розрахунку загального МПЗ за податковий (звітній) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб-підприємців)- власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь зазначено, що сума нарахована за 2 календарних місяця. У податковому повідомленні -рішенні від 15.05.2025, № 3893450/15 11 за 2025 рік проведено нарахування мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку площею 8,4797га, за період з 01.01.2025 по 24.03.2025, оскільки право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, розташованої за адресою: Одеська область, Арцизський район, Мирнопільська сільська рада, з кадастровим номером 5120483400:01:001:0165 (а.с.50-54) перебуває у власності ОСОБА_1 з 14.03.2014, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 313582451204.

Між фізичною особою ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Джондір-Б» (код ЄДРПОУ 33509659) укладено договір оренди землі 01.01.2025 № 2025-27 (а.с.9-18) на земельну ділянку розташованою за адресою: Одеська область, Болградський район (колишній - Арцизький), с. Мирнопілля, кадастровий номер 5120483400:01:001:0165, загальною площею 8,4797 га, цільове призначення - (01.01) для ведення товарного с/х виробництва. Строком на 10 років.

Згідно з інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.19), договір оренди землі від 01.01.2025 № 2025-27 зареєстровано - 24.03.2025, номер запису речового права: 59206694.

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» від 15.05.2025 № 3893450/15-11 (а.с.6-7), яким визначено податкове зобов`язання ОСОБА_1 у розмірі 3104,90 грн відповідно до п.п.170.14.6 п.170.14 ст.170 Податкового кодексу України за 2025 рік.

У розрахунку за податковий (звітній) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб-підприємців) - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь зазначено, що сума нарахована за 2 календарних місяця.

У податковому повідомленні-рішенні від 15.05.2025, № 3893450/15-11 за 2025 рік проведено нарахування мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку площею 8,4797 га, за період з 01.01.2025 по 24.03.2025.

Вважаючи спірне рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Положеннями ст. 54 Податкового кодексу України визначено обов`язок нарахування суми податку фізичній особі контролюючим органом шляхом направлення податкового повідомлення - рішення.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За приписами ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Положеннями п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 Податкового кодексу визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення її плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у пп. 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (пп. 288.5.3).

Згідно з п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу України, облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Згідно з п. 286.5 ст. 286 даного Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень».

У свою чергу нормами ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Аналіз наведених законодавчих положень у сукупності дає підстави для висновку, що орендна плата за земельні ділянки сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме, з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд встановив, що між фізичною особою ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Джондір-Б» (код ЄДРПОУ 33509659) укладено договір оренди землі 01.01.2025 № 2025-27 (а.с.9-18) на земельну ділянку розташованою за адресою: Одеська область, Болградський район (колишній - Арцизький), с. Мирнопілля, кадастровий номер 5120483400:01:001:0165, загальною площею 8,4797 га, цільове призначення - (01.01) для ведення товарного с/х виробництва. Строком на 10 років.

При цьому, згідно з інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.19), договір оренди землі від 01.01.2025 № 2025-27 зареєстровано - 24.03.2025, номер запису речового права: 59206694.

В ході розгляду даної справи судом сторони не подали до суду документальні докази на підтвердження переходу права користування зазначеною земельною ділянкою від орендаря до Фермерського господарства з 01.01.2025 у встановленому законом порядку, та відповідно проведення в подальшому державної реєстрації права користування фермерським господарством такими земельними ділянками.

Таким чином, власником описаної земельної ділянки у період з 01.01.2025 по 24.03.2025 була позивач, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень і протилежних доказів позивачем не надано, а тому суд погоджується з позицією відповідача по справі, що саме позивач мав сплачувати плату за землю (орендну плату) за вказаний період, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення суд не вважає протиправним та у задоволенні позовних вимог відмовляє.

Окремо суд зазначає, що спір щодо суми нарахування податкового зобов`язання між сторонами відсутній, а виник виключно з визначення суб`єкта, який має сплачувати це зобов`язання.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судовиз витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.